Рішення № 10766142, 09.08.2010, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09.08.10           Справа № 13/91-10. Господарський суд Сумської області, у складі судді Малафеєвої І.В. при секретарі судового засідання Дябелко Т.М. розглянувши матеріали справи №13/91-10

за позовом:                    приватного підприємства фірми «Мрія-94», м. Харків

до відповідача           товариства з обмеженою відповідальністю «Міко-ПАК»,м.Суми

про стягнення           93534,69 грн.

За участю представників сторін:

від позивача:           Єршов Ю.В.

від відповідача:           не з’явився

Суть спору: позивач просить суд стягнути з відповідача 93534,69 грн. заборгованості (в т.ч. 54780,79 грн. основного боргу, 18732,79 грн. пені, 2575,45грн. 3% річних, 10967,58 грн. інфляційних збитків, 6478,08 грн. штрафу) за договором оренди № 74 від 21.10.2008 року, а також судові витрати пов’язані з розглядом справи.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, відзиву на позовну заяву не подав.

В судовому засіданні судом було виявлено, що ухвали суду направлені на адресу відповідача(40030, м. Суми , вул. Черепіна, 40 кв. 13) від 06.07.2010 року та 19.07.2010 року були повернуті до суду з відміткою на конверті «не значиться» та «організація вибула».

На виконання ухвали суду від 19.07.2010 року представник позивача в судовому засіданні подав довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців для з’ясування місцезнаходження відповідача.

В довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців надається інформація про наявність або відсутність у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців записів про проведення реєстраційних дій, в якій зазначається місцезнаходження товариства з обмеженою відповідальністю «Міко-ПАК» 40034, Сумська область, м. Суми, Зарічний район, вул. Черепіна, буд. 40 кв. 13, тобто та, що зазначена позивачем у позовній заяві і на яку направлялися поштою всі процесуальні документи.

Справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив.

21.10.2008 року між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки № 74, згідно з умовами якого позивач зобов’язувався поставити та передати в обумовлені строки у власність відповідача політелен, а відповідач в свою чергу зобов’язувався прийняти поставлений товар та своєчасно оплатити його на умовах, визначених договором.

На виконання умов договору поставки позивач 04.11.2008 року поставив та передав у власність відповідачу партію товару на загальну суму 64780,80 грн., що підтверджується витратною накладною № 1698 від 04.11.2008 року, рахунком-фактурою № 1865 від 04.11.2008 року та Довіреністю ЯПИ № 128649 від 04.11.2008 року.

Відповідно до п. 5.2 договору покупець оплачує постачальнику прийняту партію товару не пізніше тридцяти календарних днів з дати поставки. Тобто останній строк сплати вартості поставлено товару становив – 05.12.2008 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач в порушення умов договору поставки № 74 від 04.11.2008 року безпроцентної не сплатив своєчасно та в повному обсязі вартість поставлених товарів і станом на 25.06.2010 року його заборгованість складає 54780,79 грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно зі ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. ст. 216, 217, 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а ст. 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Тому вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 54780,79 грн. за поставлений товар визнаються судом обґрунтованими, правомірними і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 229 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з п. 8.1 договору за несвоєчасну оплату по договору покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочки.

Відповідно до ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов”язань встановлюється у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Таким чином сума пені нараховується на весь період прострочення та складає 18732,79 грн.

Це не суперечить ст. 259 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. А пунктом 8.3 договору передбачено,, що нарахування штрафних санкцій проводиться до виконання оплати по договору у повному обсязі.

Крім того, у відповідності до пункту 8.2 договору у разі затримки оплати отриманого товару більше двадцяти днів покупець додатково сплачує штраф у розмірі 10 відсотків від суми поставленого товару, що згідно з поданим позивачем розрахунку становить 6478,08 грн.

Нарахування пені і штрафу не суперечить нормам як цивільного так і господарського законодавства. Так, ст. 549 даного кодексу визначає природу окремо як пені, так і штрафу, а ст. 231 Господарського кодексу України передбачає, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором, при цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Отже нарахування обох видів неустойки позивачем здійснено правомірно.

Разом з тим, суд вважає за необхідне частково задовольнити вимоги по сплаті пені і зменшити її розмір до 12732,79 грн.

Так, п.1 ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

В даному випадку відповідач частково розрахувався з позивачем, а нараховані санкції, дійсно, є значними у порівнянні із сумою основного боргу. Отже підлягає стягненню з відповідача 12732,79грн. пені, 6478,08 грн. штрафу,

Ст. 546 Цивільного кодексу України передбачає неустойку (штраф, пеню) як вид забезпечення виконання зобов'язання, а згідно ст. 625 боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тому вимоги в частині стягнення 10967,58 грн. інфляційних збитків, 2575,45 грн. – 3% річних, є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України позивачу за рахунок відповідача відшкодовується 935,35 грн. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, –

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Міко-ПАК» (40034, м. Суми, вул. Черепіна,40 кв. 13, і.к. 34012349) на користь приватного підприємства фірми «Мрія-94» (61142, м. Харків, вул. Тимурівців, 29 «б», кв. 77, і.к.22650371) 54780,79 грн. основного боргу, 12732,79 грн. пені, 6478,08 грн. штрафу, 10967,58 грн. інфляційних витрат, 2575,45 грн. –3% річних від простроченої суми, 935,35 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯ                                                                                 І.В.МАЛАФЕЄВА

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 11.08.2010 р.

Суддя