Рішення № 10765951, 10.08.2010, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" серпня 2010 р. Справа № 14/107

за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якої діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція"

до відповідача Кузнецовського міського комунального підприємства

про стягнення в сумі 3 284 393 грн. 90 коп.

Суддя

Представники:

Від позивача : представник по довіреності Мархайчук О. І.

Від відповідача : представник по довіреності Прохорович О. М.

СУТЬ СПОРУ: Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якої діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до Кузнецовського міського комунального підприємства. Позивач просить стягнути з відповідача 2 351 973, 10 грн. основної заборгованості за поставлену по договору № 3 від 01.10.2002 року теплову енергію, 917 341, 21 грн. пені та 15 079, 59 грн. 3 % річних.

До винесення рішення зі спору від позивача надійшла заява № 001-15/576 від 08.07.2010 року, у якій останній просить змінити розмір позовних вимог і стягнути з відповідача (у зв'язку зі збільшенням строку прострочення) 2 351 973, 10 грн. основного боргу, 1 117 259, 47 грн. пені та 18 365, 91 грн. 3 % річних.

Пізніше позивачем також було подано заяву про збільшення позовних вимог в частині стягнення 3 % річних, а саме, в зв'язку зі збільшенням строку прострочення сплати заборгованості, позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних в сумі 24 551, 92 грн.

До господарського суду надійшов відзив на позовну заяву № 871 від 05.07.2010 року, у якому відповідач стосовно нарахованої позивачем пені в розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення звертає увагу на те, що згідно ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 року № 543/96-BP, що є спеціальним законом, який регулює договірні правовідносини між платниками грошових коштів сплачується на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеня в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. В той же час, ст. 3 вищезазначеного Закону, яка носить імперативний характер, вводить певні обмеження щодо меж згоди сторін, а саме: розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який сплачується пеня. Враховуючи вказані обставини, відповідач вважає, що зміст розділу 7, пункту 7.2.2. Договору № 3 від 01.02.2002 року на постачання теплової енергії в гарячій воді, який передбачає наслідки несвоєчасної оплати наданих послуг (платіжних вимог) абонентом та встановлює пеню в розмірі 0,5 % несплаченої суми за кожен день прострочки, є таким що суперечить чинному законодавству і сума нарахованої пені має складати 103 046, 92 грн., а не нараховану суму в розмірі 917 341, 21 грн.

Також відповідач наголошує на тому, що Кузнецовське міське комунальне підприємство є єдиним у місті Кузнецовськ, яке створене для забезпечення соціальної інфраструктури міста тобто фактично усі грошові надходження - це оплата громадян міста, підприємств організацій (в тому числі бюджетних) за водопостачання, водовідведення, постачання тепла у гарячій воді, утримання будинків та прибудинкових територій, утримання доріг, вивезення сміття та інше. На сьогоднішній день підприємство перебуває у скрутному фінансовому становищі і суму боргу, яка виникла перед ВП "Рівненською АЕС" по Договором № 3 про постачання теплової енергії в гарячій воді за лютий - березень 2010 року оплатити не може. Крім того КМКП неодноразово зверталось до позивача з проханням укласти договір реструктуризації боргу за вказаний період на що відповіді не отримали.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві, з врахуванням заяв про їх зміну. Надав суду уточнений розрахунок пені відповідно до заперечень відповідача у відзиві на позов та відповідно до статті 343 Господарського кодексу України.

Представник відповідача у судовому засіданні суму основного боргу визнав. Причиною несплати вказав скрутне матеріальне становище та наявність дебіторської заборгованості перед споживачами. З уточненим розрахунком пені відповідач теж погодився.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками процесу та зібрані судом, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, господарський суд прийшов до висновку що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Між Кузнецовським міським комунальним підприємством та ДП НПЕК "Енергоатом" від імені якого діє ВП "Рівненська АЕС" 01.10.2002 року було укладено договір № 3 про постачання теплової енергії в гарячій воді. Згідно з розділом 1 даного договору ВП "Рівненська АЕС" брала на себе зобов'язання постачати для потреб відповідача теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а відповідач зобов'язувався оплачувати вартість поставленої йому теплової енергії за встановленими тарифами (цінами) у терміни, передбачені договором.

Згідно пунктів 10.1, 10.4 договору, останній набуває чинності з 01.10.2002 року та діє до 01.10.2003 року. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Пунктом 6.2 договору передбачено, що розрахунок за теплову енергію, яка відпускається відповідачеві, проводиться на основі рахунків шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача щомісячно до 25-го числа наступного за розрахунковим.

Пункт 7.2.2 договору передбачає, що за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію стягується пеня у розмірі 0,5 % належної до сплати суми за кожен день прострочення.

Вартість отриманих відповідачем послуг у лютому-березні 2010 року складала 2 575 208, 07 грн.

23.04.2010 з метою досудового врегулювання спору відповідачу була направлена претензія № 001-15/3944 від 23.04.2010 з вимогою оплатити основний борг за послуги надані у лютому 2010 року та пеню, що була нарахована відповідно до умов договору. У відповіді на претензію (лист № 582 від 07.05.2010) відповідач визнавав суму основного боргу, не погоджувався з розміром нарахованої пені.

У позовній заяві позивач зазначає, що 31.05.2010 відповідач частково погасив основний боргу за послуги отримані у лютому 2010 року, перерахувавши на розрахунковий рахунок позивача суму у розмірі 223 234, 91 грн.

27.05.2010 відповідачу була направлена претензія з вимогами оплати суму основного боргу за лютий 2010 року, березень 2010 року та пеню, що була нарахована за умовами договору у зв'язку з порушенням строків оплати. У відповіді на претензію (лист № 726 від 07.06.2010) відповідач визнавав суму основного боргу, не погоджувався з розміром нарахованої пені.

На даний час сума основного боргу за неоплачені відповідачем послуги надані у лютому 2010 року та березні 2010 року складає 2 351 973, 16 грн.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку, а згідно статті 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відтак суд вважає правомірними вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу за договором № 3 від 01.10.2002 року в сумі 2 351 973, 16 грн.

Щодо заявленої до стягнення з відповідача пені згідно рахунків № 5605 від 28.02.2010 року та № 5636 від 31.03.2010 року за період з 26.03.2010 року по 08.07.2010 року в розмірі 0,5 % належної до сплати суми за кожен день прострочення (пункт 7.2.2. Договору № 3 від 01.10.2002 року) в сумі 1 117 259, 47 грн., то відповідно до положень частини другої статті 343 Господарського кодексу України та статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Відтак до стягнення підлягає пеня згідно поданого позивачем розрахунку від 10.08.2010 року (а. с. 54) в сумі 158 524, 66 грн. в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 26.03.2010 року по 10.08.2010 року.

Заперечення відповідача щодо стягнення з нього 3 % річних у зв'язку з скрутним матеріальним становищем не приймаються судом до уваги, так як чинним законодавством України не передбачено право суду відмовляти в задоволенні позовних вимог про стягнення правомірно нарахованих 3 % річних або зменшувати розмір їх стягнення.

Відтак, оскільки прострочення з боку відповідача має місце, суд вважає правомірними та такими що підлягають до задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних згідно рахунків № 5605 від 28.02.2010 року та № 5636 від 31.03.2010 року за період з 26.03.2010 року по 10.08.2010 року в сумі 24 551, 92 грн. на підставі частини другої статті 625 Цивільного кодексу України.

В задоволенні позову в частині стягнення з відповідача пені в сумі 958 734, 81 грн. слід відмовити в задоволенні.

Судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог на підставі частини п'ятої статті 49 Господарського процесуального кодексу України, так як спір виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Кузнецовського міського комунального підприємства (34400, Рівненська область, м. Кузнецовськ, майдан Незалежності, 2, p/р 26001012039980 у філії "Північно-Західне РУ ВАТ "Банк "Фінанси та кредит", МФО 333603, код за ЄДРПОУ 30536302) на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" (34400, Рівненська область, м. Кузнецовськ, p/р 260043161737 в РОУ ВАТ "Державний ощадний банк України", МФО 333368, код за ЄДРПОУ 05425046) основний борг за договором № 3 від 01.10.2002 року в сумі 2 351 973 грн. 16 коп., пеню за прострочення виконання зобов'язання в розмірі 158 524 грн. 66 коп., 3 % річних в сумі 24 551 грн. 92 коп., державне мито в сумі 18 528 грн. 30 коп. та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 171 грн. 48 коп.

3. Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача пені в сумі 958 734, 81 грн.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя