Рішення № 10764103, 12.08.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

12.08.10                                                                                                     Справа№ 7/111

за позовом закрите акціонерне товариство «Будівельне управління –62»

до відповідача приватне підприємство «К.І.К.-Л»

ціна позову: 144379 грн.

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Дубенюк Н.А.

Представники:

від позивача - Турчин Я.М. - представник, довіреності в матеріалах справи;

Гриник Г.М. –головний бухгалтер, довіреністьв матеріалах справи;

від відповідача –не з’явився.

Суть спору:

Закрите акціонерне товариство «Будівельне управління –62»звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до приватного підприємства «К.І.К.-Л»з позовом про стягнення 144379грн.

Позовні вимоги мотивовані, зокрема, платіжними дорученнями №5274 від 09.11.2007р. на суму 100000грн., №5487 від 30.11.2007р. на суму 20000грн., б/н від 30.11.2007р. на суму 10000грн., свідоцтвом про реєстрацію юридичної особи серії А00 №462232, платіжними дорученнями з відмітками банку про сплату державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, фіскальним поштовим чеком №9366 від 15.06.2010р., ст.ст.2, 12, 15, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду Львівської області №7/111 від 21.06.2010р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 16год. 30хв. 06.07.2010р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалах господарського суду Львівської області №№7/111 від 06.07.2010р., 19.07.2010р., 03.08.2010р., в тому числі у зв’язку з неявкою представника Відповідача та з метою забезпечення змагальності процесу.

Представникам Позивача оголошено права та обов’язки, визначені ст.ст.20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області №№7/111 від 21.06.2010р., 06.07.2010р., 19.07.2010р. та від 03.08.2010р., які скеровані в тому числі Відповідачу (підтвердженням чого є наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень, дані реєстрів вихідної кореспонденції та два клопотання Відповідача), зазначалось, що права та обов’язки сторін визначені ст.ст.20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надходило.

Представники Позивача в судове засідання з’явились, позовні вимоги підтримали повністю

Протягом розгляду справи представниками Позивача подано наступні документи: довіреності на право здійснення представництва; копію квитанції з відміткою банку про сплату №51 від 17.11.2008р. на суму 14379,20грн.; копію вимоги Позивача Відповідачу про сплату 144379грн. з долученням оригіналу поштової квитанції з відбитком поштового штемпеля; копію договору між Сторонами від 09.11.2007р.; передсудове попередження №17 від 26.11.2010р.; копію довідки з ЄДРПОУ на Відповідача; копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Відповідача.

03.08.2010р. до господарського суду Львівської області надійшов супровідний лист Позивача №07/1 від 30.07.2010р., до якого долучено довідку про включення Відповідача в ЄДРПОУ станом на 19.07.2010р.; довідку №186 від 20.07.2010р. про дебіторську заборгованість та фінансовий результат Позивача; копію балансу станом на 01.04.2010р.

Представник Відповідача в судові засідання не з’явився, про причини неявки не повідомив, явка визнана судом обов’язковою; Відповідачем вимог ухвал по даній справі, в тому числі щодо подання відзиву на позовну заяву та явку в судові засідання, не виконано.

05.07.2010р. до господарського суду Львівської області надійшло клопотання Відповідача про відкладення розгляду справи у зв’язку з хворобою представника. До клопотання долучено копію довідки №39 про перебування Васильєва М.О. на лікуванні та копію довіреності на право здійснення представництва. Ухвалою господарського суду Львівської області №7/111 від 06.07.2010р. розгляд справи відкладено.

03.08.2010р. до господарського суду Львівської області надійшло клопотання Відповідача про відкладення розгляду справи, в якому повідомлено наступне. Так, через незалежні від Відповідача обставини представник Відповідача не може з’явитись 03.08.2010р. на слухання з документами, що перелічені в ухвалі суду, оскільки Відповідач не має доступу до власних документів, які знаходиться в орендованому приміщенні через неправомірні дії орендодавця, який заблокував вхід на орендовану Відповідачем територію. До клопотання додано копію листа Відповідача №68-1 від 02.08.2010р. орендодавцю та копію опису вкладення у цінний лист з відбитком поштового штемпеля від 02.08.2010р. ухвалою господарського суду Львівської області №7/111 від 03.08.2010р. розгляд справи відкладено.

Крім того, у зв’язку з наведеним в клопотанні Відповідача від 03.08.2010р., та у зв’язку з необхідністю явки представника Відповідача в судове засідання, ухвалою господарського суду Львівської області №7/111 від 03.08.2010р. зобов’язано Відповідача наступним: 1) в повній мірі виконати вимоги ухвали господарського суду Львівської області №7/111 від 21.06.2010р.; 2) надати суду довідку про перебування Відповідача в ЄДРПОУ станом на день розгляду справи; 3) подати звіт про фінансовий стан підприємства; 4) надати докази існування обставин, зазначених у клопотанні №69-1 від 03.08.2010р., в тому числі щодо питань, які саме документи знаходяться в приміщеннях, до яких немає доступу; 5) надати письмове пояснення причин неявок в судові засідання; 6) подати суду документально та нормативно обгрунтований відзив по справі та докази надіслання його Позивачу.

Незважаючи на наведене, 1) представник Відповідача в судове засідання не з’явився, 2) письмових пояснень причин неявок суду не надав, 3) доказів (оригіналів документів для огляду) неможливості доступу до приміщень (в тому числі оригіналів повідомлень в органи в нутрішнійх справ з данного приводу) не надав, 4) доказів існування обставин, зазначених в клопотанні №69-1 від 03.08.2010р., не надав.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, враховуючи те, що 1)незважаючи на вимоги суду Відповідачем не надано жодного доказу (в розумінні ст.ст.32, 34, 36, 37 Господасрького процесуального кодексу України) існування обставин, зазначених в клопотанні Відповідача №69-1 від 03.08.2010р., 2)враховуючи в тому числі неявки представників Відповідача (незважаючи на визнання явок обов’язковими та те, що Відповідачем не наведено жодного доводу неможливості з’явитись в судове засідання навіть при існуванні зазначених ним у клопотанні №69-1 від 03.08.2010р. обставин), 3)враховуючи також ненадання Відповідачем на вимогу суду письмових пояснень причин неявок в судові засідання 19.07.2010р. та 12.08.2010р., 4)враховуючи також те, що в матеріалах справи відсутні, та Відповідачем не надані, жодні докази підстав зупинення провадження у справі, 5)також враховуючи те, що відповідно до ч.1 ст.69 Господарського процесуального кодексу України, спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви (позовна заява надійшла 15.06.2010р.), а згідно ч.3 ст.69 Господарського процессуального кодексу України, у виняткових випадках з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів тільки за клопотанням сторони, а таке клопотання відсутнє, - можливість відкладення розгляду справи з врахуванням необхідності повідомлення Сторін та строків поштового перебігу надсилання кореспонденції відсутня, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Щодо стягнення 100000грн.

09.11.2007р. між Позивачем (Сторона 1) та Відповідачем (Сторона 2) укладено договір (далі –Договір), відповідно до п.1.1 якого, Сторона 1 надає Стороні 2 поворотну фінансову допомогу в сумі 150000грн., а Сторона 2 зобов’язується повернути таку у строки, що вказані цим Договором.

Відповідно до п.2.2 Договору, Сторона 2 зобов’язується та має право повернути отримані від Сторони 1 кошти у строки, які вказані у цьому Договорі.

Згідно п.3.1 Договору, термін дії Договору розпочинається із дня його підписання та діє до повного виконання сторонами взятих на себе обов’язків за цим Договором.

Відповідно до п.3.3 Договору, Сторона 2 повертає Стороні 1 отримані від останньої до 31.12.2007р.

Крім того, Позивачем скеровану Відповідачу листа про повернення в тому числі зазначених коштів №99 від 23.04.2010р., доказом чого є наявна в матеріалах справи поштова квитанція з відбитком поштового штемпеля від 24.04.2010р.

Згідно платіжного доручення з відміткою банку про сплату №5274 від 09.11.2007р., Позивач надав Відповідачу позику згідно угоди від 09.11.2007р. в розмірі 100000грн.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що в матеріалах справи відсутні та Відповідачем не наведені доводи та не подані докази відсутності боргу за Договором, чи здійснення часткової чи повної оплати (повернення) позики (поворотної фінансової допомоги), та неподання доказів відсутності можливості наведення доводів чи подання доказів по суті спору, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача 100000грн. підлягають до задоволення.

Щодо стягнення 30000грн.

Відповідно до платіжних доручень з відмітками банку про сплату №5487 від 30.11.2007р. на суму 20000грн. та без номера від 30.11.2007р. на суму 10000грн., Позивачем оплачено Відповідачу 30000грн. з призначенням платежу за матеріали згідно рахунку від 29.11.2007р.

Згідно доводів Позивача, оплачені ним матеріали Позивачу Відповідачем не поставлені та не надані.

Позивачем скеровану Відповідачу листа про повернення в тому числі зазначених коштів №99 від 23.04.2010р., доказом чого є наявна в матеріалах справи поштова квитанція з відбитком поштового штемпеля від 24.04.2010р. Проте, відповідь на даний про повернення коштів в матеріалах справи відсутній.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст.1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно; особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала; положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події; положення цієї глави застосовуються також до вимоги повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі відсутність в матеріалах справи та неподання Відповідачем доказів відсутності зобов’язання, часткового чи повного виконання зобов’язання перед Позивачем, та неподання доказів відсутності можливості наведення доводів чи подання доказів по суті спору, позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача 30000грн. підлягають до задоволення.

Щодо стягнення 14379грн. боргу.

В позовній заяві Позивач зазначає, що оплатив за Відповідача за тендерне забезпечення по закупівлі квартир через Ощадний банк в м.Миколаїв 14379грн. по квитанції №51 від 17.11.2008р.

Як доказ доводів Позивачем представлено квитанцію №51 від 17.11.2008р. (далі –Квитанція) з відміткою банку про сплату платником ПП «К.І.К.-Л»через Котика Богдана Михайловича Міністерству оборони України 14379,20грн. за участь у процедурі закупівлі (тендерне забезпечення), будівництво (придбання) житла (тендер 1 від 09.11.2008р.

З данного приводу суд зазначає, що у Квитанції платником зазначено не Позивача, а ПП «К.І.К.-Л», і кошти оплачувались не через Позивача, а через Котика Богдана Михайловича.

Будь-яких інших доказів чи доводів в обгрунтування правової позиції по суті спору в частині стягнення 14379грн. Позивачем не подано, та такі в матеріалах справи відсутні.

Крім того, жодні доводи чи докази передання коштів в розмірі 14379грн. Позивачем Відповідачу в матеріалах справи відсутні та Сторонами, незважаючи на вимогу ухвал суду по даній справі щодо надання всіх доказів в обгрунтування правової позиції по суті спору, чи існування зобов’язання Відповідача повернення Позивачу 14379грн., суду не подані.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Враховуючи вищенаведене, вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача 14379грн. до задоволення не підлягають.

Відповідно до вимог ст.4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

12.08.2010 року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 13.08.2010 року.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4-7, 33, 34, 43, 49, 75, 85 Господарського процесуального кодексу України, ч.ч.1, 2 ст.11 Закону України «Про судоустрій України», ч.1 ст. 11, ч.1 ст. 509, ст.ст. 525, 526, 530, 599, 610, 629, 1212 Цивільного кодексу України, ч.1 ст. 173, ст. 193 Господарського кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. В позові відмовити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства «К.І.К.–Л»(79035, м. Львів, вул. Зелена, б.251, ідентифікаційний код 13811898) на користь закритого акціонерного товариства «Будівельне управління-62» (81652, Львівська обл., м. Новий Розділ, вул. Шевченка, 6, ідентифікаційний код 01272427) 130000грн. боргу, 1300грн. державного мита, 212грн. 40коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення 14379грн. боргу відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя