Рішення № 10764098, 03.08.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

03.08.10                                                                                                     Справа№ 26/70

за позовом приватне підприємство «НАВІ-С»

до відповідача дочірнього підприємства відкритого акціонерного товариства «Прикарпатбуд»«Будівельне управління №41»

про стягнення заборгованості

ціна позову: 35997,33грн.

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Дубенюк Н.А.

Представники:

від позивача - не з”явився;

від відповідача –не з”явився

Суть спору:

Приватне підприємство «НАВІ-С»звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до відкритого акціонерного товариства «Прикарпатбуд»в особі дочірнього підприємства «Будівельне управління №41»про стягнення заборгованості; ціна позову: 80206,50грн.

Позовні вимоги мотивовані, зокрема, довідкою про включення Позивача в ЄДРПОУ, договором від 10.10.2007р., накладними на відвантаження товарів №405 від 10.11.2008р. на суму 9305,20грн., №429 від 25.11.2008р. на суму 9288грн., №459 від 30.12.2008р. на суму 7929,60грн., №355 від 17.10.2008р. на суму 9081,6грн., №341 від 10.10.2008р. на суму 9150,4грн., №379 від 27.10.2008р. на суму 8582,8грн., №431 від 01.12.2008р. на суму 10595,2грн., №448 від 08.12.2008р. на суму 9305,2грн., довідками про дебіторсько-кредиторську заборгованість, випискою з рахунку Позивача, претензією Позивача Відповідачу №3 від 03.08.2009р., актом звірки між Сторонами від 01.12.2008р., платіжними дорученнями про сплату державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, поштовими квитанціями з відбитками поштових штемпелів та описом вкладення у цінний лист, ст.ст.258, 526, 624, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 220, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 82 Господарського процесуального кодексу України.

08.06.2010р. до господарського суду Львівської області надійшло клопотання Позивача про заміну Відповідача відкритого акціонерного товариства «Прикарпатбуд»на дочірнє підприємство «Будівельне управління №41»відкритого акціонерного товариства «Прикарпатбуд».

До клопотання долучено уточнену позовну заяву, відповідно до якої, Позивач просить стягнути з Відповідача (ДП «Будівельне управління №41») 35997,33грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області №26/70 від 19.04.2010р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 11год. 45хв. 18.05.2010р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалах господарського суду Львівської області №26/70 від 18.05.2010р. та від 08.06.2010р.

Строк вирішення спору продовжено на підставі клопотання представників Сторін.

Ухвалою господарського суду Львівської області №26/70 від 08.06.2010р. в тому числі здійснено заміну Відповідача.

Відповідно до розпорядження голови господарського суду Львівської області від 01.07.2010р., справа №26/70 передана для розгляду судді Фартушку Т.Б.

Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалах господарського суду Львівської області №№26/70 від 06.07.2010р. та від 19.07.2010р., в тому числі у зв’язку з неявкою Відповідача та з метою забезпечення принципу змагальності.

Представнику Позивача 06.07.2010р. оголошено права та обов’язки, визначені ст.ст.20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області №№26/70 від 06.07.2010р. та від 19.07.2010р., які скеровані в тому числі Відповідачу (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції господарського суду Львівської області), зазначалось, що права та обов’язки сторін визначені ст.ст.20, 22, 28 Господасрького процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надійшло.

Представник Позивача в судове засідання не з’явилась.

Представником Позивача протягом розгляду справи подано наступні документи: витяг про включення Позивача в ЄДРПОУ; уточнений розрахунок пені; довіреність на право здійснення представництва; лист ВАТ «Прикарпатбуд»№48 від 20.04.2010р.; довідку про включення Відповідача в ЄДРПОУ станом на 15.07.2010р.

Крім того, 26.07.2010р. до господарського суду Львівської області надійшла уточнена позовна заява про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої Позивач просить стягнути з Відповідача 35997,33грн. До заяви додано описи вкладення у цінні лист из відбитками поштових штемпелів та поштові квитанції з відбитками поштових штемпелів.

Представник Відповідача в судове засідання не з’явився, вимог ухвал господарського суду Львівської області по даній справі, в тому числі щодо подання відзиву на позовну заяву, не виконав.

Ухвали господарського суду Львівської області №№26/70 від 06.07.2010р., скеровані Відповідачу за адресами 82100, Львівська обл., м.Дрогобич, вул.Фабрична, 61, корп.1 та 82100, Львівська обл., м.Дрогобич, вул.Механізаторів, 1, повернулись без зазначення причини повернення та із зазначенням причини повернення на поштових довідках «за зазначено адресою відповідно.

Адреса Відповідача 82100, Львівська обл., м.Дрогобич, вул.Фабрична 61, корп.1 відповідає даним довідки серії АВ №323405 станом на 15.07.2010р.

Адреса Відповідача 82100, Львівська обл., м.Дрогобич, вул.Механізаторів, 1 відповідає даним реквізитів Відповідача, зазначених у договорі від 10.10.2007р., підписаним в тому числі Відповідачем, та даним ВАТ «Прикарпатбуд»(основне підприємство), зазначеним у довідці №48 від 20.04.2010р.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Щодо стягнення 25924,13грн. основного боргу.

10.10.2007р. між Позивачем (Продавець) та Відповідачем (Покупець) укладено договір, (далі –Договір), відповідно до п.1.1 якого, Продавець зобов’язується постачати продукцію, а Покупець –приймати її згідно накладних, що оформлюються на кожну окрему поставку.

Відповідно до п.3.1 Договору, розрахунки за кожну окрему поставлену партію товару здійснюються в гривнях в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на рахунок Продавця не пізніше 10 банківських днів з моменту прийому товару Покупцем.

Згідно п.5.7 Договору, термін дії Договору до 31.12.2008р.

Договір підписано та скріплено відбитками печаток Сторін.

Відповідно до накладних на відвантаження товарів №405 від 10.11.2008р. на суму 9305,20грн., №429 від 25.11.2008р. на суму 9288грн., №459 від 30.12.2008р. на суму 7929,60грн., №355 від 17.10.2008р. на суму 9081,6грн., №341 від 10.10.2008р. на суму 9150,4грн., №379 від 27.10.2008р. на суму 8582,8грн., №431 від 01.12.2008р. на суму 10595,2грн., №448 від 08.12.2008р. на суму 9305,2грн., Позивачем поставлено Відповідачу протягом 10.10.2007р. по 31.12.2008р. продукції на загальну суму 73238грн.

Згідно доводів Позивача, Відповідачем частково оплачено за поставлену згідно Договору продукцію.

Відповідно до акту звірки між Сторонами станом на 01.12.2008р., борг Відповідача перед Позивачем становив 25924,13грн., акт підписано та скріплено відбитками печаток Сторін.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вищенаведене, та те, що в матеріалах справи відсутні та Відповідачем не подані докази, які б спростовували позовні вимоги, чи докази, які б свідчили про повне чи часткове погашення боргу в сумі 25924,13грн., враховуючи представлені докази та доводи мотивувальної частини рішення, суд приходить до висновку, що вимога Позивача щодо стягнення з Відповідача 25924,13грн. підлягає до задоволення.

Щодо стягнення 3102,37грн. пені.

Позивач в позовній заяві наводив розрахунок пені, проведений за період 365 днів та виходячи зі ставки 0,5% в день, відповідно до якого розмір пені становив 47311,54грн.

Проте, в заяві про зменшення позовних вимог та в уточненному позові Позивач наводить розрахунок пені, вихідними даними для якого є розмір боргу –25924,13грн., розмір подвійної облікової ставки НБУ –24;, та кількість днів –182 днів. Відповідно до проведенного розрахунку, розмір пені становить 3102,37грн.

Відповідно до п.4.4 Договору, у разі несвоєчасної оплати за одержаний товар Продавець має право нарахувати пеню в розмірі 0,5% за кожен день прострочення.

Згідно з ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до Постанови Національного банку України (НБУ) від 21.04.2008 р. N 107, розмір облікової ставки НБУ з 30.04.2008р. становив 12,0000%.

З врахуванням вищенаведеного, в тому числі п.4.4 Договору, стягненню з Відповідача на користь Позивача підлягає пеня в розмірі 3102,37грн.

Щодо стягнення 1242,393% річних за невиконання зобов’язання та 5728,44грн. інфляційних нарахувань.

Позивач в розрахунку до ціни позову надає розрахунок 3% річних за невиконання зобов’язання та розрахунок інфляційних нарахувань, вихідними даними для яких є розмір боргу за відповідний період, розмір відсотків –3% річних, та величини індексів інфляції за відповідні періоди.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищенаведене, перевіривши правильність розрахунків, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача 1242,393% річних за невиконання зобов’язання та 5728,44грн. інфляційних нарахувань підлягають до задоволення.

Відповідно до вимог ст. 4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

03.08.2010 року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 07.08.2010 року.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4-7, 33, 34, 43, 49, 75, 85 Господарського процесуального кодексу України, ч.ч.1, 2 ст.11 Закону України «Про судоустрій України», ч.1 ст.173, ст.ст.193, 230, ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, ч.1 ст.11, ч.1 ст.509, ст.ст.525, 526, 530, 549, 599, 610, 611, ч.1 ст.612, ст.ст.625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», договором від 10.10.2007р., суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з дочірнього підприємства «Будівельне управління №41»відкритого акціонерного товариства «Прикарпатбуд»(82100, Львівська обл., м. Дрогобич, вул. Фабрчна, б. 61, корпус 1, ідертифікаційний код 30084891) на користь приватного підприємства «НАВІ-С»»(82300, Львівськ аобл., м. Борислав, вул. Коновальця, 11А, код ЄДРПОУ 35158729) 25924грн. 13коп. основного боргу, 3102грн. 37коп. пені, 1242грн. 39коп. 3% річних за невиконання зобов’язання, 5728грн. 44коп. інфляційних нарахувань, 359грн. 97коп. державного мита, 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в господарських справах.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя