Рішення № 10764096, 10.08.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

10.08.10 Справа№ 7/120

за позовом Прокурора Городоцького району Львівської області в інтересах держави в особі

позивача 1 Державної екологічної інспекції в Львівській області, м.Львів

позивача 2 Городоцької міської ради Львівської області

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Горлиця»

про стягнення 36680,46грн.

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Дубенюк Н.А.

Представники:

від прокурора Яворський Я.Т., прокурор відділу прокуратури області;

від позивача 1 - Нирка М.М., головний спеціаліст (юрисконсульт), (довіреність в матеріалах справи);

від позивача 2 не зявився;

від відповідача Рибак М.М. представник, довіреність в матеріалах справи;

Пристацький С.Т.- директор.

Суть спору:

Прокурор Городоцького району Львівської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Львівській області та Городоцької міської ради звернувся до господарського суду Львівської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Горлиця» про відшкодування збитків, завданих державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства,; ціна позову 36680,46грн.

Право звернення та позовні вимоги обгрунтовані, зокрема, актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства №009 від 19.04.2010р., розрахунком розміру завданих збитків, довідкою про включення відповідача в ЄДРПОУ, статутом ТзОВ «Горлиця», квитанцією про відправлення кореспонденції з відбитком поштового штемпеля, реєстром відправленої вихідної кореспонденції, ст.121 Конституції України, ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру», ст.111 Водного кодексу України, ст.67 Кодексу України «Про надра», ст.ст.20, 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст.ст.2, 12, 54, 55, 56, 57 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду Львівської області №7/120 від 01.07.2010р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 16год. 00хв. 19.07.2010р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалах господарського суду Львівської області №№7/120 від 19.07.2010р. та від 03.08.2010р., в тому числі з метою забезпечення принципу змагальності.

Учасникам оголошено права та обовязки, визначені ст.ст.20, 22, 28, 29 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області №№7/120 від 01.07.2010р., 19.07.2010р. та від 03.08.2010р., які скеровані Учасникам (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції господарського суду Львівської області та наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень), зазначалось, що права та обовязки учасників визначені ст.ст.20, 22, 28, 29 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надійшло.

Прокурор в судове засідання зявився, позовні вимоги підтримав з врахуванням поданого уточненного розрахунку Позивача 1.

Представник Позивача 1 в судове засідання зявився, позовні вимоги підтримав з врахуванням поданого ним уточненого розрахунку завданих збитків, подав витяг про включення Позивача 1 в ЄДРПОУ, та довідку Відповідача №7/27 від 16.04.2010р. про кількість реалізованої сільськогосподарської продукції.

Представник відповідача 2 в судове засідання не зявилась, в судовому засіданні 19.07.2010р. подала довіреність на право здійснення представництва, позовні вимоги підтримала повністю.

Представник Відповідача в судове засідання не зявився, позов з урахуванням уточненного розрахунку визнав повністю.

Протягом розгляду справи представником Відповідача подано наступні документи: наказ №1 від 01.03.2002р. по ТзОВ «Горлиця»; довіреність на право здійснення представництва; заяву про відсутність обставин, передбачених п.2 ч.1 ст.62 Господарського процесуального кодексу України; витяг про включення відповідача в ЄДРПОУ станом на 21.07.2010р.

16.07.2010р. до господарського суду Львівської області надійшов відзив, в якому Відповідач заперечив вимоги Позивача та зазначив наступне.

Так, 16.04.2010р. по усному проханню начальника Городоцького СДСБЕЗ Відповідачем булла надана інформація про кількість реалізованої продукції, яка надана приблизно, і кількість кролів розрахована з середньої ваги кроля 1,5кг, для чого буде використана дана інформація Відповідачу відомо не було. Відповідач погодився на підписання акту перевірки після того, як держінспектором Козловським М.М. повідомлено його, що за наслідками перевірки буде нараховано штраф у розмірі 150грн. В подальшому директором ТзОВ «Горлиця»сплачено штраф у розмірі 238 грн. Внаслідок помилок держінспектора відбулося безпідставне арифметичне нарахування цифр, а саме:

1) прийнята норма споживання води твариною на рівні 3л на добу розроблена ще в часи, коли тварин утримували в шедах (деревяних клітках під відкритим небом),, які потрібно періодично мити; Відповідачем використовується сучасна технологія утримання кролів в приміщеннях ферми, в металевих клітках, які не миються, а обпалюються; також, держінспектором не враховано приміток до вищевказаної таблиці, а саме те, що для молодняка норми споживання води повинні зменшуватись вдвічі;

2) наявна довідка управління ветеринарної медецини Городоцького району №53 від 14.05.2010р. від 14.05.2010р., в якій розяснено, що 3л на добу розраховано на самку, самця та молодняк разом, а це в середньому 10 кролів;

3) в довідниках по кролівництву прийнята норма споживання від 150г до 40г води на добу;

4) в розрахунку розраховано споживання води навіть на тих кролів, які вже продані, так, наприклад, кролі, що продані в першому кварталі, пють воду до кінця року;

5) тривалість життя кролів при сучасній технології утримання становить 75-90 днів; проте, в розрахунку кролям «приписано»житии 1 рік і споживати 3 літри води на добу;

6) потрібно зауважити, що кріль фактично може споживати воду тільки 60 днів, бо з народження і до 24 днів птільки молоко, яке вимірюється в міліграмах;

7) в матеріалах є лист Городоцької районної ветеринарної лікарні №52 від 24.06.2010р. про реальну кількість реалізованих Відповідачем кролів;

8) таблиця, використана Позивачем, є довідковою, а не офіційним документом.

До відзиву Відповідачем додано розрахунок завданих збитків, відповідно до якого, розмір завданих Відповідачем збитків становить 2063,81грн., розрахунок підписано директором ТзОВ «Горлиця». До відзиву Відповідачем додано також копії наступних документів: лист №53 від 14.05.2010р. управління ветеринарної медецини в Городоцькому районі; звіти про стан тваринництва, за формою №24, затвердженою наказом Держкомстату України №222 від 30.06.2010р. за період 2007-2009р.р.; платіжні доручення зта дані з рахунку Відповідача; розпорядження №328 від 31.05.2010р. Городоцької районної державної адміністрації; містобуівного обгрунтування.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали копій документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 121 Конституції України, на органи прокуратури покладено представництво інтересів держави в суді, у випадках передбачених законом. Право на звернення до місцевого суду в інтересах держави, підприємств, та інших юридичних осіб визначено п.6 ст. 20 Закону України “Про прокуратуру”.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999р. передбачено, що інтереси держави є оціночним поняттям, і прокурор визначає в чому саме відбулось або могло відбутись порушення матеріальних або інших інтересів держави.

Відповідно до положень ст.36-1 Закону України „Про прокуратуру”, представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом.

В даному позові прокурором обгрунтовано підставу представництва наявність порушень інтересів держави внаслідок протиправних дій Відповідача.

Відповідно до статті 16 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державне управління в галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюють Кабінет Міністрів України, ради та їх виконавчі і розпорядчі органи, а також спеціально уповноважені на те державні органи по охороні навколишнього природного середовища і використанню природних ресурсів та інші державні органи відповідно до законодавства України.

Державна екологічна інспекція в Львівській області, відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію в Львівській області, затвердженого Наказом Мінприроди №55 від 19.02.2007 року, є спеціальним підрозділом Мінприроди, який підзвітний та підконтрольний в частині здійснення державного контролю Державній екологічній інспекції України.

Згідно п. «Б»ч.1 ст.20, ч.2 ст.35 Закону України «Про охорону навколишьного природного середовища», до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях належить державний контроль за використанням і охороною підземних вод.

Відповідно до п. «З»ч.1 ст. 20 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях належить подання позовів про відшкодування збитків і втрат, заподіяних в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Згідно акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства №009 від 19.04.2010р., в ході перевірки ТзОВ «Горлиця», яке займається розведенням кролів, встановлено несанкціонований забір води з колодязя глибиною 15 метрів, яка використовується для господарсько-виробничих потреб, дозволу на спецводокористування на підприємстві немає.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.13 Конституції України, ч.ч.1, 2 ст.148 Господарського кодексу України, ч.ч.1,3 ст.324 Цивільного кодексу України, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу є об'єктами права власності Українського народу; кожен громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності Українського народу виключно відповідно до закону.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», води підлягають державній охороні і регулюванню використання на території України.

Відповідно до ч.4 ст.148 Господарського кодексу України, правовий режим використання окремих видів природних ресурсів (вод) встановлюється законами.

Згідно ч.2 ст.2 Водного кодексу України, ст.2 Закону України про охорону навколишнього природного середовища», водні відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", цим Кодексом, іншими законодавчими актами України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.42 Водного кодексу України, водокористувачами в Україні можуть бути підприємства; водокористувачі можуть бути первинними і вторинними; первинні водокористувачі - це ті, що мають власні водозабірні споруди і відповідне обладнання для забору води; вторинні водокористувачі (абоненти) - це ті, що не мають власних водозабірних споруд і отримують воду з водозабірних споруд первинних водокористувачів та скидають стічні води в їх системи на умовах, що встановлюються між ними.

Крім того, згідно ч.1 ст.149 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Отже, Відповідач здійснював спеціальне водокористування.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.48 Водного кодексу України, спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів; спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Згідно ст.151 Господарського кодексу України, суб'єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах); порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.

Крім того, відповідно до ч.ч.1, 4 ст.49 Водного кодексу України, спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу; порядок погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування затверджується Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України №321 від 13.03.2002 року затверджено «Порядок погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування»(далі Порядок).

Згідно п.5 Порядку, у дозволі на спецводокористування в тому числі зазначаються умови спеціального водокористування.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.155 Водного кодексу України, право юридичних та фізичних осіб на спеціальне водокористування припиняється у разі передачі водогосподарських споруд іншим водокористувачам.

Отже, Відповідач повинен був здійснювати спеціальне водокористування на підставі та у відповідності з дозволом на спецводокористування, що, згідно матеріалів справи, було порушеним.

Щодо розміру заданих державі Відповідачем незаконним видобуванням збитків, суд зазначає наступне.

Прокурором в додатку до позовної заяви додано розрахунок розміру збитків,заподіяних державі внаслідок самовільного видобування підземної прісної води Відповідачем, виконаний держінспектором з охорони навколишнього природного середовища, розмір заподіяних Відповідачем збитків становить 36680,46грн.

Проте, з урахуванням обставин, встановлених під час розгляду справи, представником Позивача 1 подано уточнений розрахунок розміру завданих Відповідачем збитків, відповідно до якого, загальний розмір завданих Відповідачем збитків становить 2226,8грн.

Розрахунок проведено відповідно до «Методики розрахунку збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів», затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 18.05.1995р. №37 та відповідно до «Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів», затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009р. №389.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі визнання позову Відповідачем, розмір заподіяних Відповідачем збитків становить 2226,8грн.

Згідно ч.1 ст.111 Водного кодексу України, підприємства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Відповідно до ч.1, п.«З»ч.2, ч.4 ст.68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України цивільну відповідальність; відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів; підприємства зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Згідно ч.1 ст.69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Отже, Відповідач зобовязаний відшкодувати завдану ним шкоду державі незаконним видобуванням прісних підземних вод в розмірі 2226,8грн.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог ст. 4-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Щодо доводів Відповідача про те, що ним справляється фіксований сільськогосподарський податок, та, відповідно, збитки стягненню не підлягають, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Враховуючи вищенаведене та те, що у матеріалах справи відсутні та Відповідачем суду не подані докази, які б свідчили про відсутність факту заподіяння Відповідачем збитків чи заподіяння таких збитків у менших розмірах, Відповідачем позов визнано, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача на користь держави в особі Позивача 1 2226,8грн. заподіяних внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства збитків підлягають до задоволення.

Також, суд зазначає, що Прокурором невірно наведено зміст ст.47 Закону України «Про державний бюджет України», відповідно до якого, згідно доводів Прокурора, грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, зараховуються до місцевого бюджету. При цьому Прокурор помилково посилається на Закон України «Про державний бюджет України на 2009р.»

Згідно п.49 ст.6 Закону України «Про державний бюджет України на 2010р.», установлено, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2010 рік у частині доходів є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності; відповідно до п.7 ч.1 ст.47 Закону України «Про державний бюджет України на 2010р.», установлено, що джерелами формування спеціального фонду місцевих бюджетів у 2010 році є 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, що зараховуються до місцевих бюджетів згідно із статтею 46 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".

Відповідно, стягнення заподіяних збитків повинно відбуватись у точній відповідності з вимогами чинного законодавства України.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства №009 від 19.04.2010р., перевірку проведено за місцем розташування Відповідача с.Добряни Городоцького району.

Відповідно, збитки повинні відшкодовуватись в частині стягнення на спеціальний рахунок місцевого бюджету до місцевого бюджету відповідної селищної (сільської) ради.

Будь яких правових підстав стягнення збитків до місцевого бюджету м.Городка Прокурором не наведено, та в матеріалах справи такі доводи відсутні.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі відсутність доводів чи доказів, які б обґрунтовували порушеня інтересів чи прав Позивача 2, суд приходить до висновку, що в частині позовних вимог щодо Позивача 2 слід відмовити.

10.08.2010 року, у відповідності до вимог ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України, за згодою представників Сторін, оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 13.08.2010 року.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у справі слід покласти на Відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог

Враховуючи вищенаведене, керуючись ч.ч.1, 2 ст.13, ст.121, п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4-7, 33, 34, 43, 49, ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України, ч.ч.1,2 ст.11 Закону України «Про судоустрій України», п.6 ст.20, ст.36-1 Закону України “Про прокуратуру”, рішенням Конституційного суду України вд 08.04.1999 року, ч.ч.1,2,4 ст.148, ч.1 ст.149, ст.151 Господарського кодексу України, ч.ч.1, 3 ст.324 Цивільного кодексу України, ч.2 ст.2, ч.ч.1-3 ст.42, ч.ч.1,2 ст.48, ч.ч.1, 4 ст.49, ч.1 ст.111, п.4 ч.1 ст.155 Водного кодексу України, ст.2, ст.16, ч.1 ст.5, п.п. «Б», «З»ч.1 ст.20, ч.2 ст.35, ч.1, п.»З»ч.2,4 ст.68, ч.1 ст.69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», п.49 ст.6 , п.7 ч.1 ст.47 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік», п.5 «Порядком погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №321 від 13.03.2002 року, «Методикою розрахунку розміру відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів», затвердженою Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища і ядерної безпеки України №37 від 18.05.1995 року, «Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів», затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009р. №389, Положенням про Державну екологічну інспекцію в Львівській області, затвердженого Наказом Мінприроди №55 від 19.02.2007 року, суд -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задоволити частково.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Горлиця» (81530, Львівська обл., Гродоцький р-н, с. Добряни, вул. Зелена, б.62, ідентифікаційний код 23266203) на користь держави в особі Державної екологічної інспекції в Львівській області збитки всього в сумі 2226грн. 8коп., які зарахувати до спеціального фонду Державного бюджету України та спеціального фонду місцевого бюджету.

3.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Горлиця»(81530, Львівська обл., Гродоцький р-н, с. добряни, вул. Зелена, б.62, ідентифікаційний код 23266203) в дохід державного бюджету (р/р 31119095700006, банк ГУДКУ у Львівській області, МФО 825014, отримувач УДК Личаківського району міста Львова, ЄДРПОУ 22389406, код платежу - 22090200) 6,12грн. державного мита за подання позовної заяви до господарського суду, та в дохід державного бюджету (р/р 31212259700006, банк ГУДКУ у Львівській області, МФО 825014, отримувач УДК Личаківського району міста Львова, ЄДРПОУ 22389406, код платежу - 22050000) 14грн. 16коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в господарських справах.

4.В решті позовних вимог відмовити.

5.Накази видати після набрання рішенням законної сили відповідно до вимог ст.116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя