Рішення № 10764094, 03.08.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

03.08.10 Справа№ 7/106

за позовом заступника прокурора м.Львова в інтересах держави в особі

позивача Львівської міської ради

до відповідача приватного підприємця ОСОБА_2

про стягнення заборгованості за договором оренди

ціна позову: 6966,95грн.

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Дубенюк Н.А.

Представники:

від прокурора Дзьоба Н.С., старший помічник прокурора м.Львова

позивача - Савка Ю. Г. спеціаліст 1-ої категорії, довіреність в матеріалах справи;

від відповідача не зявився

Суть спору:

Заступник прокурора м.Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради звернувся до господарського суду Львівської області з позовом до приватного підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором оренди; ціна позову 6966,95грн.

Право звернення та позовні вимоги обгрунтовані, зокрема, листом юридичного управління Львівської міської ради прокурору м.Львова №1104/вих-582 від 03.03.2010р., договором оренди землі від 17.04.2006р., актом прийняття-передачі обєкта оренди від 17.04.2010р., листом ДПІ у Франківському районі м.Львова до Позивача №24626/10/17-123 від 30.11.2009р., листом ДПІ у Франківському районі м.Львова №2910/10/17-45 від 17.02.2010р., фіскальним поштовим чеком №8703 від 08.06.2010р., фіскальним поштовим чеком №8704 від 08.06.2010р., ст.ст.121, 145 Конституції України, ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру», ст.ст.2, 12, 29 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.373, 374, 509, 526, 530, 626, 629, 762 Цивільного кодексу України, ст.ст.173, 193 Господарського кодексу України, т.ст.2, 3, 12, 83, 96, 152, 158 Земельного кодексу України, т.ст.10, 25, 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Ухвалою господарського суду Львівської області №7/106 від 14.06.2010р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 11год. 30хв. 25.06.2010р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалах господарського суду Львівської області №№7/106 від 25.06.2010р., 19.07.2010р., в тому числі у звязку з неявками Відповідача та з метою забезпечення змагальності.

Прокурору та представнику Позивача оголошено права та обовязки, визначені ст.ст.20, 22, 28, 29 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області №№7/106 від 14.06.2010р., 25.06.2010р., та від 19.07.2010р. зазначено, що права та обовязки Учасників визначені ст.ст.20, 22, 28, 29 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надійшло.

Прокурор в судове засідання зявилась, позовні вимоги підтримала повністю.

Представник Позивача в судове засідання зявилась, позовні вимоги підтримала повністю.

Протягом розгляду справи представником Позивача подано копії наступних документів: довіреності на право здійснення представництва; свідоцтва про включення Позивача в ЄДРПОУ; довідки №2063 з ЄДРПОУ.

Відповідач (представник Відповідача) в судові засідання протягом розгляду справи жодного разу не зявився, доказів причин неявки суду не подав, яка визнавалась обовязковою. Відповідачем вимог ухвал господарського суду по даній справі, в тому числі щодо подання відзиву, не виконано, причин невиконання не подано.

24.06.2010р. до господарського суду Львівської області надійшло клопотання Відповідача про відкладення розгляду справи у звязку з тим, що Відповідачем не може бути у призначений судом час в засіданні. Жодних доводів чи доказів причин відсутності Відповідачем не вказано. Ухвалою господарського суду Львівської області №7/106 від 25.06.2010р. розгляд справи відкладено.

19.07.2010р. до господарського суду Львівської області надійшла телеграмма Відповідача про відкладення розгляду справи у звязку з хворобою Відповідача. Жодних доказів хвороби Відповідачем не представлено. Проте, в тому числі з метою забезпечення змагальності та надання можливості Відповідачу виконати вимоги ухвал господарського суду по даній справі, в тому числі щодо подання відзиву, ухвалою господарського суду Львівської області №7/106 від 19.07.2010р. розгляд справи відкладено.

Відповідачем не подано жодних доказів причин відсутності у судові засідання.

Суд також зазначає, що позовна заява надійшла до господарського суду Львівської області 09.06.2010р.

Відповідно до ч.1 ст.69 Господарського процесуального кодексу України, спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Згідно ч.3 ст.69 Господарського процесуального кодексу України, у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Враховуючи наведене, в тому числі дату отримання судом позову, терміни перебігу поштових відправлень та відсутність клопотання сторони про продовження строку вирішення спору, у господарського суду відсутня правова підстава для продовження строку вирішення спору чи можливість для відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 121 Конституції України, на органи прокуратури покладено представництво інтересів держави в суді, у випадках передбачених законом. Право на звернення до місцевого суду в інтересах держави, підприємств, та інших юридичних осіб визначено п.6 ст.20 Закону України “Про прокуратуру”. Безпосередньо до господарського суду право звернення прокурора передбачено п.3 ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.3 ст.2 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, обгрунтовує необхідність її захисту.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999р. передбачено, що інтереси держави є оціночним поняттям, і прокурор визначає в чому саме відбулось або могло відбутись порушення матеріальних або інших інтересів держави.

Відповідно до положень ст.36-1 Закону України „Про прокуратуру”, представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом.

Згідно ч.1 ст.10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до п.б ст.80 Земельного кодексу України, територіальні громади є субєктами права власності на землю, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

Згідно п.В ст.12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п.п.а, в ст.12 Земельного кодексу України, до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Згідно п.4 ч.1 ст.33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить справляння плати за землю.

Відповідно до п.34 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин є виключною компетенцією міських рад.

Згідно п.а ч.1 ст.90 Земельного кодексу України, власники земельних ділянок мають право передавати земельну ділянку в оренду.

Відповідно до ч.1 ст.93 Земельного кодексу України, ст.1 Закону України «Про оренду землі», право оренди земельної ділянки, оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

17.04.2010р. між Позивачем (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) укладено договір оренди землі (далі Договір), відповідно до п.п.1 якого, Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою м.Львів, вул.Княгині Ольги, 106 для розміщення павільйону.

Площа земельної ділянки, що передається в оренду, відповідно до п.2 Договору становить 0,0057га. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 31490,22грн. (п.5 Договору).

Відповідно до п.8 Договору, Договір укладено на 5 років до 16.03.2011р.

Згідно п.п.9, 11 Договору, орендна плата вноситься Орендарем у формі та розмірі 3149,25грн.; орендна плата вноситься у такі строки: за базовий звітний період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця. Відповідно до п.13 Договору, розмір орендної плати переглядається відповідно до Закону України «Про оренду землі».

Земельну ділянку передано за Договором відповідно до акту приймання-передачі від 17.04.2006р.

Згідно довідки Позивача №1104/вих-582 від 03.03.2010р., борг Відповідача за Договором складає 6966,95грн. наведене підтверджується також інформацією Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова №2910/10/17-45 від 17.02.2010р.

Згідно доводів Прокурора та представника

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Згідно ч.1 ст.762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно п.В ч.1 ст.96 Земельного кодексу України, землекористувачі зобовязані своєчасно сплачувати орендну плату.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.21 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою; Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно доЗакону України "Про плату за землю").

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що в матеріалах справи відсутні та Відповідачем не наведені доводи та не подані докази, які б свідчили про повне чи часткове погашення боргу, враховуючи представлені докази та доводи мотивувальної частини рішення, суд приходить до висновку, що вимога Позивача щодо стягнення з Відповідача основного боргу в розмірі 6966,95грн. підлягає до задоволення.

Відповідно до вимог ст. 4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

03.08.2010 року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 07.08.2010 року.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. 121, п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. п.3 ч. 1 ст. 2, ч. 3 ст. 2, 4-7, 33, 34, 43, 49, 75, 85 Господарського процесуального кодексу України, ч.ч.1, 2 ст.11 Закону України «Про судоустрій України», ч.1 ст.173, ст.ст.193 Господарського кодексу України, п.6 ст. 20, ст. 36-1 Закону України “Про прокуратуру”, Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999р., ч. 1 ст. 20, п.34 ч. Ст. 26, п.4 ч.1 ст. 33 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, ст. 1, ч.ч. 1,2 ст. 21 Закону України “Про оренду землі”, ч.1 ст.11, ч.1 ст.509, ст.ст.525, 526, 530, 599, 610, 629, ч.1 ст. 759, ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України, п.п. а, б, в ст. 12, п.б ст. 80, п. а ч. 1 ст. 90, ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України, договором оренди землі від 17.04.2010р., суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаціний код НОМЕР_1) на користь Львівської міської ради (79000, м. Львів, пл. Ринок, 1, код ЄДРПОУ 22389441) 6966грн. 95коп. основного боргу,

3. Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаціний код НОМЕР_1) в доход державного бюджету (р/р 31119095700006, банк ГУДКУ у Львівській області, МФО 825014, отримувач УДК Личаківського району міста Львова, ЄДРПОУ 22389406, код платежу - 22090200) 102грн. державного мита, та в доход державного бюджету (р/р 31212259700006, банк ГУДКУ у Львівській області, МФО 825014, отримувач УДК Личаківського району міста Львова, ЄДРПОУ 22389406, код платежу - 22050000) 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в господарських справах.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя