Рішення № 10762881, 02.08.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.08.10                                                                                 Справа № 8/148

За позовом Фонду комунального майна Сєвєродонецької міської ради, м. Сєвєродонецьк Луганської області,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хозяєчка», м. Сєвєродонецьк Луганської області, -

про стягнення 30211 грн. 84 коп.

          Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача –Єремєєнко О.М. –головний спеціаліст відділу формування, обліку та управління комунальною власністю, орендних відносин, - довіреність №01-09/770 від 29.07.10 року;

від відповідача –представник не з’явився, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за фактичне користування приміщенням за 4 квартал 2009 року у сумі 10858,32 грн. та за фактичне користування приміщенням за 1 квартал 2010 року та квітень і 8 днів травня 2010 року у сумі 19353,52 грн.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Луганської області Рябцевої О.В. від 30.06.10 року розгляд справи доручено судді Середі А.П.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 01.07.10 року до 15.07.10 року та з 15.07.10 року до 02.08.10 року –у зв’язку з неявкою відповідача.

До початку судового засідання позивач подав клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом задоволено.

Позивач позов підтримав у повному обсязі, мотивуючи його неналежним ставленням відповідача до виконання умов договору №27 оренди нежитлового приміщення, укладеного між сторонами 02.01.07 року.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов та на участь у судовому засіданні не скористався, про причини неявки до суду не повідомив, заяву про вирішення спору по суті за його відсутності до суду не спрямував, хоча належним чином був поставлений до відома про дату, час та місце судового слухання, що підтверджується матеріалами справи.

Так, судом 14.06.10 року за вих. №679; 02.07.10 року за вих. №778 та 16.07.10 року за вих. №862 судом на юридичну адресу відповідача (м. Сєвєродонецьк, вул. Менделєєва, 56 (а.с.2-3;33-34)) спрямовано ухвали суду про порушення провадження у справі та призначення її до слухання.

На день вирішення спору по суті перше поштове відправлення оператором поштового зв’язку повернуто до суду з доданням довідки «за закінченням терміну зберігання»; інші поштові відправлення до суду не повернуті.

За таких обставин суд керується підпунктом 3.6 пункту 3 роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 року № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»(з подальшими змінами), де зазначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Позивач не заперечив проти вирішення спору по суті за відсутності відповідача.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги обставини справи та наявні у ній докази, а також те, що термін судового розгляду спору, встановлений ч. 1 ст. 69 ГПК України, добігає кінця 11.08.10 року, керуючись ст.ст.4-3,22,32-34,36,43,69 та 75 ГПК України, - суд вважає, що спір підлягає вирішенню по суті у цьому судовому засіданні за відсутності відповідача, на підставі наявних у справі доказів.

І.Заслухавши позивача, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

02.01.07 року між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) укладено договір №27 на оренду нежитлового приміщення, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування для здійснення торгівлі непродовольчими товарами нежитлове приміщення загальною площею 520,6 кв.м, оціночною вартістю 72058,00 грн., яке знаходиться на балансі позивача та знаходиться за адресою: місто Сєвєродонецьк, вул. Менделєєва,56 Луганської області (п.1.1-1.2договору).

Право користування приміщенням орендар набуває одночасно з підписання цього договору та акту прийняття-передачі вищеназваного приміщення (п.2.1).

У разі закінчення терміну дії цього договору або його дострокового розірвання (припинення) орендар зобов’язаний у 5-денний термін повернути об’єкт оренди орендодавцю на підставі акту приймання-передачі (п.2.4).

Орендар зобов’язаний вчасно та у повному обсязі вносити орендну плату (п.3.2.11).

Орендна плата встановлюється на рівні 25% від вартості орендованого майна (п.5.1); розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін (п.5.2) або змінено на вимогу однієї із сторін з підстав, передбачених у п.5.3 договору.

Орендна плата вноситься щоквартально не пізніше 10-го числа наступного за кварталом місяця на користь орендодавця (п.5.4).

За невиконання або неналежне виконання зобов’язань за цим договором сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України (п.7.1). У разі несвоєчасної сплати орендної плати орендар сплачує на користь орендодавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від місячної орендної плати за кожний день прострочення платежу (п.7.3).У разі порушення строку повернення орендодавцю об’єкту оренди орендар зобов’язаний сплатити неустойку у розмірі 1% від експертної оцінки вартості об’єкту оренди за кожний день прострочення повернення об’єкту (п.7.5).

Договір укладено терміном на 1 рік –з 01.01.07 року по 31.12.07 року (п.10.1); його дія може бути продовжена на той же термін за умов, викладених у п. 10.4 договору.

Дія договору припиняється у разі приватизації приміщення (п.10.8.3).

Предмет оренди орендар отримав на підставі акту приймання-передачі від 02.01.07 року.

31.12.07 року термін дії договору скінчився та не продовжений.

Відповідач орендоване приміщення орендодавцю не повернув.

З урахуванням викладеного позивач нарахував відповідачеві за період з 01.10.09 року по 08.05.10 року заборгованість за фактичне користування майном у сумі 30211,84 грн., - яку просить стягнути з відповідача.

Останній позов не спростував та не оспорив.

ІІ. Заслухавши позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Сторони за цим спором уклали договір оренди нерухомого майна.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав свої зобов’язання за вказаним договором, - тобто після його укладення передав орендареві предмет оренди.

          Орендар, продовжуючи користуватися орендованим майном після закінчення терміну дії договору (31.12.07 року) у період з 01.10.09 року по 08.05.10 року, не виконав умови договору оренди про сплату орендної плати, - тобто вимоги ст.762 Цивільного кодексу України (далі –ЦКУ) та частини 3 ст. 18 і статті 19 Закону України від 10.04.92 року №2269-ХІІ «Про оренду державного та комунального майна»(далі –ЗУ №2269-ХІІ), - про сплату орендної плати за користування предметом договору оренди.

          Як сказано у п. 1 ст.11 ЦКУ, цивільні права та зобов'язання виникають з дій осіб, встановлених актами цивільного законодавства. Підставами виникнення цивільних прав та зобов'язань, між іншим, є договори та інші правочини.

          Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).

          Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ).

          Частиною 1 ст. 628 Кодексу встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

          Договір є обо’язковим для виконання його сторонами (ст. 629 ЦКУ), оскільки саме він породжує для них права та зобов’язання.

          Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана виконати на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші і т.д.) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов'язання (ч. 1 ст.509 ЦКУ).

          Одностороння відмова від зобов’язання є неприпустимою (ст. 525 ЦКУ).

Відповідно до ст.526 ЦКУ зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Частиною 1 ст.530 ЦКУ встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Правовідносини, що мають місце між сторонами за цим спором, належать до орендних.

          За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний термін (частина 1 ст.759 ЦКУ; ст. 2 ЗУ №2269-ХІІ).

Згідно частині 1 статті 762 ЦКУ за користування майном з наймача стягується плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч. 5 ст. 762 ЦКУ).

          Відповідач припустився порушення зобов’язання.

          Згідно статті 610 ЦКУ порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). А пунктом 1 частини 1 статті 611 ЦКУ передбачено правові наслідки порушення зобов'язання: у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору. За приписами частин 1-3 ст. 623 ЦКУ боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

          Відповідач не спростував твердження позивача про несплату орендної плати за період з 01.10.09 року по 08.05.10 року.

Таким чином, несвоєчасне виконання відповідачем зобов’язань щодо сплати орендної плати за користуванням орендованим майном, - тобто істотної умови договору оренди, підтверджено матеріалами справи.

Відповідач не довів суду правомірність своєї відмови від сплати орендної плати у спірній сумі.

З матеріалів справи вбачається, що позивач належним чином довів суду, що відповідач по справі припустився систематичного порушення термінів сплати орендної плати.

          З огляду на викладене, відповідно до ст. 29 ЗУ №2269-ХІІ, за невиконання зобов’язань за договором оренди в односторонньому порядку сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором, - на чому і наполягає позивач по цій справі.

Оцінивши доводи позивача, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.ст.44,47-1 та 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача як на сторону, яка порушила закон та умови договору, - тобто з нього підлягає стягненню державне мито у сумі 302,12 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн.

Судом встановлено, що позивач при зверненні з позовом до суду припустився надмірної сплати державного мита.

Так, згідно п. «а»ч.2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93 року №7/93 «Про державне мито»за розгляд спору господарським судом з позивача на користь Державного бюджету України підлягає стягненню державне мито у розмірі 1% від вартості позову. але не менше 6 (102,00 грн.) та не більше 1500 (25500,00 грн.) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Отже, у даному випадку позивач слід було сплатити державне мито у сумі 302,12 грн., - однак, він на підставі платіжних доручень №803 від 15.04.10 року на суму 222,20 грн. та №861 від 27.05.10 року на суму 80,00 грн. сплатив 302,20 грн. (222,20 грн. + 80,00 грн.), - тобто сума надмірної сплати становить 0,08 грн. (302,20 грн. –302,12 грн.).

          На підставі викладеного, ст.ст.11, 16, 509, 525, 526, 527, 530, 759, 762 Цивільного кодексу України; ст.ст.2, 29 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», керуючись ч.3 ст. 22,ст.ст.43,44, 47-1, 49,75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хозяєчка», ідентифікаційний код 13408932, яке знаходиться за адресою: місто Сєвєродонецьк, вул.Менделєєва, 56 Луганської області, - на користь Фонду комунального майна Сєвєродонецької міської ради Луганської області, ідентифікаційний код 25372814, яке знаходиться за адресою: місто Сєвєродонецьк, вул. Леніна, 32 Луганської області, - заборгованість з орендної плати у сумі 30211 (тридцять тисяч двісті одинадцять) грн. 84 коп., а також витрати по сплаті державного мита у сумі 302 (триста дві) грн. 12 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.; видати наказ після набрання рішенням чинності.

          3.Повернути з Державного бюджету України на користь Фонду комунального майна Сєвєродонецької міської ради Луганської області, ідентифікаційний код 25372814, яке знаходиться за адресою: місто Сєвєродонецьк, вул. Леніна, 32 Луганської області, - надмірно сплачене державне мито у сумі 0 (нуль) грн. 08 коп.

          Підставою для повернення вказаної суми коштів є примірник цього рішення, скріплений підписом судді та гербовою печаткою господарського суду Луганської області.

          Відповідно до ст.85 ГПК України за згодою позивача у судовому засіданні 02.08.2010 року оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного господарського суду Луганської області у десятиденний термін з дня його підписання.

          Рішення складено у повному обсязі та підписано –04 серпня 2010 року.

Суддя                                                   А.П.Середа