Рішення № 10762874, 02.08.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.08.10 Справа № 8/158

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Віна Лівадії», м. Ялта Автономної республіки Крим,

до Фізичної особипідприємця ОСОБА_1, м. Луганськ, -

про стягнення 3671 грн. 89 коп.,

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Качановській О.А.

в присутності представників сторін:

від позивача представник не зявився;

від відповідача - ОСОБА_1 приватний підприємець, - паспорт серії НОМЕР_2, вид. Жовтневим РВ УМВС України в Луганській області 16.07.1999 року, -

розглянувши матеріали справи, -

встановив:

суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача основного боргу у сумі 2688,30 грн., пені у сумі 304,68 грн., штрафу у сумі 268,83 грн., інфляційних нарахувань у сумі 310,00 грн. та 3 % річних у сумі 100,08 грн., нарахованих у звязку з неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №98/6, укладеного між сторонами 10.12.08 року.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 05.07.10 року до 19.07.10 року та з 19.07.10 року до 02.08.10 року з метою надання сторонам можливості подати до суду додаткові докази.

До початку судового засідання відповідач подав клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом задоволено.

Позивач до судового засідання не зявився, але подав до суду:

заяву про часткову відмову від позову (вих. №180 від 02.08.10 року), згідно якій ставить суд до відома про відмову від стягнення з відповідача пені у сумі 304,68 грн., штрафу у сумі 268,83 грн., інфляційних нарахувань у сумі 310,00 грн. 3% річних у сумі 100,08 грн., - разом 983,59 грн.; крім того, після звернення позивача з позовом до суду відповідач добровільно сплатив частку боргу у розмірі 900,00 грн., - у звязку з чим позивач просить стягнути з відповідача залишок основного боргу у сумі 1788,30 грн. (2688,30 грн. 900,00 грн.);

клопотання про розгляд спору по суті за відсутності позивача (вих. №180 від 02.08.10 року).

Виходячи з того, що заява не суперечить вимогам ч.4 ст. 22 ГПК України, не порушує охоронюваних законом прав позивача та інших осіб, - суд приймає часткову відмову позивача від позову та враховує її при прийнятті по справі кінцевого рішення.

Відповідач позов (з урахуванням внесених до нього змін) визнав повністю. Він не заперечив проти вирішення спору по суті за відсутності позивача.

І.Заслухавши відповідача, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

10.12.08 року між позивачем ( постачальник) та відповідачем ( покупець) укладено договір №98/6 постачання товару, відповідно до якого протягом дії договору постачальник зобовязується систематично поставляти та передавати у власність (повне господарське відання ) покупця товар, а покупець зобовязується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах цього договору (п.1.1); предметом постачання є алкогольні вироби виробництва ТОВ «Віна Лівадії»(п.1.2).

Кількість та асортимент товару, що постачається згідно договору, визначаються на підставі письмових заявок (п.2.2).

Ціни на товар (в гривнях) вказуються у накладних, які є невідємною частиною договору (п.4.1).

В випадку порушення зобовязань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором (п.5.2) та чинним законодавством (п.7.1).

На виконання умов договору позивач поставив на користь відповідача товар на загальну суму 3070,12 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними:

№РН-0000225 від 10.01.09 року на суму 1536,24 грн.;

№РН-0006209 від 16.04.09 року на суму 690,04 грн.;

№РН-0007403 від 06.05.09 року на суму 843.84 грн..

Відповідач після отримання товару частково на суму 381,82 грн. сплатив його вартість, - тобто залишок суми боргу склав 2688,30 грн., наявність якого відповідач визнав та частково сплатив його у сумі 900,00 грн. після звернення позивача з позовом до суду.

Позивач у ході розгляду спору частково відмовився від позову - просить суд стягнути з відповідача залишок основного боргу у розмірі 1788,30 грн.

Відповідач визнав позов.

ІІ. Заслухавши відповідача, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ). Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ); він є обовязковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

Частиною 1 ст. 628 Кодексу встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).

Закон ст.525 ЦКУ не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань, при цьому згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобовязанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, укладений між сторонами за цим спором, належить до договорів купівлі-продажу.

Згідно ст.655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивач по справі належним чином виконав вимоги ст.ст.662 та 663 ЦКУ, - тобто передав відповідачу обумовлену договором кількість товару (дизельне пальне).

Тобто відповідач, отримавши від позивача товар на вищезгадану суму, повинен був у визначений договором строк оплатити їх вартість, однак зробив це не у повному обсязі, - а значить - припустився порушення вимог чинного цивільного законодавства та умов договору.

Так, статтею 691 ЦКУ встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Якщо ціну встановлено залежно від ваги товару, вона визначається за вагою нетто, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу.

Якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо), але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на момент передання товару.

Якщо продавець прострочив виконання обов'язку щодо передання товару, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на день передання товару, встановлений у договорі, а якщо такий день не встановлений договором, - на день, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Положення цієї частини про визначення ціни товару застосовуються, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання.

Отримавши від позивача товар, відповідач повинен був дотримуватися як вимог вищецитованої статті, так і умов договору.

Такий його обовязок передбачено частинами 1 та 2 ст. 692 ЦКУ, якими встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

З огляду на те, що відповідач не вчинив таких дій, позивач цілком правомірно скористався правилом частини 3 ст. 692 ЦКУ, в якій сказано, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Отже, з боку відповідача має місце неналежне виконання умов укладеного між сторонами договору (порушення зобовязань).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки. Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

Спосіб захисту порушеного права сторонами за цим спором обрано у відповідності до вимог ст. 16 ЦКУ.

Таким чином, позовна вимога щодо стягнення з відповідача основного боргу у сумі 1788,30 грн. підлягає задоволенню з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Щодо заявленої до стягнення решти позовних вимог, провадження у справі в цій частині підлягає припиненню, відповідно до п. 4 ст. 80 ГПК України, у звязку з відмовою позивачем від позовних вимог.

Суд, керуючись ст.ст.44,47-1 та ч.1 ст. 49 ГПК України, судові витрати покладає на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме: державне мито у сумі 49 грн. 68 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 114 грн. 94 коп.

На підставі викладеного, ст.ст. 11,16,509,525,526,530,560,610-612,614,623, 627,655,691 та 692 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 4-3,22,32-34,36, 43,44, 47-1,49,75, п. 4 ст. 80, ст.ст. 82,84,85 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_2, - на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Віна Лівадії», ідентифікаційний код 32362063, яке знаходиться за адресою: Автономна Республіка Крим, місто Ялта, вул. Жовтнева, 8, кв.32 - основний борг у сумі 1788 (одна тисяча сімсот вісімдесят вісім) грн. 30 коп., а також витрати по сплаті державного мита у сумі 49 (сорок девять) грн. 68 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 114 (сто чотирнадцять) грн. 94 коп.

3. В решти позовних вимог провадження у справі припинити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 02.08.10 року за згодою представника позивача оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного господарського суду у 10-денний термін з дня підписання.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 04 серпня 2010 року.

Суддя А.П.Середа