Рішення № 10761007, 11.08.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 48/37511.08.10 За позовомВідкритого акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Дженералі гарант"

доПублічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні

відповідачаОСОБА_1

простягнення 4 772,83 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:Гординська О.М.

від відповідача:не з'явився

від третьої особи:не з'явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Дженералі гарант" (надалі ВАТ "УСК "Дженераді гарант") звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" (надалі ПАТ "СК "Універсальна") про стягнення 4 999,73 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ВАТ "УСК "Дженералі гарант" на підставі договору (полісу) добровільного страхування транспортного засобу, водія та пасажирів від нещасних випадків, цивільної відповідальності №19-3309714 від 12.02.2007 р. внаслідок настання страхової події дорожньо-транспортної пригоди (надалі ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля марки ВАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_1, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля марки ДЕУ, реєстраційний номер НОМЕР_2, яким скоєно ДТП, застрахована ВАТ "СК "Універсальна" на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс НОМЕР_4), а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 414,58 грн., 3% річних у розмірі 60,67 грн. та інфляційних у розмірі 354,45 грн. за прострочення виконання грошового зобовязання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.06.2010 р. порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 21.07.2010 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.07.2010 р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1, розгляд справи відкладено до 11.08.2010 р.

02.08.2010 р. до канцелярії суду від представника позивача надійшли уточнені позовні вимоги, в яких позивач просить стягнути з відповідача суму збитків в порядку регресу у розмірі 4 170,03 грн., пеню у розмірі 342,16 грн., інфляційні у розмірі 177,69 грн. та 3% річних у розмірі 82,95 грн.

В судове засідання представник позивача з'явився, вимоги ухвал суду виконав, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити їх повністю.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, витребувані ухвалами суду докази та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується відмітками на звороті ухвал суду та повідомленням про вручення поштового відправлення №10476422, що отримано відповідачем 01.07.2010 р.

Представник третьої особи, повідомлений про час і місце судового засідання належним чином, що підтверджується відміткою на звороті ухвали суду, в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 01601, м. Київ, вул. Пилипа Орлика, 24/1-А, на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується довідкою Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві №21-10/3892-2 від 08.07.2010 р. та вказано в позові.

Згідно із абз. 2 п. 3.6 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

12.02.2007 р. між Відкритим акціонерним товариством "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" (після зміни назви та правонаступництва - ВАТ "УСК "Дженаралі Гарант") та ОСОБА_4 (страхувальник) укладено поліс добровільного страхування транспортного засобу, водія та пасажирів від нещасних випадків, цивільної відповідальності №19-3309714 (надалі "Договір"), обєктом страхування за яким є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, повязані з володінням, користуванням та розпорядженням майном, а саме: автомобілем ВАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_1, на випадок настання страхових випадків, зокрема, пошкодження чи знищення транспортного засобу або його частин внаслідок ДТП. Вигодонабувачем за Договором є Акціонерний комерційний банк соціального розвитку "Укрсоцбанк".

21.09.2007 р. о 09 год. 15 хв. в м. Києві, на 9 лінії в Пущи-Водиці було скоєне ДТП за участі застрахованого автомобіля ВАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_1 та автомобіля Деу, реєстраційний номер НОМЕР_2, а саме: ОСОБА_1, керуючи автомобілем Деу, рухаючись по другорядній дорозі на перехресті нерівнозначних доріг здійснила зіткнення з автомобілем ВАЗ, який рухався по головній дорозі, чим спричинила пошкодження автомобілів.

ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_1 вимог п. 16.11 Правил дорожнього руху України, що підтверджується довідкою відділу ДАІ з обслуговування Оболонського району при УДАІ ГУМВС України в м. Києві №10/54440 від 21.09.2007р. та постановою Оболонського районного суду м. Києва від 18.10.2007 р. у адміністративній справі №3-42508 2007 рік, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення.

24.09.2007 р. власник застрахованого транспортного засобу автомобіля ВАЗ звернувся до позивача із заявою про пошкодження транспортного засобу.

Відповідно до висновку №354/1 автотоварознавчого дослідження, складеного 16.10.2007р. субєктом оціночної діяльності ТОВ "АвтоПлюс" (сертифікат №5062/06, виданий Фондом державного майна України 29.08.2006 р.) вартість матеріального збитку, завданого власникові автомобіля НОМЕР_3, що дорівнює вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу, в результаті його пошкодження при ДТП складає 5 682,80 грн.

На підставі страхового акту №88951, затвердженого 05.11.2007 р., позивач виконуючи свої зобов'язання за Договором, на підставі листа АКБ "Укрсоцбанк" №28-05012/983 від 25.10.2007р., сплатив вигодонабувачу за Договором суму страхового відшкодування у розмірі 3836,03 грн., що підтверджується платіжним дорученнями №1566 від 04.12.2007 р.

Крім того, здійснюючи розслідування причин та обставин страхової події, позивачем були понесені витрати на проведення вищезазначеного автотоварознавчого дослідження в сумі 300,00 грн. та на оплату довідки ДАІ в сумі 34,05 грн., що підтверджується платіжними дорученням №1565 від 04.12.2007 р. та №1567 від 04.12.2007 р.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до ВАТ "УСК "Дженералі гарант" перейшло в межах суми 3 836,03 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, а також позивачем понесені майнові витрати на виконання зобовязання по відшкодуванню шкоди у розмірі 334,05грн.

Із довідки відділу ДАІ з обслуговування Оболонського району при УДАІ ГУМВС України в м. Києві №10/54440 від 21.09.2007р. вбачається, що транспортний засіб автомобіль Деу, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю ВАЗ, належить громадянці ОСОБА_1 та знаходився під її керуванням.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем Деу, реєстраційний номер НОМЕР_2, встановлена у судовому порядку.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу автомобіля Деу, реєстраційний номер НОМЕР_2, застрахована ПАТ "СК "Універсальна" згідно із полісом НОМЕР_4.

Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ВВ/0193654) віднесено до 3-го типу (п. 15.3 Закону), а тому застрахована відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, особою, вказаною в договорі страхування, або однією з осіб, зазначених у договорі. Строк дії з 07.10.2006 р. (00:00) по 06.10.2007 р.

Відповідно до п. 4 полісу НОМЕР_4 страхувальником особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована полісом є ОСОБА_1, а відтак відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації ОСОБА_1 автомобіля Деу була застрахована ПАТ "СК "Універсальна".

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Вказаним договором (поліс НОМЕР_4) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 25 500,00 грн., франшиза 510,00 грн. (пункт 2 полісу).

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Матеріалами справи підтверджено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля ВАЗ з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу становить 5 682,80 грн., а до позивача перейшло право зворотної вимоги в межах суми 3 836,03 грн. та набуто право вимоги у розмірі 334,05грн. за понесення витрат на визначення вартості матеріального збитку та отримання довідки ДАІ.

Відповідно до ст. 12.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

З огляду на викладене, страхове відшкодування за полісом НОМЕР_4 підлягає зменшенню на 510,00 грн.

Згідно з пунктом 37.1 статті 37 вказаного Закону виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів.

Претензією №13166-24 від 30.09.2009 р., що отримана відповідачем 05.10.2009 р. та до якої додані документи, передбачені ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", позивач звернувся до відповідача з вимогою відшкодувати у порядку регресу шкоду, заподіяну в результаті ДТП у розмірі 4 170,03грн.

Враховуючи визначені полісом НОМЕР_4 розміри лімітів відповідальності та франшизи, а також встановлений судом розмір вартості відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу, що обмежений розміром шкоди, право на зворотну вимогу якої перейшло до позивача, відповідач був зобовязаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 3326,03грн. (відшкодована позивачем вартість матеріального збитку франшиза за полісом) до 05.11.2009 р., а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

В частині заявлених до стягнення витрат на отримання довідки ДАІ необхідно відмовити, оскільки стаття 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не відносить такі витрати до складу витрат, які підлягаю відшкодуванню відповідачем, а позивач не позбавлений можливості звернутися із такою вимогою до винної особи.

Стосовно заявленої до стягнення суми витрат на проведення автотоварознавчого дослідження суд відзначає наступне.

Статтею 34 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що страховик зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи, лише у випадку якщо страховик не пізніше трьох робочих днів (враховуючи день отримання письмового повідомлення про страховий випадок), не направив аварійного комісара або експерта на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків і потерпілий самостійно обрав аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди.

На підставі матеріалів справи судом встановлено, що позивач самостійно замовляв та проводив автотоварознавчу експертизу для визначення розміру відшкодування потерпілому, при цьому матеріалами справи не підтверджено, що відповідач був повідомлений про факт настання ДТП його учасниками чи позивачем, а відтак відповідач був позбавлений можливості направити свого аварійного комісара та самостійно визначити розмір завданих збитків, тим самим уникнути понесення додаткових витрат по оплаті позивачем автотоварознавчого дослідження у заявленій до стягнення сумі. Тобто, вина відповідача у понесенні позивачем спірної суми коштів на відшкодування вартості автотоварознавчого дослідження відсутня.

Відповідно до Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", який є спеціальним відносно інших нормативно-правових актів щодо виплати страхового відшкодування за полісами обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страховиком відшкодовується тільки оцінена, відповідно до закону, шкода, при цьому види витрат, які відшкодовуються страховиком, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу визначаються законом та ним обмежуються (пункт 22.2. статті 22, статті 28, 29, 34 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Виходячи з зазначеного, суд не вбачає правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми в розмірі 300,00 грн. за проведення автотоварознавчого дослідження.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення пені у розмірі 342,16 грн. за прострочення по сплаті суми страхового відшкодування.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обовязку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобовязання, тому дії відповідача є порушенням зобовязання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і з 06.11.2009 р. він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ст. 37.2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення пені за прострочення по сплаті 4 170,03 грн., нарахованої у період прострочення з 06.11.2009р. (25 днів за листопад) по 31.03.2010 р.

Отже, враховуючи встановлений позивачем строк нарахування пені та встановлений судом розмір суми страхового відшкодування, правомірним є стягнення пені за прострочення по сплаті суми страхового відшкодування нарахованої за прострочення по сплаті 3 326,03 грн. у період з 06.11.2009р. по 31.03.2010 р. в розмірі 227,73 грн.

В іншій частині заявленої до стягнення пені необхідно відмовити, оскільки вона обрахована невірно, а саме невірно визначено суму страхового відшкодування, по оплаті якої існує прострочення відповідача.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення інфляційних у розмірі 177,69 грн. за прострочення по сплаті суми страхового відшкодування у період з листопада 2009 року по лютий 2010 року та 3% річних у розмірі 82,95грн. за прострочення виконання грошового зобовязання у період з 06.11.2009 р. по 1.07.2010 р.

Згідно із частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України застосовуються за невиконання грошових зобовязань та знаходиться в 51 Главі Цивільного кодексу України, яка має назву "Правові наслідки порушення зобовязання. Відповідальність за порушення зобовязання", а дана глава міститься у розділі І "Загальні положення про зобовязання" книги пятої Цивільного кодексу України. Наведене свідчить, що положення такої статті стосуються як договірних, так і не договірних зобовязань, тобто до порушення грошових зобовязань, незалежно від визначених ст. 11 Цивільного кодексу України підстав їх виникнення.

Грошове зобовязання це зобовязання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

Судом встановлено, що згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України та п.22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у ПАТ "СК "Універсальна" виникло зобовязання сплатити на користь позивача суму страхового відшкодування в порядку регресу.

Тобто, має місце правовідношення в якому ПАТ "СК "Універсальна" (боржник) зобов'язано вчинити на користь ВАТ "УСК "Дженералі гарант" (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання по сплаті суми страхового відшкодування в порядку регресу, яке за змістом правовідношення є грошовим, ПАТ "СК "Універсальна" у встановлений строк не виконано, а тому нарахування позивачем інфляційних та 3% річних за прострочення грошового зобовязання по сплаті суми страхового відшкодування є правомірним

Суд здійснює перерахунок заявлених до стягнення інфляційних та 3% річних виходячи з обставин наведених при розрахунку пені.

За перерахунком суду розмір інфляційних та 3% річних, що підлягають стягненню з відповідача становить 192,91 грн. та 65,06 грн., відповідно.

Оскільки позивачем заявлено вимоги в частині стягнення інфляційних у розмірі, які є меншими, ніж визначені судом, то такі вимоги задовольняються у розмірі, заявленому позивачем до стягнення.

В іншій частині заявлених до стягнення 3% річних необхідно відмовити, оскільки вони обраховані невірно.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ПАТ "СК "Універсальна" на користь ВАТ "УСК "Дженералі гарант" суми страхового відшкодування у розмірі 3 326,03 грн., пені у розмірі 227,73 грн., інфляційних у розмірі 177,69 грн. та 3% річних у розмірі 65,06 грн.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення суми страхового відшкодування у розмірі 844,00 грн., пені у розмірі 114,43 грн., 3% річних у розмірі 17,89 грн. необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Дженералі гарант" задовольнити частково.

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" (01601, м.Київ, вул. Пилипа Орлика, 24/1; ідентифікаційний код 20113829) на користь Відкритого акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Дженералі гарант" (01024, м.Київ, провулок Новопечерський, 19/3; ідентифікаційний код 31235110) суму страхового відшкодування у розмірі 3 326 (три тисячі триста двадцять шість) грн. 03 коп., пеню у розмірі 227 (двісті двадцять сім) грн. 73 коп., інфляційні у розмірі 177 (сто сімдесят сім) грн. 69 коп., 3% річних у розмірі 65 (шістдесят пять) грн. 06 коп., державне мито у розмірі 81 (вісімдесят одна) грн. 13 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 187 (сто вісімдесят сім) грн. 72коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Р.В. Бойко

Дата підписання повного тексту рішення 13.08.2010 р.