Рішення № 10761006, 27.07.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 28/18227.07.10 за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Науково виробниче підприємство «Транс Лок», м. Київ

дотовариства з обмеженою відповідальністю «БК «Альянс –Україна», м. Київ

простягнення 5076, 75 грн.

СуддяКопитова О.С.

При секретарі судового засідання Гергардт Т.В.

За участю представників сторін:

від позивача:Осикін В.О. за довіреністю б/н від 01.12.2009 року

від відповідача:не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково виробниче підприємство «Транс Лок» звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «БК «Альянс –Україна»про стягнення 5076, 75 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням товариством з обмеженою відповідальністю «БК «Альянс –Україна»своїх зобов’язань щодо оплати отриманого від товариства з обмеженою відповідальністю «Науково виробниче підприємство «Транс Лок»товару в повному обсязі, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 5076, 75 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.06.2010 року порушено провадження у справі, призначено розгляд справи на 01.07.2010 року.

Розгляд справи відкладався.

Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання по справі, в тому числі й на адресу реєстрації, відповідач в судове засідання не з’явився, причини неявки в судове засідання невідомі. Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності представників відповідача в судовому засіданні 27.07.2010 року від останніх до суду не надходило.

За таких обставин, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутністю належним чином повідомлених про дату та час судового засідання представників відповідача, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами. Крім того, суд враховує, що в зв’язку з неявкою представників відповідача розгляд справи відкладався.

В судовому засіданні 27.07.2010 року за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

В липні 2009 року товариством з обмеженою відповідальністю «Науково виробниче підприємство «Транс Лок»(надалі по тексту ТОВ «НВП «Транс Лок», позивач) на підставі усної домовленості було здійснено товариству з обмеженою відповідальністю «БК «Альянс Україна»(надалі по тексту ТОВ «БК «Альянс Україна», відповідач) поставку товару - фанери F/F на загальну суму 180476,75 грн.

Факт господарських взаємовідносин між сторонами та отриманням відповідачем товару підтверджується видатковою накладною № Р1 –0003049 від 13.07.2009 року на суму 180476, 75 грн., довіреністю ЯПГ № 180875 від 09.07.2009 року.

У зв’язку з отриманням товару у відповідача виникло зобов’язання щодо оплати його вартості.

Позивачем для оплати товару було виставлено відповідачеві рахунок № СФ-001111 від 09.07.2009 року (копія в справі).

Як свідчать матеріали справи, зокрема виписки з банківського рахунку позивача, відповідач своє зобов’язання щодо оплати отриманого товару виконав частково, сплативши згідно виставленого рахунку 175400 грн., що призвело до виникнення заборгованості перед позивачем в розмірі 5076, 75 грн.

Позивач направляв відповідачу Претензію № 10 від 15.02.2010 року з вимогою погасити існуючу заборгованість в розмірі 5076, 75 грн.

Матеріали справи не містять доказів погашення відповідачем перед позивачем заборгованості за поставлений товар станом на день прийняття рішення. Згідно довідки за підписом директора та головного бухгалтера позивача заборгованість відповідача перед позивачем складає 5076,75 грн.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Стаття 509 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 4 статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов’язкова письмова форма, вважаться вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч. 1, 2 ст. 205 Цивільного кодексу України).

Наявні матеріали справи свідчать про фактичне виникнення між позивачем та відповідачем господарських відносин, зокрема двосторонніх зобов’язань щодо передачі позивачем товару у власність відповідача та щодо прийняття відповідачем зазначеного товару і оплати його вартості.

Таким чином між сторонами фактично було укладено договір поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов‘язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати.

Стаття 530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено вище, позивач 15.02.2010 року звертався до відповідача з претензією про погашення заборгованості, однак відповідач заборгованості у встановлені строки не погасив.

Матеріалами справи встановлено наявність заборгованості у відповідача перед позивачем в розмірі 5076, 75 грн., а тому позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Враховуючи викладені обставини, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відшкодовуються за рахунок відповідача

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, Господарським кодексом України, ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «БК «Альянс Україна»(02100, м. Київ, вул. Краківська, 11 –А, код 34875639), з будь –якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Науково виробниче підприємство «Транс Лок»(03115, м. Київ, вул. Котельникова, 45 –в, код 335490031) 5076, 75 грн. (п’ять тисяч сімдесят шість гривень сімдесят п’ять копійок)основного боргу, а також державне мито в розмірі 102 грн. (сто дві гривні) та 236 грн. (двісті тридцять шість гривень) витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

Після набрання рішенням по справі законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду у визначені строки.

СуддяО.С. Копитова Дата складання та підписання повного тексту рішення 02.08.2010 року.