Рішення № 10761003, 22.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 28/12822.06.10

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Промосервіс», м. Київ

дотовариства з обмеженою відповідальністю «Комунікаційно-сервісна компанія «Форест», м. Київ

проповернення коштів та розірвання договору

Суддя Копитова О. С.

При секретарі судового засідання Гергардт Т.В.

За участю представників сторін:

від позивача: Ткаченко А.А. представник за довіреністю. б/н від 01.02.2010

від відповідача:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Промосервіс»звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Комунікаційно-сервісна компанія «Форест»про повернення коштів та розірвання договору.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням товариством з обмеженою відповідальністю «Комунікаційно-сервісна компанія «Форест»своїх зобов’язань щодо поставки оплаченого позивачем товару за договором поставки від 10.02.2009 року в установлені строки, в зв’язку з чим позивач просить суд розірвати укладений між сторонами Договір в зв’язку з порушенням відповідачем його суттєвих умов та стягнути з відповідача перераховану йому на виконання умов договору суму в розмірі 2040000 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.03.2010 року порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 20.04.2010 року.

Розгляд справи відкладався.

Ухвалою заступника Голови господарського суду м. Києва від 21.05.2010 року продовжено строк вирішення спору.

Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання по справі, відповідач в судові засідання не з’явився, письмових доказів, пояснень та заперечень по суті спору не надав, вимог ухвали суду не виконав, причини неявки в судові засідання невідомі.

За таких обставин, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутністю належним чином повідомлених про дату та час судового засідання представників сторін, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 22.06.2010 року за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ :

10.02.2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Комунікаційно -сервісна компанія «Форест», Постачальник (надалі по тексту ТОВ «КСК «Форест», Відповідач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Промосервіс», Покупець (надалі по тексту ТОВ «Промосервіс», Позивач) було укладено договір поставки №10-02/09 (далі - Договір) запасних деталей для пресів «Аllоссо», визначених в додатку №1(далі - Товар) до Договору.

Відповідно до п.1.1. вказаного Договору Постачальник зобов'язується передати Покупцю у власність визначений Договором Товар, а Покупець зобов'язується прийняти такий Товар та сплатити на користь Постачальника його вартість. Сторони встановили вартість Товару у розмірі 2 040 000 грн., що сплачується за даним Договором Покупцем на користь Постачальника (п. 4.1 Договору).

Відповідно до п. 4.2. Договору поставки Покупець зобов'язаний сплатити повну вартість Товару Постачальнику у період з моменту укладення цього Договору до 31 березня 2009 року.

На виконання зобов'язань за Договором поставки ТОВ «Промосервіс»було сплачено відповідачу повну вартість Товару у сумі 2 040 000, 000 грн. 30.03.2009 року, тобто у встановлений Договором строк.

Відповідно до п. 2.1. Договору поставки Постачальник зобов'язується здійснити поставку Товару на складі Постачальника до 31 серпня 2009 року за умови повної оплати вартості Товару Покупцем в строк, встановлений цим Договором.

В зв'язку з тим, що кошти були перераховані Покупцем на рахунок Постачальника у встановлений Договором строк, 31 березня 2009 року, то у останнього виник обов’язок здійснити поставку Товару в строк до 31 серпня 2009 року.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження поставки товару відповідачем позивачеві ні в установлений Договором строк, ні станом на день прийняття рішення, як і не містять доказів повернення отриманих коштів в розмірі 2040000 грн.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Стаття 598 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Стаття 530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи встановлений факт укладання між сторонами договору поставки.

Згідно з ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено вище, відповідач зобов’язаний був поставити товар позивачеві не пізніше 31.08.2009 року, однак свого обов’язку в установлений строк не виконав.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 651 Цивільного кодексу України встановлює, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно зі ст. 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили

Договором сторін чітко визначені строки виконання своїх зобов’язань, як позивачем так і відповідачем.

Судом встановлено, що відповідачем було порушено строки виконання зобов’язання щодо своєчасної поставки товару позивачеві. Оскільки строк поставки товару є істотною умовою договору поставки суд вважає, що порушення такого строку є відповідно істотним порушенням умов договору в розумінні ст. 651 Цивільного кодексу України. Відтак позовні вимоги в частині розірвання Договору є обґрунтованими.

При цьому, суд враховує, що позивачем при зверненні з позовом про розірвання Договору не дотримано приписів ст. 188 Господарського кодексу України. В даному контексті слід зазначити, що недотримання позивачем вимог зазначеної статті щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору в разі виникнення такої необхідності не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про розірвання договору. Зазначеної позиції притримується Верховний Суд України в Постанові 8/32 від 17.06.2008 року.

В даному випадку суд вважає, що зазначеною статтею фактично встановлений досудовий порядок вирішення спорів щодо розірвання договорів. Згідно Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 у справі N 1-2/2002 (про досудове врегулювання спорів) встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Враховуючи викладені обставини господарський суд приходить до висновку щодо наявності підстав для розірвання Договору в судовому порядку.

Відповідно до ч.5 ст. 653 Цивільного кодексу України якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

На підставі ст. 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Враховуючи той факт, що розірвання Договору відбулося внаслідок суттєвого порушення відповідачем його умов, повне невиконання взятих на себе зобов’язань, в зв’язку з чим позивач не отримав того на, що розраховував, укладаючи договір, однак поніс витрати в вигляді передоплати, суд вважає, що кошти, які сплатив позивач, можуть вважатись прямими збитками, яких позивач зазнав з вини відповідача в розумінні ст. 653 Цивільного кодексу України та підлягають відшкодуванню відповідачем.

Крім того, суд також зважає, що приписами ст. 693 Цивільного кодексу України встановлено право покупця вимагати повернення суми попередньої оплати якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Відповідач не скористався своїм правом на судовий захист доводів наведених позивачем не спростував.

За таких обставин, господарський суд приходить до висновку щодо обґрунтованості позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відшкодовуються за рахунок відповідача в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, договором сторін, суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Розірвати Договір №10-02/09 від 10.02.2009 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Комунікаційно - сервісна компанія «Форест» та товариством з обмеженою відповідальністю «Промосервіс».

Стягнути з товариства: з обмеженою відповідальністю «Комунікаційно - сервісна компанія «Форест»(04053, м. Київ, вул. Артема, 37-41, код 35465404 Банківські реквізити: п/р №2600943737 в АБ «Синтез», м. Київ, МФО 322711, ІПН 354654026596, свідоцтво платника ПДВ №100074329 або з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Промосервіс»(02217, м. Київ, вул. Драйзера, 8, код 35872728 Банківські реквізити: п/р №26005000089445 в АБ «Факторіал - Банк», м. Харків МФО 351715, ІПН 358727226529 Свідоцтво платника ПДВ №100118779) 2 040 000 грн. (два мільйони сорок тисяч гривень) основного боргу, а також 20 485 грн. (двадцять тисяч чотириста вісімдесят п'ять гривень) державного мита та 236 грн. (двісті тридцять шість) витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його складання та підписання в повному обсязі та може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.

СуддяО.С. Копитова