Рішення № 10760964, 09.08.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/31809.08.10 За позовомУкраїнсько-латвійського товариства з обмеженою відповідальністю «УПТК-26» ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-промислова компанія «ОМНІУМ»

Простягнення 208985, 96 грн.

                                                                                           Суддя Гавриловська І.О.          

У судовому засіданні брали участь:

Від позивача:           Бортник З.П., дов. № б/н від 02.08.2010 р.

Від відповідача:           не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Українсько-латвійського товариства з обмеженою відповідальністю «УПТК-26»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-промислова компанія «ОМНІУМ»про стягнення 171258, 32 грн. основного боргу, 30042, 13 грн. інфляційних нарахувань та 7685, 51 грн. трьох процентів річних у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором № ХмД-8/08 від 01.08.2008 р. щодо оплати поставленого товару.

Ухвалою суду від 18.06.2010 р. було порушено провадження у даній справі № 37/318 та призначено її розгляд на 09.08.2010 року, зобов’язано сторін надати певні документи.

          У судовому засіданні 09.08.2010 р. представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, на виконання вимог ухвали від 18.06.2010 р. надав витребувані судом документи.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про причини неявки суду не повідомив, відзиву на позов суду не надав, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її судового розгляду, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з’ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернені органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним відзиву на позов і витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Українсько-латвійським товариством з обмеженою відповідальністю «УПТК-26»(продавець/постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансово-промислова компанія «ОМНІУМ»(покупець) був укладений договір № ХмД-8/08 від 01.08.2008 р., згідно з пунктом 1.1. якого продавець зобов’язати продавати, а покупець –купляти товар - бітум нафтовий дорожній марки БНД90/130, БНД60/90 чи аналогічний.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 8.2. договору № ХмД-8/08 від 01.08.2008 р. встановлено, що термін дії договору - з моменту його підписання і до закінчення виконання умов договору, календарно - до 31.12.2010 р.

Згідно з пунктом 2.1. зазначеного договору, продавець зобов’язався проводити відгрузку товару за адресою, зазначеною покупцем, партіями по 65 тон, після отримання від покупця попередньої заявки та попередньої оплати протягом 6-10 днів.

З матеріалів справи вбачається, що позивач свої зобов’язання за вищезазначеним договором виконав належним чином, здійснивши поставку товару відповідачу, що підтверджується наданими Українсько-латвійським товариством з обмеженою відповідальністю «УПТК-26»накладними № БД-20 від 08.08.2008 р. - на суму 248671, 68 грн., № БД-21 від 13.08.2008 р. –на суму 548807, 64 грн. та № БД-23 від 14.08.2008 р. - на суму 268210, 689 грн., копії яких містяться в матеріалах справи.

Загальна сума здійсненої позивачем на виконання умов договору № ХмД-8/08 від 01.08.2008 р. поставки товару –1065690, 00 грн.

У відповідності до пункту 4.1. договору № ХмД-8/08 від 01.08.2008 р., ціна за товар, який поставляється, оговорюється на кожну партію товару окремо і зазначається продавцем у рахунку-фактурі, який виставляється.

Пунктом 4.3. даного договору передбачено, що при поставці товару з відстроченням платежу покупець зобов’язаний оплатити товар у максимально можливі строки.

Відповідач свої зобов’язання за договором № ХмД-8/08 від 01.08.2008 р. належним чином не виконав, оплативши поставлений товар частково, сумою в розмірі 894431, 68, у зв’язку з чим вартість неоплаченого ним товару склала 171258, 32 грн.

Таким чином, Українсько-латвійське товариство з обмеженою відповідальністю «УПТК-26» просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-промислова компанія «ОМНІУМ»171258, 32 грн. основного боргу, а також 30042, 13 грн. інфляційних нарахувань та 7685, 51 грн. трьох процентів річних у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором № ХмД-8/08 від 01.08.2008 р. щодо оплати поставленого товару.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення основного боргу підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

У відповідності до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом в ході розгляду справи встановлено, що відповідач взяте на себе зобов’язання за договором № ХмД-8/08 від 01.08.2008 р. належним чином не виконав, вартість поставленого товару не оплатив.

У зв’язку з неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансово-промислова компанія «ОМНІУМ»своїх зобов’язань за вищезазначеним договором, Українсько-латвійським товариством з обмеженою відповідальністю «УПТК-26»15.12.2008 р. було направлено на адресу відповідача претензію вих. № 3-12/08 з вимогою в термін до 26.12.2008 р. сплатити суму заборгованість за договором № ХмД-8/08 від 01.08.2008 р.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення 171258, 32 грн. основного боргу, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань, то позов Українсько-латвійського товариства з обмеженою відповідальністю «УПТК-26»в частині стягнення основного боргу в розмірі 171258, 32 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Позивач у своїй заяві про збільшення позовних вимог просить суд також стягнути з відповідача 30042, 13 грн. інфляційних нарахувань та 7685, 51 грн. трьох процентів річних у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором № ХмД-8/08 від 01.08.2008 р. щодо оплати поставленого товару.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання в сумі 171258, 32 грн., з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 30042, 13 грн. інфляційних нарахувань та 7685, 51 грн. трьох процентів річних.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 181, 192, 193 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-промислова компанія «ОМНІУМ»(бул. Чоколівський, буд. 19, м. Київ, 03186, код ЄДРПОУ 35932121) на користь Українсько-латвійського товариства з обмеженою відповідальністю «УПТК-26»(просп. Миру, буд. 42/1, м. Хмельницький, 29000, код ЄДРПОУ 23839136) 171 258 (сто сімдесят одна тисяча двісті п’ятдесят вісім) грн. 32 коп. основного боргу, 30 042 (тридцять тисяч сорок дві) грн. 13 коп. інфляційних нарахувань, 7 685 (сім тисяч шістсот вісімдесят п’ять) грн. 51 коп. трьох відсотків річних, 2 089 (дві тисячі вісімдесят дев’ять) грн. 86 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя                                                                                                     Гавриловська І.О.