Рішення № 10760894, 05.08.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 3/22705.08.10 За позовом Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду» Дарницького району м. Києва

До           Колективного підприємства «Сезон»

Про           стягнення 65063,26 грн. та звільнення нежитлового приміщення

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача Митченко Н.М. –по дов. № 115 від 22.03.2010

Від відповідача не з‘явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду» Дарницького району міста Києва про стягнення з Колективного підприємства «Сезон»65063,26 грн. заборгованості за користування приміщенням з грудня 2009 року по травень 2010 року та про зобов‘язання Колективного підприємства «Сезон»звільнити нежитлове приміщення загальною площею 336,85 грн., що розташовані на 1-му поверсі та у підвалі будинку за адресою м. Київ, вул. Харківське шосе, 144-а передавши його позивачу.

Позивачем до відділу діловодства 27.07.2010 подано заяву в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України про збільшення розміру позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 87354,68 грн. заборгованості за користування приміщенням з грудня 2009 року по липень 2010 року, про стягнення 174709,36 грн. неустойки за користування приміщенням за час прострочення повернення та про зобов‘язання Колективного підприємства «Сезон»звільнити нежитлове приміщення загальною площею 336,85 грн., що розташовані на 1-му поверсі та у підвалі будинку за адресою м. Київ, вул. Харківське шосе, 144-а передавши його позивачу.

29.07.2010 позивачем через відділ діловодства суду подано заяву про зміну предмету позову, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 87354,68 грн. заборгованості за користування приміщенням з грудня 2009 року по липень 2010 року, про стягнення 174709,36 грн. неустойки за користування приміщенням за час прострочення повернення та про виселення Колективного підприємства «Сезон»з нежитлового приміщення загальною площею 336,85 грн., що розташовані на 1-му поверсі та у підвалі будинку за адресою м. Київ, вул. Харківське шосе, 144-а передавши його позивачу.

Відповідач в судове засідання не з‘явився, письмовий відзив на позов не подав, не виконав вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 14.07.2010 та ухвали від 27.07.2010.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Ухвали суду надсилались за адресою, що зазначена в позовній заяві та є юридичною адресою згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців станом на 20.07.2010: м. Київ, вул. Харківське шосе, 144-А.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з’ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

В судовому засідання 05.08.2010, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Закону України «Про оренду державного та комунального майна»об’єктом оренди є нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення) (п. 1 ст. 4) орендодавцями є органи, уповноважені органами місцевого самоврядування, управляти нерухомим майном, яке перебуває у комунальній власності (ст. 5).

05.03.1997 між Державним комунальним підприємством по утриманню житлового фонду Дарницького району м. Києва (орендодавець) та Колективним підприємством «Сезон» (орендар) було укладено договір № 337 оренди нежитлового приміщення (далі –договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець на підставі рішення Дарницького РВК № 119 від 10.04.1995 передав, а орендар прийняв в орендне користування нежитлове приміщення за адресою м. Київ, Харківське шосе, 144-А. Загальна площа орендованого приміщення становить 336,85 кв. м., в т.ч. 300,45 кв. м. на 1 поверсі та 36,4 кв. м. у підвалі.

Спір виник в зв’язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг оренди з грудня 2009 року по липень 2010 року, в зв‘язку з чим у відповідача виникла заборгованість в розмірі 87354,68 грн. Крім того, відповідач своєчасно не повернув приміщення орендодавцю після закінчення строку дії договору, тому на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України відповідач має спалити орендодавцю неустойку у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення в розмірі 174709,36 грн. В зв‘язку з тим, що строк дії договору закінчився, позивачем пред‘явлено вимогу про виселення відповідача з орендованого приміщення.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Пунктом 2.1. договору строк дії договору встановлений сторонами з 01.01.1997 по 06.06.2006.

Рішенням Дарницької районної у міста Києві ради № 6 від 19.09.2007 «Про удосконалення структури Управління житловим господарством Дарницького району м. Києва»вирішено створити Комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду»Дарницького району м. Києва (далі - Дирекція).

Розпорядженням Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації № 105 від 11.02.2008 «Про діяльність Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду»Дарницького району м. Києва»доручено передати з балансу Комунального підприємства Управління житлового господарства на баланс Дирекції нежитловий фонд (будівлі, споруди, вбудовані та прибудовані приміщення) станом на 01.03.2008.

Згаданим розпорядженням Дирекції делеговано функції орендодавця з 01.03.2008.

Відповідно до розпорядження Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації № 274 від 17.03.2008 Комунальному підприємству Управління житлового господарства доручено передати Дирекції технічну документацію на нежитлові будівлі та приміщення, а також всю необхідну інформацію та документацію про орендарів (копії договорів оренди з додатками до них та інше), оформити акти приймання-передачі в установленому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи на виконання розпорядження Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації № 105 від 11.02.2008 по акту прийому-передачі КП УЖГ Дарницького району передало Дирекції будівлі, зокрема за адресою м. Київ, вул. Харківське шосе, 144-А.

Позивач в обґрунтування позовних вимог щодо обставин припинення дії договору посилається на те, що відповідач за три місяці як того вимагає п. 2.1. договору з проханням його продовжити не звертався, отже договір укладено до 06.06.2006. Крім того, позивач посилається на те, що ним згідно ч. 2 ст. 17 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна»листами № 38 від 19.06.2008 та № 64 від 10.07.2008 повідомляв орендаря, що договір продовжуватись не буде, в зв‘язку з чим вимагало звільнити приміщення.

Згідно п. 2.1. договору передбачено, що строк дії договору може бути подовжений якщо за 3 місяці до закінчення дії договору орендар звернеться з проханням про його продовження.

Проте, положеннями статті 764 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо наймач продовжує користуватись майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Відповідно до ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору, він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Частина 2 статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»встановлює, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Отже, законодавець визначає, що саме за відсутності, протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, заяви однієї із сторін про припинення договору, договір є продовженим на той самий термін та на тих самих умовах.

При цьому жодною нормою діючого законодавства України не заборонена можливість направлення попередження стороною за договором про небажання продовжувати орендні правовідносини до закінчення терміну дії договору оренди.

Оскільки, позивач був створений лише в 2007 році, то заяву про припинення дії договору мало надіслати Державне комунальне підприємство по утриманню житлового фонду Дарницького району м. Києва.

Доказів того, що зазначена особа направляла таку заяву позивачем не подано.

Листи позивача № 38 від 19.06.2008 та № 64 від 10.07.2008 про те, що договір продовжуватись не буде з вимогою про звільнення приміщення не приймається судом до уваги, оскільки не дотримано вимог встановлених ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що договір є продовженим на той самий термін, тобто на 9 років 6 місяців та 6 днів, отже до 12.01.2016.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»орендою є засноване на договорі, строкове, платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Враховуючи те, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, вимоги позивача про виселення відповідача звільнити нежитлові приміщення, яким останній користується на підставі діючого договору оренди № 337 від 05.03.1997, безпідставні та задоволенню не підлягають.

Частина 2 ст. 785 Цивільного кодексу України визначає, що якщо наймач не виконує обов’язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Оскільки, як встановлено судом строк дії договору не закінчився та у відповідача відсутній обов‘язок повернути орендоване приміщення прострочення повернути приміщення не мало місця, тому в задоволені вимог про стягнення з відповідача 174709,36 грн. неустойки слід відмовити.

Відповідно до ч. 3 статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

У відповідності до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Відповідно до п. 3.1. договору сторонами визначено, що орендна плата на момент укладення договору встановлюється в розмірі 2% від вартості орендованого майна і становить 202,69 грн. на місяць.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за попередній місяць (п. 3.2. договору).

Пункт 5 статті 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Орендна плата, відповідно до п. 3.7. договору сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності щомісячно, не пізніше 5-го числа наступного місяця на рахунок орендодавця.

Відповідач в порушення умов договору свого обов‘язку орендаря повністю не виконав в частинні внесення плати за оренду нежитлового приміщення за період з грудня 2009 року по липень 2010 року, в результаті чого виникла заборгованість в розмірі 87354,68 грн.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»однією із істотних умов договору оренди та основним обов’язком орендаря є сплата орендних платежів з урахуванням індексу інфляції.

Статтею 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»визначається, що орендар зобов’язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендної плати у розмірі 87354,68 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду»Дарницького району м. Києва є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 49, ст.ст.82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Колективного підприємства «Сезон»(м. Київ, вул. Харківське шосе, 144-А, код ЄДРПОУ 19495814) на користь Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду»Дарницького району м. Києва (м. Київ, вул. Вербицького, 32, код ЄДРПОУ 35660296) 87354 (вісімдесят сім тисяч триста п‘ятдесят чотири) грн. 68 коп. боргу по орендній платі, 873 (вісімсот сімдесят три) грн. 54 коп. витрат по сплаті державного мита та 78 (сімдесят вісім) грн. 66 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

СуддяВ.В. Сівакова Рішення підписано 11.08.2010