Рішення № 10760424, 17.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 28/15617.06.10

за позовом          товариства з обмеженою відповідальністю «Керамир-Україна», м. Київ

до          приватного підприємства «Спецюрінвест», м. Київ,

товариства з обмеженою відповідальністю «Караван будівельний Харків», м. Харків

про          стягнення заборгованості

Суддя Копитова О. С.

При секретарі судового засідання Гергардт Т.В.

За участю представників сторін:

від позивача: Гонтаренко К.С., предст., дов. б/н від 22.03.2010 року

від відповідача: не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Керамир-Україна»звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до приватного підприємства «Спецюрінвест»та товариства з обмеженою відповідальністю «Караван будівельний Харків» про стягнення заборгованості.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на невиконання відповідачем - 2 умов договору № 323/05-09Рх від 01.05.2009 року щодо оплати поставленого товару, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 37737,86 грн. Також за порушення виконання грошового зобов‘язання позивач, з посиланням на Додаток № 4 до Договору просить стягнути з відповідача -2 пеню в розмірі 2301,53 грн. та згідно ст. 625 Цивільного кодексу України втрати від інфляції в розмірі 391,34 грн. та 3% річних в розмірі 202,7 грн. Обґрунтовуючи свої вимоги до відповідача-1 позивач посилається на укладений Договір поруки від 27.11.2009 року згідно якого відповідач-1 поручився перед позивачем за виконання відповідачем-2 свого зобов’язання по сплаті 37737,86 грн. в обсязі 1000 грн. В зв’язку з невиконанням відповідачем -2 своїх зобов’язань по договору позивач просить стягнути з відповідача-1 1000 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 07.04.2010 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 27.05.2010 року.

Розгляд справи відкладався.

Ухвалою заступника голови господарського суду м. Києва від 07.06.2010 року продовжено строк розгляду спору.

Відповідач –1 надав відзив на позовну заяву в якому вказав про визнання позовних вимог заявлених до нього в повному обсязі.

Відповідач-2, незважаючи на належне повідомлення про дату та час засідання по справі до суду не з’явився, витребуваних доказів не подав. Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності представників відповідача -2 в судовому засіданні 17.06.2010 року від останніх до суду не надходило.

Не надходило доказів на підтвердження підстав відсутності в судовому засіданні 17.06.2010 року представників і від відповідача -1.

За таких обставин, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутністю належним чином повідомлених про дату та час судового засідання представників відповідачів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 17.06.2010 року за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача та відповідача-1, що надавались під час судового розгляду справи, суд –

ВСТАНОВИВ :

01.05.2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Керамир-Україна», Постачальник (надалі по тексту ТОВ «Керамир-Україна», позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Караван будівельний Харків», Покупець (надалі по тексту ТОВ «Караван будівельний Харків», відповідач - 2) було укладено Договір № 323/05-09Рх (далі - Договір), у відповідності до п.1.1. якого позивач зобов'язався доставляти і передавати на умовах та у встановлені даним Договором строки непродовольчу продукцію (товар) у власність відповідача-2, а останній зобов'язався приймати товар у власність і оплачувати його на умовах даного Договору.

Позивач поставив відповідачу-2 товар на загальну суму 39467,85 грн. Зазначений факт підтверджується видатковою накладною № 82_21218 від 28.08.2009 року (копія в матеріалах справи).

Відповідно до п. 7.1 Договору строк оплати товару визначається в п. 3 Угоди про умови і відраховується або з дня виконання Постачальником зобов’язання з поставки товару або з дня продажу Покупцем товару споживачу.

В п. 3 Угоди сторони погодили умови оплати протягом 7 днів з дня продажу.

Відповідач-2 з позивачем в повному обсязі не розрахувався, сплативши лише 1730 грн.

20.01.2010 року на адресу відповідача - 2 позивачем було направлено вимогу про сплату грошових коштів за отриманий товар, яка відповідачем була залишена без відповіді.

          На дату винесення рішення заборгованість відповідача-2 перед позивачем, згідно даних позивача, складає 37737,85 грн., що підтверджується довідкою позивача за підписом директора, не спростовується наявними в матеріалах справи доказами. В матеріалах справи міститься акт звірки взаєморозрахунків підписаний позивачем та відповідачем-2 станом на 31.10.2009 року, згідно якого заборгованість відповідача перед позивачем за накладною № РН 82_21218 від 28.08.2009 року складає 37737,86 грн.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріалами справи встановлений факт укладання між позивачем та відповідачем-2 договору поставки.

Згідно з ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до положень ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Факт поставки позивачем відповідачеві товару підтверджується матеріалами справи, зокрема підписом уповноважених осіб відповідача на товаророзпорядчих документах в зв’язку з чим суд вважає доведеним факт поставки товару позивачем та прийняття його відповідачем на умовах, встановлених Договором.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено вище відповідно до пункту 7.1 Договору строк оплати товару визначається в пункті 3 Угоди про умови (додаток № 1 до Договору) і відраховується або з дня виконання постачальником зобов’язання з поставки товару (в п. 3 Угоди про умови –з дня поставки) або з дня продажу відповідачем товару споживачу (в п. 3 Угоди про умови –з дня продажу).

          Пунктом 3 Угоди про умови (додаток № 1 до Договору) сторони погодили, що строк платежу складає 7 днів з дня продажу.

          Згідно з преамбулою Договору термін "день" в Договорі вживається в значенні календарного дня, термін "споживач" –в значенні фізичної або юридичної особи, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товар через торгівельну мережу покупця.

          Таким чином, оплатити поставлений товар відповідач-2 зобов’язався протягом 7 календарних днів з дня продажу товару фізичній або юридичній особі, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товар через торгівельну мережу відповідача-2.

У відповідності до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

          Отже, положення ст. 530 Цивільного кодексу України передбачають як безпосереднє встановлення у зобов’язанні строку (терміну) його виконання, так і визначення цього строку вказівкою на певну подію, яка неминуче має настати. В іншому ж випадку кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. При цьому, в розумінні даної норми обов’язковою умовою є те, що подія, з настанням якої зобов’язання підлягає виконанню, має неминуче настати.

          Пунктом 3 Угоди про умови сторони погодили настання строку виконання зобов’язання зі здійснення розрахунку продажем поставленого товару фізичній або юридичній особі, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товар через торгівельну мережу відповідача-2. Проте, продаж товару вказаній особі не може визнаватися подією, що неминуче має настати, оскільки вона залежить від суб’єктивної поведінки особи, жодним чином не визначеній в Договорі.

          Відповідно до ч. 1 ст. 212 Цивільного кодексу України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов’язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

          В силу ст. ст. 692, 712 Цивільного кодексу України договір поставки є оплатним. Тобто обов’язок відповідача-2 як покупця за договором оплатити поставлений товар виникає згідно з положеннями закону та пункту 1.1 Договору.

          При цьому пунктом 3 Угоди про умови сторонами узгоджено не умови виникнення у відповідача-2 вказаного обов’язку, а порядок і строки здійснення розрахунків, що залежать від певної події яка не є такою що має неминуче настати.

За таких обставин, суд вважає, що конкретний строк (термін) виконання відповідачем-2 обов’язку розрахуватися за поставлений товар в розумінні приписів ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України сторони не визначили, а тому в разі відсутності визначеної сторонами відкладальної умови відповідач-2 зобов’язаний оплатити товар за правилом ст. 530 Цивільного кодексу України у семиденний строк від дня пред’явлення позивачем вимоги.

Крім того, в даному випадку суд враховує і той факт, що п. 14.3 Договору сторони погодили відповідні дії відповідача-2 в разі ненастання відкладальної умови протягом певного часу, зокрема встановлено, що Покупець незалежно від наявності недоліків Товару має право повернути Товар Постачальнику, відмовитися від оплати такого Товару, а Постачальник за власний рахунок зобов’язаний забрати такий Товар з об’єкту торгівлі та повернути грошову суму за оплачений повернутий Товар, якщо Товар попри очікування Покупця не був реалізований Споживачам протягом 90 днів з дати поставки партії товару Покупцю.

Матеріалами справи встановлено, що товар був поставлений позивачем відповідачеві -2 28.08.2009 року, а з вимогою щодо погашення заборгованості позивач звернувся до відповідача-2 лише 20.01.2010 року, тобто в строк, що значно перевищує 90 календарних днів.

При цьому, в даному випадку суд також приймає до уваги, що строк дії Договору визначений сторонами в п. 8 Угоди про умови встановлений до 31.12.2009 року, що відповідно тягне за собою обов’язковість виконання сторонами своїх зобов’язань саме в зазначений період. Доказів продовження сторонами дії Договору матеріали справи не містять.

Відповідач-2 у встановлені строки з позивачем в повному обсязі не розрахувався.

Враховуючи викладені обставини, господарський суд приходить до висновку щодо підставності вимог позивача щодо стягнення з відповідача суми основного боргу та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладені обставини, вимоги позивача про стягнення з відповідача-2 відсотків річних та втрат від інфляції є правомірними та підлягають задоволенню, однак в зв’язку з невірним розрахунком позивача (не вірно визначений період розрахунку, оскілки не враховано дату отримання відповідачем-2 вимоги позивача про погашення заборгованості та невірна методика розрахунку відсотків річних) відсотки річних підлягають стягненню за уточненим розрахунком суду в розмірі 151,99 грн., втрати від інфляції підлягають задоволенню в сумі визначеній позивачем 391,34 грн.

Протоколом погодження розбіжностей по договору № 323/05-09Рх від 01.05.2009р., який є додатком № 4 до Договору позивач та відповідач-2 встановили, що за порушення строків оплати товару згідно Договору відповідач (Покупець) на вимогу позивача (Постачальника) сплачує штрафні санкції в розмірі 0,1 (нуль цілих одна десята) відсотка від простроченої суми за кожний день прострочки.

Суд враховує зазначені положення договору, однак звертає увагу на наступні обставини.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За таких обставин, враховуючи передбачений умовами договору розмір штрафних санкцій, який перевищує розмір встановлений законом, стягненню в примусовому порядку підлягає сума обмежена законодавством, в свою чергу умови договору зокрема в частині сплати штрафних санкцій у більшому розмірі є обов’язковими для сторін та можуть бути виконані в добровільному порядку.

Вказана позиція викладена також в Інформаційному листі Вищого господарського суду України № 01-8/211 від 07.04.2008р. “Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України” у п. 49 якого зазначено, що положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню, з урахуванням приписів Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", за розрахунком суду в розмірі 1038,57 грн.

За таких обставин позовні вимоги до відповідача-2 підлягають частковому задоволенню.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Відповідач проти наведених позивачем обставин не заперечував, доказів погашення заборгованості в повному обсязі не надав. Також не надано відповідачем-2 жодних доказів на підтвердження факту нереалізації товару отриманого у позивача.

Щодо позовних вимог заявлених до відповідача-1 встановлено наступне.

Для забезпечення виконання зобов'язань відповідача-2 за Договором, між позивачем та приватним підприємством «Спецюрінвест»(надалі по тексту ПП «Спецюрінвест», відповідач-1) було укладено 27.11.2009 року договір поруки, у відповідності до п.1.1. якого відповідач - 1 в обсязі 1 000,00 грн. поручився перед позивачем за виконання відповідачем - 2 зобов'язання по оплаті 37737,86 грн. заборгованості.

Відповідно до пп. 2.4.1 п. 2.4 Договору поруки у разі невиконання відповідачем-2 зобов’язання за Договором № 323/05-09/рх від 01.05.2009 року, відповідач-1 виступає солідарним боржником перед кредитором та сплачує йому 1000 грн.

Враховуючи, що судом встановлений факт порушення відповідачем-2 свого грошового зобов’язання перед позивачем по Договору № 323/05-09/рх від 01.05.2009 року вимоги позивача про стягнення з відповідача -1 заборгованості в розмірі 1000 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог до кожного з відповідачів.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, договором сторін, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства «Спецюрсервіс»(адреса: 02099, м. Київ, Дарницький район, вул. Вереснева, 4, код ЄДРПОУ: 362727996) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Керамир-Україна»(02002, м. Київ, вул. М. Раскової, 11, к. 605, код ЄДРПОУ: 34647058) 1000 (одну тисячу) грн. основного боргу та 10 грн. (десять) державного мита та 5, 80 (п’ять гривень вісімдесят копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу).

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Караван будівельний Харків» (адреса: 61168, м. Харків, вул. Героїв Праці, 7, код. 34859030) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Керамир-Україна»(02002, м. Київ, вул. М. Раскової, 11, к. 605, код. 34647058) 38319,76 грн. (тридцять вісім тисяч триста дев’ятнадцять гривень сімдесят шість копійок) заборгованості, з яких 36 737,86 (тридцять шість тисяч сімсот тридцять сім гривень вісімдесят шість копійок) грн. основного боргу, 1038,57 грн. (одну тисячу тридцять вісім гривень п’ятдесят сім копійок) пені, 391,34 (триста дев’яносто одну гривню тридцять чотири копійки) грн. втрат від інфляції, 151,99 (сто п’ятдесят одну гривню дев’яносто дев’ять копійок) грн. 3% річних, а також витрати по сплаті державного мита 383,20 (триста вісімдесят три гривні двадцять копійок) грн. та 216,75 (двісті шістнадцять гривень сімдесят п’ять копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Після набрання рішенням по справі законної сили видати наказ.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його складання та підписання в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складання та підписання в повному обсязі до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.

Суддя                                                                      О. С. Копитова