Рішення № 10760406, 11.08.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 51/14711.08.10 За позовом Фізичної особи-підприємця Шиян Ольги Миколаївни

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лад 2005»

про стягнення 55934,20 грн.

          Суддя Пригунова А.Б.

Представники сторін:

від позивача: Кшиванська І.М.

від відповідача: не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача 55934,20 грн. за договором № 1/0110-08 оренди будинку, споруди (іншого об’єкта нерухомості) від 01.10.08 р., з яких: 53100,00 грн. основного боргу, 2015,52 грн. штрафних санкцій, 331, 93 грн. 3 % річних, 486,75 грн. інфляційних нарахувань. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань щодо сплати відповідно до умов зазначеного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.06.2010 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 12.07.2010р. за участю представників сторін, яких зобов’язано надати суду певні документи.

У процесі провадження у справі представник позивача надав суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 48968,29 грн., з яких: 46650,00 грн. заборгованості з орендних платежів, 1573,52 грн. штрафних санкцій, 258,02 грн. 3 % річних, 486,75 грн. інфляційних нарахувань. Суд прийняв вказану заяву до розгляду.

Розгляд справи відкладався через нез’явлення у судове засідання повноважного представника відповідача, неналежне виконання сторонами вимог суду та необхідність витребування нових доказів у справі.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав уточнені позовні вимоги.

Представник відповідача на виклик суду не з’явився, відзиву на позов не надав, вимог ухвали суду від 07.06.2010 р. не виконав. Від відповідача через канцелярію суду надійшла заява про відкладення розгляду справи через неможливість участі у даному судовому засіданні його представника.

Приймаючи до уваги, що чинне законодавство України не обмежує кола осіб, що можуть здійснювати представництво інтересів юридичної особи в суді, суд у задоволенні зазначеної заяви відповідача відмовляє.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 11.08.2010 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення, що прийнято в нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, ?

Встановив:

01.10.08 року між сторонами був укладений договір № 1/0110-08 оренди будинку, споруди (іншого об’єкта нерухомості) (надалі –договір), за умовами якого позивач зобов’язався надати відповідачу в тимчасове користування майно: нежиле приміщення загальною площею 87,6 кв.м. № 308, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Драгоманова, б. 31 –В (тридцять один за літером «В»), а відповідач –сплачувати орендну плату в розмірі і в строки, зазначені в цьому договорі.

Пунктами 4.1., 4.2. договору передбачено, що термін договору складає 12 місяців з моменту прийняття об’єкта, що орендується, за актом здачі –приймання. Якщо жодна сторона в термін 1 місяця до закінчення договору не заявить про намір його розірвати, даний договір автоматично пролонгується на термін 12 місяців.

Порядок розрахунків між сторонами визначений в розділі 3 договору, відповідно до якого розмір орендної плати складає: 1 кв.м. –101,027 грн. в місяць. Всього за місяць –8850,00 грн. Орендна плата перераховується на поточний рахунок позивача за наступний місяць не пізніше 15 числа попереднього місяця, в розмірі 100 % суми акту виконаних робіт за поточний місяць. Відповідач зобов’язаний протягом 10 днів з моменту прийняття об’єкта, перераховувати орендну плату за поточний місяць. Розмір орендної плати може переглядатися за згодою сторін і погоджений доповненням до даного договору.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами підписані такі акти здачі –прийняття робіт (надання послуг) відповідно до договору від 01.10.08 р. № 1/0110-08 на загальну суму 44250,00 грн.: від 31.12.09 р. № 12 на суму 8850,00 грн., від 30.11.09 р. № 11 на суму 8850,00 грн., від 31.10.09 р. № 10 на суму 8850,00 грн., від 30.09.09 р. № 9 на суму 8850,00 грн., від 31.08.09 р. № 8 на суму 8850,00 грн.

Таким чином, наведені акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) підтверджують факт використання відповідачем орендованого приміщення у 2009 році.

Згідно зі статтею 284 ГК України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідно до ст. 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Таким чином, законодавство передбачає можливість автоматичної пролонгації договору найму в разі відсутності заперечень як зі сторони наймодавця, так зі сторони наймача. Отже, для здійснення автоматичної пролонгації дії договору необхідна згода обох сторін. Бажання наймача продовжувати відносини найму у даному випадку висловлюється шляхом продовження користування майном після закінчення строку договору найму. Щодо наймодавця, підставою для продовження відносин найму є його мовчазна згода, яка висловлюється відсутністю заперечень і вимог до наймача повернути орендоване майно протягом одного місяця після закінчення строку договору найму.

Оскільки відповідач продовжував користуватися орендованим приміщенням, а позивач проти наведеного будь-яких заперечень не висловлював, суд дійшов висновку, що, в силу вимог ст. 284 ГК України, ст. 764 ЦК України, договір був поновленим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Листом від 26.05.2010 р. позивач запропонував відповідачу протягом двох календарних днів з дати отримання даної заяви звільнити займане приміщення і повернути позивачу за актом приймання-передачі.

З наданого суду акту здачі-прийому нежилого приміщення № 308, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Драгоманова, б. 31-В (копія –у матеріалах справи) вбачається, що зазначене приміщення було повернуто відповідачем позивачу 05.06.2010 р. в належному стані.

Судом встановлено, що розмір орендної плати за 2009 рік складає 106200,00 грн., а за період з 15.01.2010 р. до 27.05.2010 р. –39111,29 грн.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи виписок з банківського рахунку позивача відповідач розрахувався з позивачем частково, в сумі 103800,00 грн., з яких: 76393,5 грн. сплачені в 2008 році, 103800,00 грн. –у 2009 році за оренду приміщення відповідно до договору від 01.10.08 р. № 1/0110-09.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань щодо сплати за договором від 01.10.08 року № 1/0110-08 позивач просить стягнути з відповідача 46650,00 грн. заборгованості з орендної плати, з яких: 2400,00 грн. за 2009 рік та 44250,00 грн. за період з 15 січня до 27 травня 2010 року.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вказана вимога позивача підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору від 01.10.08 року № 1/0110-08, суд дійшов висновку, що за цивільно-правовими ознаками він є договором найму, а тому до нього застосовуються положення законодавства про найм (оренду).

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч. 3 ст. 285 Господарського кодексу України орендар зобов’язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Орендна плата –це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі (ст. 286 ГК України).

Відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 173 ГК України передбачено, що один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст.193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна із сторін повинна довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідач в судове засідання не з’явився та заявлених до нього позовних вимог не спростував.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за 2009 рік в розмірі 2400,00 грн. визнаються судом правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки з урахуванням положень розділу 3 договору судом встановлено, що розмір орендної плати за стягуваний період –з 15.01.2010 р. до 27.05.2010 р. складає 39111,29 грн., та враховуючи, що в силу вимог п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України суд не може виходити за межі позовних без відповідного клопотання позивача, а отже –і змінювати визначений позивачем період заборгованості, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за період з 15.01.2010 р. до 27.05.2010 р. підлягають частковому задоволенню, в сумі 39111,29 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 1573,52 грн. штрафних санкцій за періоди: з 15.01.2010 р. до 27.05.2010 р., з 15.02.2010 р. до 27.05.2010 р., з 15.03.2010 р. до 27.05.2010 р., з 15.04.2010 р. до 27.05.2010 р., з 15.05.2010 р. до 27.05.2010 р.

Згідно з ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. (ч. 1 ст. 546, ст. 547 ЦК України).

Пунктом 3.6. договору передбачено, що за прострочення платежу відповідач сплачує позивачу пеню в розрахунку 0,05 % від несвоєчасно внесеної орендної плати за кожен день прострочення.

При перевірці правильності обчислення позивачем штрафних санкцій, судом встановлено, що позивачем допущено помилку у визначенні періодів їх нарахування та сум, від яких вказані санкції обчислюються. За розрахунком суду розмір штрафних санкцій є більшим, ніж зазначений позивачем.

Беручи до уваги той факт, що відповідно до п. 2 ч.1 ст. 83 ПК України суд не може виходити за межі позовних вимог без відповідного клопотання позивача, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача штрафні санкції в сумі 1573,52 грн.

Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача 258,02 грн. 3 % річних та 486,75 грн. інфляційних нарахувань за періоди: з 15.01.2010 р. до 27.05.2010 р., з 15.02.2010 р. до 27.05.2010 р., з 15.03.2010 р. до 27.05.2010 р., з 15.04.2010 р. до 27.05.2010 р., з 15.05.2010 р. до 27.05.2010 р.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При перевірці правильності обчислення позивачем пені, судом встановлено, що позивачем допущено помилку, оскільки у стягуваний період інфляційних нарахувань була деінфляція. За розрахунком суду з відповідача на користь позивача підлягають стягнення інфляційні нарахування в сумі 35,40 грн.

Оскільки за розрахунком суду сума 3 % річних є більшою, ніж зазначена позивачем, а відповідно до п. 2 ч.1 ст. 83 ПК України суд не може виходити за межі позовних вимог без відповідного клопотання позивача, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача 3 % річних в розмірі 258,02 грн.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, ?

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лад 2005»(02099, м. Київ, вул. Російська, буд 82-А, кв. 98, ідентифікаційний код 33296400) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Фізичної особи-підприємця Шиян Ольги Миколаївни (02154, м. Київ, Русанівський бульвар, буд. 2, кв. 68, ідентифікаційний номер 2451105509) 41511 (сорок одну тисячу п’ятсот одинадцять) грн. 29 коп. основного боргу, 1573 (одну тисячу п’ятсот сімдесят три) грн. 52 коп. штрафних санкцій, 258 (двісті п’ятдесят вісім) грн. 02 коп. 3 % річних, 35 (тридцять п’ять) грн. 40 коп. інфляційних нарахувань, 433 (чотириста тридцять три) грн. 78 коп. державного мита, 183 (сто вісімдесят три) грн. 02 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили через десять днів з дня його підписання та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

СуддяПригунова А.Б. Дата підписання 12.08.2010 р.