Рішення № 10759939, 06.08.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 36/13006.08.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Траст Фінанс» До Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Кий Авто”

(відповідач -1)

Товариства з обмеженою відповідальністю “Київагроленд-1”

(відповідач -2)

Треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

Публічне акціонерне товариство «Державний експортно –

імпортний банк України»(АТ «Укрексімбанк»)

Відкрите акціонерне товариство Банк «Транст»

Про звернення стягнення на предмет іпотеки та застави

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники сторін:

Від позивача Бордаченко О.В. - по довіреності № б/н від 71.07.2010р.

Від відповідача-1 Булах О.І. –по дов. б/н від 30.07.2010р.

Від відповідача-2 Сударенко О.В. по довіреності № б/н від 29.05.2009р.

Від третьої особи -1 Цупренко М.П. –по дов. 010-01/3374 від 20.05.2009р.

Від третьої особи -2 Панченко О.О. –по дов. №б/ від 08.07.2010р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Траст Фінанс” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Кий Авто”(відповідач -1) та Товариства з обмеженою відповідальністю “Київагроленд -1” (відповідач -2) про:

Звернення стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором №27108Z114, посвідченим 19.08.2008р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коваленко Н.Є., зареєстрованим в реєстрі за №3363 - нежилий будинок - торговельний комплекс „РЕНО" з СТО (ЛІТЕРА А), загальною площею 4 077,30 кв.м., що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Дніпровська набережна, буд. 16А, і зареєстрований на праві власності за Товариством з обмеженою відповідальністю „КИЇВАГРОЛЕНД-1", для задоволення грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Траст Фінанс" за Кредитним договором №27108К12 від 23.04.2008 p., Договором про надання гарантії №151108077 від 09.06.2008, що укладені з Товариством з обмеженою відповідальністю „Фірма „Кий Авто", в сумі 3 375 569,75 дол. США (або 26 970 802, ЗО (двадцять шість мільйонів дев'ятсот сімдесят тисяч вісімсот дві) грн. ЗО коп. за курсом НБУ на 02.03.2010 р. = 7,99 грн. за 1 дол. США) та 7 770 264, 59 (сім мільйонів сімсот сімдесят тисяч двісті шістдесят чотири) грн. 59 коп.

Встановлення способу реалізації нежилого будинку - торговельний комплекс „РЕНО" з СТО (ЛІТЕРА А), загальною площею 4 077,30 кв.м., що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Дніпровська набережна, буд. 16А, для задоволення грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Траст Фінанс»за Кредитним договором №27108К12 від 23.04.2008 p., Договором про надання гарантії №151108077 від 09.06.2008, що укладені з Товариством з обмеженою відповідальністю “Фірма “Кий Авто”, у сумі 3 375 569,75 дол. США (або 26 970 802, ЗО (двадцять шість мільйонів дев'ятсот сімдесят тисяч вісімсот дві) грн. ЗО коп. за курсом НБУ на 02.03.2010 р. = 7,99 грн. за 1 дол. США) та 7 770 264, 59 (сім мільйонів сімсот сімдесят тисяч двісті шістдесят чотири) грн.59 коп. - шляхом застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 Закону України „Про іпотеку" та визнати право Товариства з обмеженою відповідальністю „Траст Фінанс" від свого імені продати нежилий будинок - торговельний комплекс „РЕНО" з СТО (ЛІТЕРА А), загальною площею 4 077,30 кв.м., що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Дніпровська набережна, буд. 16А, і зареєстрований на праві власності за Товариством з обмеженою відповідальністю „КИЇВАЕРОЛЕНД-1", будь-якій особі-покупцеві на підставі договору купівлі-продажу за ціною продажу 28 213 000,00 (двадцять вісім мільйонів двісті тринадцять тисяч) грн.

Звернення стягнення на предмет застави за договором застави №27108Z59 від 23.04.2008р., предметом застави за яким є товари в обороті (автомобілі марки NISSAN і RENAULT та запасні частини до них) за списком (додається у додатку №_4_ до позовної заяви), які є власністю Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Кий Авто”, для задоволення грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Траст Фінанс” за Кредитним договором №27108К12 від 23.04.2008 p., Договором про надання гарантії №151108G77 від 09.06.2008, укладеними з Товариством з обмеженою відповідальністю „Фірма „Кий Авто в сумі 3 375 569,75 дол. США (або 26 970 802, 30 (двадцять шість мільйонів дев'ятсот сімдесят тисяч вісімсот дві) грн. ЗО коп. за курсом НБУ на 02.03.2010 р. = 7,99 грн. за 1 дол. США) та 7 770 264, 59 (сім мільйонів сімсот сімдесят тисяч двісті шістдесят чотири) грн.59 коп..

Встановлення способу реалізації товарів в обороті (автомобілі марки NISSAN і RENAULT та запасних частин до них) за списком (додається у додатку №_4_ до позовної заяви), які є власністю Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Кий Авто", для задоволення грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Траст Фінанс” за Кредитним договором №27108К12 від 23.04.2008 p., Договором про надання гарантії №151108077 від 09.06.2008, укладеними з Товариством з обмеженою відповідальністю “Фірма “Кий Авто” в сумі 3 375 569,75 дол. США (або 26 970 802, ЗО (двадцять шість мільйонів дев'ятсот сімдесят тисяч вісімсот дві) грн. ЗО коп. за курсом НБУ на 01.03.2010 р. = 7,99 грн. за 1 дол. США) та 7 770 264, 59 (сім мільйонів сімсот сімдесят тисяч двісті шістдесят чотири) грн. 59 коп.. - шляхом їх продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, з початковою ціною реалізації 24 737 400,00 (двадцять чотири мільйони сімсот тридцять сім тисяч чотириста) грн.

Звернення стягнення на предмет застави за договором застави №27108260, посвідченим 23.04.2008р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коваленко Н.Є., зареєстрованим в реєстрі за № 1644, предметом застави за яким є обладнання (інструменти СТО, обладнання СТО, комп'ютерна та офісна техніка, засоби зв'язку та меблі) за списком (додається у додатку №5- до позовної заяви), які є власністю Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Кий Авто», для задоволення грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Траст Фінанс»за Кредитним договором №27108К12 від 23.04.2008 р., Договором про надання гарантії №151108077 від 09.06.2008, що укладені з Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Кий Авто», в сумі 3 375 569,75 дол. США (або 26 970 802, ЗО (двадцять шість мільйонів дев'ятсот сімдесят тисяч вісімсот дві) грн. ЗО коп. за курсом НБУ на 02.03.2010 р. = 7,99 грн. за 1 дол. США) та 7 770 264, 59 (сім мільйонів сімсот сімдесят тисяч двісті шістдесят чотири) грн.59 коп..

Встановлення способу реалізації обладнання (інструменти СТО, обладнання СТО, комп'ютерна та офісна техніка, засоби зв'язку та меблі) за списком (додається у додатку № 5- до позовної заяви) для задоволення грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Траст Фінанс»за Кредитним договором № 27108К12 від 23.04.2008 р., Договором про надання гарантії №151108077 від 09.06.2008, що укладені з Товариством з обмеженою відповідальністю “Фірма “Кий Авто”, в сумі 3 375 569,75 дол. США (або 26 970 802, ЗО (двадцять шість мільйонів дев'ятсот сімдесят тисяч вісімсот дві) грн. 30 коп. за курсом НБУ на 02.03.2010 р. = 7,99 грн. за 1 дол. США) та 7 770 264, 59 (сім мільйонів сімсот сімдесят тисяч двісті шістдесят чотири) грн.59 коп.. - шляхом їх продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, з початковою ціною реалізації 1 227 400, 00 (один мільйон двісті двадцять сім тисяч чотириста) грн.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що ТОВ «Фірма «Кий Авто»порушило свої зобов’язання за генеральною угодою №27108N3 від 23.04.2008 р., кредитним договором № 27108К12 від 23.04.2008 p. і договором про надання гарантії №151108G77 від 09.06.2008 р., які були укладені між ТОВ «Фірма «Кий Авто»і АТ «Укрексімбанк», права вимоги за якими були набуті позивачем за договорами факторингу №1 та №2 від 30.11.2009 р.

Позивач зазначає, що ТОВ «Фірма «Кий Авто» на дату звернення позивача до суду з позовом має заборгованість за кредитним договором у розмірі 3375 569,75 доларів США, із яких 3153264,93 доларів США сума неповернутого кредиту, 115093,81 доларів США нарахованих на суму кредиту проценти, 107211,01 доларів США інфляційних втрат, а також заборгованість за Договором гарантії у розмірі 7770264,59 гривень, із яких 7000 000,00 грн. плати за гарантією, 448 264,59 грн. процентів, 322 000.00 грн. інфляційних втрат.

Виконання зобов’язань ТОВ «Фірма «Кий Авто»перед кредитором за генеральною угодою, кредитним договором та договором про надання гарантії було забезпечено заставою, а саме: обладнанням і товарами у обороті, які належать на праві власності ТОВ «Фірма «Кий Авто»(договори застави №27108Z59 від 23.04.2008 р. і №27108Z60 від 23.04.2008 р.), а також переданою в іпотеку будівлею по вул. Дніпровська набережна, 16 А, що належить на праві власності ТОВ «Київагроленд -1»(іпотечний договір №27108Z114 від 19.08.2008 р.), який виступив майновим поручителем виконання ТОВ «Фірма «Кий Авто»своїх зобов’язань за генеральною угодою, кредитним договором та договором про надання гарантії.

ТОВ «Фірма «Кий Авто» на порушення своїх зобов’язань за Генеральною угодою та кредитним договором виступило поручителем виконання зобов’язань іншою юридичною особою, у зв’язку з чим кредитор пред’явив відповідачам вимоги достроково повернути кредит та нараховані проценти, які свої зобов’язання перед позивачем не виконали.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 25.03.2010 р. було порушено провадження у справі №36/130 та призначено справу до розгляду на 19.04.2010 року.

Через неявку 19.04.2010 р. відповідачів у судове засідання розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України було відкладено на 26.05.2010 року.

У судовому засіданні 26.05.2010 року представником ТОВ «Київагроленд-1» було заявлено клопотання про ознайомлення із матеріалами справи. Клопотання мотивоване тим, що Товариство не отримало позовну заяву з додатками, у зв’язку з чим розгляд справи просить відкласти.

З метою дотримання вимог ст. 4 3 ГПК України про змагальність судового процесу, клопотання ТОВ «Київагроленд-1»судом було задоволено, розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України було відкладено до 07.06.2010 р.

Представником ТОВ «Київагроленд-1»у судовому засіданні 07.06.2010 р. було заявлено клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення розгляду Київським апеляційним господарським судом справи №33/444 за позовом АТ «Укрексімбанк»до ТОВ «Фірма «Кий Авто» і ТОВ «Київагроленд-1»про звернення стягнення на заставлене майно, яке є предметом спору у даній справі.

Суд розглянувши дане клопотання, заслухавши думку представників сторін відмовляє в задоволенні даного клопотання з огляду на те, що у матеріалах справи міститься постанова Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2010 р. у справі №33/444, якою рішення Господарського суду м. Києва від 16.07.2009 р. у справі №33/444 залишено без змін. Тобто справа №33/444 уже вирішена по суті, а тому відсутні передбачені господарським процесуальним законом підстави для зупинення провадження у даній справі, передбачені ст. 79 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, 07.06.2010 року представником ТОВ «Київагроленд-1»подано клопотання про витребування від АТ «Укрексімбанк»доказів направлення АТ «Укрексімбанк»відповідачам повідомлення про уступку прав вимоги за генеральною угодою, кредитним договором, договором гарантії та договорами застави й іпотеки іншим особам.

Клопотання мотивоване тим, що ТОВ «Київагроленд-1»не отримало повідомлення про уступку прав вимоги на користь інших осіб, і для підтвердження своїх заперечень проти позову просило суд витребувати такі докази у первісного кредитора.

Клопотання відповідача судом задоволене як обґрунтоване, оскільки згідно ч. 2 ст. 517 ЦК України, ст.ст. 33, 34 ГПК України такі докази мають значення для правильного вирішення спору.

Представником відповідача -2 у судовому засіданні 07.06.2010 р. заявлено клопотання про витребування від позивача індивідуальної ліценції на здійснення операцій з іноземною валютою, так як вважав, що укладені договори факторингу суперечать Декрету «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», а тому ці договори не можуть бути підставою виникнення прав вимоги у позивача до відповідачів.

Суд задовольнив клопотання ТОВ «Київагроленд-1», як обґрунтоване.

У зв’язку з необхідністю витребування судом нових доказів, у справі згідно ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва до 23.06.2010 року.

23.06.2010 р. на виконання вимог суду представник АТ «Укрексімбанк»подав до суду письмові пояснення, якими пояснив про те, що ТОВ «Фірма "Кий Авто»і ТОВ «Київагроленд-1»були повідомлені про уступку прав вимог за Генеральною угодою, кредитним договором, договором гарантії та договорами застави на користь ВАТ Банку «Траст»факсом, що було передбачено умовами цих договорів.

Представник позивача у судовому засіданні 23.06.2010 р. надав суду письмові пояснення, якими вказав про відсутність у позивача індивідуальної ліцензії НБУ на здійснення операцій з іноземною валютою, оскільки розрахунки між сторонами за договорами факторингу здійснювались у національній валюті України –гривні, що не потребує згідно Декрету «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» отримання ліцензій. При цьому, позивачем було надано Свідоцтво про реєстрацію його фінансовою установою, що дозволяло йому укладати договори факторингу.

У судовому засіданні 23.06.2010 р. представник позивача подав суду клопотання про долучення до матеріалів справи у якості доказів витяги з державного реєстру іпотек, витяг із державного реєстру обтяжень рухомого майна та звіт про оцінку не житлової будівлі. Заявлене клопотання позивача ґрунтується на приписах ст.ст. 33, 34 ГПК України, а тому було задоволено судом як обґрунтоване.

Представником ТОВ «Київагроленд-1»у судовому засіданні 23.06.2010 року заявлено клопотання про призначення у справі судово-технічної експертизи для визначення дійсної ринкової вартості заставленого майна та предмета іпотеки.

Представники позивача та третіх осіб проти заявленого клопотання усно заперечували.

Для вирішення клопотання представника ТОВ «Київагроленд-1»та у зв’язку з неявкою представника ТОВ «Фірма «Кий Авто»розгляд справи судом згідно ст. 77 ГПК України було відкладено до 19.07.2010 року.

19.07.2010р. судове засідання по справі не відбулося, оскільки представником ТОВ «Київагроленд-1» було подано клопотання про передачу даної справи на розгляд колегії суддів Господарського суду міста Києва.

Листом від 21.07.2010р. за підписом Заступника Голови Господарського суду міста Києва Л.Б.Іванової ТОВ «Київагроленд-1»повідомлено про те, що суд не вбачає достатніх підстав для введення до складу додатково двох суддів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2010р. розгляд справи було призначено на 02.08.2010р.

В судовому засіданні представником ТОВ «Фірма «Кий Авто»було заявлено клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з тим, що відповідач не знаходиться за юридичною адресою, а тому не отримував жодного процесуального документу суду по справі. Крім того, представник пояснив, що для підготовки письмового відзиву на позов йому необхідно ознайомитися з матеріалами справи.

Представники позивача та третіх осіб проти задоволення даного клопотання заперечували.

Представник ТОВ «Київагроленд-1» заявлене клопотання підтримав.

Суд розглянувши заявлене клопотання та заслухавши думку представників сторін, визнав за доцільне клопотання задовольнити, оголосити в судовому засіданні перерву до 04.08.2010р.

В судовому засідання 04.08.2010р. представником ТОВ «Фірма «Кий Авто»заявлено клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки представник не мав можливості ознайомитися з матеріалами справи оскільки перебував у відрядженні.

Представники позивача та третіх осіб проти задоволення даного клопотання заперечували.

Представник ТОВ «Київагроленд-1» заявлене клопотання підтримав.

Суд розглянувши заявлене клопотання приходить до висновку про його необґрунтованість оскільки за клопотанням представника ТОВ «Фірма «Кий Авто» в судовому засіданні оголошувалась перерва з 02.08.2010р. до 04.08.2010р.

Як вбачається зі матеріалів справи представник ТОВ «Фірма «Кий Авто» не скористався своїм правом передбаченим ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, тобто не ознайомився з матеріалами справи.

Крім того, при відмові в задоволені даного клопотання судом приймається до уваги та обставина, що відповідач про порушення провадження по даній справі та призначення справи до судового розгляду повідомлений судом належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення ТОВ «Фірма «Кий Авто» поштового рекомендованого відправлення.

Судом при відмові в задоволенні даного клопотання приймається до уваги та обставина, що справа розглядається судом тривалий час і ТОВ «Фірма «Кий Авто» не позбавлено було права направити в судові засідання, що відбувалися по даній справі, свого представника.

В судовому засіданні представником ТОВ «Фірма «Кий Авто» було заявлено клопотання про відкладення розгляду справи для надання представнику часу подати зустрічний позов.

Представники позивача та третіх осіб проти задоволення даного клопотання заперечували.

Представник ТОВ «Київагроленд-1» заявлене клопотання підтримав.

Суд розглянувши дане клопотання та заслухавши думку представників сторін вважає клопотання необґрунтованим оскільки ст.. 77 Господарського процесуального кодексу України не передбачає відкладення розгляду справи у зв’язку з тим, що сторона має намір подати зустрічний позов. Крім того, зустрічний позов подається на загальних підставах. Представником ТОВ «Фірма «Кий Авто» не надано доказів подання позову до Господарського суду міста Києва.

Представник ТОВ «Київагроленд-1»у судовому засіданні 04.08.2010 року підтримав клопотання про призначення у справі судово-технічної експертизи для визначення дійсної ринкової вартості заставленого майна та предмета іпотеки, яке було заявлено в судовому засіданні 23.06.2010р.

Представник ТОВ «Фірма «Кий Авто» заявлене клопотання підтримав.

Представники позивача та третіх осіб 19.07.2010 року через канцелярію суду подали свої письмові заперечення, якими просять суд у задоволенні клопотання представника ТОВ «Київагроленд-1»про призначення експертизи відмовити.

Розглянувши клопотання ТОВ «Київагроленд-1»про призначення судово-технічної експертизи, заслухавши пояснення представників сторін та вивчивши їх письмові пояснення на клопотання, суд дійшов висновку про його необґрунтованість, оскільки матеріали справи містять договори застави майна, у яких сторонами було визначено договірну вартість предмету застави, яку позивач просить суд визначити початковою вартістю при його реалізації.

Крім того, позивачем 23.06.2010 р. було надано суду Звіт про оцінку не житлової будівлі, проведеної ТОВ «Консалтингова компанія «Увекон», що має сертифікат суб’єкта оціночної діяльності №8582/09 від 26.05.2009 р., виданий Фондом державного майна України, яким було визначено ринкову вартість предмету іпотеки у розмірі 28213000,00 грн.

Відповідачем, на порушення ст. 33 ГПК України, не було надано суду доказів невірного визначення вартості заставленого майна чи проведеної оцінки вартості предмета іпотеки, а тому суд не вбачає підстав для призначення у справі судової експертизи.

В судовому засіданні представником ТОВ «Київагроленд-1»заявлено клопотання про витребування від позивача первісних документів щодо видачі та погашення кредиту.

Суд розглянувши дане клопотання та заслухавши думку представників сторін відмовляє в його задоволення у зв’язку з необґрунтованістю заявленого клопотання.

Представником позивача 19.07.2010 р. через канцелярію суду було подано клопотання про долучення до матеріалів справи у якості письмових доказів повідомлень про вручення листів, якими позивач повідомляв відповідачів про набуття позивачем права вимоги за Генеральною угодою, кредитним договором, договором гарантії, договорами застави та іпотеки. Заявлене клопотання було задоволено судом, як обґрунтоване, з огляду на норми ст. 517 ЦК України, ст.ст. 33, 34 ГПК України.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі із підстав викладених в позовній заяві.

Представник відповідача -1 (ТОВ «Фірма «Кий Авто») письмового відзиву на позов не надав. В судовому засіданні представник відповідача - 1проти задоволення позову заперечував мотивуючи свої заперечення тим, що позивач не має Індивідуальної ліцензії НБУ.

Представник відповідача -2 (ТОВ «Київагроленд-1») письмового відзив на позов не надав. Представник відповідача -2 в судовому засіданні проти позову заперечував посилаючись на те, що позивач не набув права вимоги, оскільки договори на підставі яких до нього перейшло право вимоги є нікчемними.

Представник АТ «Укрексімбанк»проти позову не заперечує, оскільки після прийняття Господарським судом м. Києва рішення від 16.07.2009 року у справі №33/444 і до перегляду його у апеляційному порядку АТ «Укрексімбанк»уступило усі права вимоги за Генеральною угодою від 23.04.2008 р., Кредитним договором від 23.04.2008 р, Договором про надання гарантії від 09.06.2008 р., договорами застави від 23.04.2008 року, іпотечним договором від 19.08.2008 р. на користь ВАТ Банку «Траст», а тому вважає, що звернення стягнення АТ «Укрексімбанк»на заставлене майно відповідачів навіть на підставі судових рішень у справі №33/444 буде з його боку безпідставним збагаченням.

Представник ВАТ Банку «Траст»позов підтримує, просить суд його задовольнити. При цьому, третя особа зазначає, що нею було придбано права вимоги за спірними договорами у АТ «Укрексімбанк», дійсність яких підтверджена судовими рішеннями у справі №33/444 і саме ці вимоги ВАТ Банк «Траст» уступило на користь позивача. Представник третьої особи стверджує, що ВАТ Банк «Траст»не отримувало від відповідачів виконання своїх зобов’язань за договорами, але отримало компенсацію від позивача за договорами факторингу від 30.11.2009 р. після уступки усіх прав вимоги на його користь. У зв’язку з цим вважає, що позов підлягає задоволенню судом саме на користь ТОВ «Траст Фінанс».

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, Господарський суд,

ВСТНОВИВ:

Між АТ «Укрексімбанк» (даті третя особа -1) та ТОВ «Фірма «Кий Авто»(далі відповідач -1 ) 23.04.2008 р. було укладено Генеральну угоду №27108N3 (далі - Генеральна угода), пунктом 1.2 якої було встановлено, що метою угоди є визначення загальних умов фінансування інвестиційної, торгово-закупівельної, виробничої та іншої діяльності позичальника, яке здійснюється відповідно до цієї Генеральної угоди шляхом укладення кредитних договорів. У статті 2 цієї Генеральної угоди сторони погодили, що кредитний договір означає будь-який договір, угоду, правочин, що передбачає здіснення кредитних операцій та який укладається Сторонами в рамках цієї генеральної угоди і є її додатком. Предметом генеральної угоди згідно п. 4.1 є проведення Банком кредитних операцій в межах лімітів, визначених п. 4.5 цієї угоди, на підставі та з урахуванням умов кредитного договору, укладеного в рамках цієї Генеральної угоди.

Згідно п. 4.2 Генеральної угоди кредитний договір укладається Сторонами за умови прийняття позитивного рішення банком відповідно до конкретних потреб Позичальника у фінансуванні та інших домовленостей між Сторонами і повинен визначати валюту та суму кредиту чи ліміт кредитної лінії, термін користування кредитними коштами, розмір процентів за користування кредитом та плату за кредитним договором, рахунки для обслуговування кредиту, графік надання і погашення кредиту та інші умови.

Термін користування кредитом за вказаною вище Генеральною угодою встановлюється до 22.04.2015 року (п. 4.3) із загальним лімітом заборгованості позичальника за кредитом до суми, що становить еквівалент 10000000,00 доларівСША (п. 4.5.1).

Договором про внесення змін №27108№3-1 від 09.06.2008 р. до Генеральної угоди третя особа -1 та відповідач 1 погодили викласти додаток №1 до Генеральної угоди у новій редакції, відповідно до якого до кредитних договорів, укладених між банком та позичальником, які є такими, що діятимуть у рамках цієї Генеральної угоди і є додатками до цієї угоди, є Кредитна угода №15105К70 від 28.11.2005 р., Кредитний договір №27108К12 від 23.04.2008 р., Договір про надання гарантії №151108G77 від 09.06.08 р.

Договором про внесення змін №27108№3-2 від 26.06.2008 р. до Генеральної угоди третя особа -1 та відповідач -1 доповнили Генеральну угоду п. 5.2.16, якою передбачили обов’язок позичальника сприяти укладенню нового іпотечного договору з ТОВ «Київагроленд-1»(далі відповідач -2), який повинен виступити майновим поручителем за цією угодою та укласти новий іпотечний договір з банком на протязі 5 днів з дати оформлення належним чином право встановлювальних документів на придбаний не житловий будинок торгівельного комплексу «Рено»з СТО, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Дніпровська набережна, 16А.

При цьому, Договором про внесення змін №27108№3-3 від 19.08.2008 р. до Генеральної угоди третя особа -1 та відповідач -1 вирішили доповнити Генеральну угоду терміном поручитель, під яким сторони розуміють будь-яку фізичну та/або юридичну особу, що надає банку будь-яке майно та/або інші прийнятні для Банку форми забезпечення з метою забезпечення виконання зобов’язань позичальника за Генеральною угодою і зазначено ТОВ «Київагроленд-1»( відповідача -2).

Таким чином, Генеральна угода визначає загальний характер кредитних взаємовідносин банку і позичальника, а конкретні умови надання кредитів визначені у кредитних договорах, які є додатками до цієї Генеральної угоди. При цьому, сторони погодили, що кредитним договором слід також розуміти договір про надання гарантії. За Генеральною угодою майновим поручителем виконання відповідачем -1 своїх зобов’язань за кредитними договорами є відповідач -2 який передає третій особі -1 в іпотеку належне йому на праві власності не житлове приміщення.

Між третьою особою –1 та відповідачем -1 23.04.2008 року був укладений Кредитний договір №27108К12 (надалі –Кредитний договір). Із п. 3.1 цього договору вбачається, що третя особа -1 відкриває відповідачу -1 відновлювану кредитну лінію на умовах забезпеченості, повернення, відкличності, платності та цільового характеру використання відповідно до положень та умов цього договору. Пунктом 3.2 цього ж договору сторони погодили, що ліміт кредитної лінії становить еквівалент 7500000,00 доларів США (п.3.2.1) із кінцевим терміном погашення кредиту –22.04.2009 р. (п. 3.2.3) для поповнення оборотних коштів, з метою фінансування поточних потреб позичальника (п. 3.2.5). Пунктом 3.3.2 договору встановлено, що третя особа -1 надає відповідачеві -1 кредит відповідно до графіку зниження ліміту заборгованості, а п. 3.3.4 цієї угоди банку надано право за його ініціативою припинити надання кредиту, якщо виникла і триває подія невиконання зобов’язань.

Графіком зниження ліміту заборгованості, який є додатком №1 до Кредитного договору, передбачалось, що ліміт заборгованості на період із 23.04.08 р. по 22.01.09 р. становить 7500000,0 доларів США, з 23.01.09 по 22.02.09 р. –7500000,0 доларів США, з 23.02.09 р. по 22.03.09 р. –5000000,0 доларів США, з 23.03.09 по 22.04.09 р. –2500000,0 доларів США, з 23.04.09 –0 доларів США.

Третя особа -1 на виконання своїх зобов’язань за Кредитним договором перерахувало відповідачу -1 за період із 24.04.2008 по 30.09.2008 кошти у розмірі 5848200,00 дол. США, що підтверджується банківськими виписками третьої особи -1, а також рішенням Господарського суду м. Києва від 16.07.2009 р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2010 р., у справі №33/444.

Договором про внесення змін №27108К12-1 від 24.11.08 р. до Кредитного договору сторони виклали п. 3.2.1 та графік зниження ліміту заборгованості у новій редакції. Так, ліміт кредитної лінії, починаючи з 24.11.08 р. встановлюється у розмірі 44140500,00 гривень, що дорівнює еквіваленту 7500000,00 доларів США за офіційним курсом НБУ, встановленому на 19.11.08 р. (1 долар США –5,8854 грн.). Погашення кредиту мало відбуватись рівними платежами у розмірі 14713500,00 грн. з 23.01.09 р. по 22.02.09 р., із 23.02.09 по 22.03.09 р., із 23.03.09 по 22.04.09 р.

Після цього, Договором про внесення змін №27108К12-2 від 20.02.09 р. до Кредитного договору сторони домовились викласти Графік зниження ліміту заборгованості у новій редакції, яким погашення кредиту мало відбуватись з 01.02.09 р. по 28.02.09 р. у розмірі, що еквівалентно 9490500,00 грн., з 01.03.09 по 31.03.09 р. і з 01.04.09 по 22.04.09 р. по 17325000,00 грн.

Договором про внесення змін №27108К12-3 від 31.03.09 р. до Кредитного договору сторони змінили кінцевий термін погашення кредиту на 31.10.2009 р., у зв’язку з чим виклали п. 3.2.3 договору та графік зниження ліміту заборгованості у новій редакції. Так, з 01.02.09 р. по 28.02.09 р. розмір погашення кредиту становить еквівалент 9490500,00 грн., із 01.03.09 р. по 31,03,09 р. –4697000,00 грн., з 01.04.09 р. по 30.09.09 р. щомісячні платежі у розмірі 4350000,00 грн., а з 01.10.09 по 31.10.09 р. платіж у розмірі 3853000,00 грн.

Пунктом 3.4.1 Кредитного договору встановлено, що позичальник зобов’язаний погасити кредит у валюті кредиту на рахунок, вказаний у п.3.8 цього договору, згідно з графіком зниження ліміту заборгованості за рахунок будь-яких грошових надходжень позичальника. Строки, передбачені графіком зниження ліміту заборгованості, є обов’язковими. У разі порушення термінів погашення кредиту, зазначених у графіку зниження ліміту заборгованості, банк переносить прострочену частину заборгованості за кредитом на рахунок прострочених кредитів.

Відповідно до пп. „в” п. 5.1.4 Кредитного договору відповідач -1 зобов’язується без попередньої письмової згоди банку до повного погашення кредиту, сплати процентів за користування кредитом та інших платежів, належних до сплати за цим договором не виступати гарантом або поручителем щодо зобов’язань інших юридичних або фізичних осіб перед третіми особами. При цьому, пунктом 6.1.1 Кредитного договору передбачено, що подією невиконання зобов’язань є не сплата позичальником банкові у строк платежів з погашення кредиту чи будь-яку суму, належну до сплати згідно з цим договором, або не виконав будь-які інші умови та/або зобов’язання за цим договором.

Аналогічна заборона відповідача -1 виступати гарантом або поручителем виконання зобов’язань іншими юридичними або фізичними особами перед третіми особами передбачені і у п.5.2.10 (в,е) Генеральної угоди, а порушення цього обов’язку згідно пп. „в” п.7.1. цієї угоди є подією невиконання позичальником своїх зобов’язань.

Наслідки події невиконання встановлені, зокрема, п. 6.2. Кредитного договору, яким передбачено право банку повідомити позичальника, що непогашена частина кредиту, нараховані проценти за користування кредитом, а також інші платежі, нараховані згідно з цим Договором, підлягають достроковому поверненню. Позичальник зобов’язаний сплатити зазначену у повідомленні суму протягом 10 банківських днів з дати отримання повідомлення. У випадку порушення зазначеного строку банк набуває право, зокрема, звернути стягнення на предмет забезпечення виконання зобов’язань позичальника.

Наслідком порушення вказаного обов’язку згідно пп. „б” п. 5.3.3 і п. 6.3.2 Генеральної угоди є право банку вимагати дострокового погашення кредиту, процентів, комісій та інших належних до сплати відповідачем -1 платежів за цією Генеральною угодою та Кредитним договором, що має бути виконано позичальником протягом 10 календарних днів з дня отримання письмової вимоги банку про таке дострокове погашення.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач -1 порушив свої зобов'язання за Генеральною угодою та Кредитним договором і виступив поручителем виконання компанією „Лугран Ентерпрайзис Лімітед” (позичальник) її зобов'язань за договором позики від 17.06.2008 року, укладеним із компанією „Сі.Ар.Ар. Бі.Ві” (кредитор), ТОВ «Інком-Естейт», ТОВ «Маркет-Сервіс», ТОВ «ТЕМСІ»(першочергові поручителі).

Вказане підтверджується, зокрема, листом відповідача -1 про приєднання від 04.09.2008 р. до зазначеного вище договору позики від 17.06.2008 р. у якості додаткового поручителя, а також листом компанії „Сі.Ар.Ар. Бі.Ві.” від 07.04.2009 р., яким було пред’явлено вимоги відповідачу -1 і ТОВ «Київагроленд-1»(далі відповідач -2), як додатковим поручителям, виконати за компанію „Лугран Ентерпрайзиз ЛТД” зобов’язання за договором позики від 17.06.2008 р. та сплатити на користь кредитора суму заборгованості за кредитом у розмірі 37500000 доларів США і прострочених процентів у сумі 3000000 доларів США.

У зв’язку з настанням події невиконання відповідачем -1 своїх зобов’язань за Кредитним договором та Генеральною угодою, третя особа -1 листом від 08.05.2009 р. №040-06/2511 повідомила відповідача -1 про необхідність повернення протягом 10 днів з дня отримання цього повідомлення отриманих і не сплачених коштів за Кредитним договором у сумі 3325064,93 долари США, несплачені проценти, комісії та інші належні до сплати платежі, що будуть нараховані на дату погашення заборгованості за Кредитним договором. Цей лист було отримано відповідачем -1 08.05.09 р., однак впродовж вказаного у вимозі Банку 10 денного строку кошти на рахунки третьої особи -1 повернуті не були. Більше того, листом від 13.05.2009 р. за вих. №211 відповідач -1 повідомив третю особу - 1 про відсутність можливості погасити заборгованість за Кредитним договором з огляду на важке фінансове становище.

08.05.2009 року третя особа -1 направила в адресу майнового поручителя відповідача -2 (ТОВ «Київагроленд-1») вимогу про усунення порушень відповідачем -1 своїх зобов’язань і повідомило іпотекодавця про порушення позичальником своїх зобов’язань за Генеральною угодою та Кредитним договором, а також вказало на можливість подальшого звернення стягнення на предмет іпотеки, з метою погашення заборгованості відповідача -1 перед третьою особою -1.

Вказаний лист було одержано відповідачем -2 08.05.2009 р., але поручитель свої зобов’язання замість позичальника не виконав, більше того, 13.05.2009 р. відповідач -2 надіслав в адресу третьої особи (АТ «Укрексімбанк») лист, яким, повідомив про неможливість виконання вимоги банку через скрутне фінансове становище.

Таким чином, починаючи із 19.05.2009 р. у ТОВ «Фірма «Кий Авто» було порушено обов’язок достроково повернути всі отримані за Кредитним договором кредитні кошти і нараховані на цю суму проценти.

Відповідно до п. 6.4 Генеральної угоди будь-який з платежів позичальника по погашенню кредиту, сплаті процентів за користування кредитом, сплаті пені за несвоєчасне погашення основного боргу за кредитом та несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту, а інші платежі за цією генеральною угодою та/або кредитним договором –у національній валюті України.

Відповідачем -1 за період із 24.11.2008 р. по 09.06.2009 р. було повернуто 2694935,07 дол. США, що підтверджується банківськими виписками третьої особи -1 та розрахунком заборгованості позивача. Відповідачі не надали суду доказів виконання позичальником своїх зобов’язань у іншому розмірі.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач -1 отримав кредит у доларах США, але в повному обсязі кредитні кошти не повернув, у зв’язку з чим заборгованість відповідача -1 за Кредитним договором з повернення кредитних коштів становить 3153264,93 доларів США (5848200,00 дол. США - 2694935,07 дол. США).

Із положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України вбачаться, що позичальник зобов’язаний повернути кредитодавцю кредит та сплатити проценти. Відповідно до ст. 1056 1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Пунктом 3.5.1 Кредитного договору встановлено сплату позичальником банкові процентів за користування кредитом у валюті кредиту. Такі проценти нараховуються щомісячно на суму фактичної заборгованості за кредитом із розрахунку фактичної кількості днів Періоду нарахування процентів на основі Банківського року у Валюті кредиту і підлягають сплаті з 1 по 7 число кожного місяця на рахунок, зазначений у п. 3.8 цієї угоди. Протягом Періоду нарахування процентів сплачуються проценти за попередній місяць. Проценти за останній Період нарахування процентів підлягають сплаті не пізніше наступного банківського дня після погашення основного боргу за кредитом. Період нарахування процентів згідно статті 1 Кредитного договору означає початковий період, що розпочинається з першої дати надання кредиту і закінчується останнім днем місяця, на який припадає перша дата надання кредиту. Будь-який наступний Період нарахування процентів у подальшому кожен календарний місяць до дати повного погашення заборгованості за кредитом.

Розмір процентної ставки був узгоджений сторонами у п. 3.2.6 Кредитного договору, відповідно до якого позичальник сплачує банку проценти за кредитом у доларах США у розмірі 12% річних, а у гривнях –18 % річних.

Договором про внесення змін №27108К12-4 від 19.10.09 р. до Кредитного договору сторони домовились, що починаючи із 01.10.2009 р. процентна ставка за користування кредитом встановлюється у розмірі 0,01 % річних. Крім того, сторони домовились, що пеня за несвоєчасне виконання зобов’язань перед банком за договором не стягується.

Позивачем було надано розрахунок процентів, у якому сума нарахованих процентів за період із 24.04.2008 р. по 22.02.2010 р. становить 715942,61 доларів США, із яких відповідачем -1 було сплачено 600848,79 доларів США, а сума не сплачених процентів становить 115093,81 доларів США, що підтверджується наданими позивачем банківськими виписками АТ «Укрексімбанк»і не заперечується відповідачами.

Таким чином, згідно умов Кредитного договору та вимог ст.ст. 1054, 10561 ЦК України відповідач -1 повинен був сплатити третій особі -1 (АТ «Укрексімбанк») проценти за весь період користування кредитними коштами (із 24.04.2008 р. по 22.02.2010 року), а заборгованість відповідача -1 зі сплати процентів за Кредитним договором становить 115093,81 доларів США.

09.06.2008 року між третьою особою -1 та відповідачем -1 було укладено договір про надання гарантії №151108G77 (надалі –Договір гарантії).

Згідно ч. 1 ст. 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Пунктом 1.1 Договору гарантії встановлено, що на підставі цього договору та за погодженням між сторонами банк надає безвідкличну гарантію платежу на користь ЗАТ «РЕНО Україна»(бенефіціар) на суму 7000000,00 грн. терміном дії до 29.05.09 р. Гарантія видавалась банком в забезпечення виконання платіжних зобов’язань заявника по оплаті у встановлені строки вартості автомобілів (продукція) за дилерською угодою від 01.01.2008 р. №010108/01/RD, що була укладена між заявником та бенефіціаром.

На виконання умов Договору гарантії, АТ «Укрексімбанк»10.06.08 р. видало гарантію платежу №20108G150, бенефіціаром за якою виступало ЗАТ „РЕНО Україна”, а принципалом –відповідач -1 (ТОВ «Фірма «Кий Авто») на суму 7000000,00 грн. до 29.05.2009 року.

Пунктом 1.1.1 Договору гарантії передбачено, що гарантійним випадком за цим договором буде вважатись отримання банком письмової вимоги бенефіціара про сплату за гарантією у розмірі платежу, що не перевищує розміру, гарантованого гарантією, підписаної повноважною особою бенефіціара та скріпленої печаткою бенефіціара, у якій буде вказано, що бенефіціар після дати видачі гарантії поставив заявнику продукцію, що була замовлена відповідно до умов контракту, а заявник не оплатив бенефіціару поставлену продукцію у встановлені контрактом строки, та при наданні бенефіціаром банку: 1) копій неоплачених рахунків-фактур бенефіціара, виписаних заявнику для оплати за відвантажену, після дати видачі гарантії продукцію згідно з умовами контракту; 2) копій транспортних документів, що підтверджують відвантаження неоплаченої продукції за контрактом.

У зв’язку з порушенням відповідачем -1 своїх зобов’язань за договором поставки, ЗАТ «РЕНО Україна» направило 22.05.2009 року в адресу банку вимогу та заяву стосовно сплати за банківською гарантією платежу №20108G150 від 10.06.2008 р. із доданими до неї необхідними документами, у зв’язку з чим третя особа (АТ «Укрексімбанк») платіжним дорученням №1 від 02.06.2009 р. сплатила за виданою гарантією на користь ЗАТ «РЕНО Україна»7000000,00 грн.

Пунктом 7.2.13 Договору гарантії встановлено обов’язок заявника погасити заборгованість, яка виникла перед банком при настанні гарантійного випадку та здійсненні банком фінансування (виконання зобов’язань по гарантії) згідно з цим договором, відповідно до умов цього договору. Датою виникнення заборгованості заявника є дата виконання банком платіжних зобов’язань по гарантії.

Таким чином, після сплати АТ «Укрексімбанк»за видано ним гарантією коштів у розмірі 7000000,00 грн. у відповідача -1 виник обов’язок повернути вказані кошти з дати платежу, тобто з 03.06.2009 р., але матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем -1 свого обов’язку. Тобто, заборгованість відповідача -1 за Договором гарантії по сплаті перерахованих в його інтересах коштів становить 7000000,00 грн.

Відповідно до ст. 567 ЦК України гарант має право на оплату послуг, наданих ним боржникові.

Пунктом 7.2.14 Договору гарантії встановлено обов’язок заявника сплачувати відповідно до п. 8.1 цього договору нараховані проценти за здійсненим банком фінансуванням. При цьому, проценти нараховуються щомісяця на суму фактичної заборгованості за здійснене банком фінансування із розрахунку фактичної кількості днів у періоді нарахування процентів на основі банківського року 360 днів і підлягають сплаті у валюті, в якій банком здійснено фінансування. Період нарахування процентів означає початковий період, що розпочинається з дати здійснення банком фінансування (настання гарантійного випадку) і закінчується останнім днем місяця, за який нараховуються проценти. Будь-який наступний період нарахування процентів у подальшому –кожен календарний місяць до дати повного погашення заборгованості за здійсненим банком фінансуванням.

Згідно пункту 8.1 Договору гарантії встановлено право банку при настанні гарантійного випадку нараховувати щомісяця на основі банківського року (360 днів у році) проценти за здійсненим банком фінансуванням у розмірі 29% річних від суми заборгованості заявника перед банком з дати виникнення до часу її погашення.

Додатковим договором №151108G77-2 від 19.10.09 р. до Договору гарантії було внесено зміни до п. 8.1 договору, якими передбачено, що з 01.10.2009 р. процентна ставка за здійсненим банком фінансуванням встановлюється у розмірі 0,01% річних, а пеня за несвоєчасне виконання зобов’язань перед банком за договором не стягується.

Таким чином, після виконання АТ «Укрексімбанк»зобов’язань перед ЗАТ «Рено Україна»за виданою ним банківською гарантією у відповідача -1 із 03.06.2009 року виникла заборгованість перед третьою особою -1 (АТ «Укрексімбанк») у розмірі 7000000,00 грн. і саме із цієї дати на вказану суму почали нараховуватись проценти у розмірі 29% річних, а із 01.10.2009 р. –у розмірі 0,01% річних. За період із 03.06.2009 р. по 22.02.2010 року розмір процентів становить 676946,67 грн., що підтверджується наданим позивачем розрахунком, банківськими виписками третьої особи -1 та не заперечується відповідачами. При цьому, відповідачі не надали суду доказів виконання свого обов’язку зі спати процентів, відтак, заборгованість відповідачів за Договором гарантії зі сплати процентів становить 676946,67 грн.

Разом з тим, позивач набув права вимоги за Генеральною угодою, Кредитним договором та Договором гарантії за договором факторингу №1 та договором факторингу №2, що були укладені між позивачем та ВАТ Банком «Траст»(далі третя особа -2) 30.11.2009 р., який, в свою чергу, набув права вимоги від третьої особи -1 (АТ «Укрексімбанк») за договором придбання майнових прав № 27108К12 від 14.10.2009 р. і договором придбання майнових прав № 151108G77 від 14.10.2009 р.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно ч. 1 ст. 513 цього ж кодексу правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Із умов Генеральної угоди, Кредитного договору та Договору гарантії вбачається, що ці договори не передбачають необхідності отримання згоди від відповідача -1 чи відповідача -2 на зміну кредитора у зобов’язаннях. Вказані вище договори були укладені сторонами у простій письмовій формі, а тому укладення договорів факторингу та договорів відступлення прав вимоги у простій письмовій формі було достатнім для переходу прав вимоги від третьої особи -1 до позивача.

Так, відповідно до п. 1.1 Договору придбання майнових прав № 27108К12 від 14.10.2009 р. третя особа -1 зобов’язується передати третій особі -2 права вимоги, що належать банку, а набувач придбати права вимоги і здійснити оплату по договору у порядку, передбаченому розділом 4 договору у розмірі договірної вартості Прав Вимоги, відчужуваних за договором, вказаної у п. 1.3 цього договору. Пунктом 1.2 Договору встановлено, що обсяг Прав Вимоги до боржника, що передаються за договором, визначені в Реєстрі договорів, наведеному у Додатку №1 до договору, який є його невід’ємною частиною. Згідно пунктів 2.1 – 2.2 цього ж договору Права Вимоги відчужуються в обсязі, в якому вони існують на момент переходу від банку до набувача і переходять до набувача з дати отримання коштів за цим договором, визначеної у п. 4.2 договору, розмір яких становить 3284249,83 доларів США та 53308,53 гривень.

У матеріалах справи міститься платіжне доручення №1 від 12.11.2009 року про перерахування третьою особою -2 на користь третьої особи -1 коштів у розмірі 3284249,83 долари США, а також платіжне доручення №19784 від 12.11.2009 року про перерахування на користь третьої особи -1 53308,53 гривень за договорами відступлення прав вимоги. Отримання цих коштів третьою особою -1 не заперечується.

Із Розділу Договору придбання майнових прав про визначення термінів вбачається, що Права Вимоги –це всі права вимоги Банку за договорами Банку (включаючи, але не обмежуючись цим, права вимоги щодо, повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, оплати сум комісійної винагороди, сплати неустойки (штраф, пеня)). А з Реєстру договорів, який є Додатком №1 до цього договору вбачається, що від третьої особи -1 до третьої особи - 2 перейшли права вимоги за Кредитним договором.

Таким чином, 12.11.2009 року всі права та обов’язки сторони за Кредитним договором перейшли від третьої особи -1 до третьої особи -2 у обсязі, який існував станом на 12.11.2009 року.

Крім того, згідно п. 1.1 Договору придбання майнових прав № 151108G77 від 14.10.2009 р. третя особа -1 зобов’язується передати третій особі -2 Права Вимоги, що належать банку, а набувач придбати Права Вимоги і здійснити оплату по договору у порядку, передбаченому розділом 4 договору у розмірі договірної вартості Прав Вимоги, відчужуваних за договором, вказаної у п. 1.3 цього договору. Пунктом 1.2 Договору встановлено, що обсяг і параметри Прав Вимоги до боржника, що передаються за договором, визначені в Реєстрі договорів, наведеному у Додатку №1 до договору, який є його невід’ємною частиною. Згідно пунктів 2.1 –2.2 цього ж договору Права Вимоги відчужуються в обсязі, в якому вони існують на момент переходу від Банку до Набувача і переходять до набувача з дати отримання коштів за цим договором, розмір яких становить 7333007,52 гривень.

Платіжним дорученням №20167 від 30.11.2009 р. ВАТ Банк «Траст»перерахував на користь АТ «Укрексімбанк»вказану вище суму у розмірі 7333007,52 гривень, отримання якої АТ «Укрексімбанк»не заперечується.

При цьому, Права Вимоги у вказаному вище договорі розуміється сторонами як усі права вимоги Банку за договорами Банку (включаючи, але не обмежуючись цим, права вимоги щодо, повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, оплати сум комісійної винагороди, сплати неустойки (штраф, пеня). Реєстром договорів, що є додатком №1 до Договору придбання майнових прав № 151108G77 від 14.10.2009 р., сторони погодили перехід права вимоги за Договором гарантії.

Таким чином, із 30.11.2009 р. до третьої особи -2 (ВАТ Банку «Траст») перейшли усі права та обов’язки сторони за Договором гарантії, які існували у третьої особи -1 (АТ «Укрексімбанк») станом на 30.11.2009 р.

Частиною 1 статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Згідно ч. 1 ст. 1080 цього ж кодексу договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

Відповідно до п. 1.1 Договору факторингу №1 від 30.11.2009 року, що був укладений між третьою особою -2 і позивачем (фактор), фактор зобов’язується здійснити фінансування клієнта шляхом передання в його розпорядження грошових коштів у розмірі договірної вартості Прав Вимоги, а клієнт відступає факторові Права Вимоги, які належать клієнту, і зобов’язується здійснити оплату ціни договору у якості плати (компенсації за послуги факторингу) за фінансування у розмір, встановленому цим договором. Пунктом 1.2 цього договору було встановлено, що обсяг і параметри Права Вимоги до боржника, що передаються за договором, визначені в реєстрі договорів, наведеному у додатку №1 до Договору, який є його невід’ємною частиною. Договірна вартість Прав Вимоги за Договором складає 26264578,00 грн. (п. 1.3 договору). Згідно п. 2.1, 2.2 договору Права Вимоги відчужуються в обсязі, в якому вони існують на момент переходу від клієнта до фактора і переходять до фактора з дати отримання банком коштів за цим договором.

Під Правами Вимоги у Договорі факторингу №1 сторони погодили всі права вимоги банку за договорами банку (включаючи, але не обмежуючись цим, права вимоги щодо, повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, оплати сум комісійної винагороди, сплати неустойки (штраф, пеня)). У реєстрі договорів, що є додатком №1 до вказаного договору, третьою особою -2 було відступлено на користь позивача права вимоги за Кредитним договором.

Крім того, відповідно до положень п. 1.1, 1.2, 1.3, 2.1, 2.2 Договору факторингу №2 від 30.11.2009 року, що був укладений між третьою особою -2 і позивачем (фактор), фактор зобов’язується здійснити фінансування клієнта шляхом передання в його розпорядження грошових коштів у розмірі договірної вартості Прав Вимоги, а клієнт відступає факторові Права Вимоги, які належать клієнту, і зобов’язується здійснити оплату ціни договору у якості плати (компенсації за послуги факторингу) за фінансування у розмірі, встановленому цим договором. Договірна вартість Прав Вимоги за Договором складає 7333007,52 грн., а Права Вимоги відчужуються в обсязі, в якому вони існують на момент переходу від Клієнта до Фактора і переходять з дати отримання коштів за цим договором. Права Вимоги за договором –це всі права вимоги банку за договорами банку (включаючи, але не обмежуючись цим, права вимоги щодо, повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, оплати сум комісійної винагороди, сплати неустойки (штраф, пеня)). У реєстрі договорів, що є додатком №1 до вказаного договору, ВАТ Банком «Траст»було відступлено на користь позивача права вимоги за Договором гарантії.

Як вбачається із платіжного доручення №3 від 30.11.2009 року позивач сплатив передбачені договорами факторингу суми у розмірі 33597585,52 грн. на користь третьої особи -2, що не заперечується представником третьої особи -2.

Таким чином, права вимоги за Кредитним договором та Договором гарантії перейшли до позивача 30.11.2009 року.

Згідно ч. 2 ст. 516 ЦК України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Відповідач -1 був повідомлений про відступлення прав вимоги від АТ «Укрексімбанк»( третьої особи -1) до ВАТ Банку «Траст»(третьої особи -2) за Генеральною угодою, Кредитним договором, Договором гарантії листом від 30.11.2009 року №040-02/5998, а відповідач -2 - листом від 30.11.2009 року №040-02/5987/1.

У письмових поясненнях представник третьої особи -1 вказав, що зазначені листи були відправлені боржникам факсом у відповідності до умов п. 10.4 Генеральної угоди та п. 8.4 Кредитного договору. Відповідачі вказаних тверджень третьої особи -1 належними доказами не спростували.

Крім того, про набуття прав вимоги за договорами третя особа -2 повідомила відповідачів шляхом направлення на їх адресу цінних листів від 17.06.2010 року.

Матеріали справи також містять листи позивача від 22.02.2010 р. до боржників із повідомленнями про набуття права вимоги, зокрема, за Генеральною угодою, Кредитним договором, Договором гарантії та вимогою сплатити заборгованість за вказаними договорами на його користь. Позивач пред’являв відповідачам вимоги також листами від 31.05.2010 року і від 16.06.2010 року, до яких додавались копії договорів, на підставі яких відбулась заміна сторони у зобов’язаннях. Відправлення листів підтверджено фіскальними чеками, описами вкладення поштових відділень, а також повідомленнями про вручення цих листів боржникам, які містяться у матеріалах справи.

Разом з тим, відповідачі своїх зобов’язань за Кредитним договором чи Договором гарантії на користь позивача, після уступки на його користь прав вимоги, або на користь третьої особи -2 чи третьої особи -1, не виконали, що підтверджується наданими письмовими поясненнями позивача, представників третіх осіб і не спростовано відповідачами.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що позивач набув права вимоги за Кредитним договором, Договором гарантії у обсязі зобов’язань, які не були виконані відповідачами станом на 30.11.2009 року, у повному обсязі.

Із матеріалів справи вбачається, що виконання відповідачем -1 своїх зобов’язань за Кредитним договором припинилось 06.07.2009 року, а зобов’язання по Договору гарантії відповідачами не виконувались взагалі, що підтверджується банківськими виписками третьої особи -1, розрахунком заборгованості позивача і не спростовано відповідачами.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що у відповідача -1 існує не виконаний перед позивачем обов’язок погасити заборгованість за Кредитним договором у розмірі неповернутої суми кредитних коштів - 3153264,93 доларів США і нарахованих процентів у розмірі 115093,81 доларів США, а також заборгованість за Договором гарантії у розмірі 7000000,00 грн. неповернутих коштів та 676946,67 грн. нарахованих процентів. При цьому, відповідачі свої зобов’язання погасити заборгованість за вказаними угодами перед позивачем на дату вирішення спору не виконали.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із розрахунку позивача вбачається, що позивач нарахував на суми заборгованості відповідачів індекс інфляції за весь період прострочення ними виконання своїх зобов’язань за Кредитним договором у розмірі 107211,01 доларів США зі сплати тіла кредиту та 322000,00 грн. за порушення виконання грошових зобов’язань зі сплати суми гарантії за Договором гарантії.

Разом з тим, нарахування індексу інфляції на іноземну валюту чинним законодавством України не передбачено, а тому суд вважає розрахунок ціни позову в частині нарахування позивачем індексу інфляції у розмірі 107211,01 доларів США на суму кредиту неправильним.

При цьому, суд погоджується із проведеним позивачем розрахунком індексу інфляції щодо несвоєчасно повернутої суми гарантії і вважає нарахування інфляційних втрат за період із 03.06.2009 р. по 02.01.2010 р. у розмірі 322000,00 грн. обґрунтованим.

Таким чином, станом на 22.02.2010 року заборгованість відповідачів перед позивачем за Кредитним договором становила 3268358,74 доларів США (3153264,93 долари США тіло кредиту + 115093,81 долари США несплачені проценти), а за Договором гарантії – 7770264,59 грн. (7000000,00 грн. сума гарантії + 448264,59 грн. сума процентів + 322000,00 грн. інфляційних втрат).

З метою забезпечення виконання відповідачем - 1 своїх зобов’язань за Генеральною угодою, Кредитним договором, Договором гарантії між відповідачем -2 та третьою особою -1 був укладений Іпотечний договір №27108Z114, посвідчений 19.08.2008 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коваленко Н.Є., зареєстровано в реєстрі за № 3363 (надалі –Іпотечний договір), а також між відповідачем -1 та третьою особою -1 були укладені Договір застави № 27108Z59 від 23.04.2008р., Договір застави № 27108Z60 від 23.04.2008р.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека –це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Іпотекодавець - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов'язання або зобов'язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель; майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника; боржник - іпотекодавець або інша особа, відповідальна перед іпотекодержателем за виконання основного зобов'язання.

Положеннями ст. 3 цього ж закону встановлено, що іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним договором виникають з моменту його нотаріального посвідчення. Згідно ч. 1 ст. 4 цього ж Закону передбачено, що обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством, але у разі недотримання цієї умови іпотечний договір є дійсним, але вимога іпотекодержателя не набуває пріоритету відносно зареєстрованих прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 цього ж Закону за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Як вбачається із п.1.1 Іпотечного договору, іпотекою забезпечуються вимоги АТ «Укрексімбанк»(іпотекодержателя), що випливають з Генеральної угоди з усіма додатками до неї, укладених між відповідачем -1 та третьою особою -1. Пунктом 1.3 цього ж договору передбачено, що предметом іпотеки є нерухоме майно, що складається з нежилого будинку –торгівельного комплексу «РЕНО»з СТО (Літера А), що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Дніпровська набережна, буд. 16 А, загальною площею 4077, 3 кв.м. Предмет іпотеки передається ТОВ «Київагроленд-1» (Іпотекодавець) в іпотеку разом з усіма складовими частинами, внутрішніми системами кондиціювання, освітлення, опалення та вентиляції, а також поліпшеннями, які існують на час укладення цього договору та можуть виникнути у майбутньому.

Згідно п. 1.6, 2.1.4 вказаного договору встановлено, що у випадку невиконання чи неналежного виконання відповідачем -1 відповідних положень кредитного договору та/або невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем відповідних положень цього договору, іпотекодержатель має право отримати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами. При цьому, у п. 2.1.12 Іпотечного договору передбачено право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо в момент настання терміну виконання боржником зобов’язання (у тому числі й щодо сплати будь-яких платежів, які повинні здійснюватись відповідно до Генеральної угоди та додатків до неї), забезпеченого іпотекою за цим договором, воно не буде виконане та інших випадках, передбачених чинним законодавством України, цим договором та Генеральною угодою та додатками до неї.

Пунктом 2.1.5 Іпотечного договору встановлено, що іпотекодержатель має право за рахунок предмета іпотеки задовольнити в повному обсязі вимоги, що випливають з Генеральної угоди, Кредитного договору та Договору гарантії на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, комісії неустойку, пеню та інші платежі; витрати на утримання, збереження предмета іпотеки та страхування предмета іпотеки, а також інші збитки, завдані порушенням основаного зобов’язання чи умов цього договору. Згідно п. 5.1 Іпотечного договору у разі невиконання або неналежного виконання боржником умов Генеральної угоди, Кредитного договору чи Договору гарантії та/або порушення іпотекодавцем обов’язків, встановлених цим договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов’язання боржником, а в разі його невиконання –звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до п. 2.1.10 Іпотечного договору у випадку виникнення права звернення стягнення (у тому числі достроково) на предмет іпотеки іпотекодерждатель вправі реалізувати його відповідно до чинного законодавства України та цього договору. У п. 2.1.13 цього договору сторони передбачили можливість застосування способів позасудового врегулювання, у тому числі згідно ст. 37 та ст. 38 Закону України «Про іпотеку». Із п. 7.3 Іпотечного договору вбачається, що він набирає чинності з моменту його підписання сторонами, скріплення печатками сторін та нотаріального посвідчення і залишається чинним до повного виконання сторонами зобов’язань за цим договором та/або виконання боржником зобов’язань за Генеральною угодою та її додатків.

Таким чином, відповідач –2 за Іпотечним договором виступило майновим поручителем виконання відповідачем -1 своїх зобов’язань за Генеральною угодою, Кредитним договором і Договором гарантії, що були укладені відповідачем -1 із третьою особою -1. Іпотечний договір був укладений у нотаріальній формі, а тому у сторін виникли взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя з 19.08.2009 р., як те встановлено ст. 3 Закону України «Про іпотеку»та п. 7.3 договору. Відповідач –2 поручався перед АТ «Укрексімбанк» за виконання відповідачем -1 його зобов’язань за вказаними вище договорами у повному обсязі. При цьому, із наданих позивачем витягу із Державного реєстру іпотек від 18.06.2010 року №27531088 вбачається, що іпотека нежилої будівлі по вул. Дніпровська набережна 16 А була зареєстрована у вказаному реєстрі вперше 19.08.2008 р. і на користь АТ «Укрексімбанк», що свідчить про пріоритет вимог цього іпотекодержателя по відношенню до вимог інших кредиторів, а також свідчить про відсутність будь-яких інших зареєстрованих іпотекодержателів цього майна. Крім того, сторони передбачили можливість звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку порушення відповідачем -1 своїх зобов’язань у порядку ст. 38 Закону України «Про іпотеку».

Згідно вимог ст. 24 Закону України «Про іпотеку»відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Третя особа -1 відступила права вимоги за Іпотечним договором на користь третьої особи -2 за нотаріально посвідченим договором відступлення прав вимоги від 21.10.2009 року, який укладений між третьої особою -1 (АТ «Укрексімбанк») та третьою особою -2 (АТ Банк «Траст»). Згідно п. 1.1, п.1.2 цього договору третя особа -1 відступає, а третя особа - 2) приймає права вимоги за Іпотечним договором. Відступлення прав вимоги за Іпотечним договором розповсюджується в повному обсязі та на умовах, що будуть існувати на момент переходу прав вимоги за Іпотечним договором, включаючи право вимоги на зобов’язання, відповідно до умов Генеральної угоди, Кредитного договору та Договору гарантії, які будуть існувати на момент переходу права вимоги за Іпотечним договором; право звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до Іпотечного договору.

Відповідно до п. 2.1 зазначеного договору права вимоги за Іпотечним договором переходять від сторони-1 до сторони-2 з дати отримання стороною-1 коштів від сторони-2 за договорами придбання майнових прав №27108К12 та №151108G77 від 14.10.2009 р., що складають договірну вартість прав вимоги, які передаються за зазначеними договорами. Згідно положень п. 2.4, 2.5 цього ж договору з моменту переходу прав вимоги за Іпотечним договором сторона-1 вибуває з будь-яких правовідносин, які склалися між нею і іпотекодавцем за Іпотечним договором і сторона-2 замінює сторону-1 у всіх правовідносинах, які склалися між нею і іпотекодавцем за Іпотечним договором.

Третя особа -2 сплатила кошти за Права Вимоги за договорами придбання майнових прав від 14.10.2009 р. на користь третьої особи -1 30.11.2009 р., а тому з цієї дати набуло права за Іпотечним договором. Із витягу з Державного реєстру іпотек №27531088 від 18.06.2010 р. вбачається, що відомості про перехід прав вимоги за Іпотечним договором були зареєстровані у цьому реєстрі 30.11.2009 року, шляхом зміни іпотекодержателя із АТ «Укрексімбанк» на ВАТ Банк «Траст».

Відповідно до п. 1.1 Договору відступлення прав вимоги від 30.11.2009 р. ВАТ Банк «Траст»(третя особа -2 відступає, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Траст Фінанс»(далі позивач) приймає всі права вимоги за Іпотечним договором. Відступлення прав вимоги за Іпотечним договором розповсюджується в повному обсязі та на умовах, що будуть існувати на момент переходу прав вимоги за Іпотечним договором включаючи право вимоги на зобов’язання, відповідно до умов Генеральної угоди, Кредитного договору та Договору гарантії, які будуть існувати на момент переходу права вимоги за Іпотечним договором; право звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до Іпотечного договору.

Відповідно до п. 2.1, 2.4, 2.5 цього ж договору права вимоги за Іпотечним договором переходять від сторони-1 до сторони-2 з дати отримання стороною-1 коштів від сторони-2 за договорами факторингу №1 та №2 від 30.11.2009 р., що складають договірну вартість прав вимоги, які передаються за зазначеними договорами. З моменту переходу прав вимоги за Іпотечним договором сторона-1 вибуває з будь-яких правовідносин, які склалися між нею і іпотекодавцем за Іпотечним договором і сторона-2 замінює сторону-1 у всіх правовідносинах, які склалися між нею та іпотекодавцем за Іпотечним договором.

Як було встановлено судом, позивач повністю розрахувався із третьою особою -2 за договорами факторингу №1 і №2 від 30.11.2009 р. цієї ж дати, тому суд дійшов висновку, що позивач набув права вимоги за Іпотечним договором у повному обсязі 30.11.2009 р. Із витягу з Державного реєстру іпотек №27531088 від 18.06.2010 р. вбачається, що відомості про перехід прав вимоги за Іпотечним договором були зареєстровані у цьому реєстрі 30.11.2009 року, шляхом зміни іпотекодержателя із ВАТ Банк «Траст»на позивача.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про заставу»застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Частиною 1 ст. 13 цього ж закону встановлено, що договір застави повинен бути укладений у письмовій формі, а згідно ч. 1 ст. 15 - застава рухомого майна може бути зареєстрована відповідно до закону.

Із положень ст. 16 Закону України «Про заставу»вбачається, що право застави виникає з моменту укладення договору застави, а в разі, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню - з моменту нотаріального посвідчення цього договору. Реєстрація застави не пов'язується з моментом виникнення права застави та не впливає на чинність договору застави. Згідно ст. 4 цього ж Закону предметом застави можуть бути майно та майнові права. Предметом застави може бути майно, яке відповідно до законодавства України може бути відчужено заставодавцем та на яке може бути звернено стягнення. З огляду на положення ст. 40 цього закону предметом застави можуть бути товари в обороті.

Із матеріалів справи вбачається, що між третьою особою -1 та відповідачем -1 23.04.2008 року був укладений договір застави №27108Z60 (надалі –Договір застави обладнання). За умовами п. 1.1 цього договору, заставою за цим договором забезпечуються вимоги заставодержателя, що випливають з Генеральної угоди та всіх кредитних договорів, що є додатками до Генеральної угоди. Пунктом 1.2 договору передбачено, що в забезпечення виконання заставодавцем зобов’язань за Генеральною угодою та всіх договорів, які є додатками до неї, заставодавець заставляє обладнання (інструменти СТО, обладнання СТО, комп’ютерна та офісна техніка, засоби зв’язку та меблі), які є предметом застави. При цьому, сторони погодили конкретний перелік майна, який входить у предмет застави, у самому договорі і який є тотожним списку обладнання, на який позивач просить суд звернути стягнення.

Сторони погодили заставну вартість предмету застави у розмірі 1227400,00 грн. (п. 1.2 договору).

Відповідно до п. 1.5 Договору застави обладнання у випадку невиконання або неналежного виконання заставодавцем відповідних положень Генеральної угоди та всіх договорів, що є її додатками, та/або невиконання чи неналежного виконання заставодавцем відповідних положень цього договору, заставодержатель має право отримати задоволення своїх вимог за рахунок предмета застави переважно перед іншими кредиторами.

Крім того, п. 2.1.3 договору передбачено право заставодержателя звернути стягнення на предмет застави або його частину згідно з чинним законодавством України у випадку, якщо в момент настання терміну виконання заставодавцем зобов’язання (в тому числі і по сплаті будь-яких платежів, які повинні бути здійсненні відповідно до Генеральної угоди чи її додатків), забезпеченого заставою згідно з цим Договором, воно не буде виконане; виникнення у нього права вимагати дострокового погашення боргу та/або дострокового виконання заставодавцем зобов’язань за Генеральною угодою та її додатків; інших випадках, передбачених законодавством, цим договором та Генеральною угодою з додатками.

Згідно п. 2.1.5 договору застави обладнання заставодержатель вправі за рахунок заставленого майна задовольнити вимоги, зазначені у цьому договорі в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих про строчкою виконання, неустойку, пеню, необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, витрати, що будуть понесені заставодержателем при зверненні стягнення на заставлене майно, його реалізації. Пунктом 4.1 договору сторони передбачили, що звернення стягнення на предмет застави та його реалізація здійснюється на підставі виконавчого напису нотаріуса або рішення суду відповідно од чинного законодавства України та цього договору.

Пунктом 3.1 зазначеного договору встановлено, що право застави виникає з дати підписання цього договору та нотаріального посвідчення і залишається чинним згідно п. 6.3. договору до повного виконання сторонами зобов’язань за цим договором та виконання заставодавцем своїх зобов’язань за Генеральною угодою та додатків до неї.

Таким чином, виконання відповідачем -1 своїх зобов’язань за Генеральною угодою, Кредитним договором та Договором гарантії було забезпечено, серед іншого, Договором застави обладнання. Право застави у третьої особи -1 виникло 23.04.2008 р. після нотаріального посвідчення договору і було зареєстроване у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 23.04.2008 р. за №7087657, про що свідчить Витяг із зазначеного реєстру від 18.06.2010 року №27531406. При цьому, заставою було забезпечено виконання відповідачем -1 своїх зобов’язань перед третьою особою -1 за вказаними вище договорами у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону України «Про заставу» застава зберігає силу і у випадках, коли у встановленому законом порядку відбувається уступка заставодержателем забезпеченої заставою вимоги іншій особі або переведення боржником боргу, який виник із забезпеченої заставою вимоги, на іншу особу.

АТ «Укрексімбанк» ( третя особа -1) відступило свої права вимоги за Договором застави обладнання на користь ВАТ Банку «Траст»(третя особа -2) за нотаріально посвідченим договором відступлення від 21.10.2009 року, що був укладений між третьою особою -1 та третьою особою -2). Пунктом 1.1 договору сторони передбачили, що третя особа -1 відступає, а третя особа-2 приймає всі права вимоги за Договорам застави обладнання. Згідно п. 1.2 цього ж договору, відступлення прав вимоги за договором застави розповсюджується в повному обсязі та на умовах, які будуть існувати на момент переходу прав вимоги за договором застави, включаючи право вимоги виконання, відповідно до умов Генеральної угоди, Кредитного договору та Договору гарантії, які будуть існувати на момент переходу прав вимоги за Договором застави обладнання; право звернення стягнення на предмет застави відповідно до Договору застави обладнання.

Пунктом 2.1 цього ж договору сторони погодили, що права вимоги за Договором застави обладнання переходять від третьої особи -1 до третьої особи -2 з дати отримання третьою особою -1 коштів від третьої особи -2 за Договорами придбання майнових прав від 14.10.2009 року, що складають договірну вартість прав вимоги, і передаються за зазначеними договорами. Відповідно до п. 2.4, 2.5 договору з моменту переходу прав вимоги за Договором застави обладнання третя особа -1 вибуває з будь-яких правовідносин, які склалися між нею і заставодавцем за Договором застави обладнання і третя особа -2 замінює третю особу -1 у всіх правовідносинах, які склалися між нею і заставодавцем за Договором застави обладнання. Пунктом 4.1 договору сторони погодили, що він набуває чинності з моменту його підписання сторонами та нотаріального посвідчення.

Враховуючи те, що оплату за договорами відступлення прав вимоги від 14.10.2009 р. було здійснено третьою особою -2 30.11.2009 р., то і перехід права вимоги за Договором застави обладнання від третьої особи -1 до третьої особи -2 відбувся 30.11.2009 р.

Судом встановлено, що 30.11.2009 р. між третьою особою -2 і позивачем було укладено нотаріально посвідчений договір відступлення прав вимоги за Договором застави обладнання. Згідно п. 1.1 договору третя особа -2 відступає, а позивач приймає всі права вимоги за Договорам застави обладнання. Згідно п. 1.2 цього ж договору, відступлення прав вимоги за Договором застави обладнання розповсюджується в повному обсязі та на умовах, які будуть існувати на момент переходу прав вимоги за Договором застави обладнання, включаючи право вимоги виконання, відповідно до умов Генеральної угоди, Кредитного договору та Договору гарантії, які будуть існувати на момент переходу прав вимоги за Договором застави обладнання; право звернення стягнення на предмет застави відповідно до Договору застави обладнання.

Пунктом 2.1 цього договору сторони погодили, що права вимоги за Договором застави обладнання переходять від третьої особи -2 до позивача з дати отримання т третьою особою -2 коштів від позивача за Договорами факторингу №1 та №2 від 30.11.2009 року, що складають договірну вартість прав вимоги, які передаються за зазначеними договорами. Відповідно до п. 2.4, 2.5 цього ж договору з моменту переходу прав вимоги за Договором застави обладнання третя особа -2 вибуває з будь-яких правовідносин, які склалися між нею і заставодавцем за Договором застави обладнання і позивач замінює третю особу -2 у всіх правовідносинах, які склалися між нею і заставодавцем за Договором застави обладнання. Пунктом 4.1 договору сторони погодили, що він набуває чинності з моменту його підписання сторонами та нотаріального посвідчення.

Отже, позивач став заставодержателем за Договором застави обладнання починаючи із 30.11.2009 року - дати нотаріального посвідчення договору та внесення плати позивачем на рахунок третьої особи -2 (ВАТ Банку «Траст») за договорами факторингу №1 і №2. При цьому, позивач набув права кредитора по відношенню до відповідача –1 за Договором застави обладнання у повному обсязі. Права позивача як заставодержателя були зареєстровані у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 30.11.2009 року, що підтверджується витягом від 18.06.2010 року №27531406 із вказаного реєстру, шляхом заміни обтяжувача на позивача.

Забезпечення виконання відповідачем -1 своїх зобов’язань за Генеральною угодою, Кредитним договором та Договором гарантії здійснювалось також договором застави №27108Z59 від 23.04.2008 року, укладеним третьою особою -1 та відповідачем -1 (надалі –Договір застави товарів).

Відповідно до п. 1.1 цього договору заставою забезпечуються вимоги третьої особи -1 (заставодержатель), що випливають з Генеральної угоди та всіх договорів, що є додатками до неї. Згідно п. 1.2 договору заставодавець з метою забезпечення викладених в Генеральній угоді та додатків до неї зобов’язань заставляє товари в обороті (автомобілі марки Nissan i Renault) та запасні частини до них, що є предметом застави за цим договором. Заставна вартість предмету застави становить 24737400,00 грн. (п. 1.2 договору). Сторони погодили перелік товарів в обороті у тексті самого Договору застави товарів, які співпадають зі списком товарів в обороті, на які позивач просить суд звернути стягнення у даній справі.

Згідно п. 1.5 договору у випадку невиконання чи неналежного виконання заставодавцем положень цього договору заставодержатель має право отримати задоволення своїх вимог за рахунок предмета застави переважно перед іншими кредиторами. При цьому, у п. 2.1.3 Договору застави товарів заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави або його частину, якщо в момент настання терміну виконання заставодавцем зобов’язання (в тому числі і по сплаті будь-яких платежів, які повинні бути здійсненні відповідно до Генеральної угоди чи її додатків), забезпеченого заставою згідно з цим Договором, воно не буде виконане; виникнення у нього права вимагати дострокового погашення боргу та/або дострокового виконання заставодавцем зобов’язань за Генеральною угодою та її додатків; інших випадках, передбачених законодавством, цим договором та Генеральною угодою з додатками. Пунктом 4.1 договору передбачено, що звернення стягнення на предмет застави та його реалізація здійснюється на підставі виконавчого напису нотаріуса або рішення суду відповідно до чинного законодавства України та цього договору.

Відповідно до п. 2.1.5 договору застави обладнання заставодержатель вправі за рахунок заставленого майна задовольнити вимоги, зазначені у цьому договорі в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання, неустойку, пеню, необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, витрати, що будуть понесені заставодержателем при зверненні стягнення на заставлене майно, його реалізації.

Пунктом 3.1 зазначеного договору встановлено, що право застави виникає з дати підписання цього договору сторонами і залишається чинним згідно п. 6.3. договору до повного виконання сторонами зобов’язань за цим договором та виконання заставодавцем своїх зобов’язань за Генеральною угодою та додатків до неї.

Таким чином, відповідач -1 передав у заставу третій особі -1 товари в обороті, як засіб забезпечення виконання своїх зобов’язань перед цим банком за Генеральною угодою, Кредитним договором та Договором гарантії. При цьому, заставою товарів в обороті забезпечувалось виконання усіх зобов’язань відповідачем -1 перед третьою особою -1 за вказаними договорами.

21.10.2009 р. між третьою особою -1 та третьою особою -2 було укладено Договір відступлення прав вимоги, згідно умов п.1.1 якого третя особа -1 відступає, а третя особа -2 приймає всі права вимоги за Договором застави товарів.

Згідно п. 1.2 цього ж договору, відступлення прав вимоги за Договором застави товарів розповсюджується в повному обсязі та на умовах, які будуть існувати на момент переходу прав вимоги за Договором застави товарів, включаючи право вимоги на зобов’язання, відповідно до умов Генеральної угоди, Кредитного договору та Договору гарантії, які будуть існувати на момент переходу прав вимоги за Договором застави товарів; право звернення стягнення на предмет застави відповідно до Договору застави товарів.

Пунктом 2.1 Договору сторони погодили, що права вимоги за Договором застави товарів переходять від третьої особи -1 до третьої особи - 2 з дати отримання третьою стороною -1 коштів від третьої сторони -2 за Договорами придбання майнових прав від 14.10.2009 року, що складають договірну вартість прав вимоги, які передаються за зазначеними договорами. Відповідно до п. 2.4, 2.5 договору з моменту переходу прав вимоги за Договором застави товарів третя особа -1 вибуває з будь-яких правовідносин, які склалися між нею і заставодавцем за Договором застави товарів і третя особа -2 замінює третю особу -1 у всіх правовідносинах, які склалися між нею і заставодавцем за Договором застави товарів. Пунктом 4.1 договору сторони погодили, що він набуває чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін.

Застава товарів у обороті на користь третьої особи -2 30.11.2009 року була зареєстрована у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, що підтверджується витягом від 18.06.2010 р. із вказаного реєстру.

Судом було встановлено оплату третьою особою -2 за договорами відступлення прав вимоги від 14.10.2009 року у повному обсязі із 30.11.2009 р., а тому права вимоги за Договором застави товарів перейшло до третьої особи -2 в повному обсязі з цієї дати.

Крім того, між ВАТ Банк «Траст»(третя особа -2 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Траст Фінанс»(далі позивач) 30.11.2009 р. був укладений договір відступлення прав вимоги, згідно умов п. 1.1 якого третя особа -2 відступає, а позивач приймає всі права вимоги за Договором застави товарів.

Згідно п. 1.2 цього ж договору, відступлення прав вимоги за Договором застави товарів розповсюджується в повному обсязі та на умовах, які будуть існувати на момент переходу прав вимоги за Договором застави товарів, включаючи право вимоги на зобов’язання, відповідно до умов Генеральної угоди, Кредитного договору та Договору гарантії, а саме: сплату основної суми заборгованості, процентів, комісій та інших платежів, які будуть існувати на момент переходу прав вимоги за договором застави товарів; право звернення стягнення на предмет застави відповідно до Договору застави товарів.

Пунктом 2.1 Договору сторони погодили, що права вимоги за Договором застави товарів переходять від третьої особи -2 до позивача з дати отримання третьою стороною -2 коштів від позивача за Договорами факторингу №1 і №2 від 30.11.2009 року, що складають договірну вартість прав вимоги, які передаються за зазначеними договорами. Відповідно до п. 2.4, 2.5 договору з моменту переходу прав вимоги за Договором застави товарів третя особа -2 вибуває з будь-яких правовідносин, які склалися між нею і заставодавцем за Договором застави товарів і позивач замінює третю особу -2 у всіх правовідносинах, які склалися між нею і заставодавцем за Договором застави товарів. Пунктом 4.1 договору сторони погодили, що він набуває чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін.

Відомості у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна про заставу товарів у обороті на користь позивача були 30.11.2009 року змінені шляхом внесення до реєстру відповідного запису, що підтверджується витягом від 18.06.2010 р. із вказаного реєстру.

Таким чином, сплативши 30.11.2009 року на користь третьої особи -2 необхідні суми коштів за договорами факторингу №1 і №2 від 30.11.2009 р., позивач з цієї дати став заставодержателем товарів у обороті, що належать відповідачу -1. Заставою забезпечено виконання відповідачем -1 своїх зобов’язань за Генеральною угодою, Кредитним договором та Договором гарантії у повному обсязі. Крім того, обтяження товарів в обороті внесено на користь позивача у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, що дає позивачу пріоритетне право на отримання задоволення його вимог порівняно з іншими кредиторами, в тому числі можливими заставодержателями цього майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про іпотеку»у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки. Частинами 1, 3 ст. 33 цього ж закону підставою звернення стягнення на предмет іпотеки вказано невиконання або неналежне виконання боржником основного зобов'язання. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно положень ст. 39 Закону України «Про іпотеку»у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Статтею 38 Закону України «Про іпотеку»передбачено право суду визначити спосіб реалізації предметі іпотеки шляхом надання іпотекодержателю права продати предмет іпотеки будь-якій особі-покупцеві від свого імені на підставі договору купівлі-продажу. Ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Судом було встановлено, що відповідач -1 порушив свої зобов’язання за Генеральною угодою, Кредитним договором та Договором гарантії, в результаті чого позивач пред’явив відповідачу -1 вимоги сплатити на його користь заборгованість, яку він набув за договорами факторингу. Судом було також встановлено, що заборгованість відповідача -1 перед позивачем за Кредитним договором становить 3268358,74 доларів США, а за Договором гарантії - 7770264,59 грн.

Матеріали справи не містять доказів того, щоб відповідач -1 чи його майновий поручитель ТОВ «Київагроленд-1»(відповідач -2) виконали ці грошові зобов’язання на користь позивача, що дає право позивачу звернути стягнення на заставлене майно та предмет іпотеки, з метою задоволення своїх вимог переважно перед іншими кредиторами. При цьому, із умов договорів застави та Іпотечного договору вбачається, що заставою та іпотекою було забезпечено виконання відповідачем -1 і відповідачем -2 усіх зобов’язань, в тому числі із повернення сум отриманого кредиту, сплаченої гарантії, нарахованих на ці суми процентів, штрафних санкцій та інших можливих витрат і збитків позивача.

У матеріалах справи міститься Звіт ТОВ «Консалтингова компанія «Увекон»(сертифікат №8582/09 суб’єкта оціночної діяльності від 26.05.2009 р., виданий Фондом державного майна України) про оцінку предмета іпотеки станом на 17 листопада 2009 року, яким ринкова вартість не житлової будівлі без урахування ПДВ визначена у розмірі 28213000,00 гривень.

Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача звернути стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором для задоволення грошових вимог позивача і встановити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 Закону України «Про іпотеку»із зазначенням початкової ціни продажу у розмірі 28213000,00 гривень.

Крім того, відповідно до положень ст. 20 Закону України «Про заставу»заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. При частковому виконанні боржником забезпеченого заставою зобов'язання застава зберігається в початковому обсязі. Якщо предмет одного договору застави складають дві або більше речей (два чи більше прав), стягнення може бути звернено на всі ці речі (права) або на будь-яку з речей (на будь-яке з прав) за вибором заставодержателя. Якщо заставодержатель зверне стягнення на одну річ (право), він зберігає право наступного стягнення на інші речі (права), що складають предмет застави. Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави. Реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться державним виконавцем на підставі виконавчого листа суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріусів у встановленому порядку, якщо інше не передбачено цим Законом чи договором. Частиною 1 ст. 21 цього ж Закону встановлено, що реалізація заставленого майна провадиться спеціалізованими організаціямиз аукціонів (публічних торгів), якщо інше не передбачено договором.

Із положень Договору застави обладнання та Договору застави товарів не вбачається, щоб сторони обумовили інший порядок реалізації предмета застави, ніж його реалізація з публічних торгів, а тому продаж заставленого майна має відбуватись у передбачений ст. 21 Закону України «Про заставу»спосіб. Крім того, заставна ціна предмету застави була узгоджена сторонами у текстах договорів, і становить: товарів у обороті 24737400,00 грн., а обладнання –1227400,00 грн.

З огляду на те, що судом встановлено порушення відповідачами по справі своїх зобов’язань за Генеральною угодою, Кредитним договором та Договором гарантії, а також не виконання відповідачами грошових зобов’язань перед позивачем за вказаними угодами на момент вирішення спору, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача щодо звернення стягнення на заставлене майно відповідачем -1 за Договором застави обладнання та Договором застави товарів шляхом реалізації предметів застави з прилюдних торгів з початковою ціною реалізації у розмірі, що вказана у договорах застави.

Разом з тим, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, оскільки позивач у позовній заяві просить суд звернути стягнення на заставлене майно та предмет іпотеки для задоволення його вимог до відповідачів у розмірі 3375569,75 доларів США та 7770264,59 грн. Проте, суд при перевірці розрахунку ціни позову встановив помилкове нарахування позивачем інфляційних втрат на суму кредиту в іноземній валюті (доларах США) у сумі 102211,01 доларів США. За таких обставин сума заборгованості відповідачів перед позивачем, для задоволення якої позивач просить суд звернути на заставлене майно, підлягає зменшенню на суму 102211,01 доларів США.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Заперечення відповідачів судом до уваги не приймаються з огляду на вищевикладене.

Відповідно до приписів ст.. 49 Господарського процесуального кодексу судові витрати понесені позивачем по справі покладаються на відповідачів.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Звернути стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором №27108Z114, посвідченим 19.08.2008р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коваленко Н.Є., зареєстрованим в реєстрі за №3363 - нежилий будинок - торговельний комплекс «РЕНО»з СТО (ЛІТЕРА А), загальною площею 4 077,30 кв.м., що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Дніпровська набережна, буд. 16А, і зареєстрований на праві власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «КИЇВАГРОЛЕНД-1»(02068, м. Київ, вул. Дніпровська набережна, 16-а, ідентифікаційний код 35759878), для задоволення грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Траст Фінанс»(01014, м. Київ, вул. Сергія Струтинського, 8, ідентифікаційний код 36520660) за Кредитним договором №27108К12 від 23.04.2008 р., Договором про надання гарантії №151108G77 від 09.06.2008, що укладені з Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Кий Авто»(02068, м. Київ, вул. Дніпровська набережна, 16-а, ідентифікаційний код 24363014), в сумі 3268358,74 дол. США (або 26114186, 33 (двадцять шість мільйонів сто чотирнадцять тисяч сто вісімдесят шість) грн. 33 коп. за курсом НБУ на 02.03.2010 р. = 7,99 грн. за 1дол. США) та 7770264, 59 (сім мільйонів сімсот сімдесят тисяч двісті шістдесят чотири) грн. 59 коп.

Встановити спосіб реалізації нежилого будинку - торговельний комплекс «РЕНО»з СТО (ЛІТЕРА А), загальною площею 4 077,30 кв.м., що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Дніпровська набережна, буд. 16А, для задоволення грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Траст Фінанс»(01014, м. Київ, вул. Сергія Струтинського, 8, ідентифікаційний код 36520660) за Кредитним договором №27108К12 від 23.04.2008 р., Договором про надання гарантії №151108G77 від 09.06.2008, що укладені з Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Кий Авто»(02068, м. Київ, вул. Дніпровська набережна, 16-а, ідентифікаційний код 24363014), у сумі 3268358,74 дол. США (або 26114186, 33 (двадцять шість мільйонів сто чотирнадцять тисяч сто вісімдесят шість) грн. 33 коп. за курсом НБУ на 02.03.2010 р. = 7,99 грн. за 1дол. США) та 7770264, 59 (сім мільйонів сімсот сімдесят тисяч двісті шістдесят чотири) грн. 59 коп. - шляхом застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 Закону України «Про іпотеку» та визнати право Товариства з обмеженою відповідальністю „Траст Фінанс” (01014, м. Київ, вул. Сергія Струтинського, 8, ідентифікаційний код 36520660) від свого імені продати нежилий будинок - торговельний комплекс «РЕНО»з СТО (ЛІТЕРА А), загальною площею 4 077,30 кв.м., що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Дніпровська набережна, буд. 16А, і зареєстрований на праві власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «КИЇВАГРОЛЕНД-1»(02068, м. Київ, вул. Дніпровська набережна, 16-а, ідентифікаційний код 35759878), будь-якій особі-покупцеві на підставі договору купівлі-продажу за ціною продажу 28213000,00 (двадцять вісім мільйонів двісті тринадцять тисяч) грн.

Звернути стягнення на предмет застави за договором застави №27108Z59 від 23.04.2008р., предметом застави за яким є товари в обороті (автомобілі марки NISSAN і RENAULT та запасні частини до них) за списком (додається у додатку №4 до позовної заяви), які є власністю Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Кий Авто»(02068, м. Київ, вул. Дніпровська набережна, 16-а, ідентифікаційний код 24363014), для задоволення грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Траст Фінанс»(01014, м. Київ, вул. Сергія Струтинського, 8, ідентифікаційний код 36520660) за Кредитним договором №27108К12 від 23.04.2008 p., Договором про надання гарантії №151108G77 від 09.06.2008, укладеними з Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Кий Авто»(02068, м. Київ, вул. Дніпровська набережна, 16-а, ідентифікаційний код 24363014) в сумі 3268358,74 дол. США (або 26114186, 33 (двадцять шість мільйонів сто чотирнадцять тисяч сто вісімдесят шість) грн. 33 коп. за курсом НБУ на 02.03.2010 р. = 7,99 грн. за 1дол. США) та 7770264, 59 (сім мільйонів сімсот сімдесят тисяч двісті шістдесят чотири) грн. 59 коп.

Встановити спосіб реалізації товарів в обороті (автомобілі марки NISSAN і RENAULT та запасних частин до них) за списком (додається у додатку №4 до позовної заяви), які є власністю Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Кий Авто»(02068, м. Київ, вул. Дніпровська набережна, 16-а, ідентифікаційний код 24363014), для задоволення грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Траст Фінанс»(01014, м. Київ, вул. Сергія Струтинського, 8, ідентифікаційний код 36520660) за Кредитним договором №27108К12 від 23.04.2008 p., Договором про надання гарантії №151108G77 від 09.06.2008, укладеними з Товариством з обмеженою відповідальністю „Фірма „Кий Авто” (02068, м. Київ, вул. Дніпровська набережна, 16-а, ідентифікаційний код 24363014) в сумі 3268358,74 дол. США (або 26114186, 33 (двадцять шість мільйонів сто чотирнадцять тисяч сто вісімдесят шість) грн. 33 коп. за курсом НБУ на 02.03.2010 р. = 7,99 грн. за 1дол. США) та 7770264, 59 (сім мільйонів сімсот сімдесят тисяч двісті шістдесят чотири) грн. 59 коп. - шляхом їх продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, з початковою ціною реалізації 24737400,00 (двадцять чотири мільйони сімсот тридцять сім тисяч чотириста) грн.

Звернути стягнення на предмет застави за договором застави №27108Z60, посвідченим 23.04.2008р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коваленко Н.Є., зареєстрованим в реєстрі за № 1644, предметом застави за яким є обладнання (інструменти СТО, обладнання СТО, комп'ютерна та офісна техніка, засоби зв'язку та меблі) за списком (додається у додатку №5 до позовної заяви), які є власністю Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Кий Авто»(02068, м. Київ, вул. Дніпровська набережна, 16-а, ідентифікаційний код 24363014), для задоволення грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Траст Фінанс»(01014, м. Київ, вул. Сергія Струтинського, 8, ідентифікаційний код 36520660) за Кредитним договором №27108К12 від 23.04.2008 p., Договором про надання гарантії №151108G77 від 09.06.2008, що укладені з Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Кий Авто»(02068, м. Київ, вул. Дніпровська набережна, 16-а, ідентифікаційний код 24363014), в сумі 3268358,74 дол. США (або 26114186, 33 (двадцять шість мільйонів сто чотирнадцять тисяч сто вісімдесят шість) грн. 33 коп. за курсом НБУ на 02.03.2010 р. = 7,99 грн. за 1дол. США) та 7770264, 59 (сім мільйонів сімсот сімдесят тисяч двісті шістдесят чотири) грн. 59 коп.

Встановити спосіб реалізації обладнання (інструменти СТО, обладнання СТО, комп'ютерна та офісна техніка, засоби зв'язку та меблі) за списком (додається у додатку №5 до позовної заяви) для задоволення грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Траст Фінанс»(01014, м. Київ, вул. Сергія Струтинського, 8, ідентифікаційний код 36520660) за Кредитним договором № 27108К12 від 23.04.2008 p., Договором про надання гарантії №151108G77 від 09.06.2008, що укладені з Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Кий Авто»(02068, м. Київ, вул. Дніпровська набережна, 16-а, ідентифікаційний код 24363014), в сумі 3268358,74 дол. США (або 26114186, 33 (двадцять шість мільйонів сто чотирнадцять тисяч сто вісімдесят шість) грн. 33 коп. за курсом НБУ на 02.03.2010 р. = 7,99 грн. за 1дол. США) та 7770264, 59 (сім мільйонів сімсот сімдесят тисяч двісті шістдесят чотири) грн. 59 коп. - шляхом їх продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, з початковою ціною реалізації 1227400, 00 (один мільйон двісті двадцять сім тисяч чотириста) грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Кий Авто»(02068, м. Київ, вул. Дніпровська набережна, 16-а, ідентифікаційний код 24363014), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Траст Фінанс»(01014, м. Київ, вул. Сергія Струтинського, 8, ідентифікаційний код 36520660) 12792 грн. 50 коп. державного мита та 118 грн. витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВАГРОЛЕНД-1»(02068, м. Київ, вул. Дніпровська набережна, 16-а, ідентифікаційний код 35759878) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Траст Фінанс»(01014, м. Київ, вул. Сергія Струтинського, 8, ідентифікаційний код 36520660) 12792 грн. 50 коп. державного мита та 118 грн. витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

В решті позовних вимог відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Повний текст рішення складено

10.08.2010р.