Рішення № 10759552, 03.08.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 3/21803.08.10 За позовом Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду» Дарницького району м. Києва

До           Товариства з обмеженою відповідальністю «Кафафарма»

Про           стягнення 26263,11 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача Митченко Н.М. –по дов. № 115 від 22.03.2010

Від відповідача не з‘явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду»Дарницького району м. Києва про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кафафарма»23818,32 грн. неустойки за користування орендованим майном за час прострочення повернення майна, 2444,79 грн. боргу по сплаті земельного податку в зв‘язку з неналежним виконанням взятих на себе останнім зобов‘язань згідно договору № 282 оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади дарницького району м. Києва від 01.03.2008.

Позивачем 26.07.2010 через відділ діловодства було подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача 11909,16 грн. боргу по орендній платі за фактичне використання нежитлового приміщення, 24750,56 грн. неустойки за несвоєчасне повернення об‘єкта оренди після закінчення строку дії договору № 282 від 01.03.2008, витрати по сплаті земельного податку в розмірі 2444,79 грн.

Відповідач в засідання суду не з’явився, письмовий відзив на позов не надав, не виконав вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 12.07.2010 та ухвали від 22.07.2010.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Ухвали суду надсилались за адресою, що зазначена в позовній заяві та є юридичною адресою згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців станом на 20.07.2010: м. Київ, вул. Драгоманова, 31 та за адресою об‘єкта оренди м. Київ, вул. Ялтинська, 5-б.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з’ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

В судовому засідання 03.08.2010, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.03.2008 між Комунальним підприємством «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва»(орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кафафарма» (орендар) було укладено договір № 282 оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Дарницького району м. Києва (далі –договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець на підставі розпорядження Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації № 274 від 17.03.2008 передав, а орендар прийняв в оренду нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади Дарницького у місті Києві району (далі –об‘єкт оренди) за адресою: м. Київ, вул. Ялтинська, 5-б під розміщення аптеки.

Відповідно до п. 2.1. договору об‘єктом оренди є нежиле приміщення, загальною площею 49,9 кв. м. на І поверсі.

Спір виник в зв’язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг оренди за січень, листопад, грудень 2009 року, січень 2010 року, та не сплачено плату за землю за період з січня 2009 року по січень 2010 року, в зв‘язку з чим у відповідача виникла заборгованість в розмірі 11909,16 грн. та відповідно 2444,79 грн. Крім того, відповідач своєчасно не повернув приміщення орендодавцю після закінчення строку дії договору, тому на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України відповідач має спалити орендодавцю неустойку у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення в розмірі 24750,56 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов‘язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Відповідно до п. 4.1 договору орендодавець зобов‘язався протягом 30 календарних днів з моменту підписання цього договору з додатками передати, а орендар прийняти по акту приймання-передачі об‘єкт оренди.

Факт передачі та відповідно прийняття відповідачем в оренду нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, вул. Ялтинська, 5-б, загальною площею 49,9 кв. м. підтверджується актом приймання-передачі від 01.03.2008.

Відповідно до ч. 3 статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

У відповідності до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Згідно п. 3.1 договору за користування об‘єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади Дарницького району м. Києва, затвердженої рішенням Дарницької райради від 19.12.2007 № 13 та на дату підписання договору становить 39,06 грн. за 1 кв. м. орендованої площі, що в цілому складає 1948,65 грн.

Згідно п. 3.2. договору розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць.

Додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою.

Додатковою угодою від 01.04.2008 сторонами доповнено пункт 3.6. договору яким визначили, що крім орендної плати орендар відшкодовує орендодавцю плату за землю, яка припадає пропорційно на частку орендованої площі.

Пункт 5 статті 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з п. 3.6 договору орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 15 числа поточного місяця на рахунок орендодавця.

При цьому п. 3.5. договору визначає, що орендна плата сплачується орендарем починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні об‘єкта оренди орендодавцю.

Позивач просить стягнути з відповідача боргу по орендній платі за січень, листопад, грудень 2009 року та січень 2010 року. При цьому позивач зазначає, що сума боргу за січень 2009 року в розмірі 2722,32 грн. (згідно рахунку фактури № 100 від 23.12.2008) помилково не була врахована при розгляді справи № 51/553, що вбачається з позовної заяви та заяви про збільшення позовних вимог.

Суд погоджується із вказаним твердженням, оскільки як вбачається з заяви про збільшення розміру позовних вимог, поданої у справі № 51/553, зазначена сума вказана в розрахунку заборгованості (в розмірі 2268,60 грн., що разом з ПДВ становить 2722,32 грн.) проте в підсумку загальної суми заборгованості не увійшла.

Отже, відповідач в порушення умов договору свого обов‘язку орендаря повністю не виконав в частинні внесення плати за оренду нежитлового приміщення за період січень, листопад, грудень 2009 року та січень 2010 року та відшкодування плати за землю за період з січня 2009 року по січень 2010 року, в результаті чого виникла заборгованість в розмірі 11909,16 грн. та відповідно 2 444 грн.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»однією із істотних умов договору оренди та основним обов’язком орендаря є сплата орендних платежів з урахуванням індексу інфляції.

Статтею 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»визначається, що орендар зобов’язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно п. 4.2. договору орендар зобов‘язався своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату та інші витрати, пов‘язані з утриманням приміщенням, які покладені законодавством на орендодавця відносно займаної площі.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендної плати у розмірі 11909,16 грн. та відповідно 2444,79 грн. відшкодування плати за землю є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Пунктом 9.1. договору цей договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє з 01.03.2008 до 01.01.2009.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

На виконання вищезазначених вимог позивач листом № 01 від 09.01.2009 повідомив відповідача про закінчення дії договору та про відсутність наміру продовжувати його дію та просив звільнити приміщення протягом 10-ти календарних днів з моменту закінчення дії договору.

Таким чином, договір припинив свою дію 01.01.2009.

Відповідно до п. 4.15 договору орендар після припинення дії договору оренди зобов‘язаний передати майно по акту приймання –передачі орендодавцю.

Відповідач в добровільному порядку не звільнив приміщення, в зв‘язку з чим позивач був вимушений звернутись до суду із захистом своїх прав.

Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 06.11.2009 у справі № 51/553 виселено ТОВ «Кафафарма»з приміщення загальною площею 49,9 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Ялтинська, 5-б.

Згідно акту державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у Дарницького районного управління юстиції у м. Києві № 287/5 від 15.02.2010 представник ТОВ «Кафафарма»добровільно передав ключі від зазначеного приміщення, а отже рішення Господарського суду міста Києва у справі № 51/553 було виконано.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач повернув приміщення позивачу лише 15.02.2010, тоді як строк дії договору закінчився 01.01.2009.

Частина 2 ст. 785 Цивільного кодексу України визначає, що якщо наймач не виконує обов’язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача неустойки в розмірі 24750,56 грн. грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду»Дарницького району м. Києва є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 49, ст.ст.82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кафафарма»(м. Київ, вул. Драгоманова, 31, код ЄДРПОУ 34475097) на користь Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду»Дарницького району м. Києва (м. Київ, вул. Вербицького, 32, код ЄДРПОУ 35660296) 11 909 грн. (одинадцять тисяч дев‘ятсот дев‘ять) грн. 16 коп. боргу по орендній платі, 2 444 (дві тисячі чотириста сорок чотири) грн. 79 коп. відшкодування плати за землю, 24 750 (двадцять чотири тисячі сімсот п‘ятдесят) грн. 56 коп. неустойки, 391 (триста дев‘яносто одну) грн. 05 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

СуддяВ.В. Сівакова Рішення підписано 09.08.2010