Рішення № 10759232, 17.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 10/8317.06.10

За позовом Приватного підприємства «ТД СОФІ ПЛЮС»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «КійАгроПродукт»

про стягнення заборгованості, штрафних санкцій та розірвання договору

суддя Котков О.В.

секретар судового засідання Божук Д.А.

Представники сторін:

від позивача не з’явились;

від відповідача не з’явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «ТД СОФІ ПЛЮС»(надалі ПП «ТД СОФІ ПЛЮС», позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю«КійАгроПродукт»(надалі ТОВ «КійАгроПродукт», відповідач) суми боргу у розмірі 82427,00 грн., пені –6 369,96 грн., інфляційних втрат –989,12 грн., штраф за порушення договірних зобов’язань –21 250,00 грн, річні за користування чужими коштами –933,88 грн., всього –111969,96 грн. Також позивач просить суд розірвати договір № 30/09 купівлі-продажу від 07.10.2009р. укладений між сторонами.

          Позовні вимоги мотивовані тим, що між позивачем та відповідачем укладено договір № 30/09 від 07.10.2009р. за яким, позивач зобов’язувався передати у власність відповідача жмих соняшниковий (далі –товар), а відповідач зобов’язувався оплатити товар. На претензію позивача відповідач не відповів, кошти за поставлений товар не сплатив, у зв’язку з чим з посиланням на положення Цивільного кодексу України вказану суму заявлено до стягнення в судовому порядку. В порядку статті 651 Цивільного кодексу України, позивач просить суд розірвати договір № 30/09 від 07.10.2009р.

Згідно з отриманою від позивача заявою останній просив суд розглянути справу без участі представника товариства за наявними в справі матеріалами.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвали суду направлялись відповідачу на юридичну адресу ТОВ «КійАгроПродукт»(довідка про знаходження в єдиному державному реєстрі підприємств та організацій станом на 20.05.2010р. наявна в матеріалах справи).

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

07 жовтня 2009р. між ПП «ТД СОФІ ПЛЮС»та ТОВ «КійАгроПродукт» був укладений договір купівлі-продажу, за яким позивач зобов’язувався передати у власність відповідачу жмих соняшниковий, який відповідає якості, в кількості, асортименті і строки передбачені Договором, а відповідач зобов’язується прийняти товар і сплатити його варість, згідно умов даного Договору.

Відповідно до п. 2.1 Договору позивач зобов’язаний був передати жми соняшниковий кількості 500+/-10% тон на загальну суму 425000,00 грн. в тому числі ПДВ –70833,34 грн.

Під час укладання Договору сторони домовилися (п. 3), що поставка товару здійснюється партіями на умовах франко-вагон ст. Кегичевка Харківська обл., до 31.10.2009р. Датою поставки вважається дата оформлення видаткової та податкової накладних.

Як передбачено п. 4 Договору, розрахунок за товар проводиться відповідачем у вигляді 100% передоплати шляхом перерахування на рахунок позивача коштів на протязі 1 банківського дня з дати пред’явлення рахунку позивачем. Сторони також приймають й іншу форму розрахунку за якою відповідач на протязі 1 банківського дня з моменту завантаження товару у вагон і підготовки його до відправлення, перераховує 100% вартості товару.

Як вбачається з видаткової та податкової накладних № 8/10 від 13.10.2009р. позивачем здійснено поставку партії товару: жмих соняшниковий в кількості 214620,00 тон, на суму 182427, 00 грн.

В день відправки партії товару 08.10.2009р. відповідач здійснив попередню оплату товару частково в розмірі 100000, 00 грн., як це вбачається з банківської виписки від 08.10.2009р.

Партія товару за Договором № 30/09 від 07.10.2009р. відповідачем отримано згідно довіреності № 31 від 01.10.2009р., копія якої наявна в матеріалах справи.

Відповідач умови п. 4 Договору виконав частково, доказів сплати суми заборгованості за договором № 31 від 01.10.2009р. в розмірі 82427, 00 грн. суду не надано.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має: виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом. Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та загальногосподарського інтересу.

За своєю правовою природою договір № 31 від 01.10.2009р. є договором поставки.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

В силу положень ч. 4 ст. 538 ЦК України якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У зв’язку з відсутністю оплати за поставлений товар, позивач звернувся з претензією № 20/1 від 20.01.2010р. про сплату заборгованості в розмірі 108246,75 грн. на протязі п’яти банківських днів з моменту отримання вимоги. Претензія була направлена на адресу відповідача 21.01.2010р., що підтверджується описом вкладення в цінний лист.

Враховуючи відсутність доказів сплати заборгованості, вимоги про стягнення основного боргу за поставлений товар згідно Договору № 30/09 від 07.10.2009р. в розмірі 82427, 00 грн. судом визнаються обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Відповідно до п. 7.2. Договору Відповідач за порушення строків оплати, останній сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний банківський день прострочення.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Сума пені за розрахунком позивача із врахуванням діючої облікової ставки НБУ 10,25 %, за Постановою НБУ № 468 від 10.082009р., за період з 14.10.2009р. –28.02.2010р., складає 6 369,96 грн. Розрахунок позивача суд приймає, тому сума пені, що підлягає стягненню з відповідача становить 6 369,96 грн.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене, суд погоджується з розрахунком суми інфляційних збитків у розмірі 989,12 грн. здійсненим з урахуванням суми заборгованості у відповідному періоді, наданим позивачем і вважає такий обґрунтованим.

Відповідно до п. 7.5 Договору в разі порушення зобов’язань за договором, винна особа сплачує штраф у розмірі 5% від суми договору.

Сума п’яти відсотків річних за прострочення сплати боргу станом на 28.02.2010р. за розрахунком позивача складає 21250,00 грн. та у вказаній сумі підлягає стягненню з відповідача в межах заявленого позову.

Нарахування 3% річних позивач здійснив відповідно до законодавства, тому 3% річних у розмірі 933,88 грн. підлягають стягненню з відповідача.

В порядку статті 651 ЦК України, позивач просить суд розірвати договір № 30/90 від 07.10.2009р. укладений між сторонами, враховуючи істотне порушення відповідачем умов договору в частині оплати за поставлений товар.

Відповідно до норми ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору іншою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Під істотною умовою розуміється таке порушення, внаслідок якого друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Ст. 188 Господарського кодексу України передбачає, що розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо розірвання договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Однак як вбачається з матеріалів справи, позивач не надав доказів звернення до відповідача із пропозицією про розірвання оспорюваного договору, а тому у суду відсутні правові підстави для задоволення вимоги позивача в частині розірвання договору № 30/90 від 07.10.2009р.

Факт сплати боргу за договором № 30/90 від 07.10.2009р. відповідачем не спростований, доказів протилежного не надано суду, тому вимоги про стягнення суми основного боргу судом визнаються такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, також підлягають стягненню: пеня –6369,96 грн., 5% штрафу –21250,00 грн., інфляційні втрати –989,12 грн., 3% річних –933,88 грн.

Відповідно до ч.2 п. 4.2 Роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998р. № 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу 6 ГПК України»якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.

В зв’язку з задоволенням позову частково, відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Відмовити в задоволенні вимоги про розірвання договору купівлі-продажу № 30/90 від 07.10.2009р. укладеного між сторонами.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КійАгроПродукт»(01042, м. Київ, вул. Чигоріна, 55, к. 3, код ЄДРПОУ 31088656, з будь-якого його рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Приватного підприємства «ТД СОФІ ПЛЮС»(64003, Харківська обл., смт Кегичівка, вул. 1Травня, 1-Б, код ЄДРПОУ 36085094, на будь-який його рахунок виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду) суму основного боргу в розмірі 82427, 00грн. (вісімдесят дві тисячі чотириста двадцять сім гривень 00 копійок), пеню –6369,96 грн. (шість тисяч триста шістдесят дев’ять гривень 96 копійок), 5% штрафу –21250,00грн. (двадцять одна тисяча двісті п’ятдесят гривень 00 копійок), інфляційні втрати –989,12 грн. (дев’ятсот вісімдесят дев’ять гривень 12 копійок), 3% річних –933,88 грн. (дев’ятсот тридцять три гривні 88 копійок), 1 119,69 грн. (одна тисяча сто дев’ятнадцять гривень 69 копійок) –державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 копійок) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процессу.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя О.В.Котков

дата підписання повного тексту рішення 06.08.2010р.