Рішення № 10759230, 24.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 10/5024.06.10

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Йозера Україна»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврокорм сучасна годівля»

про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу

суддя Котков О.В.

секретар судового засідання Божук Д.А.

Представники сторін:

від позивача Мультан І.О. –представник (дов. № 29 від 19.05.2010р.)

від відповідача не з’явились;

24.06.2010р. у судовому засіданні, за згодою представника позивача у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Йозера Україна»(надалі ТОВ «Йозера Україна», позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Товариство з обмеженою відповідальністю «Єврокорм сучасна годівля»(далі –ТОВ «Єврокорм сучасна годівля»відповідач) 97000,01 грн. суми основного боргу, 54075,58 грн. –штрафу, 12029,47 грн. – пені, 87,60 грн. –інфляційних втрат та 3 % річних, всього –164939,97 грн.

В ході розгляду справи позовні вимоги уточнювались, згідно заяви від 24.06.2010р. на розгляд суду передані вимоги про стягнення з відповідача 115833,51 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем за укладеним договором купівлі-продажу № 02/09 від 25.09.2008р. не виконані у повному обсязі зобов’язання щодо оплати поставленої товару. Також з урахуванням вимог Цивільного кодексу України заявлено до стягнення суму пені, інфляційних збитків та 3% річних та штрафу.

Відповідач у відзиві на позов заперечує проти нарахування штрафних санкцій, оскільки розрахунок яких позивачем здійснено помилково не врахувавши суми існуючої заборгованості станом на день подання позову. Як вбачається з відзиву відповідач проти суми основного боргу не заперечує.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

25.09.2008 року між ТОВ «Йозера Україна»та ТОВ «Єврокорм сучасна годівля»був укладений договір № 02/09 купівлі-продажу, за яким продавець зобов’язується передати у власність, а покупець прийняти та сплатити згідно умов цього договору вітамінно-мінеральні добавки (далі –товар), в асортименті згідно накладної.

Згідно розділу 2 Договору, поставка товару здійснюється за замовленням покупця окремими партіями, асортимент, кількість, ціна товару визначається згідно виставленого рахунку на окрему партію товару.

Вартість товару визначається згідно накладної, що є невідємною частиною даного договору.

Пунктом 2.6 Договору передбачено, що покупець здійснює оплату товару протягом 30 календарних днів з моменту отримання товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця згідно накладної.

На виконання договору позивачем передано відповідачу товар згідно видаткових накладних № РН-0000009 від 15.01.2009р. на суму 306000,60 грн. № РН-0000020 від 26.01.2009р. –161975,23 грн., №РН-0000117 від 08.04.2009р. –72779,98 грн., належним чином засвідчені копії яких наявні у матеріалах справи.

Загальна вартість поставленого товару складає 540755,81 грн. Отримання відповідачем товару згідно видаткових накладних № РН-0000009 від 15.01.2009р., № РН-0000020 від 26.01.2009р., №РН-0000117 від 08.04.2009р., за договором № 02/09 від 25.09.2008р. свідчить довіреності № ЄСГ-4, №ЄСГ-10, №ЄСГ-61, копії яких містяться в матеріалах справи.

Спір виник внаслідок неналежного виконання відповідачем свого зобов’язання щодо оплати товару поставленого за договором № 02/09 від 25.09.2008р.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару. Договір є обов’язковим для виконання сторонами в силу положень ст. 629 ЦК України.

Згідно з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення учасників процесу судом встановлено, що позивач виконав зобов’язання щодо поставки товару за договором № 02/09 від 25.09.2008р. належним чином, про що свідчать видаткові накладні, а відповідач отримав поставлений товар, згідно довіреностей, які наявні в матеріалах справи.

Позивач звернувся до відповідача з вимогою № 01 від 22.01.2010р. про сплату суми заборгованості за поставлений товар в розмірі 108640,01 грн., докази надсилання якої наявні в матеріалах справи.

Листом № 29/06-09 від 30.06.2009р. відповідач визнав суму заборгованості перед позивачем у розмірі 253755,80 грн. та звернувся до позивача з проханням реструктуризувати вказану заборгованість періодами починаючи з липня 2009р. по листопад 2009р., посилаючись на нестабільну фінансову ситуацію товариства.

Як вбачається з банківських виписок, що додані до матеріалів справи, відповідач частково сплатив кошти за поставлений товар, в сумі 443755,80 грн. Також відповідачем надано суду платіжне доручення № 479 від 28.05.2010р., що підтверджує часткову сплату суми заборгованості заявленої позивачем до стягнення в розмірі 2900,00 грн.

Отже розмір заборгованості у відповідача, із врахування часткової сплати, становить 94100,01 грн., що підтверджується матеріалами справи та підлягає задоволенню.

В силу положень договору (п. 5.2) за порушення термінів сплати передбачених в п. 2.3 даного договору покупець сплачує продавцю штраф у розмірі 10 % від вартості товару та пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення оплати.

Враховуючи відсутність доказів оплати товару у повному обсязі, поставленого згідно накладних № РН-0000009 від 15.01.2009р., № РН-0000020 від 26.01.2009р., №РН-0000117 від 08.04.2009р., вимоги про стягнення штрафу, із врахуванням п. 5.2 Договору, у розмірі 9410,00 грн. визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Як свідчать матеріали справи відповідачем погоджені договором строки остаточного розрахунку за отриману продукцію порушені. В силу положень статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене, суд погоджується з розрахунком позивача, щодо стягнення інфляційних втрат у розмірі 14,46 грн. та 3% річних –1334,87 грн.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Як про те зазначено у п. 18 Листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005р. № 01-8/344 господарський суд у розгляді справи не зобов'язаний здійснювати "перерахунок" замість позивача розрахованих останнім сум штрафних санкцій, річних тощо. Однак з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору.

Якщо для здійснення перерахунку необхідні додаткові матеріали, суд витребує їх у позивача, а в разі неподання ним таких матеріалів - з урахуванням обставин конкретної справи залишає позов (в частині стягнення відповідних спірних сум) без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 81 ГПК або відмовляє в задоволенні позову у відповідній частині у зв'язку з недоведеністю позовних вимог.

          Ухвалою суду від 06.04.2010р. позивача зобов’язано надати обґрунтований розрахунок пені із зазначенням дат з якої по яку здійснено нарахування, у відношенні якої суми заборгованості.

Зазначені вимоги суду, які є обов’язковими до виконання в силу положень ст. 4-5, 115 ГПК України, позивачем не виконані, розрахунки пені здійснені позивачем до клопотання від 24.06.2010р. у зменшеному розмірі, які до розгляду судом в межах даної справи не можуть бути прийнятими, ненадання на вимоги суду банківських виписок (ухвали від 06.04.2010р.) у повному обсязі які зазначені у здійсненому розрахунку, унеможливлюють перевірку розрахунку позивача, у зв’язку з чим вимоги про стягнення пені суд визнає недоведеними і такі задоволенню не підлягають.

З урахуванням наведеного позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Заявлені позовні вимоги відповідачем не спростовані, контррозрахунку суми штрафних санкцій суду не надано, доказів здійснення розрахунків за договором № 02/09 від 25.09.2008р. у строки погоджені умовами договору, суду не представлено, у зв’язку з чим позов підлягає задоволенню в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 94100,01 грн., інфляційних збитків в розмірі 14,46 грн., 10% штрафу –9410,00 та 3% річних в сумі 1334,87 грн.

Згідно частини другої п.5 Інформаційного листа 01-8/453 від 26.06.1995р. «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів»якщо відповідач сплатив борг після звернення кредитора з позовом, витрати пов’язані зі сплатою державного мита позивачем, покладаються на відповідача на підставі статті 49 ГПК України.

Витрати по сплаті державного мита сплачені позивачем в розмірі 1077,59 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 219,54 грн. покладаються на відповідача в силу положень ст. 49 ГПК України, пропорційно задоволеним вимогам в сумі 998, 56 грн.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврокорм сучасна годівля»(04214, м. Київ, вул. Героїв Дніпра, 59, кв. 3, код ЄДРПОУ 32453794, з будь-якого його рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Йозера Україна»(79007, м. Львів, вул. Шолом-Алейхема, 11, код ЄДРПОУ 35621266, на будь-який його рахунок виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду) 94100,01 грн. (дев’яносто чотири тисячі сто гривень 01 копійку) суму основного боргу, 9410,00 грн. (дев’ять тисяч чотириста десять гривень 00 копійок) 10% штрафу, 14,46 грн. (чотирнадцять гривень 46 копійок)–інфляційні втрати, 1334,87 грн. (одну тисячу триста тридцять чотири гривні 87 копійок) 3% річних, 1077,59 грн. (одну тисячу сімдесят сім гривень 59 копійки) –державне мито та 219,54 грн. (двісті дев’ятнадцять гривень 54 копійки) –витрати на іфнормаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя О.В. Котков

дата підписання повного тексту рішення 06.08.2010р.