Рішення № 10759217, 22.07.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 22/275-10/11222.07.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Рона» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Союзтрейдінг»

про стягнення заборгованості та штрафних санкцій

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Божук Д.А.

Представники сторін:

від позивача: не з’явились;

від відповідача: не з’явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Рона»(надалі ТОВ «Компанія Рона», позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Союзтрейдінг»(надалі ТОВ «Союзтрейдінг», відповідач) боргу за договором № 10/ю-09 від 09.01.2009р. в сумі 444551,65 грн., з яких: 416375,00 грн. –сума основного боргу, 28176,65 грн. –пеня.

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.08.2009р. (суддя Самсін Р.І.) позов задоволено.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.03.2010 року рішення Господарського суду міста Києва від 17.08.2010 року було скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.04.2010 року справу № 22/275 прийнято до свого провадження, присвоєно № 22/275-10/112, розгляд справи призначено на 07.06.2010 року.

В ході розгляду справи позовні вимоги були уточнені, згідно наданої заяви від 24.06.2010 року на розгляд суду передані вимоги про стягнення з відповідача основної суми боргу у розмірі 300333,00 грн., пені –27659,84 грн., всього –327992,84 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідачем за укладеним договором поставки № 10/ю-09 від 09.01.2009р. не у повному обсязі виконані зобов’язання щодо оплати поставленого товару. З урахуванням вимог Цивільного кодексу України позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 300333,00 грн. в судовому порядку.

Під час нового розгляду справи, відповідач надав суду письмові заперечення на позов, в яких зазначив, що документи, на які посилається позивач не підтверджують заявлені позовні вимоги, зокрема накладні № 2234, № 29, № 38, № 69 та № 226 не містять посилань на договір 10/ю-09 від 09.01.2009р., а також відсутні відомості щодо особи та її посадового становища. Відповідач також звернув увагу суду, що в матеріалах справи наявний акт звірки взаєморозрахунків між сторонами, який не підписаний та не скріплений печатками підприємств. У своїх поясненнях відповідач заперечує про наявність в матеріалах справи належних доказів факту отримання товару Відповідачем.

Розглянувши подані документи, дослідивши наявні у справі матеріали, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

09 січня 2008р. між ТОВ “Союзтрейдінг” та ТОВ “Компанія Рона” укладено договір поставки товару № 31/ю-08 за яким останнє зобов’язувалось поставити покупцю полімерну сировину, асортимент, найменування, кількість та ціна якого погоджуються сторонами у виставлених рахунках та/або додатках до договору.

Згідно з п. 8.1 вказаного договору договір діє до 31.12.2008р. або повного виконання сторонами взятих а себе зобов’язань; у зв’язку з чим, з метою продовження договірних відносин 09.01.2009р. сторонами укладено договір № 10/ю-09 предмет якого аналогічний договору від 09.01.2008р.

Під час укладання вказаних договорів, сторони передбачили (п.2.2), після усного погодження сторонами, уточнене погодження, оформляється постачальником у вигляді рахунку та/або Додатку до Договору, в якому вказано асортиментний перелік (найменування) товару, одиниці вимірювання, ціна з урахуванням ПДВ та терміну розрахунку.

Договором № 10/ю-09 п. 4.2 передбачено, що ціна за одиницю товару та загальна вартість кожної партії товару є договірною і вказується у рахунках виставлених для оплати та/або Додатку до Договору. Днем поставки товару вважається день передачі товару покупцю або перевізнику, згідно п. 4.6 Договору.

Позивач поставив товар, що підтверджується накладними № 2234 від 17.12.2008р., № 29 від 27.01.2009р., № 69 від 02.02.2009р., № 226 від 12.03.2009р., та № 38 від 29.01.2009р. та виставленими рахунками № 29 від 27.01.2009р.,№ 38 від 29.01.2009р., №69 від 02.02.2009р., № 226 від 12.03.2009р., що наявні в матеріалах справи.

Відповідач у своїх запереченнях на позов, зазначив, що зі змісту накладних № 29 від 27.01.2009р., № 69 від 02.02.2009р., № 226 від 12.03.2009р., та № 38 від 29.01.2009р., на які посилається позивач не вбачається на виконання якого саме договору була здійснена поставка, окрім того в зазначених накладних не зазначено прізвище та посада особи, що підписала первинні документи.

Суд, при досліджені матеріалів справи встановив, що поставки товару по накладним, що наявні в матеріалах справи, були здійснені у період дії договорів № 31/ю-08 від 09.01.2008р. та № 10/ю-09 від 09.01.2009р. в яких зазначена кількість, ціна та асортимент поставленого товару, відповідає умовам п. 2.3 зазначених Договорів.

Під час дослідження матеріалів справи, судом встановлено, що накладна № 38 від 29.01.2009р. не оформлена належним чином, як передбачено ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме, не містить підпису та печатки відповідача, а тому, не може судом оцінюватися як належний доказ, що підтверджує поставку товару на суму 175750,00 грн.

Твердження відповідача про відсутність в накладних № 29 від 27.01.2009р., № 69 від 02.02.2009р., № 226 від 12.03.2009р., та № 38 від 29.01.2009р. підстав здійснення господарської операції, судом визнається необґрунтованим, оскільки останній не зазначив яким нормативно-правовим актом вимагає таке посилання.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що поставка товару за накладними № 29 від 27.01.2009р., № 69 від 02.02.2009р. та № 226 від 12.03.2009р., копії яких наявні в матеріалах справи, була здійснення на виконання договору 10/ю-09 від 09.01.2009р. Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які інші договори, на виконання яких могли бути здійснені поставки товару по накладним, що залучені до матеріалів справи. Представник позивача в письмових поясненнях також підтвердив відсутність у сторін іншого договору на поставку полімерної сировини, а відповідач не надав належних доказів існування між сторонами іншого договору, на підставі якого цей товар поставлявся.

Окрім того, позивач надав суду рахунки № 29 від 27.01.2009р., №69 від 02.02.2009р. та № 226 від 12.03.2009р., що виставлялися на оплату відповідачу, за поставлений товар згідно накладних № 29 від 27.01.2009р., № 69 від 02.02.2009р. та № 226 від 12.03.2009р..

Вищий господарський суд України скасувавши рішення господарського суду міста Києва від 17.08.2009 року, звернув увагу на те, що судом першої інстанції в якості доказу було прийнято акт звірки взаєморозрахунків між сторонами, що не підписаний сторонами та без дати його складання.

В матеріалах справи знаходиться акт звірки взаєморозрахунків між сторонами на суму 37833,00 грн., без дати його складання та підпису сторін, однак в той же час в матеріалах справи знаходиться факсимільна копія акту звірки взаєморозрахунків від 29.04.2009 року за період з 01.01.2009р. –29.04.2009р. на суму 416075,00 грн., що підписаний сторонами та скріплений печатками підприємств.

Враховуючи наведене, відповідачем було визнано заборгованість в сумі 416075,00 грн., що зокрема підтверджується актом звірки взаєморозрахунків складеним станом на 29.04.2009р., факсимільна копія якого наявна в матеріалах справи.

За умовами договору № 31/ю-08 від 09.01.2008р. (п. 4.4) 100% вартості товару сплачується покупцем в безготівковій формі на поточний рахунок постачальника протягом 30 календарних днів з моменту поставки товару, а при укладенні договору № 10/ю-09 від 09.01.2009р. сторони погодили здійснення розрахунків протягом 21 календарного дня з моменту поставки товару.

Поставка товару за накладними № 29 від 27.01.2009р. на суму 161500,00 грн., № 69 від 02.02.2009р. –31625,00 грн., № 226 від 12.03.2009р. –35500,00 грн., була здійснена в межах договору № 10/ю-09 від 09.01.2009р. Загальна вартість поставленого товару відповідачу за договором № 10/ю-09 становить 228625,00 грн.

Як вбачається з банківських виписок, копії яких наявні в матеріалах справи, відповідач здійснив частковий розрахунок за поставлений товар за накладною № 29 від 27.01.2009р., частково розрахунок здійснений товаром про що свідчать видаткові накладні № РН-1425 від 23.07.2009р. на суму 12272 грн., № РН-1426 від 23.07.2009р. на суму 370 грн. З урахуванням зазначеного вбачається, що відповідач перерахував кошти за поставлений товар в розмірі 28642,00 грн.

З урахуванням положень п. 4.4 Договору № 10/ю-09 від 09.01.2009р. строк виконання зобов’язань щодо оплати товару переданого згідно накладних № 29 від 27.01.2009р., № 69 від 02.02.2009р., № 226 від 12.03.2009р. станом на час вирішення спору є таким, що настав і саме щодо наведених накладних, із врахуванням частково оплати, існує заборгованість в загальній сумі 199983,00грн. Розрахунок мав бути здійснений відповідачем протягом 21 календарного дня з моменту поставки товару.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною другою статті 712 ЦК України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару. Договір є обов’язковим для виконання сторонами в силу положень ст. 629 ЦК України.

Згідно з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням наведених положень договору строк виконання зобов’язань щодо оплати товару переданого згідно накладних які залучені до матеріалів справи станом на час вирішення спору є таким, що настав, розрахунок мав бути здійснений відповідачем протягом 21 календарного дня з моменту поставки товару.

Про визнання відповідачем заборгованості заявленої до стягнення свідчить, зокрема акт звірки складений станом на 29.04.2009р. підписаний обома сторонами, скріплений печатками підприємств та залучений до матеріалів справи. Окрім того, в матеріалах справи міститься гарантійний лист відповідача № 02/03-09/02 від 02.03.2009р., підписаний директором товариства та скріплений печаткою, яким останнє гарантує закрити борг 368875,00 грн. до 06.03.2009р. , в іншому випадку гарантує оплатити штрафні санкції у розмірі 24% річних з моменту закінчення термінів оплати.

Доказів здійснення розрахунків відповідачем в розмірі 199983,00 грн. суду не надано, а також таких які б спростовували здійснений позивачем розрахунок суми боргу суду не представлено.

Враховуючи відсутність доказів повної оплати переданого товару згідно залучених до матеріалів справи накладних № 29 від 27.01.2009р., № 69 від 02.02.2009р., № 226 від 12.03.2009р., вимоги про стягнення суми основного боргу підлягає задоволенню частково, в розмірі 199983,00 грн.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

При укладенні договору № 10/ю-09 від 09.01.2009р. у п. 5.2 сторони передбачили, що у випадку затримки в проведенні оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5% від неоплаченої суми за кожен день прострочки оплати боргу.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За таких обставин, враховуючи передбачений умовами договору розмір штрафних санкцій, який перевищує розмір встановлений законом, стягненню в примусовому порядку підлягає сума обмежена законодавством, в свою чергу умови договору зокрема в частині сплати штрафних санкцій у більшому розмірі є обов’язковими для сторін та можуть бути виконані в добровільному порядку.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Сума пені, що підлягає стягненню з відповідача розрахована позивачем у відношенні суми заборгованості у відповідному періоді, включаючи часткове погашення суми боргу, з урахуванням кількості днів прострочення за обліковою ставкою 12% встановленою Постановою НБУ № 107 від 21.04.2008р., листом НБУ від 16.02.2009р. № 14-011/778-2395 та складає 17465,75 грн.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення суми боргу та штрафних санкцій підлягають задоволенню частково, в розмірі 199983,00 грн. суми основного боргу та 17465,75 грн. –пені.

Згідно частини другої п. 5 Інформаційного листа 01-8/453 від 26.06.1995р. «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів»якщо відповідач сплатив борг після звернення кредитора з позовом, витрати, пов'язані зі сплатою державного мита позивачем, покладаються на відповідача на підставі статті 49 ГПК України.

Витрати по сплаті державного мита сплачені позивачем в розмірі 2174,48 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу –207,18 грн., відповідно до ст. 49 ГПК України, підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Союзтрейдінг»(03022, м. Київ, вул. Козацька, 122, код ЄДРПОУ 31368043, з будь-якого його рахнку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Рона»(76018, м. Івано-Франківськ, вул. Максимовича, 8, код ЄДРПОУ 31789757, на будь-який його рахунок виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду) 199983,00 грн. (сто дев’яносто тисяч дев’ятсот вісімдесят три гривні 00 копійок) –суму основного боргу, 17465,75 грн. (сімнадцять тисяч чотириста шістдесят п’ять гривень 75 копійок) –пеню, 2174,48 грн. (дві тисячі сто сімдесят чотири тисячі 48 копійок) –державного мита та 207,18 грн. (двісті сім гривень 18 копійок) –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя О.В. Котков