Рішення № 10758905, 04.08.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 32/13204.08.10                     

За позовом

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Конкорд Капітал»

1. Відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра»

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Надра-Фінанс»

про стягнення відсоткового доходу за облігаціями у сумі 972030,82 грн.

Суддя Хрипун О.О.

Представники: від позивача від відповідача-1

від відповідача-2Федоренко І.Л. –предст.,

Трохимчук О.І. –предст., Гудій В.В.-предст.,

Ситий В.О.–предст. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Конкорд Капітал»(далі –Позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра»(далі –Відповідач-1), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, –товариство з обмеженою відповідальністю «Надра-Фінанс», в якому просить суд стягнути з Відповідача-1 суму відсоткового доходу за облігаціями за дев’ятий та десятий відсоткові періоди у розмірі 972030,82 грн.

07.07.2010 ухвалою Господарського суду міста Києва товариство з обмеженою відповідальністю «Надра-Фінанс» виключено зі складу третіх осіб та залучено другим відповідачем (далі –Відповідач-2).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідач-1 як гарант за зобов’язаннями Відповідача-2, пов’язаними з емісією облігацій, не задовольнив вимогу Позивача як власника облігацій та не виплатив йому відсотковий дохід за дев’ятий та десятий відсоткові періоди у розмірі 972030,82 грн., виплата якого була прострочена Відповідачем-2.

Відповідач-1 у поданому до суду відзиві заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що Позивач порушив передбачений проспектом емісії та чинним законодавством порядок звернення до гаранта з вимогою про виплату відсоткового доходу, оскільки не надав останньому належних доказів направлення Відповідачу-2, як емітенту, вимоги про погашення заборгованості зі сплати процентного доходу. Зазначена обставина, за твердженням Відповідача-1, є підставою для відмови у задоволенні пред’явлених до нього вимог Позивача.

Відповідач-2 проти позову заперечив з підстав, викладених у письмовому відзиві.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

25.06.2007 Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку був зареєстрований випуск процентних, іменних, забезпечених облігацій серії А в бездокументарній формі номінальною вартістю 1000,00 грн. кожна, емітентом яких є Відповідач-2 (Свідоцтво про реєстрацію випуску облігацій № 297/2/07-Т).

Умови розміщення та обігу зазначеного випуску облігацій визначені в рішенні про закрите (приватне) розміщення облігацій, затверджене рішенням загальних зборів учасників Відповідача-2, що оформлене протоколом № 07/06 від 07.06.2007 (далі –Рішення).

Порядок виплати відсоткового доходу за облігаціями визначений в п. 3.10 Рішення, яким передбачено, зокрема, що виплата відсоткового доходу здійснюється платіжним агентом (платіжним агентом згідно з п. 3.8 Рішення є Відповідач-1) в національній валюті України на підставі наданого емітентом зведеного облікового реєстру власників облігацій, який складається на момент закінчення операційного дня, що передує дню початку виплати відсоткового доходу.

Відповідно до п. 8 Положення про порядок випуску облігацій підприємств, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 322 від 17.07.2003, відсотковий дохід за облігаціями повинен виплачуватися в розмірі та в строк, що встановлені рішенням про відкрите (публічне) розміщення та проспектом емісії облігацій (у разі відкритого розміщення) або рішенням про закрите (приватне) розміщення облігацій (у разі закритого розміщення).

У підпункті (а) п. 3.10 Рішення визначено, що виплата доходу за дев’ятий відсотковий період (з 26.06.2009 до 25.09.2009) здійснюється з 26.10.2009 по 28.10.2009, а за десятий відсотковий період (з 26.09.2009 до 25.12.2010) –з 26.12.2009 по 28.12.2009.

Як вбачається з виписок про стан рахунку в цінних паперах № 001178, копії яких знаходяться в матеріалах справи, станом на 29.09.2009, 29.12.2009, 26.02.2010, 04.03.2010 на рахунку Позивача в цінних паперах обліковувалося 16500 іменних процентних облігацій, емітентом яких є Відповідач-2.

Згідно з підпунктом (б) п. 3.10 Рішення відсоткова ставка на перший-восьмий відсоткові періоди складає 11,75% річних, а відсоткова ставка на дев’ятий-шістнадцятий відсоткові періоди встановлюється виконавчим органом Відповідача-2 25.05.2009 та не може бути нижчою 5% річних. При цьому, Відповідач-2 зобов’язується повідомити з 26.05.2009 по 05.06.2009 рекомендованим листом кожного власника облігацій про нову ставку або підтвердити незмінність попередньої ставки.

За твердженням Позивача, жодних повідомлень щодо рівня процентної ставки на дев’ятий-шістнадцятий відсоткові періоди Відповідач-2 йому не надсилав, з огляду на що Позивач робить висновок про її незмінність.

Відповідачами будь-яких доказів на спростування того, що процентна ставка за дев’ятий-десятий відсоткові періоди була змінена і Позивач був повідомлений про це належним чином, до суду надано не було.

За формулою визначення розміру відсоткового доходу, що викладена в підпункті (б) п. 3.10 Рішення, розмір процентного доходу, що має бути виплачений Позивачу за дев’ятий відсотковий період, складає 488671,23 грн., а за десятий відсотковий період –483359,59 грн. Відтак, загальна сума відсоткового доходу за дев’ятий та десятий відсоткові періоди складає 972 030,82 грн.

Відповідно до тверджень Позивача, що не були спростовані ні Відповідачем-2, ні Відповідачем-1, відсотковий дохід за дев’ятий та десятий відсоткові періоди Позивачу виплачений не був.

В п. 3.3 Рішення визначено, що випуск облігацій здійснюється Відповідачем-2 з забезпеченням, яким є гарантія Відповідача-1 щодо виконання Відповідачем-2 своїх зобов’язань перед інвесторами з викупу облігацій та/або погашення облігацій та/або виплати відсоткового доходу за облігаціями. Розмір забезпечення дорівнює номінальній вартості випуску облігацій –320000000,00 грн. та сумарному відсотковому доходу за період обігу облігацій.

В матеріалах справи знаходиться копія договору про надання банківської гарантії № 654 від 07.06.2007, укладеного між Відповідачем-1 та Відповідачем-2, пунктом 1.1. якого передбачено, що банк (Відповідач-1) за дорученням клієнта (Відповідач-2) на підставі заяви про надання гарантії надає публічну гарантію строком до 07.06.2011 в забезпечення виконання зобов’язань клієнта на користь бенефіціарів –власників відсоткових іменних облігацій серії А, емітований клієнтом, умови розміщення яких визначені рішенням Загальних зборів учасників клієнта, що оформлене протоколом № 07/06 від 07.06.2007, на суму номінальної вартості облігацій в розмірі 320000000,00 грн. та відсоткового доходу за облігаціями за період їх обігу, нарахованих відповідно до умов, зареєстрованих Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Істотні умови гарантії визначені в підпункті (г) п. 3.3 Рішення з посиланням на Публічну гарантію № І/070607/GTY/654 від 07.06.2007 та передбачають наступні правила.

В разі невиконання Відповідачем-2 своїх зобов’язань з викупу облігацій та/або погашення облігацій, та/або виплати відсоткового доходу за облігаціями в порядку, встановленому Рішенням, Відповідач-1 як гарант приймає на себе зобов’язання здійснити вказані виплати легітимному власнику облігацій (бенефіціару) у розмірі, що дорівнює сумі заборгованості боржника, за першою письмовою вимогою з додаванням наступних документів: виписки з рахунку в цінних паперах, яка видана зберігачем та підтверджує, що бенефіціар є легітимним власником облігацій на дату порушення емітентом зобов’язання та на дату пред’явлення вимоги гаранту; копії вимоги бенефіціара до емітента здійснити викуп та/або виплатити відсотковий дохід за облігаціями з підтвердженням про вручення, оформленим належним чином. Цей перелік документів є вичерпним та не підлягає змінам. Письмова вимога бенефіціара про виплату грошових коштів за гарантією має бути підписана уповноваженою особою зі скріпленням печаткою та містити суму до оплати, підставу виплати (з посиланням на зареєстрований в ДКЦПФР випуск облігацій), вказівку про відмову емітента здійснити виплати, повну назву та адресу банку бенефіціара та банківські реквізити. Документи вважаються оформленими належним чином в тому разі, коли виписки з рахунку в цінних паперах оформлені відповідно до вимог нормативних документів ДКЦПФР, а отримання вимоги бенефіціара емітентом підтверджується поштовим повідомленням про вручення з описом вкладення або розпискою уповноваженого представника боржника про отримання вимоги бенефіціара.

Також в матеріалах справи знаходиться копія публічної гарантії № І/070607/GTY/654 від 07.06.2007, за якою Відповідач-1 гарантує виконання Відповідачем-2 зобов’язань перед власниками облігацій, істотні умови якої повністю співпадають з викладеними вище положеннями п. 3.3 Рішення.

Позивачем була надана до суду копія вимоги про виплату грошових коштів по гарантії, вих. № 04/03 від 04.03.2010, адресована Позивачем Відповідачу-1, в якій Позивач, посилаючись на Рішення та публічну гарантію № І/070607/GTY/654 від 07.06.2007, просить сплатити суму заборгованості Відповідача-2 у розмірі 972030,46 грн., що складається з суми відсоткового доходу по облігаціям за дев’ятий та десятий відсоткові періоди. В зазначеній вимозі містяться всі дані, що вимагаються пунктом 3.3. Рішення. В додатках до вимоги вказані виписки з рахунку в цінних паперах станом на 29.09.2009, 29.12.2009, 26.02.2010, 04.03.2010; копія вимоги Позивача до Відповідача-2 з підтвердженням про вручення; копія документу, що підтверджує повноваження уповноваженої особи Позивача.

На вимозі стоїть штамп з реквізитами Відповідача-1 та відміткою про прийняття документу за вх. № 10919 від 04.03.2010.

За твердженням Відповідача-1, він не задовольнив вимогу Позивача про виплату грошових коштів по гарантії, вих. № 04/03 від 04.03.2010, оскільки останній не надав доказів попереднього направлення вимоги про сплату відсотків за облігаціями Відповідачу-2, як це передбачено умовами гарантії, а коли Відповідач-1 безпосередньо звернувся до Відповідача-2 з запитом про одержання відповідної вимоги від Позивача, то виявилося, що Відповідач-2 такої вимоги не одержував.

Жодних доказів на підтвердження факту звернення до Відповідачем-2 Відповідачем-1 надано не було.

Водночас, наведені твердження Відповідача-1 спростовуються матеріалами справи.

Так в матеріалах справи знаходиться копія вимоги про виплату відсоткового доходу за облігаціями, вих. № 125/1 від 24.02.2010, адресована Позивачем Відповідачу-2. На примірнику зазначеної вимоги стоїть штамп комунального підприємства «Центр маркетингу Шевченківської районної в місті Києві ради», а також зроблений від руки та скріплений підписом напис про те, що вимога прийнята для Відповідача-2 (м. Київ, вул. Мельникова, 12) заступником директора КП «Центр маркетингу Шевченківської районної в місті Києві ради»Тертій Т.М. 03.03.2010.

Суд звертає увагу на те, що в п. 1.2 Рішення визначено, що місцезнаходженням Відповідача-2 є м. Київ, вул. Мельникова, буд. 12, поштовий індекс 04050, відтак вимога про виплату відсоткового доходу за облігаціями, вих. № 125/1 від 24.02.2010, була вручена Позивачем за належною адресою.

Згідно з поясненнями представника Позивача, наданими в судовому засіданні, при врученні вимоги про виплату відсоткового доходу за облігаціями, вих. № 125/1 від 24.02.2010, виявилося, що за адресою: м. Київ, вул. Мельникова, 12, знаходиться КП «Центр маркетингу Шевченківської районної в місті Києві ради», посадові особи якого повідомили про те, що між вказаним комунальним підприємством та Відповідачем-2 укладений договір про надання послуг юридичної адреси, відповідно до якого посадові особи комунального підприємства «Центр маркетингу Шевченківської районної в місті Києві ради»уповноважені, поряд з іншим, одержувати поштові відправлення, адресовані Відповідачу-2.

12.05.2010 ухвалою суду було витребувано від Відповідача-2 договір, відповідно до якого йому надаються послуги юридичної адреси та докази уповноваження представників КП «Центр маркетингу Шевченківської районної в місті Києві ради»отримувати поштові повідомлення, адресовані Відповідачу-2

Витребуваних на підставі зазначеної ухвали документів до суду надано не було.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, вимога про виплату відсоткового доходу за облігаціями була не лише вручена Відповідачу-2, а й направлялася йому рекомендованим листом з повідомленням та з описом вкладень.

Так в матеріалах справи знаходиться копія квитанції відділення поштового зв’язку з відміткою про відправлення Позивачем Відповідачу-2 листа 01.03.2010, а також копія опису вкладень у вказаний лист, адресований Відповідачу-2 особі на адресу: 040590, вул. Мельникова, 12, в якому визначені наступні документи: вимога про сплату відсоткового доходу за облігаціями за дев’ятий та десятий відсотковий періоди, виписки з рахунку в цінних паперах, копія довіреності уповноваженої особи.

Крім того, в матеріалах справи знаходиться копія повідомлення про вручення поштового відправлення, з якого слідує, що рекомендований лист Позивача, відправлений 01.03.2010 на адресу Відповідача-2, був вручений 02.03.2010 представнику Відповідача-2 за довіреністю Тертію.

Пунктом 96 Правил надання послуг поштового зв’язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, передбачено, що реєстровані поштові відправлення, адресовані юридичним особам, видаються їх представникам, уповноваженим на одержання пошти, в об’єкті поштового зв’язку на підставі довіреності, оформленої в установленому порядку. Копія довіреності, засвідчена в установленому порядку, зберігається в об’єкті поштового зв’язку.

Суд звертає увагу на те, що вимога про виплату відсоткового доходу за облігаціями, яка була вручена за адресою Відповідача-2, та аналогічна вимога, яка направлялася на адресу Відповідача-2 рекомендованим листом з описом вкладень, була одержана однією і тією ж особою –Тертієм Т.М. При цьому, Тертій Т.М. мав довіреність на одержання поштових повідомлень, адресованих Третій особі, що підтверджується зазначеним вище повідомленням про вручення поштового відправлення.

Будь-яких доказів, доводів чи пояснень на спростування факту одержання Відповідачем-2 вимоги про виплату відсоткового доходу за облігаціями, вих. № 125/1 від 24.02.2010, ні Відповідачем-2, ні Відповідачем-1 надано не було. Водночас, Позивач надав передбачені пунктом 3.3 Рішення докази на підтвердження того, що він належним чином направив Відповідачу-2 зазначену вимогу.

З огляду на викладені обставини, суд відхиляє доводи Відповідача-1 про те, що Позивач не направив попередньо Відповідачу-2 вимогу про сплату відсоткового доходу за облігаціями, як цього вимагають положення п. 3.3 Рішення.

З викладених обставин вбачається, що спір між сторонами в даній справі виник у зв’язку з невиконанням Відповідачем-1 як гарантом за зобов’язаннями Відповідача-2, які пов’язані з емітованими останнім облігаціями, вимоги Позивача про виплату процентного доходу за дев’ятий та десятий відсоткові періоди.

За результатом розгляду справи суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Судом встановлено, що зобов’язання Відповідача-1 перед власниками облігацій, емітованих Відповідачем-2, у тому числі перед Позивачем, виникли на підставі публічної гарантії № І/070607/GTY/654 від 07.06.2007, істотні умови якої викладені в Рішенні про випуск облігацій.

Згідно з п. 5.3. Положення про порядок випуску облігацій підприємств, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 322 від 17.07.2003 (далі –Положення про випуск облігацій), облігації можуть вважатися додатково забезпеченими, якщо емітентом укладаються відповідні договори поруки чи страхування ризиків непогашення основної суми боргу та/або невиплати доходу за облігаціями або якщо емітенту видається гарантія щодо погашення основної суми боргу та/або невиплати доходу за облігаціями.

Облігації вважаються забезпеченими гарантією, якщо емітент визначив їх такими в рішенні про розміщення облігацій та гарант (банк, інша фінансова установа) гарантує перед власниками облігацій виконання емітентом зобов’язання погашення основної суми боргу та/або виплати доходу за облігаціями.

Згідно з ч. 1 ст. 200 ГК України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов’язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов’язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов’язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.

Зобов’язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони (ч. 2 ст. 200 ГК України).

Частиною 3 ст. 200 ГК України передбачено, що гарант має право висунути управненій стороні лише ті претензії, висунення яких допускається гарантійним листом.

Підпунктом (г) п. 3.3 Рішення про випуск облігацій передбачено, що Відповідач-1 має право відмовити в виконанні платежу за гарантією в таких випадках: у разі надання неповного пакету документів; у разі, якщо надані документи, в тому числі вимога, оформлені неналежним чином; у разі надання документів із порушенням строків цієї гарантії. Останнім днем дії гарантіє є 07.07.2011.

Судом встановлено, що вимога про виплату грошових коштів по гарантії, вих. № 04/03 від 04.03.2010, була оформлена належним чином і до неї були додані всі документи, що вимагаються пунктом 3.3. Рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 200 ГК України до відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

В ч. 1 ст. 564 ЦК України визначено, що після одержання вимоги кредитора гарант повинен негайно повідомити про це боржника і передати йому копії вимоги разом з доданими до неї документами.

Гарант повинен розглянути вимогу кредитора разом з доданими до неї документами в установлений у гарантії строк, а у разі його відсутності—в розумний строк і встановити відповідність вимоги та доданих до неї документів умовам гарантії (ч. 2 ст. 564 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 565 ЦК України гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії.

Про таку відмову гарант відповідно до вимог ч. 2 ст. 565 ЦК України повинен негайно повідомити кредитора.

Згідно з п. 1 глави 4 Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 639, банк-гарант (резидент), отримавши від бенефіціара вимогу, має переконатися в достовірності цієї вимоги. У разі отримання вимоги від бенефіціара банк-гарант (резидент) повинен перевірити справжність підписів на вимозі або в разі отримання повідомлення.

Банк-гарант (резидент) приймає вимогу, яка відповідає умовам гарантії, надсилає копію цієї вимоги принципалу (разом з копіями документів, якими вона супроводжувалась, якщо подання таких документів передбачалось умовами гарантії) після отримання відповідних уточнень, що підтверджують її достовірність, або до отримання таких уточнень. Якщо після подання копії вимоги принципалу банк-гарант отримує письмове підтвердження недостовірності пред’явленої вимоги, то банк-гарант надсилає письмове повідомлення про такий факт принципалу та бенефіціару.

Суд звертає увагу на те, що Відповідачем-1 не було надано будь-яких доказів на підтвердження того, що він звертався до Відповідача-2 для перевірки достовірності обставин, визначених у вимозі про виплату грошових коштів по гарантії, вих. № 04/03 від 04.03.2010, так само як і не було надано доказів на підтвердження виконання Відповідачем-1 обов’язкової вимоги, передбаченої ч. 2 ст. 565 ЦК України, щодо повідомлення Позивача про відмову від виконання зобов’язань за гарантією та про причини такої відмови.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно з правилами доказування, викладеними в ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В порушення викладених вимог ГПК України Відповідачем-1 не було надано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності підстав, передбечених законодавством та публічною гарантією І/070607/GTY/654 від 07.06.2007, для відмови у виконанні вимог Позивача про виплату грошових коштів по гарантії, вих. № 04/03 від 04.03.2010.

Підпунктом (г) п. 3.3 Рішення передбачено, що форма відповідальності Відповідача-1 за гарантією субсидіарна.

Відповідно до ст. 619 ЦК України договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи. До пред'явлення вимоги особі, яка несе субсидіарну відповідальність, кредитор повинен пред'явити вимогу до основного боржника. Якщо основний боржник відмовився задовольнити вимогу кредитора або кредитор не одержав від нього в розумний строк відповіді на пред'явлену вимогу, кредитор може пред'явити вимогу в повному обсязі до особи, яка несе субсидіарну відповідальність.

Оскільки суд визнав доведеним факт попереднього надсилання Позивачем Відповідачу-2 вимоги про виплату відсоткового доходу за дев’ятий та десятий відсоткові періоди, визначений статтею 619 ЦК України порядок притягнення до субсидіарної відповідальності є дотриманим.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку про обґрунтованість, законність та доведеність позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра»(04053, м. Київ, вул. Артема, 15; код ЄДРПОУ 20025456) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Конкорд Капітал»(01601, м. Київ, вул. Мечникова, 2, код ЄДРПОУ 33226202) 972030,82 грн. (дев’ятсот сімдесят дві тисячі тридцять гривень 82 коп.).

Стягнути з відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра»(04053, м. Київ, вул. Артема, 15; код ЄДРПОУ 20025456) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Конкорд Капітал»(01601, м. Київ, вул. Мечникова, 2, код ЄДРПОУ 33226202) 9720,30 грн. (дев’ять тисяч сімсот двадцять гривень 30 коп.) державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене у порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                           О.О.Хрипун

Дата підписання рішення: 09.08.2010