Рішення № 107574704, 29.11.2022, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 226/849/22

ЄУН № 226/849/22

Провадження№ 2/226/429/2022

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2022 року Димитровський міський суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Клепка Л.І.,

за участю секретаря Філіпповської Т.Г.,

розглянувши в судовому засіданні в залі суду в місті Мирноград Донецької області справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач Акціонерне Товариство «Акцент-Банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в обґрунтування якого зазначив, що 30.09.2017 відповідач ОСОБА_1 приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою укладання кредитного договору б/н та отримання кредитної картки. На підставі Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг йому було надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 46,80% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердив, що підписана Анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання Банківських послуг в А-Банку разом з Умовами та Правилами і Тарифами, які викладені на банківському сайті http://a-bank.соm.ua/terms, складає кредитний Договір, що підтверджується його підписом у заяві. Відповідно до пунктів 2.1.1.2.3 та 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг Клієнт дав свою згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити, збільшити або анулювати) кредитний ліміт. При укладанні договору сторони керувались частиною 1 ст.634 ЦК України. Банк у повному обсязі виконав перед позичальником свої зобов`язання за договором шляхом надання кредиту у розмірі, встановленому договором, проте відповідач свої боргові зобов`язання виконував неналежним чином, внаслідок чого за ним станом на 12.02.2022 виникла заборгованість в розмірі 48330,01 грн, яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 33952,08 грн. та заборгованості за відсотками в розмірі 14377,93 грн. Вказану суму заборгованості та судовий збір в розмірі 2481 грн, сплачений при зверненні до суду, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь.

17.10.2022 відповідачем ОСОБА_1 подано відзив на позовну заяву, згідно якого позовні вимоги він не визнає повністю. В обґрунтування своєї позиції вказує на недоведеність позивачем факту користування ним грошовими коштами шляхом використання кредитних карток, відсутність підтверджень зміст яких саме Тарифів і Умов та Правил надання банківських послуг він розумів при укладенні договору та безпідставність нарахування йому процентів.

На відзив представником позивача подано заперечення, в яких зазначається, що боржник погодився з Умовами і Правилами надання банківських послуг в А-Банку, підписавши анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг і тарифів, які складають між ним і Банком договір про надання банківських послуг, і зобов`язався регулярно знайомитись зі змінами до них, викладеними на сайті Банку. Наявну у боржника заборгованість нарахована у відповідності до умов кредитування, що підтверджується банківською випискою, в якій відображено і використання боржником кредитного ліміту.

З огляду на ціну позову суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Клопотань про розгляд справи за участю сторін суду не надано.

Надавши оцінку дослідженим доказам, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з такого.

Судом встановлено, що 30.09.2017 відповідач ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку, зазначивши у ній свої анкетні дані, номер мобільного телефону, погодившись з тим, що заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розташованому в рекламному буклеті, складають між заявником та банком договір про надання банківських послуг. Підписом заяви відповідач підтвердив, що ознайомився з договором про надання банківських послуг до його укладення і згоден з його умовами. Відповідач погодився примірник договору про надання банківських послуг отримати шляхом самостійної роздруківки з офіційного сайту www.a-bank.com.ua та зобов`язався виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно самостійно знайомитися з їх змінами на сайті (а.с.15 зв.).

До анкети-заяви банком додано Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у ПАТ "Акцент-Банк", розміщений на сайті www.a-bank.com.ua, та тарифи користування кредитною карткою «Універсальна» (а.с.16- 21).

Згідно довідки А-Банку, 30.09.2017 ОСОБА_1 відкрито рахунок № НОМЕР_1 та видано картку № НОМЕР_2 строком дії до березня 2021 року (а.с. 68).

Як вбачається з наданих суду документів ( розрахунку заборгованості, банківської виписки), користуючись кредитними коштами, свої боргові зобов`язання відповідач належним чином не виконував, у зв`язку з чим за ним утворилася заборгованість, яка згідно розрахунку позивача, не спростованого відповідачем ні будь-якими доказами, ні власними розрахунками, станом на 12.02.2022 становить 48330,01 грн., яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 33952,08 грн. та заборгованості за відсотками в розмірі 14377,93 грн. (а.с.13-15, 65-67).

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що проценти за користування грошовими коштами банк нараховував за процентною ставкою, що відповідає процентній ставці, зазначеній в Тарифах користування кредитною карткою «Універсальна» (а.с.20 зв.-21).

Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених вимог на підставі представлених доказів.

Відповідно дост.526 ЦПК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ч.1,ч.3 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та у порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця або реального повернення йому коштів.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно ч.1,ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються Банком, вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їхнього відома, у зв`язку із чим Банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.

Вивченням анкети-заяви від 30.09.2017, яка підписана відповідачем, встановлено, що в ній не зазначена процентна ставка, яка застосовується при користуванні позичальником кредитними коштами. Анкета-заява містить лише анкетні дані позичальника.

Відповідно до ч.1 та ч.6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Як слідує з позовних вимог, позивач, крім безпосередньо заборгованості за тілом кредиту, просить стягнути з відповідача заборгованість за процентами за користування кредитом.

На підтвердження позовних вимог, в тому числі їх розміру і порядку нарахування, крім розрахунку кредитної заборгованості і виписки по рахункам, Банком наданосуду Витяг з Тарифів користування кредитною карткою «Універсальна», Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, якими визначені, зокрема, пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і Банку, відповідальність сторін та інші умови.

При цьому слід зазначити, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме зміст цих Тарифів, Паспорту і Умов та Правил розуміла відповідач, що саме з ними вона ознайомилася і погодилася, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами. Підпис клієнта ОСОБА_1 на вказаних документах відсутній (а.с.16-21).

Оскільки підтвердження про конкретні запропоновані відповідачеві Умови та Правила банківських послуг не надані, а в анкеті-заяві домовленість сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами відсутня, надані Банком витяги з Тарифів та Умов і Правил судом не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору. Тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 і має бути застосована і у цій справі, виходячи з тотожності правовідносин сторін.

У цій справі договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (ч.1 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Згідно з п.22 ч.1 ст.1 вказаного Закону споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У п.19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09.04.1985 №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН, зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22.11.1996 №543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» від 11.07.2013 у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи ч.4 ст.42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Беручи до уваги основні засади цивільного законодавства та необхідність особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду у вищенаведеному рішенні зауважила, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту, та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил, тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Відтак відсутні підстави вважати, що при укладенні договору Банк дотримався вимог, передбачених ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими Банк.

При цьому розрахунок заборгованості та виписка по рахункам без надання доказів про те, які умови кредитування досягнуто між сторонами на час укладення договору, не є підтвердженням наявності заборгованості нарахованих відсотків.

Отже з огляду на встановлені обставини, приведені правові норми та правові висновки, підстав для стягнення з відповідача на користь позивача відсотків немає, а тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь Банку заборгованості за процентами за користування кредитом в сумі 14377,93 грн. є такими, що не підлягають задоволенню.

За розрахунком Банку заборгованість за кредитом, тобто за фактично отриманими та використаними відповідачем коштами станом на 12.02.2022 складає 33952,08 грн. (а.с.13-15).

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти, що підтверджується анкетою-заявою, розрахунком заборгованості та випискою по рахункам відповідача, у добровільному порядку Банку не повернуті, суд вважає, що кредитор вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом стягнення з боржника суми кредитних коштів. Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитом в розмірі 33952,08 грн. Доводи відповідача про недоведеність позивачем факту користування ним грошовими коштами є неспроможними.

У задоволенні позовних вимог щодо стягнення процентів за користування кредитом в сумі 14377,93 грн. слід відмовити.

Вирішуючи питання судових витрат у справі, суд вважає за необхідне відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України покласти їх на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог в розмірі 1742,92 грн.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76, 81, 141, 259, 263-265, 282, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (місце реєстрації: 49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 14360080) до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (податковий номер НОМЕР_3 ), зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , про стягнення заборгованості, задовольнити частково.

Стягнути з з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (податковий номер НОМЕР_3 ), зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 на користь Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» (місце реєстрації: 49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 14360080) заборгованість за кредитом в розмірі 33952 (тридцять три тисячі дев`ятсот п`ятдесят дві) грн.08 коп, судові витрати пропорційно задоволеним вимогам в розмірі 1742 (одна тисяча сімсот сорок дві) грн.,92 гривень, а всього 35695 (тридцять п`ять тисяч шістсот дев`яносто п`ять) грн.

У задоволенні вимог Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за процентами у сумі 14377,93 грн. відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Димитровський міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення і набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Л.І.Клепка