Рішення № 107563324, 28.11.2022, Заставнівський районний суд Чернівецької області

Справа № 716/1295/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.11.2022 Заставнівський районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді Пухарєвої О.В.

за участю секретаря судових засідань Кульки О.М.,

представника позивача Данищука В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Заставна справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, інспектора Управління патрульної поліції в Чернівецькій області лейтенанта поліції Юрія Богдана Романовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 в особі представника Данищука В.В. звернувся до суду з вказаною вище позовною заявою до Департаменту патрульної поліції, інспектора Управління патрульної поліції в Чернівецькій області лейтенанта поліції Юрія Богдана Романовича, в якій просить: скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у серії БАБ № 569246 від 11.09.2022 про накладення відносно нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП та закрити провадження у справі.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 11.09.2022 інспектор УПП в Чернівецькій області, Юрієм Б.Р. відносно нього винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ № 569246, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2ст.122 КУпАПта накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 510 грн. Згідно постанови, він керував ТЗ та був зупинений на автодорозі М19, 450 км СП Звенячин, після зупинки працівниками поліції він не увімкнув аварійну світлову сигналізацію, чим порушив п.9.9 б ПДР України.

Позивач вважає, що вказана постанова є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки 11.09.2022 близько 08:30 год., він рухався на автомобілі марки Део Ланос державний номерний знак НОМЕР_1 по автодорозі М19 та в с. Звенячин Чернівецького району Чернівецької області безпричинно був зупинений працівниками поліції. Після зупинки транспортного засобу позивач вказує, що увімкнув аварійну світлову сигналізацію. Через те, що він не зміг пред`явити електронний страховий полюс, працівник поліції наказав йому припаркувати на узбіччі свій транспортний засіб, заглушити і вийти із нього.

Після складання постанови про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 126 КУпАП, з якою він не погоджувався та спорив з працівниками поліції, останні повідомили, що відносно нього буде винесено ще одну постанову про накладання адміністративного стягнення за не увімкнення аварійної світлової сигналізації при зупинці транспортного засобу.

Позивач вказує на те, що диспозицією частини 2 статті 122 КУпАП передбачена відповідальність не за будь-яке порушення правил користування попереджувальними сигналами, а саме за порушення правил користування попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, а він жодної із вказаних дій не вчиняв.

Вважає постанову серії БАБ № 569246 від 11.09.2022 про накладення на нього адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення такою, що суперечить вимогам чинного законодавства, а обставини, викладені в даній постанові такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.

17.10.2022 до суду надійшов відзив, у якому представник відповідача Департаменту патрульної служби просить у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі, посилаючись на доводи та обставини, викладені в ньому.

В судовому засіданні представник позивача Данищук В.В. позов підтримав, просив його задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

В судове засідання, призначене на 28.11.2022 представник позивача не з`явився, в заяві до суду просить справу розглядати у відсутності позивача та його представника. Позовні вимоги в частині стягнення витрат на оплату судового збору підтримав, від стягнення витрат на правову допомогу відмовився.

Відповідач-інспектор УППЮрій Б.Р. та представник відповідача Департаменту патрульної поліції, будучи належним чином повідомленими про дату і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися, причини неявки суду не повідомили. Заяв про відкладення судового засідання до суду не надходило.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази у їх сукупності, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб`єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість прийнятої постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

Таким чином, досліджуючи питання правомірності застосування адміністративної відповідальності до позивача у вказаних спірних правовідносинах, суд перевіряє, чи були у відповідача по справі підстави для притягнення позивача до адміністративної відповідальності з прийняттям постанови про адміністративне правопорушення, з визнанням його вини у вчиненні адміністративного правопорушення та накладення стягнення.

З матеріалів справи вбачається, що 11.09.2022 інспектором Управління патрульної поліції в Чернівецькій області, лейтенантом поліції Юрієм Б.Р. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ № 569246, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 510,00 грн.

Відповідно до вказаної постанови, 11.09.2022 о 08:39:23 ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом, після зупинки працівниками поліції не увімкнув аварійну світлову сигналізацію, чим порушив п. 9.9б ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 122 КУпАП.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведеним конституційним положенням кореспондує частина перша статті 8 Закону України «Про Національну поліцію».

Пунктом 8 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Статтею 14 Закону України "Про дорожній рух" визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Відповідно до п. 9.9 "б" ПДР України, аварійна світлова сигналізація повинна бути ввімкнена: у разі зупинки на вимогу поліцейського або внаслідок засліплення водія світлом фар.

Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до п.9.1 (ґ) ПДРувімкнення аварійної сигналізації, відноситься до попереджувальних сигналів. Пунктом 9.2 ПДР встановлено, що водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку: а) перед початком руху і зупинкою; б) перед перестроюванням, поворотом або розворотом.

Наведеною вище нормою ч. 2 ст. 122 КУпАП передбачена відповідальність саме за порушення правил користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку.

Відповідальність за порушення правил користування попереджувальними сигналами при зупинці транспортного засобу за цією частиною цієї статті не передбачена. При цьому, зупинка на вимогу поліцейського не стосується початку руху чи зміни його напрямку.

Таким чином, недотримання вимог п. 9.9 (б) Правил дорожнього руху не становить склад адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП в розумінні, ст.9 КУпАП.

Статтею 251 КУпАП України визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ч. 3 ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити, зокрема, відомості про: транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався).

Згідно правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 17.07.2019 у справі №295/3099/17, від 13.02.2020 у справі №524/9716/16-а, приписами частини 3 статті 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов`язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.

Верховний Суд також звернув увагу на те, що процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача.

При цьому, згідно з ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.40 Закону України «Про Національну поліцію» №580-VIII від 02.07.2015 (далі - Закон №580-VIII), поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Тобто, положення Закону №580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.

Згідно ч.1 ст.31 Закону №580-VIII, поліція може застосовувати превентивні заходи, зокрема, перевіряти документи особи, опитувати осіб, зупиняти транспортні засоби, застосовувати технічні прилади та технічні засоби, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

При цьому суд звертає увагу, що в оскаржуваній постанові серії БАБ № 569246 від 11.09.2022, зокрема в пункті 7 «до постанови додаються», не зазначено, що до постанови додаються відеозаписи, які би підтверджували вчинення ОСОБА_1 правопорушення. При цьому, ні зміст оскаржуваної постанови, ні матеріали справи не містять даних про те, що фіксування даного адміністративного правопорушення проводилося технічними засобами чи в інший спосіб, і що такі технічні дані об`єктивно існували та були застосовані інспектором поліції при фіксуванні правопорушення, що мало місце 11.09.2022 о 08:39 за участі позивача.

Разом з тим, представником відповідача до суду надано відзив на адміністративний позов, до якого долучено диск, на якому містяться відео файли, на яких зафіксовано процес спілкування інспектора патрульної поліції з позивачем та складання відносно нього оскаржуваної постанови.

Проте, поданий до суду відеозапис є недопустимим доказом у справі про адміністративне правопорушення, оскільки постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не містить посилання на такий доказ.

Інших належних та допустимих доказів вчинення позивачем інкримінованого йому адміністративного правопорушення відповідачами суду не надано та матеріали справи не містять.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Водночас, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за встановленої відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

З цієї ж підстави справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у разі не доведення наявності в діях особи складу адміністративного правопорушення.

Оскільки суб`єктом владних повноважень не доведено правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 122 КУпАП та не доведено факт вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова у справі про вчинення адміністративного правопорушення підлягає скасуванню із закриттям справи про адміністративне правопорушення, а позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивач при зверненні до суду з даним адміністративним позовом сплатив 16.09.2022 згідно квитанції про сплату №25 судовий збір в розмірі 496,20 грн, а відповідач в даній справі є посадовою особою Департаменту патрульної поліції,то судовий збір в зазначеному розмірі слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань саме із цієї юридичної особи на користь позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 9, 122, 222, 247, 268, 287, 288, 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. ст. 77, 242-246, 286 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ №569246 від 11.09.2022, винесену відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП.

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнуваньДепартаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 496,20 грн в рахунок відшкодування витрат за сплату судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарженнярішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другоюстатті 299 КАС України.

Повний текст рішення складено 28.11.2022

Суддя О.Пухарєва