Рішення № 10753346, 03.08.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.08.10 Справа № 21/145/10

Суддя

За позовом –Дочірнього підприємства “Ефорт-Гарант-13” Товариства з обмеженою відповідальністю “Ефорт-Гарант” (79015, м.Львів, вул. Тургенєва, б.72)

до відповідача –Товариства з обмеженою відповідальністю “Делікат Лайн” (69014, м.Запоріжжя, вул.Магістральна, б.74-Б, кв. 45; код за ЄДРПОУ 25219917; ліквідатор-Бичківський Олексій Олексійович, поштова адреса- 69001, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 40, а/с 7981)

про стягнення 882 грн. 29 коп.

                                                                       суддя Черкаський В.І.

за участю представників сторін:

від позивача –не з’явився;

від відповідача –ліквідатор-Бичківський О.О., особисто

СУТЬ СПОРУ

Ухвалою від 05.05.2010 року справа прийнята до провадження, розгляд справи призначено на 27.05.2010 року.

Заявлено позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 882 грн. 29 коп. за договором на централізовану охорону майна № 12/010408-Г13С від 01.04.2008, укладеного між сторонами.

У судове засідання 27.05.2010 року сторони представників не направили, сторони не виконали вимоги ухвали суду від 05.05.2010 року.

Ухвалою від 27.05.2010 розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України відкладено на 08.06.2010.

Ухвалою від 08.06.2010 в.о. голови господарського суду Запорізької області Немченка О.І. строк розгляду справи продовжено до 05.08.2010.

У судове засідання 08.06.2010 року позивач представників не направив, сторони не виконали вимоги ухвали суду від 05.05.2010 року.

Відповідно до ст. 77 ГПК України ухвалою господарського суду від 08.06.2010 року судове засідання у справі № 21/145/10 відкладено на 03.08.2010 року.

16.06.2010 року ліквідатором відповідача наданий суду відзив на позовну заяву, в якому Товариство з обмеженою відповідальністю “Делікат Лайн” просить суд відмовити позивачеві в задоволенні позовних вимог.

30.07.2010 року до господарського суду надійшло клопотання позивача,в якому він просить суд розглянути справу без участі свого представника.

У судове засідання 03.08.2010 року позивач представників не направив.

За клопотанням представника відповідача справа розглянута без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

За згодою відповідача в судовому засіданні 03.08.2010 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення; судом повідомлено, що повне рішення буде складено 09.08.2010 року.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника відповідача у судовому засіданні, суд

ВСТАНОВИВ

01.04.2008 року між Дочірнім підприємством “Ефорт-Гарант-13” (виконавець) та Філією № 1 Товариства з обмеженою відповідальністю “Делікат Лайн” (замовник) укладено договір на централізоване спостереження № 12/010408-Г13С (далі-договір).

У відповідності із п.2.1 договору замовник передає, а виконавець приймає під спостереження об’єкт згідно дислокації.

Пунктом 3.1 договору визначено, що ціна (вартість) наданих послуг за цим договором визначається виконавцем на підставі додатку, який є невід’ємною частиною договору.

Згідно із п.3.4 договору розрахунки за послуги здійснюються замовником в гривнях, на умовах попередньої (авансової) оплати, щомісячно до 05 числа поточного місяця на підставі цього договору, шляхом перерахування грошових коштів на банківський поточний рахунок виконавця вказаний у цьому договорі.

У відповідності із актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000611 від 31.05.2009 року, № ОУ-0000759 від 30.06.2009 року позивачем надано відповідачеві послуг на загальну суму 730 грн. 10 коп.

Листом № 433 від 15.06.2009 року відповідач повідомив позивача про прийняття ним рішення про розірвання договору з 01.07.2009 року, при цьому ТОВ “Делікат Лайн” гарантувало оплату наданих позивачем послуг.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідач не надав суду доказів оплати, наданих позивачем послуг на суму 730 грн. 10 коп.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно із ч.3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності із ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Згідно із ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності із п.6.2 договору у випадку несвоєчасної оплати замовником наданих послуг за цим договором йому нараховується пеня у розмірі 5% від суми простроченої плати за кожен день прострочення.

Позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі з 01.07.2009 року по 25.12.2009 року у сумі 74 грн. 25 коп.

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 17 грн. 34 коп. 3 % річних за період з 01.07.2009 року по 15.04.2010 року, 60 грн. 60 коп. втрат від інфляції за період з липня 2009 року по квітень 2010 року.

Господарським судом встановлено, що ухвалою господарського суду Запорізької області від 15.06.2009 року за заявою боржника –Товариства з обмеженою відповідальністю “Делікат Лайн” порушене провадження у справі про банкрутство № 21/11/09.

Ухвалою від 08.07.2009 року за підсумками підготовчого засідання суду у справі № 21/11/09 зобов’язано боржника в 10-денний строк подати в офіційний друкований орган –газету “Голос України” чи газету “Урядовий кур’єр” оголошення про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Делікат Лайн” . Судом встановлено, що оголошення про порушення справи про банкрутство боржника було опубліковано в газеті "Урядовий кур’єр" № 129 від 21.07.2009 року та газеті "Голос України" № 137 від 25.07.2009 року.

Відповідно до п. 1 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Згідно ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" конкурсні кредитори це кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника.

Згідно частини 2 статті 14 зазначеного вище Закону вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Ухвалою від 11.09.2009 року у справі № 21/11/09 за підсумками попереднього засідання суду затверджено реєстр конкурсних кредиторів з урахуванням визнаних судом вимог конкурсних кредиторів та окремо включено до реєстру вимог певні вимоги.

Вимоги позивача зі сплати основного боргу є конкурсними кредиторськими вимогами в розумінні ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". При цьому позивач не звертався у межах справи № 21/11/09 до господарського суду із заявою про визнання вказаних конкурсних кредиторських вимог до боржника в порядку ст.14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Таким чином, зобов’язання позивача зі сплати основного боргу є погашеним з 11.09.2009 року, тобто є погашеним на дату звернення позивача до суду із цим позовом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача в частині стягнення пені, 3% річних, втрат від інфляції.

За таких обставин в позові слід відмовити.

На підставі ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати слід покласти на позивача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

                              В И Р І Ш И В:

В позові відмовити.

Суддя                                                   В.І.Черкаський

Дата складання повного рішення-09.08.2010 року