Рішення № 10753344, 29.07.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.07.10 Справа № 16/106/10

29.07.2010

Справа № 16/106/10

м.Запоріжжя За позовом приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідент.№ НОМЕР_1) до відповідача Державної організації “Регіональний фонд підтримки підприємництва в Запорізькій області” (69017, м.Запоріжжя, пр.Леніна, 164, код ЄДРПОУ 25742263)

про стягнення 17625,00 грн.

Суддя Ніколаєнко Р.А.

Представники сторін:

від позивача - ОСОБА_2 (дов.12655 від 11.05.2010)

від відповідача - Мала Н.В. (дов 02/12 від 13.01.2009), Кущ Н.В. (дов.02/28 від 22.02.2010)

СУТЬ СПОРУ:

ПП ОСОБА_1 заявлено позов про стягнення на його користь з ДО “Регіональний фонд підтримки підприємництва в Запорізькій області” 17625,00 грн. безпідставно набутих коштів.

Ухвалою господарського суду від 27.04.2010 заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 16/106/10 з призначенням судового засідання на 17.05.2010. В засіданні 17.05.2010 оголошувалася перерва до 10.06.2010. Ухвалою від 10.06.2010 з врахуванням клопотання сторін процесуальний строк вирішення строку було продовжено до 27.09.2010, а розгляд справи відкладено до 15.07.2010. Ухвалою від 15.07.2010 розгляд справи відкладався до 29.07.2010. В засіданні 29.07.2010 за згодою сторін оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Позивач підтримав заявлені вимоги, засновані ним на ст.ст.215, 216, 1212 Цивільного кодексу України. На обґрунтування позову пояснив, що на підставі укладеного сторонами 20.04.2006 договору № 119 про вступ учасника до Державної організації “Регіональний фонд підтримки підприємництва в Запорізькій області” перерахував на користь відповідача 17625,00 грн. суму безповоротної фінансової допомоги, але при розгляді справи № 11/273/09 за позовом ДО “Регіональний фонд підтримки підприємництва в Запорізькій області” до ПП ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором від 20.04.2006 судами апеляційної та касаційної інстанції було встановлено, що вказаний договір є нікчемним, а відтак перераховані за договором кошти є безпідставно набутим майном, яке відповідно до ст.1212 Цивільного кодексу України має бути повернуто ПП ОСОБА_1

Відповідач проти позову заперечив. Вказав на те, що при укладенні договору від 20.04.2006 № 119 сторонами дотримано всіх умов дійсності: договір не суперечить актам цивільного законодавства та моральним засадам суспільства, підписаний уповноваженими на те особами, зміст договору відповідає вільному волевиявленню сторін, договір направлений на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені. Відповідач зазначив, що позивач тривалий час виконував умови договору, що підтверджує його дійсне волевиявлення, проте 15.05.2009 надіслав листа про відмову від зобовязання, чим ще раз підтвердив дійсність правочину, проте при цьому порушив положення статті 525 Цивільного кодексу України, яка не допускає односторонню відмову від зобовязання. Відповідач зауважив, що у відповідності до ч.1 ст. 6 Цивільного кодексу України сторони вправі укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства, і оскільки договір про вступ учасника до фонду підтримки підприємництва не передбачений законодавством, він вважається таким, що не передбачений актами цивільного законодавства, але й не суперечить ним. Відповідач не погоджується з позицією про те, що договір містить елементи договору дарування, стверджуючи, що договір є цілісним, встановлює умови вступу підприємця до фонду підтримки підприємництва і при цьому на фонд покладається ряд обовязків, а згідно з положеннями ст.717 Цивільного кодексу України договір, який встановлює обовязок обдарованого вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування. Відповідач наполягає, що договір є відплатним та встановлює не право, а обовязок підприємця здійснити внесок у грошовому виразі, а не зробивши цього позивач автоматично порушує договір. Крім того, вказує відповідач, в договорі сторони визначили порядок та строки уплати - за графіком до 01.04.2010, що виключає можливість сплачувати внески добровільно або в будь-який час відмовитись від їх оплати.

Дослідивши матеріали та фактичні обставини справи, вислухавши представників сторін, суд знаходить підстави для задоволення позову внаслідок нижчевикладеного.

Встановлено, що 20.04.2006 між сторонами укладено договір № 119 про вступ учасника до Державної організації “Регіональний фонд підтримки підприємництва в Запорізькій області” (далі Договір), згідно з п.1.1 якого сторони зобовязалися спільно діяти в рамках статутної діяльності з метою виконання завдань Фонду.

Відповідно до п.3.1 вказаного Договору у звязку із вступом у Фонд підприємець здійснює безповоротну фінансову допомогу (внесок), суму якої перераховує на розрахунковий рахунок виконавчої дирекції Фонду.

Пунктом 4 Договору в редакції додаткової угоди № 01 від 27.11.2006 до Договору передбачений графік внесення безповоротної фінансової допомоги, розмір якої визначено у 66187,50 грн. Цим же пунктом строк внесення допомоги встановлено до 01.04.2009.

Зі змісту Договору вбачається, що він містить елементи різних договорів, тобто є змішаним, а у відповідності до ст.628 Цивільного кодексу України до відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договори, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Як слідує з представлених матеріалів на виконання Договору позивач за платіжними дорученнями № 43 від 30.05.2006 на суму 1625,00 грн., № 47 від 03.07.2006 на суму 1875,00 грн., квитанцією від 31.07.2006 на суму 1874,00 грн., платіжними дорученнями № 63 від 28.08.2006 на суму 1875,00 грн., № 56 від 277.09.2006 на суму 1875,00 грн., № 6 від 03.11.2006 на суму 1875,00 грн., квитанцією від 17.01.2007 на суму 1875,00 грн., платіжними дорученнями № 52 від 24.04.2007 на суму 1625,00 грн., № 62 від 23.05.2007 на суму1625,00 грн., № 83 від 25.07.2007 на суму 1500,00 грн. перерахував на рахунок Фонду безповоротну фінансову допомогу в загальному розмірі 17625,00 грн.

Стягнення вказаної суми, як безпідставно отриманої, є предметом розгляду даної справи.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з імперативними приписами ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

На розгляді господарського суду Запорізької області знаходилася справа № 11/273/09 за позовом ДО “Регіональний фонд підтримки підприємництва в Запорізькій області” до ПП ОСОБА_1 про стягнення 51083,00 грн. на підставі договору від 20.04.2006 № 119, тобто господарським судом розглядався спір між тими ж сторонами, що й у даній справі.

Рішенням від 01.09.2009 у названій справі № 11/273/09 позов було задоволено, однак за результатами апеляційного перегляду постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 14.10.2009 рішення суду першої інстанції було скасовано, прийнято нове рішення в позові відмовити.

Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 14.10.2009 у справі № 11/273/09 підтримано касаційною інстанцією та постановою Вищого господарського суду України від 04.02.2010 у цій справі залишено без змін.

У відповідності до ст.ст.105, 111-11 ГПК України постанови апеляційної, касаційної інстанції набирають законної сили з дня прийняття.

За таких обставин, висновки апеляційної та касаційної інстанцій, які зроблені при розгляді справи № 11/273/09 та які повязані із спірними правовідносинами, є обовязковими при вирішенні даного спору. Встановлені апеляційною та касаційною інстанцією факти є преюдиціальними, внаслідок чого не потребують доказування.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 14.10.2009 у справі № 11/273/09 встановлено, що за договором від 20.04.2006 № 119 про вступ учасника до Державної організації “Регіональний фонд підтримки підприємництва в Запорізькій області” ПП ОСОБА_1 здійснює безповоротну фінансову допомогу (внесок) і перераховує на розрахунковий рахунок виконавчої дирекції фонду кошти, тобто кошти мали передаватися без будь-яких зобовязань з боку фонду здійснити на користь підприємця дії чи надати матеріальні або нематеріальні цінності; сторонами чітко визначено статус майна безповоротна фінансова допомога, що за своєю правовою природою є подарунком, тобто коштами, які передані без будь-якої компенсації, а тому до правовідносин сторін за Договором підлягають застосуванню норми глави 55 Цивільного кодексу України, що стосуються дарування.

Вказана позиція підкріплена постановою Вищого господарського суду України від 04.02.2010, згідно з якою касаційною інстанцією підтверджено, що умови Договору між сторонами свідчать, що кошти у якості безповоротної фінансової допомоги мали передаватись без будь-яких зобовязань з боку Фонду, а тому перерахована ПП ОСОБА_1 на користь Фонду сума за своєю правовою природою є подарунком.

Згідно зі ст.717 Цивільного кодексу України (ЦК України) за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобовязується передати у майбутньому другій стороні (обдарованому) безоплатно майно (дарунок) у власність.

За вимогами ч.5 ст. 719 ЦК України договір дарування валютних цінностей на суму, яка перевищує пятдесятикратний розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Сума Договору між сторонами перевищує пятдесятикратний розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, однак докази нотаріального посвідчення Договору відсутні.

Відсутні також докази ухилення якоюсь із сторін від нотаріального посвідчення договору.

Відповідно до ч.3 ст.640 ЦК України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

За ч.1 ст.220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

В силу ч.2 ст.215 та ч.1 ст.216 ЦК України нікчемний правочин, а в даному випадку частина правочину, не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

Про зазначене також вказується в постанові Вищого господарського суду України від 04.02.2010 у справі № 11/273/09.

Таким чином, слід визнати, що ПП ОСОБА_1 перерахував на користь Фонду грошові кошти в розмірі 17625,00 грн. безпідставно.

Відповідно до ч.1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла йогор в себе без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобовязана повернути потерпілому це майно.

Згідно з частиною 3 тієї ж норми її положення застосовуються, між іншим, до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

За таких обставин, слід визнати існування обовязку Фонду повернути ПП ОСОБА_1 17625 грн. безпідставно набутих грошових коштів.

Позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі (176,25 грн. державного мита та 236,00 грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити.

Стягнути з Державної організації “Регіональний фонд підтримки підприємництва в Запорізькій області (69017, м.Запоріжжя, пр.Леніна, 164, код ЄДРПОУ 25742263) на користь приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідент.№ НОМЕР_1) 17625 грн. 00 коп. безпідставно набутих коштів та 412 грн. 25 коп. судових витрат.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Р.Ніколаєнко

Рішення оформлено та підписано 03.08.2010