Рішення № 10753111, 06.08.2010, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.08.2010                                                                                           Справа № 16/44

За позовомвідкритого акціонерного товариства „Державний ощадний банк України”, м. Київ, філії –Закарпатське обласне управління, м. Ужгород

до відповідачатовариства з обмеженою відповідальністю „Веліт”, м. Ужгород

простягнення суми 325961,13 грн.

Суддя О.В. Васьковський

Представники:

Від позивачаСкучка О.С. –головний юрисконсульт сектору по роботі з проблемними активами (дов. від 22.07.10)

Від відповідачаПопюк М.І. (дов. від 30.04.10 №75) СУТЬ СПОРУ: відкрите акціонерне товариство „Державний ощадний банк України”, м. Київ, філія –Закарпатське обласне управління, м. Ужгород (далі –позивач) звернулося з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Веліт”, м. Ужгород (далі –відповідач) про стягнення суми 325961,13 грн., у т.ч. 250000,00 грн. основного боргу, 34985,09 грн. відсотків та 40976,04 грн. пені згідно договору відновлюваної кредитної лінії №15078/1 від 15.07.08. Позивач просить задоволити позов, мотивуючи тим, що відповідач у встановлений у договорі термін не повернув кредит, у повному обсязі та у встановлені у договорі строки не сплатив відсотки за користування кредитом, внаслідок чого у нього виникла та рахується прострочена заборгованість, на яку позивач нарахував пеню відповідно до умов договору.

Відповідач у відзиві, поданому суду 06.05.10, вказує, що визнає позов в частині суми 2500000,00 грн. основного боргу та просить зменшити розмір нарахованої пені за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків до 1000,00 грн. Просить відмовити у задоволенні вимог про стягнення 34985,09 грн. відсотків, оскільки вони нараховані після встановленого договором (пункт 1.2) кінцевого терміну нарахування відсотків, який припадає на 14 липня 2009 року. Також, відповідач у поданому відзиві просить відмовити у задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Між позивачем (банк по договору) та відповідачем (позичальник по договору) 15.07.08 укладено договір відновлюваної кредитної лінії №15078/1 (далі –договір), згідно якого позивач зобов’язався надавати на умовах договору, а відповідач зобов’язався отримувати, належним чином використовувати та повернути в передбачені договором строки кредит у розмірі 250000,00 грн. та сплатити відсотки за користування кредитом (п.1.1. договору). Позивач надав відповідачу кредит у вигляді відновлюваної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з остаточним терміном повернення не пізніше 14.07.09 (п. 1.2. договору). Видача відповідачу кредиту у сумі 250000,00 грн. підтверджується розпорядженнями про видачу кредитних коштів від 15.07.08 на суму 50000,00 грн. та на суму 161000,00 грн., від 16.07.08 на суму 1000,00 грн., від 17.07.08 на суму 2000,00 грн., від 21.07.08 на суму 15000,00 грн., від 24.07.08 на суму 1500,00 грн., від 30.07.08 на суму 2500,00 грн., від 31.07.08 на суму 13000,00 грн., від 19.08.08 на суму 4000,00 грн.

Для забезпечення виконання зобов’язань за договором між сторонами укладено договір застави від 15.07.08, згідно якого відповідач передав у заставу рухоме майно – товарно-матеріальні цінності, які знаходяться в орендованому складі за адресою: м. Ужгород, вул. Мукачівська, 44, показники якого наведені в Додатку №1 та є невід’ємною частиною договору, що належать відповідачу на праві власності (п. 1.2. договору застави).

У п. 1.6.1.1. договору визначено, що відсотки за користування кредитом розраховуюся банком на основі процентної ставки в розмірі 20%. Відповідно до п. 1.6.1.3. нараховані за період з першого дня видачі кредиту або з першого числа звітного місяця по останнє число звітного місяця або по останній день повернення позичальником кредиту (або його частини) відсотки (з урахуванням положень п. 1.6.1.2. договору) повинні бути сплачені позичальником не пізніше останнього робочого дня звітного місяця, а в разі дострокового погашення кредиту –одночасно з погашенням кредиту. Перший раз позичальник сплачує відсотки не пізніше 31.07.08.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідач кредит у сумі 250000,00 грн. у встановлений у договорі термін не повернув, внаслідок чого у нього виникла прострочена заборгованість на вказану суму.

За період з 15.07.08 по 14.04.10 сума нарахованих відповідачу відсотків за користування кредитом становила 87063,72 грн. Відповідач сплатив відсотки частково у сумі 52078,63 грн. Отже, станом на 14.04.10 прострочена заборгованість відповідача по відсоткам за користування кредитом становить 34985,09 грн.

Доводи відповідача, про безпідставність нарахування відсотків, у зв’язку із встановленням терміну, що обмежує нарахування відсотків суд відхиляє, виходячи з наступного. Відповідно до п.1.6.1.2. договору відсотки нараховуються методом факт/факт на фактичну суму заборгованості позичальника за кредитом та за термін фактичного користування ним, починаючи з першого дня видачі кредиту включно, та до настання терміну, зазначеного в п.1.2 цього договору.

Оскільки, відповідач прострочив виконання зобов’язання щодо повернення кредиту, тобто не сплатив його до 14.07.10 і продовжував ним фактично користуватися, то слід також взяти до уваги положення п. 1.6.1.3. договору, де визначено, що нараховані за період з першого дня видачі кредиту або з першого числа звітного місяця по останнє число звітного місяця або по останній день повернення позичальником кредиту (або його частини) відсотки (з урахуванням положень п. 1.6.1.2. договору) повинні бути сплачені позичальником не пізніше останнього робочого дня звітного місяця, а в разі дострокового погашення кредиту –одночасно з погашенням кредиту.

Таким чином, відповідач свої зобов’язання за договором щодо погашення кредиту у сумі у встановлений у договорі термін та сплаті відсотків за користування кредитом у повному обсязі та у встановлені у договорі строки не виконав, внаслідок чого у нього виникла та рахується прострочена заборгованість.

У п. 6.1.1. договору визначено, що за порушення взятих на себе зобов’язань по поверненню суми кредиту та своєчасній сплаті відсотків за користування кредитом позичальник зобов’язується сплатити на користь банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

За неповернення відповідачем суми кредиту позивач за період з 17.07.09 по 13.04.10 нарахував відповідачу пеню, яка згідно розрахунку станом на 14.04.10 становить 38167,81 грн. За несвоєчасне погашення відсотків позивач нарахував відповідачу пеню, яка згідно розрахунку становить 2808,23 грн.

Позивач звертався до відповідач з претензією від 07.09.09 №2157 з вимогою на протязі 1 місяця погасити заборгованість та пеню. Проте, відповідач залишив вимогу позивача без відповіді та задоволення.

Відповідач суму основного боргу визнає у повному обсязі та заперечує щодо пені.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивач нарахував відповідачу пеню за період 17.07.09 по 13.04.10, тобто за більший період ніж за 6 місяців. Тому, при перерахунку сума пені за період з 17.07.09 по 17.01.10 становить 26092,47 грн.

          Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

          Враховуючи, що позивач, крім пені нараховує проценти за користування основною сумою боргу, що компенсують йому втрати від вилучення коштів, відповідач частково виконав зобов’язання щодо погашення відсотків, суд зменшує належну до сплати пеню до 15000,00 грн.

За таких обставин, суд відмовляє позивачу у задоволенні пені у сумі 25976,04 грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

                    З огляду на викладене, підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення з відповідача суми 250000,00 грн. основного боргу, 34985,09 грн. відсотків та 15000,00 грн. пені, що разом становить 299985,09 грн.

Позовні вимоги позивачем належним чином обґрунтовані та доведені відповідно з вимогами ст.ст. 32, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

У задоволені заяви позивача про забезпечення позову судом відмовлено, у зв’язку із недоведеністю її відповідно до положень ст.66 ГПК України.

Згідно з ст.49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у сумі 2999,85 грн. державного мита та 217,19 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1, 15, 32, 33, 34, 43, 49, 66, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

позов задоволити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Веліт” (Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Мукачівська, 44, код 22104036) на користь відкритого акціонерного товариства „Державний ощадний банк України”, м. Київ, в особі філії - Закарпатське обласне управління (Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Корзо, 15, код 09312190):

                    - суму 299985,09 грн., у т.ч. 250000,00 грн. основного боргу, 34985,09 грн. відсотків та 15000,00 грн. пені;

- суму 2999,85 грн. у відшкодування витрат по сплаті державного мита та суму 217,19 грн. у відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

У решті позову відмовити.

У задоволені заяви позивача про забезпечення позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили і підлягає обов’язковому виконанню на території України в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                             О.В. Васьковський

Повний текст рішення виготовлено та підписано 10.08.10.