Рішення № 10752924, 29.07.2010, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "29" липня 2010 р.Справа № 17/718

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт А.В.

за участю представників сторін

від позивача не з'явився

від відповідача не з'явився

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт"ВИ" (м.Харків)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДС-М" (м. Бердичів Житомирської області)

про стягнення 55309,69грн.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 55309,69грн., з яких: 53819,99грн. заборгованості, 1489,70грн. пені.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, передбачених договором поставки №74 від 01.02.2010р., в частині сплати позивачу фактично отриманого відповідачем товару у встановлений договором строк.

В судовому засіданні 06.07.2010р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник позивача в судове засідання 29.07.2010р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце судового розгляду був належним чином повідомлений.

Представник відповідача в судове засідання 29.07.2010р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву суду не надав.

Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Стандарт"ВИ" - постачальник (позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДС-М" - покупець (відповідач у справі) договору поставки №74 від 01.02.2010р. (а.с. 7-10), позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 58819,99грн., що підтверджується видатковими накладними: №РН-СТ-О00419 від 28.02.2010р., №РН-СТ-О00471 від 08.03.2010р., №РН-СТ-О00554 від 21.03.2010р. Факт отримання товару підтверджується довіреностями: серія ЯПП №601595 від 28.02.2010р., серія ЯПМ №245058 від 09.03.2010р., серія ЯПМ №245065 від 22.03.2010р. (а.с. 15-22), оригінали були оглянуті в судовому засіданні.

Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В пункті 6.1 вищезазначеного договору, встановлено що відповідач проводить оплату товару з відстрочкою платежу 21 календарних днів з дати поставки товару.

Відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманого товару належним чином не виконав, внаслідок чого створилась заборгованість в сумі 53819,99грн.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Згідно п. 8.2 договору, у випадку порушення строків оплати, позивач може стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки від суми несвоєчасно сплаченого товару.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, відповідачу нарахована пеня за період з 22.03.2010р. по 18.05.2010р., яка згідно розрахунку позивача складає 1489,70грн.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

З приписами статті 193 ГК України кореспондуються положення статті 526 ЦК України щодо належного виконання сторонами зобов'язання.

Окрім того, відповідно до ст.193 ГК України та ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, крім випадків, передбачених законом або договором.

Відповідач позов не оспорив, доказів сплати суми заборгованості суду не надав.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими заявленими у відповідності з чинним законодавством та такими, що підлягають задоволенню на суму 55309,69грн., з яких: 53819,99грн. заборгованості, 1489,70грн. пені.

Судові витрати покладаються на відповідача.

Крім того, суд вважає за необхідне стягнути з позивача в дохід державного бюджету України суму державного мита, яка не була сплачена ним у встановленому чинним законодавством порядку, оскільки відповідно до підпункту "а" пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" №7-93 від 21.01.1993р. (в новій редакції) із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, встановлена ставка державного мита у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (102,00грн.) і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (25500,00грн.).

Як вбачається з платіжного доручення №234 від 28.05.2010р. (а.с. 6) доданого до позовної заяви, позивачем була сплачена сума державного мита в розмірі 533,09грн., тоді як потрібно було сплатити 553,10грн. (1 % від ціни позову).

Таким чином, позивачем було не доплачено державне мито в сумі 20,01грн.

На підставі ст.ст. 525, 526, 546 ЦК України, ст.193 ГК України, керуючись ст.ст.49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДС-М", 13300, Житомирська область, м.Бердичів, вул. Шелушкова, 116, ідентифікаційний код 36229075 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт"ВИ", 61009, м.Харків, вул. Ванди Василевської, 2, ідентифікаційний код 36817207 - 53819,99грн. заборгованості, 1489,70грн. пені, 553,10грн. витрат по сплаті державного мита, 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт"ВИ", 61009, м.Харків, вул. Ванди Василевської, 2, ідентифікаційний код 36817207 в дохід державного бюджету України - 20,01грн. державного мита.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

СуддяШніт А.В.

1 - в справу; 2,3-сторонам.