Рішення № 10752922, 26.07.2010, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "26" липня 2010 р. Справа № 3/316

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді

судді Машевської О.П.

судді

за участю представників сторін

від позивачів: не з'явилися

від відповідача: не з'явилися

взяв участь : прокурор Сич Ю.М., посв.№52

Розглянув справу за позовом Прокурора Корольовського району м. Житомира в інтересах держави в особі Житомирської міської ради (м. Житомир) та Комунального підприємства "Агенство з управління майном" Житомирської міської ради

до Житомирської обласної Спілки воїнів - інтернаціоналістів (м. Житомир)

про стягнення заборгованості в розмірі 2862,86 грн.

Прокурором Корольовського району м. Житомира в інтересах держави в особі Житомирської міської ради (м. Житомир) та Комунального підприємства "Агенство з управління майном" Житомирської міської ради заявлено позов про стягнення 2862,86 грн. боргу з орендної плати та відшкодування вартості експертної оцінки з відповідача - Житомирської обласної Спілка воїнів - інтернаціоналістів (м. Житомир), посилаючись, при цьому на Договір оренди нерухомого майна № 187 від 05.04.2007 року, ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. ст. 526, 762, 785, 795 ЦК України.

Позивач Комунальне підприємство "Агенство з управління майном" Житомирської міської ради в процесі вирішення спору позовні вимоги підтримав у повному обсязі, про що свідчать матеріали справи.

Співпозивач Житомирська міська рада письмових пояснень чи доповнень з приводу заявлених позовних вимог в процесі вирішення спору не надала, участь уповноважених представників в судове засідання не забезпечила.

У письмовому відзиві на позов, відповідач заперечив проти обгрунтованості заявлених вимог, посилаюсь на неукладення Договору оренди нерухомого майна № 187 від 05.04.2007 року з позивачем з підстав недотримання послідовності дій з передачі орендованих приміщень у користування відповідача, а відтак, просить визнати його таким, що не відповідає законним вимогам під час його складання (а. с. 80 -83 Т.1). Окрім того, наголошує на тому, що прокурор, вказуючи у позовній заяві в якості позивача Житомирську міську раду не обумовлює зміст вимог останньої до відповідача.

На виконання вимог ухвали суду від 13.04.2010 року прокурором надано письмове обгрунтування стосовно визначення Житомирської міської ради в якості позивача у спорі ( а с. 3 Т.2).

В засіданні суду прокурор позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представники позивачів та відповідача в засіданні суду не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча були повідомлені про його дату, час та місце.

Станом на дату судового засідання вимоги ухвали суду від 08.07.2010 року не виконано ДПІ у м. Житомирі.

Однак господарський суд прийшов до висновку вирішити спір по суті за наявними в справі матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України, за відсутності представників позивачів та відповідача, повідомлених про дату, час та місце засідання суду належним чином та в строк, враховуючи закінчення строку вирішення спору, відсутність в ухвалі суду 08.07.2010 року вимог щодо витребування у сторін спору додаткових доказів, необхідних для його вирішення, неподання сторонами нових доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень станом на дату судового засідання.

Заслухавши прокурора та дослідивши матеріали справи, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради № 196 від 15.03.2007 року, за результатами розгляду заяв фізичних та юридичних осіб про оренду комунального майна, надано дозвіл на передачу в оренду терміном на 2 роки 11 місяців Житомирській обласній Спілці воїнів-інтернаціоналістів нежилого вбудованого приміщення загальною площею 16,6 кв.м в будинку № 100 по вул. Шевченка під офіс з орендною платою за 1 кв.м без ПДВ - 7 грн. 02 коп. (а.с. 16).

П. 2 цього рішення зобов'язано Комунальне підприємство "Агенство з управління майном" Житомирської міської ради укласти договори оренди на термін, вказаний в пунктах 1-4, а п. 7 - зобов'язано начальників КВЖРЕП №№ 1-16 підписати акти приймання-передачі орендованого майна з орендарями протягом 5 днів з моменту укладання договору оренди та укласти договори про відшкодування експлуатаційних витрат.

Окрім того, Положенням про оренду, методику розрахунку та порядок використання плати за оренду майна комунальної власності територіальної громади м. Житомира, затвердженим рішенням Житомирської міської ради від 30.11.2006 року № 125 ( далі - Положення № 125) , додатково обумовлено відносини оренди комунального майна, і зокрема, зазначено наступне:

- розмір орендної плати встановлюється договором оренди між орендодавцем та орендарем на основі Положення ( п. 2.1);

- до орендної плати не включаються експлуатаційні витрати на утримання орендованого майна та плата за послуги, які відповідно до укладених угод надає балансоутримувач; такі суми сплачуються орендарем окремо (п.2.2);

- за базу для розрахунку орендної плати приймається вартість орендованого майна, визначена шляхом проведення незалежної експертної оцінки, витрати на проведення якої відшкодовуються в подальшому орендарем тощо ( п. 2.3)( а.с. 37).

На виконання п.2.3 Положення № 125, Комунальним підприємством "Агенство з управління майном" Житомирської міської ради укладено з підприємством "Експерт-Сервіс-Консалт" Договір № 43 на проведення незалежної оцінки нежилого приміщення, загальною площею 16,6 кв. м., яке перебуває на балансі КВЖРЕП №13 за адресою: м. Житомир, вул. Шевченка,100 ( а с. 53 ).

Вартість послуг, наданих експертом склала 300,00 грн., які оплачено позивачем 19.03.2007 року на користь експертної установи ( а с. 55).

Згідно звіту про оцінку майна загальна вартість об'єкта оцінки склала 27950 грн. без ПДВ () а с. 57).

На виконання п.2 рішення виконкому № 196, між позивачем та відповідачем укладено Договір оренди нерухомого майна № 187 від 05.04.2007 року строком дії по 05.03.2010 року включно на умовах, у ньому викладених, про що йтиметься далі ( далі - Договір оренди № 187) ( а с. 6-7).

На виконання п.7 рішення виконкому № 196 КВЖРЕП № 13 як балансоутримувачем орендованих приміщень 10.04.2007 року підписано з відповідачем акт їх прийому - передачі , а також укладено Договір участі орендарів та суб'єктів підприємницької діяльності у розрахунках на утримання будинку, прибудинкової території, оплат комунальних послуг та земельного податку №1/07 від 01.07.2007 року ( а с. 8, 153, 154).

Як свідчить зміст предмету Договору оренди № 187 ( п.1.1) сторони погодили відповідний рішенню виконкому № 196 об'єкт оренди: нежиле вбудоване приміщення в будинку № 100 по вул. Шевченка загальною площею 16,6 кв. м. з орендною платою у розмірі 7,02 грн. за 1 кв. м. без ПДВ з цільовим призначенням - під офіс ( а. с. 6).

Вступ орендаря у користування орендованим приміщенням обумовлено сторонами моментом підписання акту прийому - передачі між балансоутримувачем та орендарем протягом 5-ти днів з моменту укладання договору оренди ( п.2.1.), та, як зазначено вище, виконано його суб'єктами у визначений договором строк - 10.04.21007 року ( а с. 8).

У розділі 3 Договору оренди № 187 визначено умови розрахунку орендної плати, розмір якої, згідно п.3.3 цього розділу, становить 116,53 грн. без ПДВ у місяць і підлягає внесенню орендарем згідно наданого рахунку не пізніше 10 числа наступного за звітним місяця з урахуванням щомісячного індексу інфляції та податку на додану вартість ( а с. 6).

За змістом п. 6.18 Договору витрати, пов'язані з проведенням експертної оцінки орендованого майна, відшкодовуються орендарем в місячний термін із дня підписання договору оренди.

Як свідчать матеріали справи, позивачем на виконання п.3.3 Договору оренди № 187 надіслано відповідачу до оплати рахунки за квітень - грудень 2007 року, січень - липень 2008 року на загальну суму 2502,82 грн. ( а. с. 60 - 81).

Лист - вимогу № 769 від 18.11.2009 року про погашення заборгованості з орендної плати у розмірі 2502,82 грн. та відшкодування експертної оцінки у розмірі 360 грн. надіслано позивачем на адресу відповідача рекомендованою кореспонденцією 18.11.2009 року ( а с. 10).

Натомість матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем обов'язку зі сплати орендної плати у визначеному Договором оренди № 187 розмірі та у строк, а також доказів відшкодування витрат орендодавця за проведену експертну оцінку орендованого приміщення.

Поданими доказами відповідачем підтверджено лише обставини виконання обов'язків за Договором участі орендарів та суб'єктів підприємницької діяльності у розрахунках на утримання будинку, прибудинкової території, оплат комунальних послуг та земельного податку №1/07 від 01.07.2007 року на користь КВЖРЕП № 13 , однак які не є предметом судового дослідження в даному спорі, а відтак, не підлягають оцінці господарським судом в порядку статті 43 ГПК України.

Заслухавши прокурора та на підставі встановлених господарським судом обставин, керуючись ст. 4-7, 33, 43 ГПК України, господарський суд прийшов до висновку задовольнити позов частково, виходячи з наступного.

Насамперед, з врахуванням заперечень відповідача на позов та на їх спростування, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України та частин 2, 3 статті 180 Господарського кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Сторони досягли всіх істотних умов передбачених Законом України "Про оренду державного та комунального майна", зокрема щодо його предмету, орендної плати та строку його дії, договір підписаний уповноваженими представниками сторін, засвідчений печатками та містить всі необхідні для даного виду правочинів істотні умови, тому є укладеним.

До моменту його укладення заінтересованими особами вчинено всі необхідні дії: позивачем замовлено експертну оцінку приміщення для визначення в подальшому розміру орендної плати; відповідачем отримано дозвіл Житомирської міської ради на отримання його в оренду, якою, одночасно зобов'язано позивача укласти з ним договір оренди, а балансоутримувача - підписати акт прийому - передачі приміщення тощо.

Вище наведеним підтверджується послідовність вчинення позивачем дій щодо укладення з відповідачем Договору оренди № 187, що спростовує заперечення останнього в частині визнання його таким, що не відповідає законним вимогам під час його складання.

В частині спростування заперечень відповідача на відсутність у позові вимог Житомирської міської ради, визначеної прокурором в якості позивача, господарський суд погоджується з доводами прокурора в цій частині з посиланням на ст.ст. 2 та 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" щодо здійснення органами місцевого самоврядування політики у сфері оренди майна комунальної власності; щодо перерахування орендної плати за оренду нерухомого майна в розмірі 93% до міського бюджету, відповідно до Положення про оренду, методику розрахунку та порядку використання плати за оренду майна комунальної власності м. Житомира, затвердженого рішенням Житомирської міської ради від 18.03.2009р. №877 в новій редакції; щодо правового статусу Комунального підприємства "Агентство з управління майном" Житомирської міської ради як комунального підприємства, заснованого Житомирською міською радою для здійснення повноважень та функцій орендодавця (уповноваженого органу управління) нерухомого майна незалежно від загальної площі нерухомого майна, що передається в оренду згідно рішення Органу управління тощо.

Згідно ст. 121 Конституції України одним із завдань прокуратури України є представництво інтересів громадянина або держави в судах у випадках, визначених законом.

Відповідно до ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Аналогічні приписи містить ст.2 Господарського процесуального кодексу України щодо права прокурорів та їх заступників звертатися до господарського суду з позовними заявами в інтересах держави та самостійно визначати зміст порушення інтересів держави, обґрунтовувати необхідність їх захисту, а також вказувати орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Прокурор Корольовського району м. Житомира в позовній заяві обґрунтував необхідність захисту інтересів держави та вказав орган, уповноважений здійснювати функції у спірних відносинах - Житомирську міську раду в особі Комунального підприємства "Агентство з управління майном".

Відсутність безпосередньо у прохальній частині позову вимоги Житомирської міської ради про стягнення з відповідача боргу з орендної плати у розмірі 93 % в дохід міського бюджету не спростовує вище викладене, оскільки згідно нової редакції Положення про оренду, після надходження коштів від орендаря на розрахунковий рахунок КП "Агенство з управління майном" Житомирської міської ради, останнє зобов'язане на протязі 10 календарних днів перерахувати кошти у визначеному розмірі до міського бюджету та залишити в своєму розпорядженні їх залишок у розмірі 7% ( а с. 14, 20 Т.1).

За наведених обставин, прокурор правомірно звернувся в господарський суд з позовом в інтересах держави в особі Житомирської міської ради та Комунального підприємства "Агентство з управління майном".

Як свідчить зміст предмету позову, прокурором сукупно заявлено наступні матеріально-правові вимоги до відповідача: про стягнення основного боргу з орендної плати в сумі 2502,86 грн. та про відшкодування експертної оцінки на суму 360,00 грн.

Як підставу позову зазначено Договір оренди нерухомого майна № 187 від 05.04.2007 року.

В частині судового захисту матеріально-правової вимоги про стягнення основного боргу з орендної плати у сумі 2502,86 грн., господарський суд, оцінивши наявні в матеріалах та досліджені у судовому засіданні докази, прийшов до висновку про її задоволення, за винятком 04 копійок, з наступних підстав.

За своєю правовою природою правовідносини, що склалися між сторонами є правовідносинами з оренди (найму).

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Слід також зазначити, що безоплатне користування майном комунальної власності міста не допускається. Рішенням Житомирської міської ради може бути лише встановлена пільгова орендна плата на бюджетний рік ( п. 1.8 Положення про оренду, методику розрахунку та порядок використання плати за оренду майна комунальної власності територіальної громади м. Житомира в редакції від 18.33.2009 р. № 877) ( а с. 18).

Однак підсумувавши заборгованість з орендної плати самостійно, відповідно до наданого позивачем розрахунку та інших доказів у справі ( акт звірки розрахунків станом на 09.04.10р., листи-вимоги № 612 від 31.08.09р. та № 769 від 18.11.09 р. тощо), господарський суд виявив арифметичну помилку у її розмірі, оскільки обгрунтованим слід вважати розмір боргу з орендної плати в сумі 2502,82 грн., а не 2502,86 грн. як зазначено прокурором у прохальній частині позову ( а с. 10, 11, 60).

За наведених обставин, провадження у справі в частині стягнення боргу в сумі 0,04 грн. слід припинити за відсутністю предмету спору.

Частково обгрунтованою господарський суд вважає також позовну вимогу про стягнення з відповідача витрат за проведення експертної оцінки в сумі 360,00 грн., виходячи з наступного.

У статті 11 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” зазначено, що оцінка об'єкта оренди передує укладенню договору оренди.

Згідно п.2.3 Положення про оренду, методику розрахунку та порядок використання плати за оренду майна комунальної власності територіальної громади м. Житомира, затвердженого рішенням Житомирської міської ради від 30.11.2006р. № 125 та чинного на дату укладення Договору оренди № 187 від 05.04.2007 р. за базу для розрахунку орендної плати приймалась вартість орендованого майна, визначена шляхом проведення незалежної оцінки. Звіт із незалежної оцінки об'єкта оренди та рецензування звіту з незалежної оцінки замовлявся орендодавцем із подальшим відшкодуванням витрат орендарем.

У п. 6.18 Договору сторони обумовили, що витрати, пов'язані з проведенням експертної оцінки орендованого майна, відшкодовуються орендарем орендодавцю в місячний строк з дня підписання договору оренди.

У матеріалах справи є докази проведення експертної оцінки орендованого майна до укладення сторонами Договору та проведення позивачем їх оплати в розмірі 300,00 грн.

Однак прокурором до відшкодування розмір цих витрат визначено в сумі 360,00 грн.

У письмовому поясненні № 447 від 24.06.2010 року щодо обгрунтованості розміру пред'явлених до відповідача вимог в цій частині, позивач КП "Агенство з управління майном" Житомирської міської ради вказує на те, що оскільки підприємство є платником податку на додану вартість, який відповідно до п.6.1.1. ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість" становить 20% бази оподаткування та додається до ціни товарів (робіт, послуг), розмір витрат з відшкодування робіт по незалежній оцінці, яка становила 300,00 грн. визначено з врахуванням податку на додану вартість в сумі 60,00 грн. (а. с. 5 Т.2).

Однак господарський суд не погоджується з доводами позивача з огляду на таке.

Згідно ст. 3 Закону "Про податок на додану вартість", на який посилається позивач, об'єктом оподаткування цим видом податку є поставка товарів, робіт та послуг.

За базу оподаткування, згідно ст. 4 цього Закону, приймається, за загальним правилом, договірна (контрактна ) вартість, визначена за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни тощо.

На відміну від умов п. 3.3. Договору оренди № 187 щодо визначення розміру орендної плати з врахуванням податку на додану вартість, оскільки йдеться про поставку послуг, пункт 6.18 не містить умов щодо розміру витрат, що підлягають відшкодуванню відповідачем позивачу за проведення експертної оцінки орендованого майна та способу його визначення ( з ПДВ чи без ПДВ).

Слід зазначити, що позивачем не доведено, що відшкодування витрат за проведення експертної оцінки є операцією з поставки відповідачу товарів, робіт та послуг. Більше того, до податкових відносин цивільне законодавство, що регулює майнові відносини, засновані на юридичній рівності та вільному волевиявленні його учасників, не застосовується ( ст. 1 ЦК України).

За наведених обставин, господарський суд прийшов до висновку відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 60, 00 грн. суми податку на додану вартість за недоведеністю та задовольнити вимоги в частині стягнення на користь позивача фактичних витрат з проведення експертної оцінки орендованого приміщення в сумі 300, 00 грн.

Таким чином, з врахуванням вище викладеного, підлягають задоволенню позовні вимоги прокурора на загальну суму 2802,82 грн.

Відповідно до п.6 ч.1 статті 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Господарський суд, з врахуванням конкретних обставин справи, прийшов до висновку скористатися наданим правом та розстрочити виконання рішення суду.

На виконання п. 3 ч.1 статті 84 ГПК України господарський суд наводить обгрунтування своєму висновку.

Наділяючи господарський суд правом при прийнятті рішення відстрочити або розстрочити виконання рішення, стаття 83 ГПК України не містить умов (обставин), з настанням котрих можна або необхідно здійснювати її диспозицію, на відміну від статті 121 ГПК України, за змістом якої умовою для відстрочки або розстрочки виконання рішення є обставини, що ускладнюють його виконання або роблять його неможливим, після виданого судом виконавчого документу.

Разом з тим, враховуючи, що за змістом обох статей Господарського процесуального кодексу України господарський суд є суб'єктом права ініціювання питання щодо відстрочки або розстрочки виконання рішення, застосування ним гіпотези ч.1 статті 121 ГПК України при винесенні рішення слід вважати допустимим. (Відповідно правової позиції дотримується ВГСУ у постанові № 42/439 від 02.02.2010 р.).

Згідно Статуту відповідача, Спілка воїнів - інтернаціоналістів, миротворців - є добровільною, самостійною громадською організацією. У п.5.1 Статуту визначено ймовірні джерела надходження грошових коштів від діяльності спілки, однак єдиним гарантованим джерелом їх отримання громадською організацією можна визнати членські внески індивідуальних членів, які, за змістом п.3.3 Статуту останні зобов'язані вносити в обов'язковому порядку, а згідно п.3.1 - сплачуються ними добровільно по можливості ( а с. 87, 90 Т.1).

На відповідача поширюються норми Закону України "По статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", зокрема, ст. 20 цього Закону, за змістом якої місцеві органи самоврядування, у межах своєї компетенції, надають ветеранським організаціям безплатно будинки, приміщення, обладнання та інше майно, необхідне для здійснення їх статутних завдань.

Однак, як засвідчують умови Договору оренди № 187, орендоване приміщення надане відповідачу за плату, яка для громадської організації є суттєвою.

Більше того, незважаючи на те, що згідно цієї статті Закону ветеранські організації, до яких належить також відповідач, звільняються від плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) в межах середніх норм споживання (надання), телефоном у приміщеннях та будинках, які вони займають, з відповідачем укладено Договір № 1/07 від 01.07.2007 року, предметом якого є сплата вартості наданих комунальних послуг, податку на землю та інших експлуатаційних витрат, які, принагідно зазначити, ним оплачувались в належному обсязі та у строк.

Водночас, визнаючи обгрунтованими позовні вимоги, а відтак, підтверджуючи факт існування у відповідача зобов'язання з їх виконання в обов'язковому порядку, господарський суд не може не враховувати, що зобов'язання, в тому числі те, що визнане безспірним за рішенням суду, має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості ( ч. 3 ст.509 ЦК України).

Слід зазначити, що згідно ст. 22 та 78 ГПК України сторони спору можуть врегулювати спір шляхом укладення мирової угоди, при чому, закон не містить імперативного припису про те, що суб'єктом ініціювання питання щодо її укладення обов'язково має бути відповідач.

При цьому, припис ч. 3 статті 22 ГПК України є обов'язковим в рівній мірі для обох сторін спору в частині виконання обов'язку добросовісного користування належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони.

Однак як підтверджують матеріали справи, сторонами спору права на врегулювання спору шляхом укладення мирової угоди не використано.

Оскільки, господарський суд законодавчо не обмежений будь - якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення та враховуючи вищевикладене, а також важке фінансове становище відповідача, суд приходить до висновку розстрочити виконання рішення суду в частині стягнення боргу в загальній сумі 2802,82 грн. рівними частинами в сумі 233,57 грн. кожна, за винятком останньої в сумі 233, 55 грн. строком на 12 місяців.

Відповідно до ч. 3 статті 49 ГПК України державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита.

Оскільки відповідно до п.п. 28 та 30 ст. 4 Декрету КМУ від 21.01.1993р. № 7-92 "Про державне мито" від сплати державного мита звільнений як прокурор, так і відповідач, державне мито до Державного бюджету України не стягується.

Окрім того, не підлягають відшкодуванню відповідачем в дохід Державного бюджету України витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу відповідно до Постанови КМУ від 21.12.2005 № 1258 "Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів", оскільки згідно її умов для позивачів, звільнених у встановленому порядку від сплати державного мита такі витрати справляються за нульовою ставкою.

На підставі ст. ст. 1,11, 525, 526, 759, 762 ЦК України, ст. ст. 11, 18 Закону України "Про оренду державного і комунального майна" та керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, п.1-1 ч.1 ст. 80, 82-85 ГПК України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

Стягнути з Житомирської обласної Спілки воїнів - інтернаціоналістів (м. Житомир, вул. Шевченка,100, іден. код 25776859) на користь Комунального підприємства "Агенство з управління майном" Житомирської міської ради (м. Житомир, вул. Михайлівська, 10-а, іден. код 34788934) - 2802,82 грн. заборгованості по орендній платі та витрат за проведення експертної оцінки майна.

2. Розстрочити виконання рішення господарського суду на 12 місяців в частині стягнення основного боргу в сумі 2802,82 грн., встановивши наступні розміри щомісячного платежу та строк його здійснення, і зокрема:

- платіж в сумі 233, 57 грн. підлягає сплаті до 31 серпня 2010р.;

- платіж в сумі 233, 57 грн. підлягає сплаті до 30 вересня 2010р.;

- платіж в сумі 233, 57 грн. підлягає сплаті до 29 жовтня 2010р.;

- платіж в сумі 233, 57 грн. підлягає сплаті до 30 листопада 2010р.;

- платіж в сумі 233, 57 грн. підлягає сплаті до 31 грудня 2010р.;

- платіж в сумі 233, 57 грн. підлягає сплаті до 31 січня 2011 р.;

- платіж в сумі 233, 57 грн. підлягає сплаті до 28 лютого 2011 р.;

- платіж в сумі 233, 57 грн. підлягає сплаті до 31 березня 2011 р.;

- платіж в сумі 233, 57 грн. підлягає сплаті до 29 квітня 2011 р.;

- платіж в сумі 233, 57 грн. підлягає сплаті до 31 травня 2011р.;

- платіж в сумі 233, 57 грн. підлягає сплаті до 30 червня 2011р.;

- платіж в сумі 233, 55 грн. підлягає сплаті до 29 липня 2011 року.

3. У стягненні 60,00 грн. суми податку на додану вартість відмовити.

4. Припинити провадження з розгляду позовних вимог про стягнення основного боргу на суму 0,04 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя

" 30" липня 2010 року

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - 3 - позивачам

4 - відповідачу

5-6 - прокурору