Рішення № 10752861, 15.07.2010, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "15" липня 2010 р. Справа № 3/323

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді

судді Машевської О.П.

судді

за участю представників сторін

від позивача: не з'явився

від відповідача: Гаврилін П.В. - паспорт серії ВМ 637501, виданий Богунським РВУМВС України в Житомирській області - директор підприємства;

взяв участь прокурор: Слівінський О.О. посв.№115

Розглянув справу за позовом Прокурора Корольовського району м. Житомира в інтересах держави в особі Житомирської міської ради (м. Житомир) та Комунального підприємства "Агенство з управління майном" Житомирської міської ради (м. Житомир)

до Приватного підприємства "Савл" (м. Житомир)

про стягнення заборгованості по орендній платі в розмірі 4614,15 грн., пені в сумі 333,91 грн. та відшкодування експертної оцінки у розмірі 840,00 грн.

Прокурор Корольовського району м. Житомира звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі Житомирської міської ради та Комунального підприємства "Агенство з управління майном" Житомирської міської ради про стягнення з Приватного підприємства "Савл" боргу по орендній платі в розмірі 4614,15 грн., пені в сумі 333,91 грн. за її несплату та відшкодування експертної оцінки орендованого майна у розмірі 840,00 грн., посилаючись, при цьому на Договір оренди нерухомого майна № 43 від 29.12.2006 року, ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. ст. 526, 762, 785, 795 ЦК України.

Позивач Комунальне підприємство "Агенство з управління майном" Житомирської міської ради в процесі вирішення спору позовні вимоги підтримав у повному обсязі, про що свідчать матеріали справи.

Співпозивач Житомирська міська рада письмових пояснень чи доповнень з приводу заявлених позовних вимог в процесі вирішення спору не надала, участь уповноважених представників в судове засідання не забезпечила.

У письмовому відзиві на позов, відповідач заперечив проти обгрунтованості заявлених вимог, посилаюсь на обставини невикористання орендованого приміщення за призначенням у спірний період у зв'язку з відсутністю у ньому електроенергії, а також на проведення у ньому ремонтних робіт за власні кошти (а. с. 91 -92).

В засіданні суду прокурор позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в засіданні суду проти позову заперечив в повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Представники позивачів в засіданні суду не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Господарський суд прийшов до висновку вирішити спір по суті за наявними в справі матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України за відсутності представників позивачів, повідомлених про дату, час та місце засідання суду належним чином та в строк, враховуючи дату закінчення строку вирішення спору 30.07.2010 року, відсутність в ухвалі суду 24.06.2010 року вимог щодо витребування у сторін спору додаткових доказів, необхідних для його вирішення, неподання сторонами нових доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень станом на дату судового засідання.

Заслухавши прокурора та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

29.12.2006р. між Комунальним підприємством "Агенство з управління майном" Житомирської міської ради (орендодавець) та Приватним підприємством "Савл" (орендар) укладено Договір №43 оренди нерухомого майна комунальної власності міста ( далі -Договір) за яким орендодавець, враховуючи рішення виконавчого комітету міської ради №983 від 28.12.06р. передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежиле приміщення в комунальному спеціалізованому ремонтно - будівельному підприємстві "Зеленбуд" за адресою: м. Житомир, пров. Кавалерійський, 13, загальною площею 88,0 кв. м. під майстерню по ремонту та встановленню сигналізаційних систем (а. с. 7 - 8).

Як було погоджено сторонами у п. 8.1 Договору, даний договір діє з 29.12.2006р. по 20.11.2007р.

Згідно п. 2.1 Договору, вступ Орендаря у користування приміщенням настає після підписання акту приймання - передачі вказаного приміщення, який підписується між балансоутримувачем та Орендарем протягом 5-ти днів з моменту укладення договору оренди.

У разі згоди Орендодавця, як передбачає п. 2.4. Договору, Орендар може приймати приміщення, що орендується частинами, згідно актів прийому - передачі.

В свою чергу, відповідно до п. 2.3 Договору, приміщення вважається повернутим Орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання - передачі.

При цьому, як обумовлено у пункті 6.15 Договору , у разі його припинення, Орендар зобов'язаний повернути Орендодавцю в 15-денний термін орендоване приміщення в належному стані, не гіршому, ніж під час передачі його в оренду, що засвідчується актом прийому -передачі.

Однієї із підстав припинення дії Договору сторони визначили - закінчення строку, на який він був укладений ( п.8.6) ( а с. 8).

Врегульовано сторонами також відносини з приводу можливого продовження договірних відносин, за відсутності інших підстав для його припинення як то банкрутство чи ліквідація Орендаря, приватизація об'єкта оренди, дострокове розірвання договору у випадку невиконання його умов однією із сторін тощо.

Зокрема, у п. 8.4 Договору зазначено, що заявка Орендаря на продовження договору повинна бути надана Орендодавцю за два місяці до закінчення строку договору.

В свою чергу, Орендодавець, згідно п.5.4 Договору, зобов'язаний попередити Орендаря у письмовій формі про припинення або зміну умов договору оренди до його закінчення або в місячний термін після закінчення строку договору оренди ( а с. 7).

Окрім вище наведених умов Договору щодо підстав його припинення та продовження, порядку прийняття у користування та повернення орендованого майна, сторонами визначено обов'язок Орендаря сплачувати Орендодавцю пеню за несвоєчасне проведення розрахунків по орендній платі ( п. 3.8), відшкодувати витрати, пов'язані з проведенням експертної оцінки орендованого майна ( п. 6.17) та сплачувати орендну плату по день фактичного повернення приміщення згідно з актом прийому-передачі ( п. 3. 9 ) ( а с. 7,8).

Як свідчить акт приймання - передачі від 02.01.2007р. орендованого приміщення, розташованого за адресою: м. Житомир, пров. Кавалерійський, 13, балансоутримувач КСРБП "Зеленбуд" передав, а ПМП "Савл" прийняв відповідно до договору №43 від 29.12.2006р. в платне користування приміщення загальною площею 88,0 кв. м. (а.с. 10).

У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження обставин виконання відповідачем вимог п.8.4 Договору щодо подання КП "Агенство з управління майном" Житомирської міської ради заявки на продовження договору оренди та, відповідно, виконання позивачем вимог п.5.4 Договору про його припинення у зв'язку із закінченням строку, на який він був укладений - 29.11.2007 року.

Відповідно, відсутні також докази повернення орендованого приміщення в 15-денний термін у зв'язку з припиненням даного договору.

В свою чергу, відповідач частину орендованого приміщення площею 44,0 кв. м. передав балансоутримувачу 30.05.2008р. та решту площі 44,00 кв. м. - 01.12.2008р., про що свідчать акти приймання - передачі орендованого майна (а. с. 11, 12).

Таким чином, як встановлено господарським судом, відповідач користувався орендованим майном до 01.12.2008 року.

Позивач у період з серпня 2008 року по листопад 2008 року виставляв відповідачу рахунки на сплату орендної плати ( а с. 64-71), а останній здійснював платежі за оренду приміщення ( платіжне доручення № 113 від 10.10.2008 р. на суму 5800,00 грн. з призначенням платежу " за оренду приміщення серпень-вересень 2008 року") ( а с. 83).

У письмовому поясненні від 13.05.2010 року № 352 позивач КП "Агенство з управління майном" Житомирської міської ради зазначає, що перераховані відповідачем кошти в сумі 5800, 00 грн. були зараховані відповідно до статті 534 ЦК України в рахунок наявної заборгованості по орендній платі, зокрема частково за червень 2008 року у сумі 1984,53 грн., повністю за липень 2008 року у сумі 2842,75 грн. та частково за серпень у сумі 972,72 грн. ( а с. 94).

Таким чином, залишок боргу зі сплати орендної плати за серпень - листопад 2008 року склав відповідно 4614,15 грн.

У процесі вирішення спору відповідачем, за винятком письмового відзиву на позов та усних пояснень по суті спору, не було подано будь - яких письмових доказів на підтвердження своїх заперечень, як того вимагає ст. 33 ГПК України, в тому числі, не спростовано факт користування частиною орендованого приміщення до 01.12.2008 року.

Заслухавши прокурора та представника відповідача, на підставі встановлених господарським судом обставин, керуючись ст. 4-7, 33, 43 ГПК України, господарський суд прийшов до висновку задовольнити позов частково, виходячи з наступного.

Як свідчить зміст предмету позову, прокурором сукупно заявлено наступні матеріально-правові вимоги до відповідача: про стягнення основного боргу з орендної плати на суму 4614,15 грн., про стягнення пені за несвоєчасний розрахунок на суму 333,91 грн., про відшкодування експертної оцінки у розмірі 840,00 грн.

Як підставу позову зазначено Договір оренди нерухомого майна № 43 від 29.12.2006 року.

В частині судового захисту матеріально-правової вимоги про стягнення основного боргу у сумі 4614,15 грн., господарський суд, оцінивши наявні в матеріалах та досліджені у судовому засіданні докази, прийшов до висновку про їх задоволення у повному обсязі з наступних підстав.

За своєю правовою природою правовідносини, що склалися між сторонами є правовідносинами з оренди (найму).

Статтею 764 Цивільного кодексу України визначено правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди.

У цій статті прямо зазначено: якщо орендар продовжує користуватися майном після закінчення строку договору оренди, то, за відсутності заперечень орендодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Враховуючи те, що у даному випадку йдеться про комунальне майно, крім Цивільного кодексу України, слід керуватися також і спеціальними нормами, які закріплені в Законі України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 р. №2269-ХІІ.

Так, відповідно до ст.3 Закону України "Про оренду державного і комунального майна" ( далі - Закон про оренду), відносини стосовно оренди державного майна, майна що належить АР Крим чи знаходиться в комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом і іншими нормативно-правовими актами.

У частині 2 статті 17 цього Закону зазначено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Отже, чинне законодавство України передбачає можливість автоматичної пролонгації договору оренди в разі відсутності заперечень як зі сторони орендодавця, так і зі сторони орендаря.

Натомість, у Договорі оренди нерухомого майна № 43 від 29.12.2006 року відсутня договірна умова щодо автоматичної пролонгації строку його дії та умов, ним передбачених.

В таких випадках, застосуванню підлягає стаття 6 Цивільного кодексу України, у якій йдеться про співвідношення актів цивільного законодавства і договору, та відповідно до частини 3 якої, сторони наділяються правом врегулювати свої відносини на власний розсуд та відступити від положень актів цивільного законодавства, за винятком, коли останні заборонять таку можливість, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

За змістом Закону про оренду в цілому, його норми не забороняють сторонам договору оренди комунального майна не включати до його умов законодавчу умову щодо автоматичної пролонгації договору, а відтак, не містять обов'язку для сторін її передбачати, оскільки строк дії договору є його істотною умовою, а закінчення строку договору є підставою для його припинення.

Більше того, не варто залишати без уваги ст.777 ЦК України, згідно з якою наймач, який належно виконував свої обов’язки по договору найму, після спливу строку дії договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк.

Наведеним додатково доводиться висновок суду про те, що відсутність договірної умови про автоматичну пролонгацію унеможливлює продовження строку дії договору оренди на той самий строк в силу закону, а саме, за правилами ст. 764 ЦК України та ст. 17 Закону про оренду.

Господарський суд звертає увагу також на те, що за змістом статті 17 Закону про оренду автоматична пролонгація зумовлює продовження терміну дії договору на той самий термін та на тих самих умовах, які були ним передбачені.

Однак продовження Договору оренди нерухомого майна № 43 від 29.12.2006 року на тих самих умовах не відбулося, враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів прийняття відповідного рішення міськвиконкомом Житомирської міської ради, як власником орендованих приміщень.

Тому, за відсутності відповідного рішення міськвиконкому Житомирської міської ради про продовження строку дії Договору оренди нерухомого майна № 43 від 29.12.2006 року не можна вважати його автоматично продовженим на новий термін та на тих самих умовах, виходячи з буквального змісту ст. 764 ЦКУ та ст. 17 Закону України "Про оренду державного і комунального майна" в яких йдеться про сторін договору оренди.

За загальним правилом, пролонгація договору відбувається двома способами: а) шляхом укладення спеціальної угоди (протоколу) про продовження договору на новий строк та на тих самих умовах; б) шляхом включення умови про автоматичну пролонгацію в сам текст договору. Однак господарським судом зазначені обставини не встановлено.

В свою чергу, у відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Так, поданими позивачем доказами встановлено юридичний факт користування відповідачем орендованим приміщенням після закінчення строку дії Договору оренди. Можливість настання такого юридичного факту сторони передбачили у п.3.9 Договору оренди, у зв'язку з чим одночасно обумовили обов'язок орендаря сплачувати за таке користування орендну плату по день фактичного повернення приміщення згідно з актом прийому-передачі.

За таких обставин, та враховуючи обумовлену сторонами у договорі можливість нарахування плати за фактичне користування приміщенням після закінчення дії Договору оренди №43 від 29.12.2006 р., позовні вимоги в цій частині господарський суд вважає обґрунтованими.

Слід також зазначити, що безоплатне користування майном комунальної власності міста не допускається. Рішенням Житомирської міської ради може бути лише встановлена пільгова орендна плата на бюджетний рік ( п. 1.8 Положення про оренду, методику розрахунку та порядок використання плати за оренду майна комунальної власності територіальної громади м. Житомира в редакції від 18.33.2009 р. № 877) ( а с. 27).

Натомість доводи відповідача стосовно відсутності обов'язку сплачувати оренду оплату за період з серпня 2008 року по листопад 2008 року з підстав невикористання орендованого приміщення за призначенням, господарський суд відхиляє як безпідставні, оскільки, по -перше, згідно пункту 3.1 Договору обов'язок сплати орендної плати за користування об'єктом оренди зберігається незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря, по-друге, в Договорі відсутні умови щодо звільнення від сплати орендної плати з підстав невикористання об'єкту оренди з незалежних від орендаря обставин, так званих, форс-мажорних обставин ( явищ природного характеру (землетрус, повінь, пожежа) чи явищ соціального характеру (страйк, війна, тероризм, відключення електроенергії тощо).

Однак господарський суд не погоджується з позовною вимогою про стягнення з відповідача пені за прострочення сплати орендної плати в розмірі 333,91 грн., виходячи з наступного.

Пеня, за змістом статті 549 ЦК України, як різновид неустойки передбачається сторонами виключно у письмовій формі.

Згідно статті 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

У зв'язку з викладеним, господарський суд наголошує на тому, що Договір оренди №43 від 29.12.2006 р. як правочин припинив свою дію в цілому, а отже, застосування позивачем п. 3.8. Договору є безпідставним. Наявність між сторонами іншого правочину, вчиненого у письмовій формі щодо забезпечення виконання зобов'язання з фактичного користування орендованими приміщеннями позивачем не доведено.

За наведених обставин, господарський суд прийшов до висновку відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 333,91 грн.

Безпідставною господарський суд вважає також позовну вимогу про стягнення з відповідача витрат за проведення експертної оцінки в сумі 840,00 грн., виходячи з наступного.

У статті 11 Закону про оренду зазначено, що оцінка об'єкта оренди передує укладенню договору оренди.

Згідно п.2.3 Положення про оренду, методику розрахунку та порядок використання плати за оренду майна комунальної власності територіальної громади м. Житомира, затвердженого рішенням Житомирської міської ради від 30.11.2006р. № 125 та чинного на дату укладення Договору оренди № 43 від 29.12.2006 р. за базу для розрахунку орендної плати приймалась вартість орендованого майна, визначена шляхом проведення незалежної оцінки. Звіт із незалежної оцінки об'єкта оренди та рецензування звіту з незалежної оцінки замовлявся орендодавцем із подальшим відшкодуванням витрат орендарем.

У п. 6.17 Договору сторони обумовили, що витрати, пов'язані з проведенням експертної оцінки орендованого майна, відшкодовуються орендарем орендодавцю в місячний строк з дня підписання договору оренди.

У матеріалах справи відсутні докази проведення позивачем експертної оцінки орендованого майна до укладення сторонами Договору.

Відсутні відомості про вартість орендованого майна згідно експертної оцінки станом на дату підписання акту прийому-передачі приміщення 02 січня 2007 року, між балансоутримувачем та відповідачем.

Як свідчать матеріали справи, експертну оцінку орендованих відповідачем приміщень було здійснено лише у 2008 році, на підставі укладеного між Підприємством "Експерт - Сервіс - Консалт" та КП "Агентство з управління майном" Житомирської міської ради Договору № 09 від 13.11.2008р. та, відповідно, після припинення строку дії Договору оренди №43 від 29.12.2006 р. (а.с. 77).

А відтак, фактичні дані про проведення експертної оцінки орендованих приміщень не можуть бути прийнятті судом в якості належної підстави до заявленого у цій справі предмету позову про відшкодування витрат на її проведення.

За наведених обставин, господарський суд прийшов до висновку відмовити у задоволенні позовних вимог в частині відшкодування витрат на проведення експертної оцінки у розмірі 840,00 грн.

Відповідно до ч. 3 статті 49 ГПК України державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита.

Оскільки позов пред'явлено прокурором, який звільнений від сплати державного мита відповідно до ст. 4 Декрету КМУ від 21.01.1993р. № 7-92 "Про державне мито", а відповідач МПП "Савл", навпаки, є суб'єктом його сплати, з останнього слід стягнути в дохід Державного бюджету України пропорційно розміру задоволених вимог державне мито у розмірі 81,31 грн. та 188,14 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

На підставі ст. ст. 11, 547, 549 та 764 ЦК України, ст. ст. 3, 11, 17 та 26 Закону України "Про оренду державного і комунального майна" та керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного малого підприємства "Савл" (м. Житомир, вул. 8 Березня, 11/1, кв.6, іден. код 20414614) на користь Комунального підприємства "Агенство з управління майном" Житомирської міської ради (м. Житомир, вул. Михайлівська, 10-а, іден. код 34788934) - 4614,15 грн. заборгованості по орендній платі.

2. Стягнути з Приватного малого підприємства "Савл" (м. Житомир, вул. 8 Березня, 11/1, кв.6, іден. код 20414614) в дохід Державного бюджету - 81,31 грн. державного мита та 188,14 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

3. У стягненні пені в розмірі 333,91 грн. та витрат на проведення експертної оцінки орендованого майна у розмірі 840,00 грн. відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя Машевська О.П.

"_____" _____2010р.

Віддрукувати: 1 - у справу, 2-3 -позивачам, 4 - відповідачу, 5,6 - прокурору

: