Рішення № 10752824, 29.04.2010, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "29" квітня 2010 р.Справа № 5/22-Д

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді

судді Брагіної Я.В.

судді

за участю представників сторін

від позивача Марчук О.С. - голова Раковицької сільської ради (посвідчення №32 від вересня 2009р.)

від відповідача ОСОБА_2 - фізична особа-підприємець

від прокуратури: Слівінський О.О. - посв.№115

Розглянув справу за позовом Прокурора Радомишльського району в інтересах держави в особі Раковицької сільської ради (с.Раковичі, Радомишльський район)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (с.Раковичі, Радомишльський район)

про визнання недійсним договору на тимчасове користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 15.02.03.

Спір вирішується в більш тривалий строк у відповідності до ч.3 ст.69 ГПК України.

Прокурор Радомишльського району в інтересах держави в особі Раковицької сільської ради звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом про визнання недійсним договору на тимчасове користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 15.02.03., укладеного між Раковицькою сільською радою та ОСОБА_2.

Прокурор у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві. Просив суд визнати договір на тимчасове користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 15.02.03., укладений між сторонами, недійсним у зв'язку з його невідповідністю вимогам чинного законодавства.

Представник позивача в судовому засіданні також підтримав позов у повному обсязі. Крім того, надав для огляду оригінал договору на тимчасове користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 15.02.03., а також книгу записів реєстрації договорів оренди землі по Раковицькій сільській раді, в якій зазначено, що спірний договір зареєстровано позивачем. Зазначив, що відповідач продовжує користуватися спірною земельною ділянкою на підставі оспорюваного договору.

Відповідач у засіданні суду не заперечував проти позову. Окрім того, надав письмове пояснення, в якому зазначив, що земельна ділянка за спірним договором виділялась ОСОБА_2 для зайняття підприємницькою діяльністю. Пояснив, що користується земельною ділянкою згідно договору на тимчасове користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 15.02.03. Також, зазначив, що неодноразово звертався до позивача із заявами про приведення земельних правовідносини між сторонами у відповідність до вимог чинного законодавства, проте, позивач тільки перед зверненням прокурора до суду надав відповідь.

Таким чином, враховуючи внутрішню волю відповідача щодо мети укладання спірного договору, а саме - для зайняття господарською діяльністю, суд приходить до висновку, що спір, який виник між сторонами, за змістом ст.ст.1, 12, 21 ГПК України підвідомчий господарському суду.

Заслухавши пояснення прокурора, представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Дійсно, 15.02.03. між Раковицькою сільською радою (орендодавець, позивач) та ОСОБА_2 (орендар, відповідач) укладено договір на тимчасове користування землею (в тому числі на умовах оренди), згідно умов якого Раковицька сільська рада надає, а ОСОБА_2 приймає в тимчасове користування земельну ділянку загальною площею 0,30 га для риборозведення строком на двадцять п'ять років (а.с.11).

Разом з тим, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог щодо визнання недійсним вищевказаного договору на тимчасове користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 15.02.03., враховуючи наступне.

За змістом ст.ст.13, 14 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу та основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ст.124 Земельного кодексу України (у редакції, чинній станом на час укладання спірного договору) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі р і ш е н н я відповідного органу виконавчої влади або о р г а н у м і с ц е в о г о с а м о в р я д у в а н н я шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Дане положення кореспондується зі ст.7 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на час укладення спірного договору), згідно якої п і д с т а в о ю д л я у к л а д е н н я д о г о в о р у о р е н д и і набуття права на оренду земельної ділянки, що перебуває у комунальній або державній власності, є р і ш е н н я о р е н д о д а в ц я.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст.19 Конституції України).

Згідно положень Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання регулювання земельних відносин відповідно до закону вирішується виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради (п.34 ч.1 ст.26).

З врахуванням вимог ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" відповідна рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Так, рішенням четвертої сесії 24-го скликання від 22.08.02. позивачем надано згоду на передачу ОСОБА_2 в довгострокову оренду строком на двадцять п'ять років земельну ділянку водного фонду (ставок) площею 0,38 га, розташовану в межах с. Раковичі, для риборозведення (а.с.10).

Слід зазначити, що рішення Раковицької сільської ради від 22.08.02. було підставою укладення між сторонами договору на тимчасове користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 15.02.03.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що позивачем рішенням від 02.06.08. (а.с.32) скасовано вказане рішення четвертої сесії 24-го скликання Раковицької сільської ради від 22.08.02., яким надано згоду на передачу відповідачеві в оренду спірної земельної ділянки.

Отже, суд приходить до висновку, що спірний договір суперечить вимогам ст.124 Земельного кодексу України (у редакції, чинній станом на час укладання спірного договору), оскільки рішення позивача, яке було підставою для укладення даного договору, скасоване.

Крім того, всупереч вимогам ст.14 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на час укладення спірного договору) у договорі на тимчасове користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 15.02.03. відсутні наступні істотні умови договору: місце розташування земельної ділянки; умови використання і збереження якості землі; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження і обтяження щодо використання земельної ділянки; сторона (орендодавець чи орендар), яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

У даному договорі вказано, що плата за землю вноситься землекористувачем щорічно у вигляді податку в розмірі 30,00грн.

Разом з тим, у спірному договорі не передбачено таку істотну умову, як орендну плату (розмір, індексація, форми платежу, терміни та порядок внесення і перегляду).

Слід зазначити, що відповідно до ст.12 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на час укладення спірного договору) договір оренди землі - це угода сторін про взаємні зобов'язання, відповідно до яких орендодавець з а п л а т у передає орендареві у володіння і користування земельну ділянку для господарського використання на обумовлений договором строк.

Це положення кореспондується зі ст.792 ЦК України, згідно якої за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування з а п л а т у.

Також, п.1. Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України №213 від 23.03.95. (зі змінами і доповненнями), передбачено, що з метою регулювання відносин при передачі землі у власність, спадщину, під заставу, при даруванні, купівлі-продажу земельної ділянки та п р а в а о р е н д и, визначенні ставок земельного податку, ціноутворенні, обліку сукупної вартості основних засобів виробництва, визначенні розміру внеску до статутних фондів акціонерних товариств, об'єднань, кооперативів здійснюється г р о ш о в а о ц і н к а земель.

Проте, звіт про здійснення грошової оцінки наданої відповідачу в оренду спірної земельної ділянки в матеріалах справи відсутній і такий останнім не надано.

Варто зазначити, що ч.3 ст.14 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на час укладення спірного договору) відсутність у договорі оренди однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, порушення вимог статей 4, 5, 6, 7, 9, 13, 15 цього Закону є підставою для відмови у державній реєстрації договору оренди згідно зі статтею 18 цього Закону, а також для в и з н а н н я д о г о в о р у н е д і й с н и м відповідно до законів України.

Згідно ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 215 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Таким чином, спірний договір суперечить вимогам ст.ст.7, 12, 14 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на час укладення спірного договору), ст.124 Земельного кодексу України (у редакції, чинній станом на час укладання спірного договору), п.1. Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України №213 від 23.03.95. (зі змінами і доповненнями), оскільки в ньому відсутні такі істотні умови, як місце розташування земельної ділянки; орендна плата (розмір, індексація, форми платежу, терміни та порядок внесення і перегляду); умови використання і збереження якості землі; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження і обтяження щодо використання земельної ділянки; сторона (орендодавець чи орендар), яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін, а також відсутнє рішення відповідного органу, яке було підставою для укладення даного договору.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.290 ГК України оренда земельної ділянки без договору, укладеного в письмовій формі, п о с в і д ч е н о г о н о т а р і а л ь н о та зареєстрованого в установленому законом порядку, не допускається.

Також, за змістом ч.3 ст.13 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на час укладення спірного договору) договір оренди земельної ділянки, укладений на строк більше 5 років, в обов'язковому порядку п о с в і д ч у є т ь с я н о т а р і а л ь н о за її місцезнаходженням.

У порушення вищевказаних норм спірний договір, укладений строком на двадцять п'ять років, не був нотаріально посвідчений.

Таким чином, з врахуванням вимог ч.1 ст.220 ЦК України, згідно якої в разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним, договір на тимчасове користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 15.02.03. вважається недійсним. А згідно ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Проте, оскільки відповідач користується спірною земельною ділянкою на підставі договору на тимчасове користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 15.02.03. і не повертає її позивачу, то суд приходить до висновку про визнання даного договору недійсним.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач позов щодо предмету та підстав не спростував, у засіданні суду проти позовних вимог не заперечував.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що договір на тимчасове користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 15.02.03. укладено з порушенням норм чинного законодавства, тому в повному обсязі задовольняє позовні вимоги, які обгрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, що знаходяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч.2 ст.49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

Матеріали справи свідчать, що у правовідносинах між сторонами є неправомірні дії позивача, а саме: неповідомлення відповідача про розгляд питання щодо скасування рішення Раковицької сільської ради від 22.08.02., а також про прийняття останньою рішення від 02.06.08. про скасування рішення Раковицької сільської ради від 22.08.02., яке було підставою укладення спірного договору, реєстрація оспорюваного договору на один рік, хоча в самому договорі зазначено строк дії договору - 25 років, тому, керуючись ч.2 ст.49 ГПК України, суд приходить до висновку про стягнення судових витрат з позивача.

На підставі ст.ст.13, 14 Конституції України, ст.124 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час укладення спірного договору), ст.ст.203, 215, 220, 792 Цивільного кодексу України, ст.290 Господарського кодексу України, ст.ст.26, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст.ст.7, 12, 13, 14 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на час укладення спірного договору), Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України №213 від 23.03.95. (зі змінами і доповненнями) (у редакції, чинній на час укладення спірного договору), та керуючись ст.ст.33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним договір на тимчасове користування землею (в тому числі на умовах оренди) загальною площею 0,30 га від 15.02.03., укладений між Раковицькою сільською радою та ОСОБА_2.

3. Стягнути з Раковицької сільської ради (12260, Житомирська область, Радомишльський район, с.Раковичі, вул. Центральна, 36-А); ідент. код 04343913):

- у дохід державного бюджету України - 85,00грн державного мита;

- у дохід державного бюджету України на р/р 31218259703002 УДК в м. Житомирі, код ЗКПО 22062319, банк отримувача - ГУДКУ у Житомирській області, код доходу 22050000 - 236,00грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання мотивованого рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України.

СуддяБрагіна Я.В.

Дата підписання рішення: 05.05.10.

Віддрукувати: 1 - в справу, 2 - позивачу, 3 - відповідачу, 4,5 - прокур.