Рішення № 10752736, 15.04.2010, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "15" квітня 2010 р. Справа № 15/163

Господарський суд Житомирської області у складі:

Судді Кравець С.Г.

при секретарі Шевчук-Сингаївська І.Г.

за участю представників сторін

від позивача: Архипова В.В. - представника за дорученням №04/01 від 04.01.2010р.

(приймав участь в судовому засіданні 13.04.2010р.),

від відповідача: Мазуренко Т.В. представника за довіреністю від 12.04.2010р.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Дочірнього підприємство "УКРАГРОТРЕЙД" (м. Алчевськ Луганської області)

до Спільної науково-виробничої фірми "Авгур" (м. Житомир)

про стягнення 42 787,97 грн.

В судовому засіданні 13.04.2010р., в порядку ст. 77 ГПК України, оголошувалась перерва до 15.04.2010р.

Дочірнє підприємство "УКРАГРОТРЕЙД" звернулось з позовом про стягнення на його користь з Спільної науково-виробничої фірми "Авгур" 21799,96грн. основної заборгованості, 764,33грн. пені, 19999,98грн. штрафу та 111,85грн. - 3% річних.

До господарського суду 07.04.2010р. від Дочірнього підприємства "УКРАГРОТРЕЙД" надійшла заява з уточненням позовних вимог, відповідно до якої, позивач просить стягнути з відповідача 20799,96грн. основної заборгованості, 1435,52грн. пені, 19999,98грн. штрафу та 210,08грн. - 3% річних.

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи передбачені ст. 22 ГПК України права позивача, вказана заява не суперечить вимогам чинного законодавства України, не порушує чиїх-небудь прав та охоронюваних законом інтересів та приймається судом. Розгляд справи здійснюється з урахуванням поданих змін.

Представник позивача в судовому засіданні 13.04.2010р. уточнені позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Після оголошеної в судовому засіданні 13.04.2010р. перерви, представник позивача в судове засідання 15.04.2010р. не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, під розписку.

Представник відповідача позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості, пені та 3% річних визнав, просив суд відмовити в позові в частині стягнення 19999,98грн. штрафу.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 13.07.2008р. між Дочірнім підприємством "УКРАГРОТРЕЙД" (позивач/продавець) та Спільною науково-виробничою фірмою "Авгур" (відповідач/покупець) було укладено договір №1252, за умовами якого, позивач зобов'язався передати у власність відповідача товар (крупи), а відповідач зобов'язався прийняти товар та здійснити його оплату (а.с. 5).

Стаття 655 Цивільного кодексу України визначає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов договору №1252 від 13.07.2008р., відповідачем 11.12.2009р. по видатковій накладній №47 від 11.12.2009р. (а.с.10), через уповноваженого представника, який діяв на підставі довіреності №27 від 11.12.2009р. (а.с. 9), було отримано від позивача товар (крупу гречану) в кількості 10 тонн на загальну суму 39999,96грн.

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Умовами п. 2.1 договору №1252 від 13.07.2008р. визначено строк передачі товару – на протязі двох днів з моменту надходження оплати на розрахунковий рахунок або в касу продавця.

Пунктом 2.3 договору №1252 від 13.07.2008р. сторони погодили, що у випадку дострокової передачі партії товару продавцем - покупець зобов'язується провести оплату на протязі двох банківських днів з моменту передачі товару.

Відповідач зобов'язання щодо проведення розрахунків за отриманий товар у встановлений договором строк, а саме: до 15.12.2009р. не виконав.

До звернення позивача з позовом до господарського суду, відповідач здійснив часткове погашення заборгованості за отриманий товар шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача на суму 5200,00грн., що підтверджується платіжними дорученнями: № 132 від 30.12.2009р. на суму 700,00грн. (а.с.22), № 2 від 05.01.2010р. на суму 1000,00грн. (а.с. 23), № 8 від 12.01.2010р. на суму 1500,00грн. (а.с. 24), № 16 від 15.01.2010р. на суму 1000,00грн. (а.с. 25), № 23 від 19.01.2010р. на суму 1000,00грн. (а.с. 26).

Крім того, відповідачем було здійснено часткове повернення позивачу товару (крупи гречаної) в кількості 3500 кг. на суму 14000,00грн., про що свідчить видаткова накладна (повернення) № АВ-0000016 від 30.12.2009р. (а.с. 13).

Таким чином, у відповідача перед позивачем залишилась непогашеною заборгованість за отриманий товар в сумі 20799,96грн.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Нормою ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

На час розгляду справи, Спільна науково-виробнича фірма "Авгур" не надала суду доказів погашення заборгованості перед позивачем за отриманий товар по видатковій накладній №47 від 11.12.2009р. на суму 20799,96грн.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 20799,96грн. основної заборгованості є правомірними та підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивач, згідно із заявою про уточнення позовних вимог (а.с. 31-32), просить стягнути з відповідача 1435,52грн. пені, 19999,98грн. штрафу та 210,08грн. - 3% річних.

Розглядаючи питання про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення з відповідача пені, штрафу та 3% річних, господарський суд враховує таке.

Частина 1 статті 546 ЦК України визначає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до ст. 549 ЦК України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до п.3.3. договору № 1252 від 13.07.2008р., за несвоєчасну чи неповну оплату поставленої партії товару покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

Пунктом 3.4 зазначеного договору, сторони передбачили, що за неналежне виконання чи повне невиконання зобов'язань по даному договору однією із сторін, на винну сторону покладається штраф у розмірі 50% вартості невиконаного зобов'язання, незалежно від відшкодованих винною стороною збитків.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 1435,52грн. нараховану за періоди: з 16.12.2009р. по 29.12.2009р. на суму заборгованості 39999,96грн., з 30.12.2009р. по 04.01.2010р. на суму заборгованості 25299,96грн., з 05.01.2010р. по 11.01.2010р. на суму заборгованості 24299,96грн., з 12.01.2010р. по 14.01.2010р. на суму заборгованості 22799,96грн., з 15.01.2010р. по 18.01.2010р. на суму заборгованості 21799,96грн., з 19.01.2010р. по 01.04.2010р. на суму заборгованості 20799,96грн., у відповідності до представленого розрахунку (а.с. 33).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 1435,52грн. пені є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті за отриманий по договору №1252 від 13.07.2008р. товар на суму 39999,96грн., у відповідності до п. 3.4 договору позивачем нараховано штраф в сумі 19999,98грн., вимога про стягнення якого є правомірною, оскільки відповідач оплату у встановлений договором строк - до 15.12.2009р. (на протязі двох банківських днів з моменту передачі товару), не здійснив.

Разом з тим, встановивши правомірність заявлених позивачем вимог в частині стягнення 19999,98грн. штрафу, суд, водночас, враховує наступне.

Відповідно до ч. 2 п.1 ст. 175 Господарського кодексу майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Штрафними санкціями (неустойка, штраф, пеня), згідно із ч.230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. При цьому, згідно ст.217 ГК України, "господарські санкції" є заходами впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

Частиною 1 ст.550 Цивільного кодексу України встановлено загальне правило про те, що кредитор має право на стягнення неустойки у всіх випадках порушення боржником зобов'язання, незалежно від того, виникли чи ні у зв'язку з цим порушенням збитки на стороні кредитора.

Водночас, частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності обставин, які мають істотне значення.

Аналогічна за змістом і ст.233 Господарського кодексу України згідно якої, у разі, якщо порушення зобов’язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.83 Господарського кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Юридичний аналіз наведених правових норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Відповідач у відзиві на позовну заяву посилається на те, що заявлений до стягнення розмір штрафу – 19999,98грн. є надзвичайно великим порівняно із збитками позивача. На даний час відповідач знаходиться у важкому фінансовому стані, оскільки за підсумками 2009 року має від’ємне значення балансу, тобто збитки. Крім того, за СНВФ "Авгур" існує прострочена заборгованість по кредиту в сумі 357209,44грн., яка на даний час перед банком не погашена.

В обґрунтування наведених обставин, відповідачем представлено кредитний договір від 26.03.2007р. (а.с. 40), повідомлення Житомирського регіонального відділення "Приватбанк" (а.с. 41), баланс підприємства на 31.12.2009р. (а.с. 38) та звіт про фінансові результати за 2009 рік (а.с. 39). У відповідності до звіту про фінансові результати за 2009р. сума збитків СНВФ "Авгур" у 2009 році становить 10400,00грн.

Приймаючи до уваги фінансовий стан відповідача та зважаючи на невідповідність розміру штрафних санкцій наслідкам порушення, беручи до уваги співвідношення суми правомірно нарахованих позивачем відповідачу штрафних санкцій розміру дебіторської заборгованості відповідача, господарський суд вважає, що у даному випадку, наявні підстави для застосування судом права зменшити розмір штрафних санкцій.

Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню з відповідача, ґрунтується, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ч.1 ст.3 ЦК України).

Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм; спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права, з шануванням прав та інтересів інших осіб, моралі суспільства тощо.

При цьому, справедливість можна трактувати як визначення нормою права обсягу, межі здійснення і захисту цивільних прав та інтересів особи адекватно її ставленню до вимог правових норм. Добросовісність означає прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. Розумність - це зважене вирішення питань регулювання цивільних відносин з урахуванням інтересів усіх учасників, а також інтересів громади (публічного інтересу).

Справедливість - одна з основних засад права, властивість права, яка є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, яка виражається, зокрема, у рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичною відповідальності вчиненому правопорушенню.

Тому, визначаючи по справі відповідальність Спільної науково-виробничої фірми "Авгур", суд виходить саме з вищеназваних принципів права, оскільки, на думку суду, в даному випадку, розмір штрафу є неспіврозмірним із наслідками порушення грошового зобов'язання, беручи до уваги об'єктивно встановлені обставини справи, а також, з врахуванням матеріальних інтересів сторін, їх фінансового стану за наявних інфляційних процесів у економіці держави.

Приймаючи до уваги вищевикладене, розглянувши в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності та оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, керуючись законом і користуючись наданими йому правами, а також надавши юридичну оцінку співвідношенню пред'явлених до стягнення санкцій і наслідків допущеного відповідачем порушення, господарський суд дійшов висновку про необхідність зменшення належного до сплати штрафу до 5000,00 грн.

Посилання відповідача на те, що вимога про стягнення одночасно пені та штрафу за прострочення виконання грошового зобов’язання суперечить принципу понесення виключно одного виду відповідальності за одне порушення, задекларованого Конституцією України, не приймається господарським судом до уваги, з огляду на таке.

Положеннями статей 627, 628, 629 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Як уже зазначалось, умовами укладеного між сторонами договору № 1252 від 13.07.2008р., а саме п.3.3. договору сторони обумовили, що за несвоєчасну чи неповну оплату поставленої партії товару покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочки, а згідно з п. 3.4. договору за неналежне виконання чи повне невиконання зобов'язань по даному договору однією із сторін, на винну сторону покладається штраф у розмірі 50% вартості невиконаного зобов'язання, незалежно від відшкодованих винною стороною збитків.

Слід зазначити, що штраф й пеня є різновидами неустойки, чітке визначення яких наведене у частинах 2 та 3 ст. 549 ЦК України.

Згідно з ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.

Кваліфікуючими ознаками штрафу є:

- можливість встановлення за майже будь-яке порушення зобов’язання: невиконання або неналежне виконання (порушення умов про кількість, якість товарів, робіт (послуг), виконання зобов’язання неналежним способом тощо).

- обчислення у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.

Частиною 3 статті 549 ЦУ України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Пеня характеризується такими ознаками:

- застосування виключно у грошових зобов’язаннях;

- можливість встановлення тільки за такий вид порушення зобов’язання, як прострочення виконання (порушення умови про строки);

- обчислення у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов’язання;

- триваючий характер - нарахування пені за кожний день прострочення.

Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права, такі господарські санкції як штраф та пеня не є тотожними, а навпаки, хоча і є різновидами неустойки, є різними правовими категоріями. Штраф застосовується одноразово у випадку прострочення боржником виконання зобов’язання понад встановлений сторонами зобов’язання термін та може встановлюватися за будь-яке порушення, тоді як пеня має триваючий характер, тобто нараховується за певний проміжок часу, є видом відповідальності за невиконання, за загальним правилом, виключно грошового зобов’язання.

При укладені договору №1252 від 13.07.2008р. сторони дійшли згоди щодо стягнення одночасно штрафу (п. 3.4.) та пені (п. 3.3.). Тому одночасне застосування штрафу та пені не суперечить вимогам чинного законодавства України та умовам укладеного між сторонами договору.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з наведеного позивачем розрахунку 3% річних (а.с.33), позивачем нараховано відповідачу 210,08грн. - 3% річних, зокрема:

нарахованих на суму заборгованості 39999,96грн. за період з 16.12.2009р. по 29.12.2009р. - 46,03грн.;

нарахованих на суму заборгованості 25299,96грн. за період з 30.12.2009р. по 04.01.2010р. - 12,48грн.;

нарахованих на суму заборгованості 24299,96грн. за період з 05.01.2010р. по 11.01.2010р. - 13,98грн.;

нарахованих на суму заборгованості 22799,96грн. за період з 12.01.2010р. по 14.01.2010р. - 5,62грн.;

нарахованих на суму заборгованості 21799,96грн. за період з 15.01.2010р. по 18.01.2010р. - 7,17грн.;

нарахованих на суму заборгованості 20799,96грн. за період з 19.01.2010р. по 01.04.2010р. - 124,80грн.;

Перевіривши зазначений розрахунок 3% річних, господарський суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 210,08грн. - 3% річних обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Дочірнього підприємства "УКРАГРОТРЕЙД" підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

З відповідача підлягає стягненню на користь позивача 20799,96грн. основного боргу, 1435,52грн. пені, 5000,00грн. штрафу та 210,08грн. - 3% річних.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі ст.ст. 525, 526, 509, ч.2, 3 ст. 549, ч. 1 ст. 550, ч. 3 ст. 551, 625 ЦК України, ч. 1 ст. 173, ч. 1 ст. 193 , ст. 233 ГК України та керуючись ст.ст. 49, 82 – 85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов Дочірнього підприємства "УКРАГРОТРЕЙД" (м. Алчевськ Луганської області) задовольнити.

2. Зменшити розмір штрафу до 5000,00грн.

3. Стягнути з Спільної науково-виробничої фірми "Авгур" (10003, м. Житомир, вул. Довженко 49, кв. 53, ідентифікаційний код 20401770) на користь Дочірнього підприємства "УКРАГРОТРЕЙД" (94223, м. Алчевськ Луганської області, вул. Декабристів 27-а, ідентифікаційний код 33284416):

- 20799,96грн. основного боргу,

- 1435,52грн. пені,

- 210,08грн. - 3% річних,

- 5000,00грн. штрафу,

- 424,46грн. - витрат по сплаті державного мита,

- 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя Кравець С.Г.

Дата підписання: "19" квітня 2010 року.

Віддрукувати: 3 примірники

1- до справи,

2,3- сторонам.