Постанова № 10752729, 14.04.2010, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський,3/65

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "14" квітня 2010 р. Справа № 4/1885

Господарський суд Житомирської області у складі:

Судді Лозинської І.В.

при секретарі Куденко О. О.

за участю представників сторін:

від позивача: Бєлікова О.А. - головний спеціаліст відділу забезпечення надходжень, організаційної роботи по соціальному захисту інвалідів, кадрового забезпечення та юридичної роботи Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, дор. від 17.09.2009р. вих. №06-814/1057

від відповідача: не з"явився

- прийняла участь: Докиль Н. Б. - головний спеціаліст - юрисконсульт Житомирського МЦЗ, дов. № 145 від 11.01.2010р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (м. Житомир)

до Малого багатопрофільного спільного підприємства "Стройсервіс" (с. Довжик Житомирського району)

про стягнення 4008,91 грн.

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 4008,91 грн. адміністративно - господарських санкцій за невиконання нормативу по працевлаштуванню інваліда з урахуванням суми пені.

Представником позивача в судовому засіданні в повному обсязі підтримано позовні вимоги.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив. Як вбачається з письмового відзиву (а. с. 8) відповідач визнав в повному обсязі суму нарахованої санкції за нестворення робочих місць для інвалідів у 2006 р. - 3962,50 грн.

Представник Житомирського МЦЗ в засіданні суду надав лист № 3443 від 14.04.2010р., в якому повідомлено, що відповідач не надавав до Житомирського МЦЗ звіти за формою 3-ПН впродовж 2006р.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника Житомирського МЦЗ, дослідивши матеріали справи, - господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991 р. № 875-XII (із змінами і доповненнями) (далі - Закон № 875-XII), підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною 1 статті 19 Закону № 875-XII передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону (ч. 2 - 3 Закону № 875-XII).

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Отже, нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні на підприємства покладений обов'язок по створенню (пристосуванню) певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Згідно із звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2006 р.( а. с. 5 ), поданого відповідачем Житомирському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становить 24 осіб; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" становить одну особу; розмір середньорічної заробітної плати штатного працівника становить у сумі 3962 грн. 50 коп. Тобто, згідно встановленого нормативу має бути працевлаштовано одного інваліда, проте на підприємстві не працевлаштовано жодного.

У зв'язку з цим, відповідачем свого обов'язку по створенню робочого місця для інваліда за 2006 рік не виконано.

Судом встановлено відсутність в матеріалах справи, доказів, які б свідчили про створення відповідачем у межах встановленого нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів; про створення спеціальної комісії підприємства для атестації робочих місць для працевлаштування інвалідів з залученням відповідних представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, а також матеріали атестації відповідних робочих місць; про затвердження заходів щодо створення робочих місць для інвалідів на підприємстві, відповідні інструкції, положення відповідача, інші письмові докази, що свідчать про наміри відповідача створити робочі місця для інвалідів; колективний договір (для дослідження питання відносно включення суб'єктом господарювання заходів щодо створення робочих місць); інструкція відповідача про робоче місце інваліда тощо.

Відповідно до ч. 10 ст. 19 Закону № 875-XII, керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Частиною 1 ст. 20 Закону № 875-XII (із змінами, внесеними згідно із Законом України від 23.02.2006 р. N 3483-IV) встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Відповідно до розрахунку позивача, розмір адміністративно - господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, становить у сумі 3962,50 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону № 875-XII, за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у сумі 46,41 грн. за період з 15.04.2007 р. по 24.05.2007 р. та надано розрахунок пені у сумі 85,68 грн. за період з 15.04.2007 р. до 26.06.2007 р. ( а. с. 10 ).

Стосовно заявленої до стягнення пені господарський суд вважає за необхідне зазначити таке. Ухвалою господарського суду Житомирської області від 01.08.2006р. за заявою УПФУ в Богунському районі м. Житомира порушено провадження у справі № 4/145-Б про банкрутство Малого багатопрофільного спільного підприємства "Стройсервіс" (с. Довжик Житомирського району) та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів відповідно до ст.12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Частиною 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вказано, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов"язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

За змістом ст. 12 вказано Закону мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію; їх виконання для боржника є обов'язковим, але пеня, штраф та інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що застосовуються до платника податків за порушення податкового законодавства, не нараховуються, оскільки ця норма визначає конкретний проміжок часу, який відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, але ніяк не пов'язаний із його суттю ( Постанова Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 р. № 15 "Про судову практику в справах про банкрутство" ).

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи обгрунтованість позовних вимог, які заявлені у відповідності до норм чинного законодавства та, які підтверджуються належними доказами, господарський суд вважає за необхідне визнати суму заборгованості у розмірі 3962,50 грн. адміністративно - господарської санкції за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. В частині стягнення пені у сумі 85,68 грн. за порушення терміну сплати адміністративно - господарських санкцій відмовити.

Відповідно до ч.4 ст.94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Частиною 1 статті 8 Закону № 875-XII, державне управління в галузі забезпечення соціальної захищеності інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, Міністерством охорони здоров'я України та органами місцевого самоврядування.

Згідно з п. 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2002 р., Фонд соціального захисту інвалідів є урядовим органом державного управління, який діє у складі Міністерства праці та соціальної політики України та підпорядковується йому.

Для реалізації покладених на Фонд соціального захисту інвалідів завдань за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики України утворюються територіальні відділення Фонду.

Таким чином, відділення Фонду є органом державної влади, який у взаємовідносинах з підприємством реалізує владні управлінські функції, а право відділення Фонду на звернення до суду у спірних відносинах визначено у законодавчому порядку.

Згідно з п. 10 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21 січня 1993 року N 7-93, від сплати державного мита звільняються державні і громадські органи, підприємства, установи, організації та громадяни, які звернулися у випадках, передбачених чинним законодавством, із заявами по суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб, а також споживачі - за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

За таких обставин, судові витрати з сторін не стягуються.

Керуючись ст.ст.94, 137, 158-163, 167, 186, 254, п.6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, - господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Малого багатопрофільного спільного підприємства "Стройсервіс", 10004, Житомирська область, Житомирський район, с. Довжик, вул. Нескорених,13, ідентифікаційний код 13550133

на користь Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, 10003, м. Житомир, вул. Домбровського, 38, ідентифікаційний код 20401066

- 3962,50 грн. адміністративно - господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом;

3. В частині стягнення пені у сумі 85,68 грн. за порушення терміну сплати адміністративно - господарських санкцій відмовити.

Постанова господарського суду Житомирської області набирає законної сили в строки, встановлені ст. 254 КАСУ.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції в порядку та строки, встановлені ст.186 КАСУ.

Суддя

Віддрукувати: 1 - в справу 2 - позивачу; 3 - відповідачу;