Рішення № 10752727, 13.04.2010, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

від "13" квітня 2010 р.Справа № 18/1792

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А.

за участю представників сторін

від позивача за первісним позовом: Голуб В.А., довіреність №24 від 18.01.2010р.;

від відповідача за первісним позовом: не з'явився,

розглянувши справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "Жежелівський кар'єр" (с.Жежелів Козятинського району Вінницької області)

до Приватного підприємства "Спайк-плюс" (м.Бердичів)

про стягнення 46347,75 грн. (згідно заяви про зменшення позовних вимог, а.с.68-69),

та за зустрічною позовною заявою Приватного підприємства "Спайк-плюс" (м.Бердичів)

до Відкритого акціонерного товариства "Жежелівський кар'єр" (с.Жежелів Козятинського району Вінницької області)

про визнання недійсним договору №6/09 від 03.04.2009р.,

Спір розглядається у більш тривалий строк, ніж передбачено ч.1 ст.69 ГПК України, за погодженням сторін відповідно до ч.4 ст.69 ГПК України.

Позивачем за первісним позовом пред'явлено позов про стягнення з відповідача за первісним позовом 48384,54грн., з яких: 38699,00грн. основного боргу, 7773,08грн. пені, 638,88грн. 3% річних та 1273,58грн. інфляційних. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач за первісним позовом посилається, що заборгованість виникла у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем за первісним позовом взятих на себе зобов'язань за договором №6/09 від 03.04.2009р.

Заявою про зміну позовних вимог №65 від 12.02.2010р (а.с.68-69) позивач за первісним позовом уточнив позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача за первісним позовом 46347,75грн., з яких: 38699,00грн. - основного боргу, 3087,87грн. - інфляційних, 893,34грн. - 3% річних, 3667,54грн. - пені.

Спір вирішується в межах уточнених позовних вимог.

18.02.2010р. Приватне підприємство "Спайк-плюс" подало зустрічну позовну заяву від 15.02.2010р. до Відкритого акціонерного товариства "Жежелівський кар'єр" про визнання недійсним договору №6/09 від 03.04.2009р. (а.с.83-85).

Мотивуючи зустрічну позовну заяву, відповідач зазначає, що у договорі №6/09 від 03.04.2009р. сторонами не визначені такі істотні умови, як кількість та ціна товару. Крім того, вказаним договором не передбачено строків виконання замовлення на поставку продукції та порядок оплати товару, таким чином, на думку ПП "Спайк-плюс" зміст договору, укладеного між ВАТ "Жежелівський кар'єр" та ПП "Спайк-плюс", не відповідає вимогам законодавства.

Керуючись ст.60 ГПК України, ухвалою суду від 22.02.2010р., зазначений зустрічний позов було прийнято для спільного розгляду з первісним позовом (а.с.98).

Представник позивача за первісним позовом в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, проти зустрічних позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві на зустрічну позовну заяву (а.с.99-101).

Крім того, представник позивача за первісним позовом в засіданні суду надав письмові пояснення (а.с.118), в яких пояснив причини, за яких в ідентичних накладних на поставку зазначені різні суми поставленого товару.

Представник відповідача за первісним позовом в засіданні суду 18.02.2010р. вимоги позивача за первісним позовом визнав у частині суми основного боргу, разом з тим вважає, що відносини між сторонами виникли не на підставі договору, а на підставі усної домовленості, тому просить суд відмовити позивачу за первісним позовом у стягненні штрафних санкцій.

Представник відповідача за первісним позовом в судове засідання 13.04.2010р. не з'явився, хоча про дату та час судового засідання повідомлений завчасно та належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.113). В адресованій господарському суду заяві від 08.04.2010р. відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) просить відкласти розгляд справи, посилаючись на неможливість його повноважного представника з'явитись в судове засідання з поважних причин, в підтвердження чого надіслав витяг з наказу №К-25/10 від 06.04.2010р. "Про надання щорічної відпустки Суховій В.М."

Розглянувши клопотання відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) про відкладення розгляду справи, приймаючи до уваги той факт, що неявка представника відповідача за первісним позовом не перешкоджає повному та всебічному розгляду справи, а також враховуючи, що відповідач за первісним позовом не був позбавлений права направити в судове засідання за довіреністю іншого представника, а також те, що представник відповідача, який був присутній в попередніх судових засіданнях, мав процесуальну можливість довести ті обставини, на які посилається відповідач як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд відхиляє клопотання відповідача та вважає за можливе здійснювати розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом), господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 03 квітня 2009 року між Відкритим акціонерним товариством "Жежелівський кар'єр" (позивач за первісним позовом у справі) та Приватним підприємством "Спайк-плюс" (відповідач за первісним позовом у справі) укладено договір №6/09 (а.с.8-9), за умовами якого позивач за первісним позовом зобов'язався продати, а відповідач за первісним позовом купити товар, а саме: щебеневу продукцію на умовах даного договору (п.1.1 договору).

Договір №6/09 від 03.04.2009р. підписаний повноважними представниками та скріплений печатками обох сторін.

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За своєю правовою природою договір №6/09 від 03.04.2009р. є договором поставки, який в свою чергу є різновидом договору купівлі-продажу.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Пунктом 1.3 вищезазначеного договору сторони встановили термін виконання замовлення - до повного виконання, а пунктом 2.5 погодили, що форма оплати безготівкова з можливістю відстрочки до 5 днів.

На виконання умов договору позивачем за первісним позовом було поставлено відповідачу за первісним позовом щебеневу продукцію на загальну суму 40835,00грн., що підтверджується видатковими накладними №ПР-0000326 від 03.06.2009р., №ПР-0000396 від 24.06.2009р., №ПР-0000102 від 06.04.2009р., №ПР-0000209 від 05.05.2009р. (а.с.107-110), податковими накладними (а.с.114-117) та довіреностями: серія ЯПР №170133 від 03.04.2009р., серія ЯПР №170144 від 05.05.2009р., №5 від 03.06.2009р. (а.с.18, 22, 26).

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Проте, відповідач за первісним позовом свої зобов'язання за договором №6/09 від 03.04.2009р. виконав частково на загальну суму 2136,00грн., внаслідок чого за останнім утворилась заборгованість в сумі 38699,00грн., яка на час розгляду справи не змінилась.

Позивач за первісним позовом направив відповідачу за первісним позовом претензію №535 від 14.10.2009р. (а.с.14) з вимогою провести розрахунки.

ПП "Спайк-плюс" у відзиві на претензію визнав заборгованість перед позивачем у розмірі 38699,00грн. та просив надати розстрочку для погашення заборгованості (а.с.74).

В матеріалах справи міститься акт звірки взаєморозрахунків станом на 20.01.2010р., підписаний повноважними представниками та скріплений печатками сторін (а.с.80), з якого вбачається, що Приватне підприємство "Спайк-плюс" визнало наявність у підприємства боргу перед позивачем за первісним позовом в сумі 38699,00грн.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).

Частиною 1 ст.229 ГК України та ч.1 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи наведене, суд вважає вимоги позивача за первісним позовом в частині стягнення 38699,00грн. основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач за первісним позовом просить стягнути з відповідача за первісним позовом 3667,54грн. пені за прострочення виконання зобов'язання.

Згідно п.3 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.3.3. договору №6/09 від 03.04.2009р. відповідач за первісним позовом відповідає за несвоєчасну оплату шляхом сплати пені в розмірі 0,1% від не перерахованої суми за кожен день прострочення платежу.

Як вбачається з уточненого розрахунку позивача за первісним позовом (а.с.71) пеня нарахована позивачем відповідно до приписів Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та з урахуванням вимог ч.6 ст.232 ГК України (нарахування санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Перевіривши розрахунок пені в розмірі 3667,54грн., суд вважає його правильним та таким, що підлягає задоволенню.

Позивач за первісним позовом також просить суд стягнути з відповідача за первісним позовом 893,34грн. 3% річних та 3087,87грн. інфляційних нарахувань.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарський суд, здійснивши перерахунок вказаних сум (а.с.70-71), вважає, що річні та інфляційні нараховані позивачем за первісним позовом обґрунтовано та з урахуванням приписів Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 12.05.1999р. №02-5/223 "Про деякі питання, пов'язані з застосуванням індексу інфляції" та відповідно до Рекомендації Верховного Суду України №62-97р від 03.04.1997р. щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, тому задовольняє позовні вимоги в частині стягнення з відповідача за первісним позовом 893,34 грн. 3% річних та 3087,87грн. інфляційних нарахувань.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст.525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Представник відповідача за первісним позовом в судовому засіданні позовні вимоги в частині суми основного боргу визнав, докази сплати заборгованості суду не надав.

Посилання відповідача за первісним позовом на те, що відносини між сторонами виникли не на підставі договору, а на підставі усної домовленості, суд вважає необґрунтованими, виходячи з наступного:

З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що договір №6/09 було укладено 03.04.2009р.

Перша поставка товару здійснювалась одразу після укладання договору №6/09 від 03.04.2009р., а саме 06.04.2009р., наступні - 05.05.2009р., 03.06.2009р. та 24.06.2009р.

Згідно з поясненнями, в т.ч. письмовими (а.с.102), представника позивача за первісним позовом (проти чого не заперечував відповідач за первісним позовом) сторони по справі жодних інших договорів, окрім договору №6/09 від 03.04.2009р., не укладали.

Частиною 1 статті 566 ЦК України передбачено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Як вбачається з договору №6/09 від 03.04.2009р. його предметом є поставка щебеневої продукції (п.1.1 договору).

Відповідно до п.3.2 Статуту позивача за первісним позовом (а.с.30), зокрема, видобуток та розробка корисних копалин (граніту); переробка та виготовлення продукції з граніту. Тобто, предмет діяльності позивача за первісним позовом співпадає з предметом поставки за договором.

В акті звірки взаєморозрахунків станом на 20.01.2010р., підписаного повноважними представниками та скріпленого печатками сторін (а.с.80) зазначено, що відповідач за первісним позовом, здійснюючи розрахунки за поставлену позивачем щебеневу продукцію, в призначенні платежу зазначав "Оплата за щебеневу продукцію з г і д н о д о г о в о р у №6/09 від 03.04.2009р.".

Таким чином, відповідач, підписавши вищезазначений договір та прийнявши його до виконання шляхом прийняття від позивача товару та проведення часткових розрахунків, здійснив дії, спрямовані на схвалення договору №6/09 від 03.04.2009р.

З урахуванням вищевикладеного суд вважає, що правовідносини між сторонами виникли на підставі договору №6/09 від 03.04.2009р.

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, господарський суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню на суму 46347,75грн., з яких: 38699,00грн. основного боргу, 3087,87грн. інфляційних нарахувань, 893,34грн. 3%річних, 3667,54грн. пені.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача за первісним позовом пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог, оскільки він спонукав позивача за первісним позовом звернутись з позовом до суду.

Що стосується зустрічного позову Приватного підприємства "Спайк-плюс" (позивач за зустрічним позовом у справі) до Відкритого акціонерного товариства "Жежелівський кар'єр" (відповідач за зустрічним позовом у справі), суд відмовляє в його задоволенні з огляду на наступне:

В зустрічному позові позивач за зустрічним позовом просить визнати недійсним договір №6/09 від 03.04.2009р., укладений між Приватним підприємством "Спайк-плюс" та Відкритим акціонерним товариством "Жежелівський кар'єр". В обґрунтування зустрічного позову позивач за зустрічним позовом зазначає, що у договорі №6/09 від 03.04.2009р. сторонами не визначені такі істотні умови, як кількість та ціна товару, також не передбачено строків виконання замовлення на поставку продукції та порядок оплати товару, таким чином, на думку ПП "Спайк-плюс" зміст договору не відповідає вимогам законодавства.

Такі твердження відповідача суд вважає необґрунтованими, при цьому суд приймає до уваги слідуюче:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини.

Господарський договір є однією з підстав виникнення прав та обов'язків його контрагентів у сфері господарювання.

Статтею 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 180 Господарського кодексу України встановлені істотні умови господарського договору.

Приписами ч.ч.1, 2, 3, 4 ст.180 Господарського кодексу України передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити п р е д м е т, ц і н у та с т р о к д і ї договору.

Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.

Відповідно до ч.8 ст.181 ГК України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Як зазначалося вище, договір №6/09 від 03.04.2009р. за своєю правовою природою є договором поставки.

Сторони у договорі визначили, що:

- предметом договору є поставка щебеневої продукції (п.1.1);

- якість і комплектність товару повинні відповідати держстандартам України (п.1.2);

- термін виконання замовлення - до повного виконання (п.1.3);

- форма оплати - безготівкова з можливістю відстрочки до 5 днів (п.2.5);

- при відвантаженні продукції Продавець передає Покупцеві документи згідно встановлених вимог до транспортування продукції (п.2.6).

- договір набуває чинності з моменту підписання його обома сторонами і діє до виконання сторонами своїх зобов'язань за договором (п.5.1).

Ціну сторони у договорі не визначили, оскільки пунктом 1.4 передбачили, що при зміні цін на "складові витрат при формуванні собівартості продукції" ціна буде коригуватися.

Натомість, дата поставки, ціна та кількість щебеневої продукції визначена сторонами у виданих на виконання умов договору видаткових накладних (а.с.107-110) на поставку щебеня.

У даному випадку суд вважає за необхідне врахувати такі обставини.

Ціна договору згідно з частиною 1 ст.189 ГК України, є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), які реалізують суб'єкти господарювання.

Відповідно до ст.691 ч.1 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу.

Відповідно до ст.632 ч.4 ЦК України якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Таким чином, регулюючи порядок визначення ціни в договорі купівлі-продажу, законодавець тим самим передбачає, що в договорі купівлі-продажу ціна може бути не визначена. За відсутності ціни у договорі визнавати його неукладеним доцільно тоді, коли ціна не може бути визначена у наведений вище спосіб.

Крім того, як зазначалось вище, договір був виконаний частково. Отже, відсутність будь-якої істотної умови у договорі, навіть i визнаної такою законодавством, не свідчить у даному випадку про неукладеність спірного договору.

Так, наявність підписаної сторонами накладної, факт прийняття товару покупцем та часткова його оплата є підтвердженням досягнення сторонами згоди по таких істотних умовах, як асортимент, кількість, ціна товару вже в процесі самого виконання. Отже, у даному випадку дії сторін свідчать про узгодження ними всіх істотних умов договору.

Враховуючи зміст, мету договору №6/09 від 03.04.2009р. і наступну поведінку сторін, суд вважає, що саме він є підставою виникнення спірних правовідносин, а видаткові накладні, згідно з якими здійснювалась поставка товару, є його невід'ємною складовою частиною, тому твердження позивача за зустрічним позовом про недосягнення сторонами істотних умов договору, є безпідставним.

Позивач за зустрічним позовом, звертаючись з вимогою про визнання договору недійсним, посилається на частини 1-3, 5, 6 статті 203 ЦК України, ч.1 ст.215 ЦК України.

Стаття 215 ЦК України встановлює недійсність правочину. Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Згідно ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, господарський суд вважає, що сторонами при укладенні договору №№6/09 від 03.04.2009р. були дотримані норми чинного законодавства, а тому твердження позивача за зустрічним позовом, що спірний договір суперечить загальним засадам цивільного законодавства, є необґрунтованим.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу позивача за зустрічним позовом на те, що чинним законодавством України не передбачена можливість визнання договору недійсним у разі відсутності істотних умов договору.

Недодержання сторонами обов'язку щодо погодження істотних умов договору відповідно до норми частини 8 ст.181 ГП України тягне за собою визнання договору неукладеним (таким, що не відбувся) і застосування відповідних правових наслідків.

Правові наслідки визнання господарського договору неукладеним (таким, що не відбувся) регулюються нормами глави 83 ЦК України про зобов'язання, які виникають у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач за зустрічним позовом не надав суду обґрунтованих доказів на підтвердження своїх вимог.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає вимоги позивача за зустрічним позовом такими, що не підлягають задоволенню, а тому в зустрічному позові суд відмовляє.

На підставі ст.ст.11, 525, 526, 566, 610-612, 625-626, 632, 655,691 Цивільного кодексу України, ст.ст.180, 181, 189, 193, 229 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Спайк-плюс" (м.Бердичів, вул.Зелена, 15, код ЄДРПОУ 311991428)

на користь Відкритого акціонерного товариства "Жежелівський кар'єр" (с.Жежелів Козятинського району, Вінницької області, ЄДРПОУ 00292379):

-38699,00 грн. основного боргу;

- 3087,87 грн. інфляційних нарахувань;

- 893,34 грн. 3%річних;

- 3667,54 грн. пені;

- 463,48грн. витрат по сплаті державного мита;

- 226,06грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В задоволенні зустрічного позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

СуддяСоловей Л.А.

Віддрукувати 3прим.:

1 - в справу

2,3-сторонам