Рішення № 10752697, 16.02.2010, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "16" лютого 2010 р.Справа № 9/1878

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Алексєєва М.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Волиньпродукт"(м. Луцьк Волинської області)

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (м. Коростень)

про стягнення 25 900,25 грн.

Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення на його користь з відповідача 25900,25 грн., з яких: 25026,75грн. заборгованості, 480,00грн. 25% річних, 393,50грн. пені.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, передбачених договором купівлі-продажу №Ф-2-/206 від 18.05.2009р. щодо оплати отриманої продукції в передбачений договором строк.

Сторони своїх представників, в засіданні суду 16.02.2010р. не направили, про причини неявки суд не повідомили, відповідач відзив на позовну заяву не надав.

Відповідно до ст.75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

18.05.2009р. між сторонами був укладений договір купівлі - продажу,згідно якого продавець (позивач) продає, а покупець (відповідач) купує й оплачує товар (продукцію) (а.с. 11-14).

У відповідності до ст.11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків сторін є укладення між ними договору.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Отже, між сторонами виникли правовідносини купівлі - продажу.

Відповідач отримав від позивача товар на загальну суму 255413,63 грн., що підтверджується накладними, оригінали яких були оглянуті в судовому засіданні, а належно завірені копії долучені до матеріалів справи (а.с. 15-72).

Згідно ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно п. 2.2 договору, оплата за товар відповідачем здійснюється впродовж 3 (трьох) робочих днів з урахуванням дня виписки видаткової накладної.

Відповідач частково розрахувався з позивачем шляхом перерахування грошових коштів на суму 230386,88грн.

Оскільки відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманого виконав частково, на день звернення з позовом до суду рахується заборгованість за отриманий товар в сумі 25026,75 грн.

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п.5.3 договору купівлі - продажу , за прострочення терміну оплати Покупець (відповідач) сплачує Продавцеві (позивачу) пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченої продукції за кожний день прострочення, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 393,50грн.

Пеня і штраф є штрафними санкціями, якими визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст.230 ГК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

Перевіривши поданий позивачем розрахунок пені, суд вважає його правильним та таким, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 480,00грн. - 25% річних.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

П.5.3 договору передбачено стягнення 25% річних від простроченої суми за кожен день затримки платежу.

Перевіривши розрахунок суми 25% річних, наданий позивачем разом з позовними матеріалами, суд приходить до висновку про його правильність, тому задовольняє позовні вимоги в цій частині.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 Господарського кодексу України, згідно якої об'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч.1 ст.509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 Господарського кодексу України).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими у відповідності до чинного законодавства та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі на суму 25900,25 грн., з яких: 25026,75грн. заборгованості, 480,00грн. 25% річних, 393,50грн. пені.

Витрати по сплаті державного мита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі ст.ст. 525, 526, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України та керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Волиньпродукт", 43026, Волинська область, м. Луцьк, вул. Єршова,11, оф.808, ідентифікаційний код 36394937 - 25026,75грн. заборгованості, 480,00грн. 25% річних, 393,50грн. пені, 259,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат за інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

СуддяАлексєєв М.В.

Дата підписання 09.03.2010р.

Віддрукувати:

1 - в справу

2,3 - сторонам