Рішення № 10752337, 10.08.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.08.10 р.                     Справа № 28/127                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Курило Г.Є.

при секретарі судового засідання Перекрестній О.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпропетровський завод точного литва”, м. Дніпропетровськ

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства “Азовзагальмаш”, м.Маріуполь

Про стягнення 419917 грн. 33 коп.

Представники:

Від позивача: Хомяк О.П.

Від відповідача: Кобилецька О.С.

СУТЬ СПОРУ:

В судовому засіданні оголошувалась

перерва з 13.07.2009р. по 20.07.2009р.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Дніпропетровський завод точного литва”, м.Дніпропетровськ, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Відкритого акціонерного товариства “Азовзагальмаш”, м.Маріуполь, про стягнення 419917 грн. 33 коп., в тому числі заборгованість в сумі 377876грн.48коп., штрафні санкції в розмірі 42040грн.85коп.          

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір №1/ПСН-02778 від 28.02.2007р., протокол розбіжностей до даного договору та протокол узгодження розбіжностей, додаткові угоди до даного договору, претензію №0112/1 від 01.12.2008р., видаткові накладні №0-00000241 від 02.09.2008р., №0-00000266 від 29.09.2008р., №0-00000281 від 27.10.2008р.

Господарський суд Донецької області ухвалою від 20.05.2009р. порушив провадження у справі № 28/127.

Позивач в судових засіданнях підтримав позовні вимоги викладені в позовній заяві.

15.06.2010р. до канцелярії господарського суду Донецької області від позивача надійшла заява б/н від 31.05.2010р. про збільшення позовних вимог, відповідно до якої останній просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму основного боргу в розмірі 377876,48грн., суму пені в розмірі 42040,85грн., 3% річних 17892,73грн., індекс інфляції в розмірі 78024,46 грн. Суд приймає до уваги вказану заяву та розглядає збільшені позовні вимоги.

Відповідач надав відзив на позовну заяву №523/1940 від 16.07.2010р., відповідно з яким позовні вимоги не визнає, оскільки позивачем не надані докази виставлення рахунків на оплату.

Відповідач надав до суду пояснення № 523/2075 від 27.07.2010р., в яких проти позову заперечує, та наполягає, що поставка була здійснена на підставі усної домовленості.

В процесі розгляду справи сторонами надавались письмові пояснення по суті спору, відповідно до яких кожен наполягає на своїй правовій позиції.

Розгляд справи відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи зупинявся та поновлювався відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи продовжувався за клопотанням сторін відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Перед початком розгляду справи по суті представників позивача та відповідача було ознайомлено з правами та обов’язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив:

28.02.2007р. між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю “Дніпропетровський завод точного литва”, м.Дніпропетровськ та відповідачем, Відкритим акціонерним товариством “Азовзагальмаш”, м.Маріуполь укладено договір №1/ПСН-02778 (договір), відповідно з яким постачальник (позивач) зобов`язується поставити, а покупець (відповідач) прийняти та оплатити кронштейн №106.00.008-0, в кількості 20000од., за ціною без ПДВ – 17,00грн., в сумі без ПДВ 340000,00грн.; кронштейн №106.00.009-0, в кількості 20000од., за ціною без ПДВ – 21,00 грн., в сумі без ПДВ - 420000,00грн.; на загальну суму з ПДВ – 912000,00грн. (п.1.1. договору).

Як встановлено судом, за своєю правовою природою між сторонами укладено договір поставки.

Відповідно до п.1 ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Загальна сума договору складає 912000,00грн. (п.6.2. договору).

Відповідно до п.4 додаткової угоди №1 від 01.11.2007р. до договору загальна сума договору з урахуванням даної додаткової угоди складає 945187,68 грн.

Відповідно до п.4 додаткової угоди №3 від 01.04.2008р. до договору загальна сума договору з урахуванням даної додаткової угоди складає 1428 838,68 грн.

Відповідно до п.4 додаткової угоди №4 від 01.06.2008р. до договору загальна сума договору з урахуванням даної додаткової угоди складає 1335 865,32грн.

Відповідно до п.3 додаткової угоди №6 від 27.10.2008р. до договору загальна сума договору з урахуванням даної додаткової угоди складає 2054 520,12 грн.

Як встановлено судом, вищезазначені додаткові угоди до договору підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств.

Строк дії договору встановлюється з моменту укладання його обома сторонами і діє до 31.12.2008р. (п. 12.1. договору в редакції додаткової угоди № 2 від 01.12.2007р.).

За твердженням позивача, на виконання умов договору позивач поставив товар відповідачу, що підтверджується видатковими накладними, наявними в матеріалах справи:

-          №0-00000241 від 02.09.2008р. – кронштейн 106.00.008-0, ціною за одиницю 24,40 грн., кронштейн 106.00.009-0, ціною за одиницю 28,40 грн., на загальну суму 65352,48грн.;

-          №0-00000266 від 29.09.2008р. - кронштейн 106.00.008-0, ціною за одиницю 24,40 грн., кронштейн 106.00.009-0, ціною за одиницю 28,40 грн., на загальну суму 170713,44 грн.;

-          №0-00000281 від 27.10.2008р. - кронштейн 106.00.008-0, ціною за одиницю 24,40 грн., кронштейн 106.00.009-0, ціною за одиницю 28,40 грн., на загальну суму 193848,48 грн.

За вищевказаними накладними товар був поставлений на загальну суму 429914,40грн.

Як встановлено судом, видаткові накладні виписані на підставі рахунків-фактур №0-0000191 від 02.09.2008р., №0-0000212 від 29.09.2008р., №0-0000227 від 27.10.2008р., наявних в матеріалах справи.

Факт отримання товару підтверджується підписом представника відповідача на видаткових накладних в графі „Отримал(а)”, який діяв на підставі довіреностей на отримання ТМЦ серія ЯПГ №130878 від 01.09.2008р., серія ЯПГ №131147 від 22.09.2008р., серія ЯПГ №131465 від 24.10.2008р. Відповідачем товар був прийнятий без будь-яких зауважень, що підтверджується підписами та печатками сторін на видаткових накладних.

В означених довіреностях є посилання на договір №1/ПСН-02778 від 28.02.2007р., в зв’язку з чим суд дійшов до висновку, що товар був поставлений на підставі цього договору.

Крім того, в матеріалах справи наявні банківські виписки, з яких вбачається, що відповідач частково сплатив суми боргу за договором №1/ПСН-02778 від 28.02.2007р.

Таким чином, твердження відповідача, що поставка товару була здійснена не в рамках договору №1/ПСН-02778 від 28.02.2007р. не приймається судом до уваги.

Суду також надані відповідні податкові накладні.

Судом встановлено, що товар за видаткової накладної №0-00000281 від 27.10.2008р. поставлявся відповідно до додаткової угоди №6 від 27.10.2008р. до договору.

Відповідач в поясненнях вказує на те, що відповідач підготував додаткову угоду № 5 від 01.08.2008р. до договору, однак підписаний з боку позивача екземпляр даної додаткової угоди на підприємстві відповідача відсутній. Відповідачем до матеріалів справи надана додаткова угода № 5 від 01.08.2008р., в якій зазначено, що сума договору, з урахуванням даної додаткової угоди, складає 1674360,12 грн. Вищезазначена додаткова угода підписана тільки представником відповідача.

Суд неодноразово вимагав від позивача надати копію додаткової угоди № 5 від 01.08.2008р. для залучення до матеріалів справи, однак вимоги суду не виконані, підписана обома сторонами додаткова угода № 5 від 01.08.2008р. до договору суду не надана.

При цьому, ціна товару, що вказана в видаткових накладних №0-00000241 від 02.09.2008р., №0-00000266 від 29.09.2008р., рахунках-фактурах №0-0000191 від 02.09.2008р., №0-0000212 від 29.09.2008р., податкових накладних відповідає ціні на товар, зазначеній в додатковій угоді № 5 від 01.08.2008р.

Таким чином, незважаючи на те, що додаткова угода № 5 від 01.08.2008р. не була підписана позивачем, позивач, поставляв товар 02.09.2008р. та 29.09.2008р. за ціною, зазначеної в даній додатковій угоді, а відповідач, в свою чергу, його приймав та частково оплачував.

Як зазначалось вище, відповідно до додаткової угоди № 6 від 27.10.2008р. до договору № 1/ПСН-02778 від 28.02.2007р., що підписана сторонами без заперечень, загальна сума договору з урахуванням даної додаткової угоди складає 2054520,12грн.

Вивчивши надані до матеріалів справи додаткові угоди, суд дійшов до висновку, що загальна сума договору згідно з додатковою угодою №6 від 27.10.2008р. встановлена з урахуванням додаткової угоди № 5 від 01.08.2008р.

На підставі вищевикладеного, суд зазначає, що сторони своїми конклюдентними діями змінили ціну на поставлений товар.

Відповідно до п. 7.1. договору (з урахуванням протоколу узгодження розбіжностей) оплата товару здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 20 днів з моменту отримання товару і виставлення рахунка.

Оплата здійснюється при наявності наступних документів: рахунок-фактура, податкова накладна, товарно-транспортна накладна або зал. накладна (п. 7.2. договору).

Постачальник разом з товаром передає наступні документи: сертифікат якості заводу –виготовлювача, рахунок-фактуру, податкову накладну, товарно-транспортну або зал. накладну (п. 4.2. договору).

Згідно до п. 3.7. договору приймання товару за якістю та кількістю у порядку, встановленому Інструкціями про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю №П-7 від 25.04.1966р. та кількістю №П-6 від 15.06.1965р.

Згідно п. 14 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю від 25.04.1966р. № П-7 приймання продукції по якості і комплектності виробляється в точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, Основними й Особливими умовами постачання, іншими обов'язковими для сторін правилами, а також по супровідним документам, що засвідчують якість і комплектність що поставляється продукції (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якості, рахунок-фактура, специфікація і т.п.). Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну якість і комплектність продукції, що надійшла, і в акті вказується, які документи відсутні.

Відповідно до п. 12 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю від 15.06.1965р. №П-6 приймання продукції по кількості здійснюється по транспортним і супровідним документам (рахункові-фактурі, специфікації, описові, пакувальним ярликам і ін.) відправника (виготовлювача). Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну наявність продукції, що надійшла, і в акті вказується, які документи відсутні.

Відповідних актів суду не надано. При отриманні товару покупцем не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за договором зобов’язань з поставки продукції.

Крім того, згідно ч. 1 ст. 666 ЦК України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві (ч. 2 ст. 666 ЦК України).

Виходячи зі змісту статей 688 та 690 ЦК України, товари, від яких покупець відмовився, повинні прийматися ним за відповідальне зберігання.

Оскільки суду не надано доказів незгоди відповідача щодо належності виконання позивачем прийнятих на себе згідно договору зобов’язань щодо надання відповідачу документів, не надано доказів відмови від цієї продукції та прийняття її у встановленому порядку на відповідальне зберігання, суд дійшов висновку, що свої зобов’язання позивач виконав у відповідності з умовами договору №1/ПСН-02778 від 28.02.2007р. та надав разом з товаром документи, зазначені в п. 4.2. договору разом з продукцією.

Крім того, як зазначалось вище в видаткових накладних є посилання на рахунки-фактури.

За приписом ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На підставі вищевикладеного, на момент подачі позовної заяви строк оплати товару за спірними видатковими накладними є таким, що настав.

За твердженням позивача відповідач частково сплатив заборгованість, що підтверджено відповідними банківськими виписками з посиланням на договір №1/ПСН-02778 від 28.02.2007р., наявними в матеріалах справи.

Позивачем на адресу відповідача була направлена претензія №0112/1 від 01.12.2008р. з вимогою про погашення виниклої заборгованості (докази відправлення претензії додані до матеріалів справи).

Однак, доказів погашення заборгованості в сумі 377876,48грн. за поставлений товар по спірним накладним відповідач не представив, акт звірки розрахунків, що був наданий позивачем відповідачу в судовому засіданні не підписав, свій акт звірки не склав, у зв’язку з чим господарський суд робить висновок, що на момент прийняття рішення грошове зобов’язання відповідача перед позивачем залишилось невиконаним, що є порушенням норм статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов’язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

При цьому, з урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпропетровський завод точного литва”, м.Дніпропетровськ в частині стягнення основного боргу в розмірі 377876,48грн. є обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 42040,85 грн. (з урахуванням періоду кожної окремої видаткової накладної).

Відповідно до п. 10.3 договору у випадку порушення постачальником строків платежів, передбачених п.7.1. даного договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочення, але не більш подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Оскільки Господарський кодекс України не містить визначень неустойки, штрафу та пені, які сплачуються у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, слід виходити із визначень, наведених у Цивільному кодексі України.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язань. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Судом самостійно здійснений перерахунок пені, в зв’язку з чим, судом встановлено, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню в розмірі 42000,40 грн. (з урахуванням періоду кожної окремої видаткової накладної за 6 місяців).

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 17892,73 грн. та інфляційні витрати в сумі 78024,46 грн. за період з 23.09.2009р. по 31.05.2009р. з урахуванням кожної накладної.

Відповідач заперечує проти стягнення 3% річних та інфляційних витрат, оскільки ці вимоги були викладені позивачем тільки в заяві про збільшення позовних вимог.

Відповідно до п. 3 листа Вищого господарського суду від 02.06.2006р. № 01-8/1228 (в редакції 08.04.2008р.) якщо додаткові позовні вимоги зв'язані з раніше заявленими позовними вимогами підставою виникнення або поданими доказами (наприклад, коли позов подано на суму основного боргу і позивач до прийняття рішення просить додатково стягнути пеню за прострочку платежу), то їх може бути пред'явлено з дотриманням, зокрема, приписів статті 58 ГПК.

На підставі викладеного, суд розглядає заявлені позовні вимоги позивача щодо стягнення 3% річних та інфляційних витрат.

За приписом ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, відповідно до рекомендацій відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ, що викладені в листі Верховного Суду України № 62-97 від 03.04.1997р., позивач неправомірно встановив період нарахування інфляційних витрат.

Однак, перевіривши арифметично розрахунок інфляційних витрат, суд встановив, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних витрат в розмірі 78024,46 грн. за період:

- за видатковою накладною №0-00000241 від 02.09.2008р. – з жовтня 2008р. по травень 2010р.;

- за видатковою накладною №0-00000266 від 29.09.2008р.– з листопада 2008р. по травень 2010р.;

- за видатковою накладною №0-00000281 від 27.10.2008р.– з грудня 2008р. по травень 2010р., підлягають задоволенню в повному обсязі.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 17892,73 грн. за період з 23.09.2009р. по 31.05.2009р. підлягають задоволенню частково в розмірі 17871,73грн.

В порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у разі судові витрати покладаються сторони пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 44, 49, 69, 77, 79, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпропетровський завод точного литва”, м.Дніпропетровськ, до відповідача, Відкритого акціонерного товариства “Азовзагальмаш”, м.Маріуполь, задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Азовзагальмаш” (за адресою: 87535, Донецька область, м.Маріуполь, пл.Машинобудівників, 1, р/р 26007900175012 в МФ „Першому Українському Банку” м.Маріуполя, МФО 335742, код ЄДРПОУ 13504334) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпропетровський завод точного литва” (за адресою: 49068, м.Дніпропетровськ, вул. Сухий Острів, 3, р/р26006010785700 в ЗАТ АБ „Радабанк” м.Дніпропетровськ, МФО 306500, код ЄДРПОУ 33564238) суму основного боргу в розмірі 377876,48 грн., пеню в розмірі 42000,40грн., 3% річних в розмірі 17871,73грн., інфляційні витрати в розмірі 78024,46 грн., а також витрати по сплаті державного мита в сумі 5157,73грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 312,46грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати накази після набуття рішенням законної сили.

У судовому засіданні 10.08.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення підписано 13.08.2010р.

Суддя