Рішення № 10752002, 03.08.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03.08.10 р. Справа № 13/131

Суддя господарського суду Донецької області Темкіжев І.Х.

при секретарі судового засідання Третяк А.О. розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного підприємця ОСОБА_1, м.Дніпропетровськ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Глобал Транс”, м.Донецьк

про стягнення 19133грн.56коп.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 паспорт серії №АЕ 478647 виданий Самарським РВДМУУМВС України в Дніпропетровській області

від відповідача: Добряк С.М. довіреність №134/10ТЛ від 22.07.2010р.

Приватний підприємець ОСОБА_1, м.Дніпропетровськ звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Глобал Транс”, м.Донецьк про стягнення заборгованості у розмірі 19133грн.56коп.

В обґрунтування вимог позову посилається на договір перевезення вантажів автомобільним транспортом №02/12 від 02.12.2009 року, заявки, міжнародні товарно-транспортні накладні, рахунки-фактури, претензію №3/02-1 від 03.02.2010 року, претензію №17/02-2 від 17.02.2010 року.

В якості правової підстави позову посилається на статті 15, 54 Господарського процесуального кодексу України, статті 633, 909 Цивільного кодексу України.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 81-1 Господарського-процесуального кодексу України.

Справа розглянута в межах заявлених позовних вимог, не заявлені письмово додаткові вимоги/клопотання вважаються не заявленими.

Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги.

Відповідач в судовому засіданні підтримав відзив на позовну заяву. У відзиві зазначив, що 17.06.2010 року відповідач здійснив кінцевий розрахунок за рахунком №12241/778498 від 24.12.2009 року. На даний момент мається заборгованість за рахунком №12252/778500 на суму 15458грн.58коп.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

02.12.2009 року між Приватним підприємцем ОСОБА_1 (Перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Глобал Транс” (Замовник/Експедитор) було укладено договір перевезення вантажу автомобільним транспортом №02/12. Відповідно п.1.1 договору Замовник/Експедитор доручає, а Перевізник зобовязується здійснювати міжнародне перевезення також по території України перевезення вантажів автомобільним транспортом на умовах, вказаних у заявці конкретне перевезення. Заявка є невідємною частиною Договору, підписується відповідальними особами Сторін та засвідчується печатками.

Перевізник зобовязаний протягом доби з моменту отримання заявки розглянути її та дати відповідь. Прийняттям заявки на перевезення до виконання є виставлення рахунку або копії заявки Замовника/Експедитора, завіреною печаткою перевізника (п.4.1 договору).

Згідно п.5.3 договору розрахунок між сторонами здійснюється відповідно рахунку Перевізника та Акту виконаних робіт, протягом 5 (пяти) банківських днів з моменту підписання Акту виконаних робіт обома сторонами.

У виконання умов договору між Приватним підприємцем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю „Глобал Транс” укладені заявки від 02.12.2009 року та від 08.12.2009 року, за якими позивач взяв на себе зобовязання здійснити перевезення вантажу за маршрутом Duisburg (Германия) Донецьк (Україна), Viver (Франція) Донецьк (Україна), а відповідач оплатити транспортні послуги. За домовленістю сторін по заявкам відповідач повинен здійснити оплату протягом 10 банківських днів з моменту отримання оригіналів документів.

Як вбачається з матеріалів справи, зобовязання по перевезенню вантажів позивач здійснив у повному обсязі, що підтверджується відмітками одержувача вантажу на товарно-транспортних накладних №015292, №015293, №0156632, належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Позивачем було виставлено рахунок-фактуру №12241/778498 від 24.12.2009 року на суму 14674грн.98коп., та №12252/778500 від 25.12.2009 року на суму 15458грн.58коп.

Оригінали документів були отримані Товариством з обмеженою відповідальністю „Глобал Транс” 08.01.2010 року, про що свідчить поштове повідомлення яке мається у матеріалах справи.

На захист своїх інтересів позивачем 03.02.2010 року направлено на адресу відповідача претензію №3/02-1 з вимогою погасити заборгованість у розмірі 30133грн.56коп. до 08.02.2010 року.

17.02.2010 року позивачем повторно на адресу відповідача було направлено претензію №17/02-2 з вимогою погасити заборгованість у розмірі 30133грн.56коп. до 24.02.2010 року.

Вказані претензії були отримані відповідачем , про що свідчить відмітка на рекомендованому повідомленні, однак вимоги залишені без задоволення, що примусило перевізника звернутися до суду з позовом про примусове стягнення боргу.

Відповідачем в порушення умов договору була здійснена часткова оплата, відтак заборгованість складає 19133грн.56коп.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що відповідачем 17.06.2010 року здійснена оплата у розмірі 3674грн.98коп. за рахунком 12241/778498 від 24.12.2009 року, що підтверджується випискою з банківського рахунку яка була надана відповідачем. Відтак за рахунком №12241/778498 від 24.12.2009 року відповідачем була здійснена оплата у повному обсязі, на даний час мається заборгованість за рахунком №12252/778500 від 25.12.2009 ркоу на суму 15458грн.58коп.

Зважаючи на те, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 193 Господарського Кодексу України зобовязання повинні виконуватись у повному обсязі та у встановлені строки. Одностороння відмова від виконання зобовязання не припустима.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Оцінивши зміст Договору, з якого виникли цивільні права та обовязки сторін, суд дійшов до висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом і правовою природою є договором перевезення, який підпадає під правове регулювання ст.ст. 908-928 Цивільного кодексу України.

Відповідно ст.909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобовязується доставити довірений ій другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобовязується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ст.625 ЦК України).

Отже, відповідач прийняті на себе зобовязання належним чином не виконав.

Відповідачем була здійснена часткова оплата за договором перевезення вантажу автомобільним транспортом №02/12, а саме рахунок №12241/778498 від 24.12.2009 року на суму 14674грн.98коп. був оплачений у повному обсязі, рахунок №12252/778500 від 25.12.2009 року на суму 15458грн.58коп. залишився не оплачений.

З огляду на викладене, з урахуванням наданих сторонами документів та доказів, відповідач своїх зобовязань за договором перевезення належним чином не виконав, у звязку з чим суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню у сумі 15458грн.58коп.

Відповідач звернувся до суду із заявою про розстрочення виконання рішення.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається, на те що підприємство перебуває у важкому фінансовому стані. Підприємство має велику дебіторську заборгованість і наразі застосовує усіх можливих заходів щодо стягнення цієї заборгованості.

Представник Позивача проти задоволення заяви про розстрочення виконання рішення заперечив.

Відповідно до вимог ч.2 ст.6, ч.2 ст.19, п.1 ч.3 ст.129 Конституції України, суд управнений здійснювати повноваження виключно на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

В свою чергу, відповідно до ст.121 Господарського процесуального кодексу України суд при наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони у виняткових випадках, залежно від обставин справи може, серед іншого, відстрочити або розстрочити виконання рішення.

За змістом наведеної норми, розстрочення є правом, а не обовязком суду, яке, до того ж, реалізується у будь-який час від набрання рішенням законної сили та до його фактичного повного виконання, але виключно у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відтак, саме на Відповідача в контексті приписів ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України покладається обовязок доведення існування відповідних підстав, тоді як Позивач, у разі наявності заперечень, має навести докази на їх (підстав) спростування.

Суд вважає, що розстрочка виконання рішення господарського суду може бути надана лише у виключних випадках, коли є достатньо доказів того, що у сторін з поважних причин немає можливості виконати рішення у встановлений строк чи встановленим способом.

Вирішуючи питання про відстрочку, розстрочку виконання рішення, зміну способу та порядку рішення, суд враховує інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступень вини Відповідача у виниклому спорі, наявність інфляційних процесів в економіці держави та інші обставини справи.

Окрім того, частина 2 статті 218 ГК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобовязань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Відповідно до частини другої статті 617 ЦК України, не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх зобов'язань контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Оскільки, відповідачем не надано належних і достатніх доказів наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим, не надано документів що відображають дійсне фінансове становище відповідача, керуючись встановленими п.6 ст.3 Цивільного кодексу України принципами справедливості, добросовісності та розумності, суд дійшов висновку про неможливість задоволення заяви боржника.

Витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічне забезпечення розгляду справ у судах у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 625 Цивільного кодексу України ст.ст. 43, 33, 34, 43, 49, 82-84 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного підприємця ОСОБА_1, м.Дніпропетровськ до Товариства з обмеженою відповідальністю „Глобал Транс”, м.Донецьк про 19133грн.56коп. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Глобал Транс” (83052, м.Донецьк, бул.Шевченка, буд. 84 кв.11, ЄДРПОУ 36103846) на користь Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ід.номер НОМЕР_1) заборгованість 15458грн.58коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Глобал Транс” (83052, м.Донецьк, бул.Шевченка, буд. 84 кв.11, ЄДРПОУ 36103846) на користь Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ід.номер НОМЕР_1) у відшкодування витрати по сплаті держмита у сумі 155грн.12коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справ у судах у сумі 190грн.67коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення заборгованості у розмірі 3674грн.98коп. відмовити.

В судовому засіданні 03.08.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення.

Повний текст рішення складено і підписано 09.08.2010р.

Суддя