Рішення № 10752000, 03.08.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03.08.10 р.                     Справа № 13/134                               

Суддя господарського суду Донецької області Темкіжев І.Х.

при секретарі судового засідання Третяк А.О. розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Дочірнього транспортно-експедиційного підприємства „ІСТ-Захід”, м.Львів,

до відповідача Відкритого акціонерного товариства „Донецьке автотранспортне підприємство 0513”, м.Донецьк,

про стягнення 25650грн.00коп.

За участю представників сторін:

від позивача: Колосовський Д.М., довіреність № 1436 від 09.07.2010р.-предст., Олійник О.В., довіреність № 1629 від 30.07.2010р. – нач. юр.відділу.

від відповідача: не з'явився

Позивач, Дочірнє транспортно-експедиційне підприємство „ІСТ-Захід”, м.Львів, звернулось з позовом до відповідача, Відкритого акціонерного товариства „Донецьке автотранспортне підприємство 0513”, м.Донецьк, про стягнення заборгованості за транспортно-експедиційні послуги у сумі 25650грн. 00коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на Договір-доручення №19/11/09-1 від 19.11.2009р., претензійну вимогу № 728 від 15.04.2010р., акт звіряння за період січень-травень 2010р., банківські виписки, рахунки, товарно-транспортні накладні.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 526,908-935 Цивільного кодексу України, ст. 9 Закону України „Про транспортно-експедиторську діяльність”.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 81-1 Господарського-процесуального кодексу України.

Представник позивача в судовому засіданні від 03.08.2010р. надав пояснення до позовної заяви, в якому зазначив, що спірний договір №19/11/09-1 від 19.11.2009р. надсилався на електронну адресу позивача, тому автоматично йому було присвоєно вхідний номер 282 З-03/л від 19.11.2009р. в електронному журналі реєстрації договорів із замовниками за 2009рік, на підтвердження чого надав витяг із зазначеного журналу. З цієї причини при виписці актів виконаних робіт електронна база даних автоматично формувала документи з вказаним номером. Представник підкреслив, що інших цивільно-правових договорів між позивачем та відповідачем не укладалось, а також надав копії ТТН, платіжних доручень, актів виконаних робіт.

Відповідач був належним чином повідомлений про час розгляду справи, про що свідчать відмітки на рекомендованих повідомленнях, але у судові засідання не з’явився, відзив на позов не надав, про поважність відсутності суд не повідомив. Справа слуханням відкладалась для надання відповідачу права на захист, але підприємство не скористалось своїм правом.

Виходячи з викладеного, суд вважає можливим розглянути справу без участі відповідача за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Між позивачем (Виконавець) та відповідачем (Експедитор) був укладений договір про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом №19/11/09-1 від 19.11.2009р., предметом якого є порядок взаємовідносин, що виникають між Експедитором та Виконавцем при здійсненні транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом та пов’язаних з цим різного виду послугами транспортними засобами Виконавця по транспортним замовленням Експедитора. За цим договором Експедитор є довіреною особою Виконавця.

Виконання кожного перевезення вантажів в рамках даного Договору оформлюється окремим транспортним замовленням на конкретне перевезення (п.2.2).

Як встановлено п. 4.1. договору вартість перевезення вантажів та інших послуг, підтверджується в окремих транспортних замовленнях Експедитора, які є невід’ємними частинами договору.

Пунктом 4.4 договору передбачено, що оплата послуг Виконавця провадиться експедитором на розрахунковий рахунок перевізника на підставі належним чином оформлених оригіналів товарно-транспортних накладних с печатками про отримання вантажу та оригіналів рахунку, податкової накладної, акту виконаних робіт протягом 20-ти банківських днів, якщо інше не обумовлено в заявці на перевезення.

Зобов’язання згідно ст.ст. 11,509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Оцінивши зміст Договору, з якого виникли цивільні права та обов’язки сторін, суд дійшов до висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом і правовою природою є договором про надання послуг транспортного експедирування, який підпадає під правове регулювання ст. ст.901, 929 ЦК України.

За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ст.625 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На виконання умов договору позивачем з урахуванням пункту 4.4. надсилались перелічені в зазначеному пункті документи як підстава для оплати наданих транспортно-експедиторських послуг. Всього послуг було надано на загальну суму 78500грн.00коп.

Але, як зазначено у позовній заяві, з 19.11.2009р. по 19.03.2010р. відповідачем вартість послуг була оплачена лише частково в сумі 49850грн.

З наданих до матеріалів справи рахунків №№ І-9953-9 від 16.12.2009р., І-10176-9 від 23.12.2009р., І-10502-9 від 30.12.2009р., І-10480-9 від 30.12.2009р., І-112-10 від 20.01.2010р., І-171-10 від 30.01.2010р., 525/10 І від 19.01.2010р. та доданих до них податкових накладних, а також актів приймання виконаних робіт, які були підписані відповідачем вбачається, що сума неоплачених послуг на день подачі позовної заяви до суду складає 25650грн.00коп.

Задля досудового врегулювання спору позивачем 15.04.2010р. на адресу відповідача було направлено претензію № 728 з вимогою сплатити борг.

Отже, відповідач прийняті на себе зобов’язання належним чином не виконав, заборгованість зі сплати наданих послуг в повному обсязі не оплатив. Таким чином, позивач був змушений звернутися до суду з позовною заявою про примусове стягнення боргу.

В матеріалах справи є завірена копія акту звірки взаєморозрахунків сторін за період січень - травень 2010р., за змістом якого у відповідача наявна кредиторська заборгованість в сумі 25650грн. з урахуванням часткової оплати боргу відповідачем 07.06.2010р. в розмірі 3000 грн., що підтверджується банківськими виписками, наданими позивачем до матеріалів справи. Акт підписаний обома сторонами без зауважень та скріплений печатками підприємств, з чого суд робить висновок, що відповідачем підтверджена наявність заборгованості в сумі 25650грн.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Докази сплати відповідачем заборгованості, заявленої позивачем до стягнення, суду не представлені. Наявність заборгованості не спростована відповідачем, а навпаки, підтверджена актом звірки, банківськими накладними та документами, що складалися в процесі господарських відносин між сторонами за спірним договором.

Відповідно зі ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічне забезпечення розгляду справ у судах у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст 173,174,193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 530, 625, 901,929 Цивільного кодексу України ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-84 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги за позовом Дочірнього транспортно-експедиційного підприємства „ІСТ-Захід”, м.Львів, до Відкритого акціонерного товариства „Донецьке автотранспортне підприємство 0513”, м.Донецьк, про стягнення 25650грн. 00коп. задовольнити повністю.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Донецьке автотранспортне підприємство 0513” (83005, м.Донецьк, вул.Чемпіонна, 80, ЄДРПОУ 00858266) на користь Дочірнього транспортно-експедиційного підприємства „ІСТ-Захід” (79026, м.Львів, вул.Володимира Великого, 29, ЄДРПОУ 30822981) заборгованість в сумі 25650грн. 00коп.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Донецьке автотранспортне підприємство 0513” (83005, м.Донецьк, вул.Чемпіонна, 80, ЄДРПОУ 00858266) на користь Дочірнього транспортно-експедиційного підприємства „ІСТ-Захід” (79026, м.Львів, вул.Володимира Великого, 29, ЄДРПОУ 30822981) у відшкодування витрат по сплаті держмита 286 грн.50коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 236грн.00коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 03.08.2010р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Повний текст рішення складено і підписано 09.08.2010р.

Суддя