Рішення № 10751922, 03.08.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03.08.10 р.                     Справа № 2/143                               

Суддя господарського суду Донецької області Мартюхіна Н.О.

при секретарі судового засідання Трубачевій А.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Джерело надії” м. Маріуполь

до відповідача 1: Міського комунального підприємства „Маріупольське бюро технічної інвентаризації” м. Донецьк

до відповідача 2: Маріупольська міська рада м. Маріуполь

про визнання права

За участю

представників сторін

від позивача: Шарий А.М. – за довір.

від відповідача 1: не з’явився

від відповідача 2: не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Джерело надії” м. Маріуполь, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Міського комунального підприємства „Маріупольське бюро технічної інвентаризації м. Маріуполь” про визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю „Джерело надії” права власності на об’єкт нерухомого майна павільйон загальною площею 20,5м2, який збудований на земельній ділянці, що розташована по вул.. Київська, 46, в Орджонікідзевському районі міста Маріуполь.

          В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на наявність у нього права користування земельною ділянкою, на якій розташовано нерухоме майно, а також на відсутність з його боку будь-яких порушень прав інших осіб під час будівництва спірного об’єкту. Як на правові підстави позову посилається на ст. 15, 16, 20, 376 Цивільного кодексу України.

Позивачем до прийняття рішення по справі в порядку ст. 22 ГПК України надано заяву про уточнення позовних вимог, де останній просить визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю „Джерело надії” право власності на майно торговий павільйон загальною площею 20,5м2, який збудований на земельній ділянці, що розташована по вулиці Київська, 46 в Орджонікідзевському районі міста Маріуполь.

З приводу зазначеного судом розглядаються остаточні позовні вимоги позивача.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 23.06.2010р. до участі у справі в якості третьої особи було залучено Маріупольську міську раду.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 13.07.2010р. змінено процесуальний статус Маріупольської міської ради на відповідача по справі.

29.07.2010р. до господарського суду Донецької області надійшло клопотання Міського комунального підприємства „Маріупольське бюро технічної інвентаризації” м. Маріуполь про розгляд справи за відсутності представника бюро.

03.08.2010р. до господарського суду Донецької області надійшло клопотання Маріупольської міської ради про розгляд справи за відсутності представника ради. Також зазначено, що проти задоволення позовних вимог Маріупольська міська рада не заперечує.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив.

09.08.2008р. між Маріупольською міською радою (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Джерело надії” (Орендар) був укладений договір оренди земельної ділянки.

За цим договором Орендодавець згідно до рішення Маріупольської міської ради від 20.05.2008р. № 5/21-3746 надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки, які знаходяться:

3) вул. Київська в Орджонікідзевському районі м. Маріуполь.

Пунктом 2.1. договору оренди визначено, що в оренду передається земельна ділянка площею:

3) 0,021га.

Розділом 3 „Строк дії договору” встановлено, що договір укладено на 3 (три) роки (до 20.05.2011р.).

Пунктом 5.1. договору встановлено, що земельна ділянка передається в оренду з метою та за цільовим призначенням:

3) для ремонту взуття (встановлення та подальше функціонування зупинкового навісу у комплексу з павільйоном з ремонту взуття).

01.12.2009р. між Приватним підприємством „Строй-Бум-М” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Джерело надії” був укладений договір.

За цим договором Підрядник у відповідності з завданням Замовника здійснює будівництво торгового павільйону площею 20,5м2, розташованого за адресою вул. Київська, 46.

Як видно з відміток про прийняття та здачу об’єкту на догвоору31.12.2009р. Приватне підприємство „Строй-Бум-М” передало об’єкт торгового павільйону площею 20,5м2, а Товариство з обмеженою відповідальністю „Джерело надії” прийняло виконані підрядні роботи з будівництва торгового павільйону.

При цьому, як видно з матеріалів справи позивачем від Маріупольської міської санітарно-епідеміологічної станції та Відділу наглядово-профілактичної діяльності управління МНС в м. Маріуполь отримані відповіді, де останні не заперечують проти розташування об’єкту нерухомого майна павільйону на земельній ділянці по вул. Київська, 46 в Орджонікідзевському районі міста Маріуполь.

Судом встановлено, що Міським комунальним підприємством „Маріупольське бюро технічної інвентаризації” було проведено інвентаризацію павільйону та складено технічний паспорт станом на 10.02.2010р., згідно до яких за адресою: м. Маріуполь, вул.. Київська, 46, розташований павільйон літ. А-1 площею 20,5м2.

10.02.2010р. позивач листом № 17 звернувся до Міського комунального підприємства „Маріупольське бюро технічної інвентаризації” з проханням зареєструвати торгівельний павільйон, за адресою: вул. Київська, 46, площею 20,5м2.

Проте, як видно з матеріалів справи міським комунальним підприємством „Маріупольське бюро технічної інвентаризації” відмовлено позивачу у державній реєстрації права власності на спірне майно.

У зв’язку з не проведенням Міським комунальним підприємством “Бюро технічної інвентаризації м. Донецька” у передбачені діючим законодавством строки реєстрації права власності на зазначений об’єкт нерухомості, а також за відсутністю відповідних правоустановчих документів, позивачем заявлені вимоги про визнання права власності на майно торговий павільйон загальною площею 20,5м2, яке збудоване на земельній ділянці, що розташована по вулиці Київській, 46 в Орджонікідзевському районі м. Маріуполь.

Оцінивши в сукупності викладені сторонами доводи та заперечення та представлені в їх обґрунтування докази, господарський суд вважає, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Джерело надії” підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Згідно із ст.20 Господарського кодексу України права та законні інтереси суб’єктів господарювання захищаються шляхом, зокрема, визнання наявності або відсутності прав.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

З наведених норм Цивільного кодексу України випливає, позов про визнання власності подається у випадках, коди певній особі право або набуття цією особою права не визнається, оспорюється іншою особою або у разі відсутності в неї документів, що засвідчують приналежність їй такого права.

Позов про визнання права власності це не договірна вимога власника майна про констатацію перед третіми особами факту приналежності позивачу права власності на спірне майно, не поєднане з конкретними вимогами про повернення майна чи усунення інших перешкод, не пов’язаних з позбавленням володіння.

При цьому нормами Цивільного кодексу України не визначений перелік особі, до повноважень, яких належить визнання чи невизнання прав за будь-якими юридичними чи фізичними особами. Особою, яка не визнає право, може бути будь-яка особа, а не лише особа, якій надано такі повноваження.

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у встановленні права власності позивача щодо спірного майна – об’єкту самочинного будівництва.

Як встановлено ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо воно збудоване або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм та правил.

Отже, законодавство визначає декілька ознак, за якими (окремо або у сукупності) здійснюване чи здійснене будівництво нерухомого майна кваліфікується як самочинне.

За приписами ст. 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Статтею 331 Цивільного кодексу України визначено, що право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Статтею 875 Цивільного кодексу України визначено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Приписами ст. 876 Цивільного кодексу України визначено, що власником об'єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбачено договором.

Як було встановлено судом, спірний побудований об’єкт торговий павільйон, був споруджений саме з матеріалів позивача та результати будівельних робіт були фактично передані замовнику, тобто Товариству з обмеженою відповідальністю „Джерело надії”.

Тобто, з врахуванням наданих до матеріалів справи позивачем документів, Товариство з обмеженою відповідальністю „Джерело надії” є власником об’єкту будівництва, який є спірним по даній справі.

Згідно з наданим до матеріалів справи висновку Товариства з обмеженою відповідальністю „Донбасспецмонтаж” від 22.03.2010р. встановлено, що конструкція будівлі торгового павільйону „А-1”, розташованого за адресою: м. Маріуполь, вул. Київська, 46, за ГОСТ-27751-88 відноситься нормального рівня відповідності (класу капітальності), коефіцієнт надійності = 0,95, група по відповідності будівлі – 6; основна нежитлова будівля торгового павільйону „А-1” розташованого за адресою: м. Маріуполь, вул.. Київська, 46, її несучі конструкції знаходяться у задовільному технічному стані (ІІ категорія технічного стану) та можуть експлуатуватися у подальшому; технічний стан будівельних конструкцій основної нежитлової будівлі торгового павільйону „А-1”, розташованого за адресою: м. Маріуполь, вул. Київська, 46, забезпечує їх безпечну та надійну експлуатацію.

За приписом ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Виходячи з того, що згідно з ліцензію № 153610 АВ Донецької обласної державної адміністрації Товариству з обмеженою відповідальністю „Донбасспецмонтаж” надано право обстеження та оцінювання технічного стану будівельних конструкції суд приймає до уваги вказаний вище висновок як належний письмовий доказ дотримання позивачем будівельних норм і правил при спорудженні спірного об’єкту.

Оцінюючи обставини справи та докази подані позивачем, аналізуючи норми чинного законодавства, господарський суд виходить з наступного.

Статтею 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Як видно з матеріалів справи, між позивачем та Маріупольською міською радою укладено договір оренди землі. Тобто, позивачем належним чином виконується обов’язок, щодо внесення плати за користування землею ділянку на якій знаходяться об’єкт торговий павільйон, що належать позивачу.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю „Джерело надії” як повноважений користувач відповідної земельної ділянки управнений в порядку ч.ч. 3, 5 ст. 376 Цивільного кодексу України розраховувати на визнання за ним права власності у судовому порядку на здійснене самочинне будівництво торгівельного павільйону.

Водночас, відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю „Джерело надії” належного правоустановчого документу щодо цього об’єкту унеможливлює реєстрацію права власності на нього згідно приписів ст. 182 Цивільного кодексу України та Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”. В свою чергу, за змістом ч. 6 ст. 3 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” відсутність такої реєстрації істотним чином обмежує позивача у реалізації прав, гарантованих ст. ст. 317, 319 Цивільного кодексу України, що є неприпустимим у світлі положень ст. 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р., ратифікованого Законом України від 17.07.1997р. № 475/97-ВР.

Що стосується вимог позивача до Міського комунального підприємства „Маріупольське бюро технічної інвентаризації”, то суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" систему органів державної реєстрації прав складають центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав, створена при ньому державна госпрозрахункова юридична особа з консолідованим балансом (центр державного кадастру) та її відділення на місцях, які є місцевими органами державної реєстрації прав.

Відповідно до пункту 5 Перехідних положень Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об’єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.

Згідно з пунктом 1.3 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року №7/5, реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють комунальні підприємства бюро технічної інвентаризації у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць.

Зі змісту пункту 6.1 Тимчасового положення вбачається, що оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна з видачею свідоцтва про право власності провадиться місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.

Відповідно до вказаних норм законодавства Міське комунальне підприємство “Маріупольське бюро технічної інвентаризації” не є належним відповідачем у справі і здійснює лише реєстрацію прав власності на нерухоме майно, тому у відносинах реєстрації права власності не виникає спору про майнове право позивача з реєструючим органом.

З огляду на викладене за висновками суду належним відповідачем по справі є Маріупольська міська рада.

З огляду на вище викладене суд дійшов висновку, що позивач є власником будівельної конструкції - торговий павільйон загальною площею 20,5м2, який збудований на земельній ділянці, що розташована по вулиці Київська, 46 в Орджонікідзевському районі м. Маріуполь, у зв’язку з чим вимоги позивача є обґрунтованими, доведеними належним чином та підлягають задоволенню.

Судові покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю „Джерело надії” у відповідності до вимог ст. 49 ГПК України.

У судовому засіданні відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

На підставі викладеного керуючись ст. 16, 316, 317, 318, 319, 328, 331, 376, 391, 392 Цивільного кодексу України, Господарським кодексом України, ст. ст. 22, 33, 43, 49, 59, 75, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Джерело надії” м. Маріуполь про визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю „Джерело надії” права власності на майно торговий павільйон загальною площею 20,5м2, який збудований на земельній ділянці, що розташована по вулиці Київська, 46 в Орджонікідзевському районі міста Маріуполь – задовольнити.

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Джерело надії” м. Маріуполь до Міського комунального підприємству „Маріупольське бюро технічної інвентаризації” м. Маріуполь – відмовити.

Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю „Джерело надії” (87550, м. Маріуполь, вул. Бестужева, 46, ЄДРПОУ 35387871) право власності на майно торговий павільйон загальною площею 20,5м2, який збудований на земельній ділянці, що розташована по вулиці, 46, в Орджонікідзевському районі міста Маріуполь.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня підписання рішення або в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписано 09.08.2010р.

Суддя