Рішення № 10748495, 12.08.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 101

РІШЕННЯ

Іменем України

12.08.2010Справа №2-7/3273-2010 За позовом Закритого акціонерного товариства «Механізація будівництва» (99053, м. Севастополь, Фіолентовське шосе, будинок 1, ідентифікаційний код 22288148)

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Пріоритет» (98640, м. Ялта, смт. Гузуф, вул. Будівельників, 3, ідентифікаційний код 32169835)

Про стягнення 23223,80 грн.

Суддя І. І. Дворний

                                        представники:

Від позивача – Рудюк І. В., предст., дов. від 15.01.2010 р.

Від відповідача – не з’явився.

Суть справи: Закрите акціонерне товариство «Механізація будівництва» звернулось до Господарського суду АР Крим з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пріоритет» 23223,80 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем своїх обов’язків за договором підряду №25/10-БК від 25.10.2007 р. в частині здійснення повної та своєчасної оплати вартості виконаних робіт, у зв’язку з чим заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Пріоритет» перед Закритим акціонерним товариством «Механізація будівництва» складає 15191,26 грн., яку позивач просить стягнути в примусовому порядку. Крім того, позивач також просить стягнути з відповідача 5286,56 грн. інфляційних втрат, 3% річних в розмірі 1037,58 грн. та 1708,40 грн. пені.

У судове засідання представник відповідача не з’явився, відзив на позов не надав, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце слухання справи був проінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

          Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ :

25.10.2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Пріоритет» (Замовник) та Закритим акціонерним товариством «Механізація будівництва» (Підрядник) був укладений договір підряду №25/10-БК, пунктом 1.1 якого передбачено, що Підрядник приймає на себе зобов’язання з виконання будівельно-монтажних робіт за допомогою баштового кану КБ-403Б на об’єкті: «Багатоповерховий багатоквартирний будинок по вул. Будівельників, 3 в смт. Гурзуф», технічне обслуговування баштового крану в процесі його роботи під керівництвом своїх ІТР та обслуговуючого персоналу.

Відповідно до пункту 1.2 Договору Замовник приймає на себе зобов’язання оплатити виконані Підрядником роботи.

Згідно з пунктом 2.2 Договору розрахунки за виконані роботи та витрати на відрядження здійснюються щомісячно за договірною ціною на підставі актів про вартість виконаних робіт краном, підписаних представниками сторін та завірених печаттю Замовником за вирахуванням сплаченого раніше авансу. Акти вартості виконаних робіт підписуються сторонами за підсумком роботи за кожний місяць не пізніше останнього дня кожного місяця, змінний паспорт підписується щоденно.

В пункті 2.3 Договору сторони передбачили, що оплату виконаних робіт та витрат на відрядження Замовник здійснює щомісячно протягом 7 днів з моменту підписання актів вартості виконаних робіт, грошовими коштами, шляхом перерахування суми вартості виконаних робіт та роботи крану на розрахунковий рахунок або в касу Підрядника.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов укладеного договору позивачем в лютому 2008 року були здійснені підрядні роботи на загальну суму 15191,26 грн., що підтверджується відповідним актом №608 від 11.02.2008 р., підписаним обома сторонами та скріпленим печатями підприємств.

Несплата відповідачем вартості робіт, обумовлених у вищевказаному акті, стало підставою для звернення Закритого акціонерного товариства «Механізація будівництва» до суду з позовом про примусове стягнення боргу.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання— відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін (ч. 4 ст. 879 ЦК України).

Відповідач не представив суду доказів сплати заборгованості у сумі 15191,26 грн., у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством України для доведення фактів такого роду.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем умов договору підряду №25/10-БК від 25.10.2007 р. в частині здійснення повної та своєчасної оплати вартості виконаних робіт, у зв’язку з чим суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, вимоги Закритого акціонерного товариства «Механізація будівництва» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пріоритет» 15191,26 грн. боргу.

Ч. 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до ст. 549 ЦК України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених ст. 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В пункті 5.3 Договору сторони передбачили, що при несвоєчасному перерахуванні Замовником коштів за виконані роботи, а також авансу, нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення без урахування стоку позовної давності.

Як вже було зазначено вище, умовами укладеного між сторонами договору було передбачено, що виконані роботи підлягали оплаті впродовж 7 днів з моменту підписання акта про вартість виконаних робіт. Таким чином, оскільки відповідний акт був підписаний сторонами 11.02.2008 р., останнім днем для оплати вартості робіт є 17.02.2008 р. Відповідно, початок нарахування пені за прострочення оплати припадає на 18.02.2008 р., оскільки відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи, що інше договором передбачено не було, терміном нарахування пені є 18.02.2008 р. – 18.08.2008 р.

Згідно з Постановою НБУ від 29.12.2007 р. N 492 облікова ставка НБУ з 01.01.2008 р. дорівнює 10,00%, з 30.04.2008 р. – 12,00% (Постанова НБУ від 21.04.2008 р. N 107).

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню пеня у наступних розмірах:

-          за період з 18.02.2008 р. до 29.04.2008 р. – 591,00 грн. (15191,26 грн. х 20,00% : 365 дн. х 71 дн.);

-          за період з 30.04.2008 р. до 18.08.2008 р. – 1108,75 грн. (151191,26 грн. х 24,00%: 365 дн. х 111 дн.).

Отже, загальний розмір пені, що підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пріоритет» на користь Закритого акціонерного товариства «Механізація будівництва», складає 1699,75 грн., а не 1708,40 грн., як зазначено в прохальній частині позову, у зв’язку з чим в цій частині позов підлягає частковому задоволенню.

Крім того, позивачем також заявлені до відшкодування 5286,56 грн. інфляційних втрат та 3% річних в розмірі 1037,58 грн.

Так, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, суми річних та інфляційних втрат розраховані позивачем правомірно, а тому підлягають стягненню з відповідача.

За таких обставин, позов підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати суд покладає на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно з положеннями статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пріоритет» (98640, м. Ялта, смт. Гузуф, вул. Будівельників, 3, ідентифікаційний код 32169835) на користь Закритого акціонерного товариства «Механізація будівництва» (99053, м. Севастополь, Фіолентовське шосе, будинок 1, ідентифікаційний код 22288148) заборгованість в розмірі 15191,26 грн., 1699,75 грн. пені, 5286,56 грн. інфляційних втрат, 3% річних в розмірі 1037,58 грн., 232,15 грн. державного мита та 235,91 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Відмовити в позові в частині стягнення пені в сумі 8,65 грн.

4.          Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Дворний І.І.