Постанова № 10748233, 21.07.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 липня 2010 року           14:57           № 2а-5657/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О. за участю секретаря судового засідання Наумець О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Енергобудсервіс»

доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

проскасування податкових повідомлень-рішень

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ТзОВ «Торговий дім «Енергобудсервіс»звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що при перевірці податковий орган дійшов невірного висновку, про завищення ТзОВ «Торговий дім «Енергобудсервіс»валових витрат, оскільки товариство у відповідності до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»віднесло на валові витрати оплату за навчання працівників на заводі виробника обладнання, яке ним придбавалось, оплату маркетингових послуг, а також оплату за отримання послуг по перевезенню меблів. Покликається, що фактичність надання придбання товарів, послуг підтверджується належними доказами.

В поданих письмових запереченнях відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки при перевірці товариством не надано доказів, які б підтверджували факт отримання ним послуг за навчання працівників на заводі виробника обладнання, яке ним придбавалось. Товариство не обґрунтувало економічної доцільності отримання маркетингових послуг, оскільки отримані маркетингові дослідження не пов’язані із господарською діяльністю товариства, а також товариством не надано результатів дослідження. Вважає, що товариством безпідставно віднесено на валові витрати оплату за отримання послуг по перевезенню меблів, оскільки при перевірці товариством не було надано доказів, які б підтверджували факт надання цих послуг.

Для надання можливості сторонам подати додаткові докази в судовому засіданні оголошувалась перерва з 16.06.2010р. на 21.07.2010р.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

В період з 31.08.2009р. по 18.09.2009р. інспекторами ДПІ у Голосіївському районі м. Києва проводилась планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Енергобудсервіс»(далі –ТзОВ «ТД «Енергобудсервіс») з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства законодавства за період з 01.10.2006р. по 31.03.2009р., про що складено Акт №574/1-23-05-33053211 від 23.09.2009р.

Перевіркою встановлено, що ТзОВ «ТД «Енергобудсервіс»придбано у ТОВ "НВП "Укрзахіденерго", обладнання, виробником якого є Компанія "AREVA" (Франція), та послуги навчання на заводі-виробника. Обладнання придбано з метою подальшого продажу. Вартість навчання склала 198 875,60 грн. В порушення п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат підприємства було віднесено плату за навчання на заводі-виробника обладнання на загальну суму 165 730,00 грн., оскільки, згідно наданих до перевірки документів встановлено, що працівники ТзОВ "ТД "Енергобудсервіс" не виїзджали у відрядження з метою навчання. Також підприємством не надано документів, які б свідчили про отримання підприємством послуг навчання. Вищезазначена сума необґрунтовано відображена в складі валових витрат товариства.

Також, в ході перевірки податковий орган дійшов висновку, що в порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»неправомірно включено до складу податкового кредиту 33146 грн. з вартості послуг за навчання на заводі виробника купленого обладнання.

Крім цього, ТзОВ "ТД "Енергобудсервіс" уклало договори з: СПДФО ОСОБА_1 та СПДФО ОСОБА_2 на надання маркетингових послуг з дослідження ринку тепловізійного обладнання та консультування з питань продажу та придбання цінних паперів на суму 111 500грн. без ПДВ. Проте, зазначені послуги не пов’язані з господарською діяльністю підприємства, оскільки цінні папери товариством не продавались та не реалізовувались, схема роботи товариства та схема руху фінансових потоків залишилась незмінною. У зв’язку із чим товариством в порушення п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" безпідставно віднесено до складу валових витрат суму 111 500 грн.

Також, перервіркою зроблено висновок, що ТзОВ «ТД «Енергобудсервіс»завищило валові витрати за 1-й квартал 2008р. на вартість отриманих транспортних послуг від ТзОВ „Автофобхолдинг" згідно із актом виконаних робіт на суму 12 250 грн., оскільки,товариством не доведено зв'язок зазначених витрат з господарською діяльністю товариства, так як в акті виконаних робіт не відображено остаточний перелік наданих послуг, а саме: відсутня номенклатура вантажу, маршрут, марка та державні номера автомобіля, яким здійснювалось транспортування вантажу, товарно-транспортні накладні.

За результатами перевірки ДПІ у Голосіївському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення №0000922305/0 від 07.10.2009р., яким визначено ТзОВ «ТД «Енергобудсервіс»суму зобов’язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій по податку на прибуток підприємств в розмірі 108555 грн. та податкове повідомлення-рішення №0000952305/0 від 07.10.2009р. яким визначено ТзОВ «ТД «Енергобудсервіс»суму податкового зобов’язання з врахуванням штрафних санкцій по податку на додану вартість в розмірі 49889 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення оскаржувались ТзОВ «ТД «Енергобудсервіс»до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва в порядку адміністративного оскарження, проте рішенням №21723/10/25-011 від 10.12.2009р. скарга залишена без задоволення.

За результатами розгляду первинної скарги 10.12.2009р. ДПІ у Голосіївському районі м. Києва прийняла податкові повідомлення-рішення №0000922305/0 та №0000952305/0, податкові зобов’язання залишились попередніми.

ТзОВ «ТД «Енергобудсервіс»оскаржило зазначені рішення до ДПА у м. Києві, яка рішенням №929/10/25-114 від 13.02.2010р. залишила скаргу без задоволення.

Рішення ДПА у м. Києві оскаржувалось ТзОВ «ТД «Енергобудсервіс» до ДПА України, яка рішенням №3113/6/25-0115 від 31.03.2010р.

Щодо віднесення до складу валових витрат, а також віднесення до податкового кредиту оплати за навчання працівників на заводі виробника обладнання суд виходив з наступного.

22.05.2007р. між ТзОВ «ТД «Енергобудсервіс»(постачальник) та ДП «Національна енергетична компанія «Укренерго»(покупець) було укладено договір поставки №148/01-07.

Відповідно до п.1.1. договору року постачальник зобов'язався в порядку та умовах, визначених цим договором, та умовами специфікацій №1, 2 (додатки №1, 2 до договору), що є його невід'ємними частинами, передати вимикачі елегазові 750 кВ 3 полюсні типу GL 318 виробництва компанії AREVA у власність покупця, виконати шеф-монтаж та шеф-налагодження вимикачів, провести навчання двох спеціалістів покупця на проведення шеф-монтажу та сервісного обслуговування вимикачів на підприємстві виробника, а покупець зобов'язується в порядку та умовах, визначених цим договором, прийняти і оплатити продукцію та надані послуги.

Відповідно до п. 4.15 цього договору постачальник за 4 тижні до очікуваної дати поставки продукції організовує навчання 2 спеціалістів покупця на заводі-виробника (AREVA, Франція) з видачею диплому на право монтажу та сервісного обслуговування елегазових вимикачів типу GL, яке триває 5 днів, не враховуючи переліт та проїзд. До вартості навчання входить вартість самого навчання, перельоту, проїзду, проживання в готелі з дворазовим харчуванням та консульських витрат на отримання віз спеціалістами покупця. Покупець повинен за 8 тижнів до очікуваної дати поставки продукції звернутися до постачальника для підтвердження готовності проходження тренінгу.

Відповідно до Додатку №1 до договору поставки №148/01-07 від 22.05.2007р. вартість послуги з навчання склала 169642,67 грн.

Продаж вказаних послуг з навчання ДП «НАК «Укренерго»підтверджується актом №ОУ-0000003 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.11.2007р. та податковою накладною №494 від 30.11.2007р. Сума 169 462,00 грн. була включена до валових доходів Товариства, а сума 33 928,59 грн. до податкового зобов'язання відповідно по ПДВ.

23.05.2007р. між ТзОВ «ТД «Енергобудсервіс»(покупець) та ЗАТ «Науково-виробниче підприємство «Укразахіденерго»(постачальник) було укладено договір поставки №2007/20-ДП.

Відповідно до п.1.1. цього договору поставки постачальник зобов'язався в порядку та умовах, визначених цим договором, та умовами специфікацій №1, 2 (додатки №1, 2 до договору), що є його невід'ємними частинами, передати вимикачі елегазові типу GL 318 виробництва компанії AREVA у власність покупця та виконати шеф-нагляд, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти і оплатити продукцію та шеф нагляд.

Відповідно до п. 4 Специфікації №1 до договору поставки №2007/20-ДП ЗАТ «НВП «Укрзахіденерго»зобов'язалося провести навчання двох спеціалістів замовника. Вартість послуги з навчання склала 165 729, 67 грн. (без ПДВ).

Продаж вказаних послуг з навчання ЗАТ «НВП «Укрзахіденерго»підтверджується актом №РН-11-3004 здачі-приймання робіт від 30.11.2007р.

На думку позивача послуги з навчання спеціалістів були придбані ним у ЗАТ «НВП «Укразахіденерго»не для власного споживання, а для їх подальшого перепродажу ДП «НАК «Укренерго»та пов'язані із веденням господарської діяльності товариства. Тому послугу з навчання спеціалістів слід вважати операцією з продажу, спрямовану на отримання доходу, що свідчить про правомірність віднесення таких витрат у господарській діяльності на валові витрати.

Згідно з п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Відповідно до п.п, 5.4.2 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»зазначено, що до складу валових витрат включаються витрати платника податку, пов'язані з професійною підготовкою, навчанням, перепідготовкою або підвищенням кваліфікації осіб, які перебувають у трудових відносинах з таким платником податку; витрати на навчання та (або) професійну підготовку у вітчизняних вищих та професійно-технічних навчальних закладах інших осіб, які не перебувають з таким платником податку у трудових відносинах, але уклали з ним письмову угоду (договір, контракт) про взяті ними зобов'язання відпрацювати у платника податку після закінчення вищого та (або) професійно-технічного навчального закладу та отримання спеціальності (кваліфікації) не менше трьох років; витрати на організацію навчально-виробничої практики за профілем основної діяльності платника податку або в структурних підрозділах, що забезпечують його господарську діяльність, осіб, які навчаються у вищих та професійно-технічних навчальних закладах. Зазначені витрати включаються до валових витрат у розмірі 3 відсотків фонду оплати праці звітного періоду.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, працівники ТзОВ «ТД «Енергобудсервіс»не перебували у відрядженні з метою навчання, підприємством не надано документів, які підтверджують падання послуг по навчанню спеціалістів на заводі компанії REVA».

Постановою Кабінету Міністрів України №1461 від 24.12.1997р. «Про розмір витрат платника податку на професійну підготовку або перепідготовку»визначено, що платник податку на прибуток підприємств може включати до валових витрат виробництва та обігу звітного періоду витрати на професійну підготовку або перепідготовку за профілем такого платника фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах з ним, в українських закладах освіти, за винятком фізичних осіб, пов’язаних з таким платником податку, в розмірі до 2 відсотків фонду оплати праці звітного періоду.

Згідно п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат виплата винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). У відповідності до абз. 4 цього пункту не підлягають включенню до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З матеріалів справи вбачається, що надані ТзОВ «ТД «Енергобудсервіс»сертифікати про навчання спеціалістів, видані компанією «АREVA»працівникам ДП "НЕК"Укренерго", а не працівникам позивача. При цьому, віднесення витрат в сумі 165 729,67 грн., які пов'язані з навчанням працівників, що не перебувають у трудових відносинах з ТзОВ «ТД «Енергобудсервіс»суперечить наведеним вище положенням ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Крім цього, згідно з п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 цього Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв’язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що ТзОВ «ТД «Енергобудсервіс»необґрунтовано включено до податкового кредиту 33146 грн. з вартості послуг за навчання на заводі виробника купленого обладнання та віднесено до валових витрат суму 165730 грн.

Щодо віднесення до складу валових витрат вартості маркетингових послуг суд виходив з наступного.

30.05.2008р. між СПДФО ОСОБА_2 (виконавець) та ТзОВ «ТД «Енергобудсервіс»(замовник) укладено договір №30/05-08 на надання інформаційно-консультаційних послуг, згідно п. 1.1 якого замовник доручає, а виконавець зобов’язується надати інформаційно-консультаційні послуги замовнику на умовах цього договору, а замовник зобов’язується оплатити послуги виконавця. Загальна вартість замовлення складає 48500,0 грн.

Згідно п. 3.1, 3.2 договору виконавець зобов’язався виконати роботи по інформаційному обслуговуванню, які включають в себе надання консультаційних послуг, збір та аналіз інформації, яка безпосередньо стосується ведення бізнесу замовника. Надає консультації та рекомендації в сфері фінансового планування, бухгалтерського обліку, підготовки різного роду документації, консультації з продажу та придбання цінних паперів.

В підтвердження виконання договору сторонами складено акт №1 здачі приймання робіт (послуг) від 27.06.2008р.

02.06.2008р. між СПДФО ОСОБА_1 (виконавець) та ТзОВ «ТД «Енергобудсервіс»(замовник) укладено договір №02/06-08 на надання інформаційно-маркетингових послуг щодо дослідження ринку лічильників електроенергії на території України. Вартість замовлення 30500,0 грн.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору сторонами складено акт №1 здачі-приймання робіт (послуг) від 27.06.2008р.

22.08.2008р. між СПДФО ОСОБА_2 (виконавець) та ТзОВ «ТД «Енергобудсервіс»(замовник) укладено договір №22/08-08 на надання інформаційно-маркетингових послуг, щодо дослідження ринку тепловізійного обладнання на території України. Вартість замовлення 32500,0 грн.

На виконання умов зазначеного договору сторонами укладено акт №1 здачі приймання робіт (послуг) від 29.09.2008р.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що під терміном "валові витрати виробництва та обігу" - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Згідно з абзацом четвертим пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Частинами другою та третьою ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа: дату і місце складання: назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції: одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції

Для включення витрат на маркетинг до складу валових витрат необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які, зокрема, підтверджують факт отримання маркетингових послуг від іншої особи, а також підтвердження зв'язку понесених витрат із господарською діяльністю платника податку (листи ДПА України від 29.07.2008р. N 15176/7/15-0217, від 08.04.2008р. N 3146/6/15-016).

Із наявного в матеріалах справи акту №1 здачі-приймання робіт (послуг) від 27.06.2008р. не вбачається, які саме конкретно консультаційні послуги надавались позивачу. Не надано доказів того, як вони пов’язані із господарською діяльністю товариства, не зазначено, яку саме інформацію було отримано товариством. В акті також зазначено, що отримана під час проведення робіт інформація є конфіденційною та надана в електронному вигляді. Доказів передання носія інформації чи її переліку позивачем не надано.

В судовому засіданні представником позивача надано лише Звіт «Бухгалтерський та податковий облік операцій з цінними паперами та аналіз структури ринку цінних паперів та динаміки його розвитку»(який не підписаний виконавцем), при цьому, з акту №1 здачі-приймання робіт (послуг) від 27.06.2008р. вбачається, що товариством отримувались й інші послуги, проте факт їх отримання позивачем не підтверджений.

Наявні в матеріалах справи Звіт «Бухгалтерський та податковий облік операцій з цінними паперами та аналіз структури ринку цінних паперів та динаміки його розвитку»та Звіт «Маркетингові дослідження ринку тепловізійного обладнання»не беруться судом до уваги, оскільки вони не підписані виконавцями.

          Будь-яких доказів факту надання послуг щодо дослідження ринку лічильників електроенергії на території України позивачем не надано.

          Також, листом ДПА у м. Києві від 10.12.2008р. №15012/7/10-204 визначено, що, питання правомірності віднесення витрат підприємства на придбання маркетингових послуг до валових витрат згідно з актами виконаних робіт та до складу податкового кредиту сум ПДВ за накладними, виписаними на підставі актів виконаних робіт, слід вирішувати із врахуванням того, що маркетингові послуги придбаваються для їх подальшого використання у власній господарській діяльності; підтверджується зв'язок понесених витрат із господарською діяльністю платника податку.

Крім цього, як свідчать матеріали перевірки, ТзОВ «ТД «Енергобудсервіс»здійснювало фінансово-господарську діяльність по оптовій торгівлі обладнанням для енергопостачання, інша діяльність протягом періоду перевірки не проводилась. Схема роботи підприємства та схема руху фінансових потоків залишалася незмінною, як протягом періоду до надання маркетингових послуг так і після маркетингових послуг.

Враховуючи, що позивач не довів зв’язку отриманих маркетингових послуг з господарською діяльністю товариства, суд дійшов висновку про завищення валових витрат на вартість отриманих маркетингових та консультаційних послуг від СПДФО ОСОБА_1 та СПДФО ОСОБА_2 на суму 111500 грн.

Щодо віднесення до складу валових витрат витрат з отримання транспортних послуг суд виходив з наступного.

Із наявних в матеріалах справи доказів та пояснень представників сторін встановлено, що ТзОВ «ТД «Енергобудсервіс»мало взаємовідносини з ТзОВ «Автофобхолдинг», останнє 14.01.2008р. надало позивачу послуги по перевезенню офісних меблів на суму 12250 грн., (без ПДВ) згідно акту виконаних робіт №011403 від 14.01.2008р. Вартість отриманих послуг ТзОВ «ТД «Енергобудсервіс»включило у І квартілі 2008р. до валових витрат в розмірі 12250 грн.

Згідно п. 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затверджених. наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р. первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Мінстатом України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України.

Типові форми єдиної первинної транспортної документації, зокрема товарно-транспортну накладну, затверджено спільним наказом Мінтранспоргу України, Мінстату України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля»від 29 грудня 1995 року N 488/346 (зі змінами та доповненнями) і введено в дію з 1 січня 1996 року. Відповідно до п. 2 зазначеного наказу ведення зазначених форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

Пунктом 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. №363 із змінами і доповненнями) визначено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Основною формою бланків первинного обліку, які оформлюються під час автотранспортних перевезень є товарно-транспортна накладна (ф.№1-ТН).

Проте, під час проведення перевірки товарно-транспортна накладна форми №1-ТН не була надана позивачем.

Наявність актів виконаних робіт не доводить зв'язку цих витрат з господарською діяльністю, так-як у вищезазначених актах виконаних робіт не відображено остаточний перелік наданих послуг, а саме: відсутня номенклатура вантажу, маршрут, марка та державні номера автомобіля, яким здійснювалось транспортування вантажу.

Надана в судове засідання товарно-транспортна накладна (ф.№1-ТН) від 14.01.2008р. не береться судом до уваги, оскільки вона була відсутня при проведенні перевірки, причин поважності її неподання для перевірки представник позивача не зміг пояснити.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що у зв’язку з відсутністю первинної транспортної документації, що підтверджує отримання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом, позивач необґрунтовано відніс такі витрати до складу валових витрат.

Підпунктом «б»п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Відповідно до п.п. 4.2.3 п. 4.2 ст. 4 цього Закону обов'язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених підпунктом 4.2.2 цього пункту, є помилковим, покладається на платника податків, за винятком випадків, визначених пунктом 4.3 цієї статті.

ТзОВ «ТД «Енергобудсервіс»не надано документів та доказів, щодо правомірності формування валових витрат та податкового кредиту.

Згідно з п.п.17.1.3. п.17.1. ст.17 Закону №2181 у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2. пункту 4.2. етапі 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                 Д.О. Баранов