Постанова № 10747039, 10.08.2010, Полтавський окружний адміністративний суд

1

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2010 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-3445/10/1670 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чеснокової А.О.,

при секретарі Лисенко М.С.,

за участю:

представника позивача - Скриля С.В.

представника відповідача - Шульги Н.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства "Полтаваавтотранс" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

19 липня 2010 року позивач ВАТ "Полтаваавтотранс" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької ОДПІ про скасування податкового повідомлення-рішення від 21 червня 2010 року № 0006111503/0/2036.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що Кременчуцькою ОДПІ проведена документальна невиїзна перевірка з питань правильності нарахування орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної власності. За результатами зазначеної перевірки встановлене порушення, що полягає у заниженні позивачем сум орендної плати за землю, в результаті чого відповідачем донараховано зобов'язань на суму 11637,07 грн., застосовано штрафні санкції в розмірі 5818,60 грн. та прийняте відповідне податкове повідомлення-рішення. Позивач вважає, що вказане податкове повідомлення-рішення незаконне та підлягає скасуванню, оскільки винесене без урахування фактичних обставин, які не були взяті до уваги перевіряючими під час проведення перевірки.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

В судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, своє рішення вважає законним та обґрунтованим, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З 03 червня 2010 року по 08 червня 2010 року Кременчуцькою ОДПІ проведена документальна невиїзна перевірка податкових декларацій орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності ВАТ "Полтаваавтотранс", поданих за 2008-2009 роки з питань правильності нарахування орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Результати зазначеної перевірки набрали форму акта № 2871/15-227/03118127 від 09 червня 2009 року, в якому відображено виявлені порушення вимог статті 21 Закону України "Про оренду землі" внаслідок чого занижено орендну плату за землю за січень-грудень 2008 року на 10617,76 грн., за січень 2009 року - 1019,31 грн., в тому числі за січень 2008 року - 884,85 грн., лютий 2008 року - 884,81 грн., березень 2008 року - 884,81 грн., квітень 2008 року - 884,81 грн., травень 2008 року - 884,81 грн., червень 2008 року - 884,81 грн., липень 2008 року - 884,81 грн., серпень 2008 року - 884,81 грн., вересень 2008 року - 884,81 грн., жовтень 2008 року - 884,81 грн., листопад 2008 року - 884,81 грн., грудень 2008 року - 884,81 грн.

На підставі акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 21 червня 2010 року № 0006111503/0/2036, яким позивачу визначено зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки держаної та комунальної власності на суму 17455,67 грн., в тому числі за основним платежем - 11637,07 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 5818,60 грн.

Позивач, не погоджуючись із наявністю факту порушення умов договору оренди землі, укладеного з Кременчуцькою міською радою, вважаючи податкове повідомлення-рішення від 21 червня 2010 року № 0006111503/0/2036 безпідставним та упередженим, звернувся до суду з вимогою про його скасування.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10)своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" передбачено право органів державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Законом України "Про внесення змін в Закон України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України" від 25 березня 2005 N2505 пункт 8 частини 1 статті 14 Закону України "Про систему оподаткування" викладено в новій редакції: "8) плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності)".

Тобто, до переліку загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) віднесено орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Таким чином, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності вважається податковим зобов'язанням з 01 січня 2005 року та справляється в порядку, визначеному Законом України "Про плату за землю" та Законом України "Про оренду землі".

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про плату за землю" використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається незалежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

Згідно статті 5 Закону України "Про плату за землю" об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди.

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, згідно статті 13 Закону України "Про плату за землю" - договір оренди такої земельної ділянки.

Як вбачається з матеріалів справи, 20 лютого 2004 року між Кременчуцькою міською радою (як орендодавцем) та ВАТ "Полтаваавтотранс" (як орендарем) укладено договір оренди земельної ділянки площею 5029кв.м по вул. Воровського, 32/6 в м. Кременчуці з метою несільськогосподарського використання для експлуатації та обслуговування автостанції. Термін дії договору - до 01 лютого 2009 року. Даний договір зареєстрований у Кременчуцькій міській раді 06 квітня 2004 року, про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис.

Судом встановлено, що змін та додаткових угод до вказаного договору з приводу розміру орендної плати суб'єктами цих правовідносин не приймалось.

Пунктом 2 зазначеного договору визначено розмір орендної плати в розмірі 1,5 ставки земельного податку щорічно. Відповідно до положень даного договору, умови зазначеного договору зберігають свою чинність на строк його дії у випадках, коли після набуття чинності договором, законодавством встановлені інші правила, ніж передбачені договором (пункт 2.2), зміна умов договору можлива за згодою сторін (пункт 4).

На час дії зазначеного договору оренди діяла нова редакція частини 4 статті 21 Закону України "Про оренду землі", відповідно до внесених змін Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-VІ "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України": "Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю"; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю". Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки. При цьому, у разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати, ніж зазначений у цій частині".

Таким чином, мінімальний розмір орендної плати для позивача мав складати не менше трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю".

Зокрема, статтею 7 Закону України "Про плату за землю" встановлено, що ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, визначається у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах п'ятій - десятій цієї статті та частині другій статті 6 цього Закону (до яких орендована позивачем земельна ділянка не відноситься).

Всупереч зазначеним вимогам норм права щодо розміру орендної плати, у договорі оренди від 20 лютого 2004 року, укладеному позивачем з Кременчуцькою міською радою, передбачався значно менший розмір орендної плати - 1,5 ставки земельного податку щорічно (зазначена в умовах договору).

Оцінюючи зазначені суперечності між умовами договору оренди землі та вимогами законодавства, суд виходить з того, що податкова політика держави, головним чином, реалізується через систему оподаткування, яка відповідно до пункту 1 частини 2 статті 92 Конституції України встановлюється виключно законами України.

В своєму рішенні від 16 лютого 2010 року № 5-рп/2010 "У справі за конституційним зверненням Акціонерного товариства "Страхова компанія "Аванте" щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 1 Закону України "Про систему оподаткування", статті 15 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" Конституційний Суд встановив, що конституційний правовий порядок у сфері оподаткування ґрунтується на положеннях частини першої статті 67, пункту 1 частини другої статті 92 Конституції України, згідно з якими кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори, що встановлюються виключно законами України, у порядку і розмірах, передбачених ними.

Таким чином, умови договору оренди землі від 20 лютого 2004 року, укладеного позивачем з Кременчуцькою міською радою, щодо розміру орендної плати (як податкового зобов'язання) 1,5 ставки земельного податку щорічно (пункт 2.3 Договору), є такими, що порушують публічний порядок у сфері оподаткування.

Тому, розмір орендної плати позивачу має визначатися з врахуванням вимог діючого у 2008 році законодавства.

Зміни, внесені підпунктом 4 пункту 8 розділу II Закону України від 28 грудня 2007 року N 10/-VI (щодо мінімального розміру орендної плати - не менше 3% грошової оцінки), діяли протягом періоду часу з 01 січня 2008 року по 21 травня 2008 року, оскільки були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008 року.

Проте, Законом України від 03 червня 2008 року N 309-VІ частина четверта статті 21 Закону України "Про оренду землі" знову викладена в новій редакції, яка передбачала аналогічний мінімальний розмір орендної плати для позивача - трикратний розмір земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю". Даний Закон набрав чинності з моменту опублікування (04 червня 2008 року) та застосовується з дня втрати чинності відповідними положеннями розділу II Закону України від 28 грудня 2007 року 1 N 107-VІ (з 22 травня 2008 року).

Отже, протягом всього 2008 року, діяли норми податкового законодавства щодо визначення мінімального розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної форми власності - не менше 3% грошової оцінки землі.

Зважаючи на викладене, є необґрунтованими доводи позивача про відсутність у нього обов'язку по сплаті донарахованого податкового зобов'язання відповідачем за 2008 рік щодо орендної плати за користування земельною ділянкою. Відповідно, у справі відсутні підстави для скасування податкового повідомлення - рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції №0006111503/0/2036 від 21 червня 2010 року.

Таким чином, із врахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що позовні вимоги ВАТ "Полтаваавтотранс" до Кременчуцької ОДПІ про скасування податкового повідомлення-рішення - необґрунтовані та в їх задоволенні необхідно відмовити.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 814, 71, 94, 159, 160164, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерного товариства "Полтаваавтотранс" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 13 серпня 2010 року.

СуддяА.О. Чеснокова