Постанова № 10746947, 05.08.2010, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2010 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-1294/10/1670 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Слободянюк Н.І.,

за участю секретаря Дрижирук М.І.,

представника позивача - Пасюк В.В.,

представника відповідача - Денисенко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом комунального підприємства "Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління"до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській областіпро визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 15.01.2010 № 0000052301/0/47, від 24.03.2010 № 0000052301/1/946, від 15.01.2010 № 0000062301/0/48, від 24.03.2010 № 0000062301/1/947, -

В С Т А Н О В И В:

31 березня 2010 року комунальне підприємство "Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління" /надалі по тексту - позивач/звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області /надалі по тексту-відповідач/про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 15.01.2010 № 0000052301/0/47, від 24.03.2010 № 0000052301/1/946 про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 68315,00 грн, в тому числі 45543,00 грн основний платіж, 22772,00 грн штрафна санкція, від 15.01.2010 № 000002301/0/48, від 24.03.2010 № 0000062301/1/947 про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 54 651,00 грн, в тому числі 36434,00 грн основний платіж, 18217,00 грн штрафна санкція.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказав, що порушень вимог пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», викладених в акті планової виїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства від 29.12.2009 № 6529/23-209/03332033, не вчиняв. Від контрагентів за договорами від 05.05.2008 № 17/44А, від 17.06.2008 № 21/59А, від 02.12.2008 № 110/08, від 04.06.2008 № 17/6-59, від 03.02.2009 № 1103-09 були отримані належно оформлені первинні документи /накладні, рахунки, податкові накладні / та господарські операції з цими субєктами права відповідали вимогам закону, у звязку з чим позивач правомірно сформував податковий кредит за липень, серпень, вересень, жовтень, грудень 2008 року і лютий 2009 року на загальну суму 36434,00 грн та валові витрати за ІІІ, ІV квартали 2008 року та І квартал 2009 року на загальну суму 182173,00 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи і вимоги заявленого позову.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що укладені між позивачем та ТОВ «Анга», ТОВ «Крембудінвест», ТОВ «Нефтекор-СК», ПП «Італ-плюс»договора від 05.05.2008 № 17/44А, від 17.06.2008 № 21/59А, від 02.12.2008 № 110/08, від 04.06.2008 № 17/6-59 та від 03.02.2009 № 1103-09 є нікчемними, юридичних наслідків в податковому обліку в силу статті 216 Цивільного кодексу України не створюють, а тому позивач неправомірно включив до складу податкового кредиту за липень, серпень, вересень, жовтень, грудень 2008 року і лютий 2009 року суми ПДВ 7161,00 грн, 1750,00 грн, 11884,00 грн, 5500,00 грн, 3840,00 грн та 6299,00 грн та до валових витрат ІІІ, ІV кварталів 2008 року та І кварталу 2009 року вартість товарів /без ПДВ/ в сумах 103976,00 грн, 46700,00 грн, 31497,00 грн відповідно.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи і вимоги заперечень проти позову та просив суд ухвалити рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані суду та зібрані ним письмові докази, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд доходить висновку про відсутність законних підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Судовим розглядом встановлено, що працівниками Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області проведена планова виїзна перевірка Комунального підприємства "Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління"/код ЄДРПОУ 03332033/ з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 по 30.09.2009, результати якої оформлені актом від 29.12.2009 № 6529/23-209/03332033.

Згідно з висновком цього акту підприємством порушено пункт 5.1, підпункт 5.2.1 пункту 5.2, підпункт 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та підпункти 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижено податок на додану вартість за липень, серпень, вересень, жовтень, грудень 2008 року і лютий 2009 року на 7161,00 грн, 1750,00 грн, 11884,00 грн, 5500,00 грн, 3840,00 грн та 6299,00 грн відповідно та податок на прибуток за ІІІ, ІV квартали 2008 року та І квартал 2009 року на 25994,00 грн, 11675,00 грн та 7874,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ винесені податкові повідомлення-рішення від 15.01.2010 № 0000052301/0/47 про визначення КП "Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління"податкового зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 68315,00 грн, в тому числі 45543,00 грн основний платіж, 22772,00 грн штрафна санкція та від 15.01.2010 № 000002301/0/48 про визначення вказаному платнику податків податкового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 54 651,00 грн, в тому числі 36434,00 грн основний платіж, 18217,00 грн штрафна санкція.

До зазначених податкових зобовязань підприємством було застосовано передбачене статтею 5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” адміністративне узгодження, про що свідчать прийняті податкові повідомлення-рішення від 24.03.2010 № 0000052301/1/946 та від 24.03.2010 № 0000062301/1/947, які доводять до платника податків новий граничний строк сплати податкових зобовязань.

Як зясовано судовим розглядом, фактичною підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугував відображений в акті від 29.12.2009 № 6529/23-209/03332033 висновок Кременчуцької ОДПІ про завищення КП "Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління"податкового кредиту за липень, серпень, вересень, жовтень, грудень 2008 року і лютий 2009 року внаслідок включення податку на додану вартість в сумах 7161,00 грн, 1750,00 грн, 11884,00 грн, 5500,00 грн, 3840,00 грн та 6299,00 грн та валових витрат ІІІ, ІV кварталів 2008 року та І кварталу 2009 року внаслідок включення вартості товарів, послуг /без ПДВ/ в сумах 103976,00 грн, 46700,00 грн, 31497,00 грн за нікчемними договорами від 05.05.2008 № 17/44А, від 17.06.2008 № 21/59А, від 02.12.2008 № 110/08, від 04.06.2008 № 17/6-59 та від 03.02.2009 № 1103-09.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаного висновку відповідача і винесеного на підставі такого висновку спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам частини 3 статті 2 КАС України, суд виходить з наступного.

Правові відносини з приводу формування податкового кредиту з податку на додану вартість унормовані Законом України «Про податок на додану вартість», згідно з підпунктом 7.4.1 п.7.4 статті 7 якого податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 вказаного Закону податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Системно аналізуючи положення Закону України «Про податок на додану вартість», суд доходить висновку про те, що податковий кредит за правовою природою свого походження є наслідком виникнення в діяльності субєкта господарювання платника податку на додану вартість обєкта оподаткування, визначеного статтею 3 цього Закону.

Підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

За визначенням пункту 1.4 статті 1 цього Закону поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу, а поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Виходячи зі змісту наведених положень закону, продаж товарів (послуг) передбачає перехід права власності на товар (послугу) від продавця до покупця, що в свою чергу передбачає наявність продавця та покупця як конкретних осіб, які вчиняють відповідні дії, що свідчать про намір продати та придбати відповідно товар (послугу), а також наявність певного товару (послуги), які відповідають визначеним учасниками операції з продажу якісним, кількісним та вартісним характеристикам.

Без наявності хоча б одного з обовязкових учасників операції з продажу товару (послуги) чи товару (послуги), визначених як обєкт продажу, господарська операція відсутня, а отже відсутні і підстави для відтворення її фінансових результатів у податковому обліку, не дивлячись на документальне оформлення операції.

Правові відносини з приводу формування валових витрат унормовані Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно з пунктом 5.1 статті 5 якого валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 цієї статті до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 зазначеного Закону будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За матеріалами справи між позивачем, КП «Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління»(в якості Покупця) та ТОВ «Анга»(в якості Продавця) 17 червня 2008 року був укладений договір купівлі-продажу № 21/59А.

Оглянувши цей договір, суд відзначає, що предметом купівлі-продажу став товар зубці ріжучі W6HR у кількості згідно заявки за ціною 35,00 грн з ПДВ за одиницю товару, який ТОВ «Анга»зобовязувалося поставити на склад КП «Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління»згідно заявки протягом двох календарних днів з моменту отримання предоплати за товар, а останнє з названих підприємств- його прийняти та оплатити безготівковим шляхом на умові предоплати. Сторони договору погодили, що транспортування здійснюється за рахунок Продавця.

Виконання зазначеного договору підтверджено позивачем:

- рахунком від 08.07.2008 № 44 на загальну суму 10500,00 грн, в тому числі ПДВ 1750,00 грн, накладною від 08.07.2008 № 47 на загальну суму 10500,00 грн, в тому числі ПДВ 1750,00 грн, податковою накладною від 08.07.2008 № 47 на загальну суму 10500,00 грн, в тому числі ПДВ 1750,00 грн; лімітною карткою на відпуск зі складу матеріалів та запасних частин для виробничих потреб за липень 2008 року № 27, платіжного доручення або виписки банку про здійснення предоплати на зазначену суму суду не надано;

- рахунком від 30.07.2008 № 58 на загальну суму 10500,00 грн, в тому числі ПДВ 1750,00 грн, випискою банку від 31.07.2008 на загальну суму 10500,00 грн, в тому числі ПДВ 1750,00 грн, накладною від 31.07.2008 № 54 на загальну суму 10500,00 грн, в тому числі ПДВ 1750,00 грн, податковою накладною від 31.07.2008 № 55 на загальну суму 10500,00 грн, в тому числі ПДВ 1750,00 грн; лімітною карткою на відпуск зі складу матеріалів та запасних частин для виробничих потреб за серпень 2008 року № 30, витягом з журналу доручень від 31.07.2008 на ОСОБА_3, актом від 30.07.2008 про приход металолому;

- рахунком від 26.08.2008 № 53 на загальну суму 10500,00 грн, в тому числі ПДВ 1750,00 грн, випискою банку від 22.08.2008 на загальну суму 10500,00 грн, в тому числі ПДВ 1750,00 грн, накладною від 26.08.2008 № 59 на загальну суму 10500,00 грн, в тому числі ПДВ 1750,00 грн, податковою накладною від 26.08.2008 № 59 на загальну суму 10500,00 грн, в тому числі ПДВ 1750,00 грн; лімітною карткою на відпуск зі складу матеріалів та запасних частин для виробничих потреб за вересень 2008 року, витягом з журналу доручень від 31.07.2008 на ОСОБА_3, актом від 30.08.2008 про приход металолому;

- рахунком від 23.09.2008 № 83 на загальну суму 10500,00 грн, в тому числі ПДВ 1750,00 грн, випискою банку від 23.09.2008 на загальну суму 10500,00 грн, в тому числі ПДВ 1750,00 грн, накладною від 23.09.2008 № 79 на загальну суму 10500,00 грн, в тому числі ПДВ 1750,00 грн, податковою накладною від 23.09.2008 № 81 на загальну суму 10500,00 грн, в тому числі ПДВ 1750,00 грн; лімітною карткою на відпуск зі складу матеріалів та запасних частин для виробничих потреб за жовтень 2008 року, актом від 30.10.2008 про приход металолому;

- рахунком від 28.10.2008 № 94 на загальну суму 10500,00 грн, в тому числі ПДВ 1750,00 грн, випискою банку від 29.10.2008 на загальну суму 10500,00 грн, в тому числі ПДВ 1750,00 грн, накладною від 28.10.2008 № 93 на загальну суму 10500,00 грн, в тому числі ПДВ 1750,00 грн, податковою накладною від 28.10.2008 № 94 на загальну суму 10500,00 грн, в тому числі ПДВ 1750,00 грн, витягом з журналу доручень від 29.10.2008 на ОСОБА_3, лімітною карткою на відпуск зі складу матеріалів та запасних частин для виробничих потреб за квітень 2009 року, актом від 30.04.2009 про приход металолому.

Також між позивачем, КП «Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління»(в якості Покупця) та ТОВ «Анга»(в якості Продавця) 05 травня 2008 року був укладений договір купівлі-продажу № 17/44А.

Оглянувши цей договір, суд відзначає, що предметом купівлі-продажу став товар адгезійна добавка WЕТFІХ-ВЕ у кількості 380 кг загальною вартістю 10807,20 грн /з ПДВ - 1801,20 грн/, який ТОВ «Анга»зобовязувалося поставити на склад КП «Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління»протягом двох календарних днів з моменту підписання договору, а останнє з названих підприємств- його прийняти та оплатити безготівковим шляхом протягом трьох днів з моменту отримання рахунку продавця за поставлений товар. Сторони договору погодили, що транспортування здійснюється за рахунок Продавця. Строк дії договору до 30.05.2008.

Виконання зазначеного договору підтверджено позивачем:

- рахунком від 08.07.2008 № 43 на загальну суму 5403,60 грн, в тому числі ПДВ 900,60 грн; накладною від 08.07.2008 № 46 на загальну суму 5403,60 грн, в тому числі ПДВ 900,60 грн, на товар кількістю 190 кг, податковою накладною від 08.07.2008 № 46 на загальну суму 5403,60 грн, в тому числі ПДВ 900,60 грн, випискою банку від 08.07.2008 на загальну суму 5403,60 грн, в тому числі ПДВ 900,60 грн;

- рахунком від 25.09.2008 № 86 на загальну суму 10807,20 грн, в тому числі ПДВ 1801,20 грн; накладною від 25.09.2008 № 84 на загальну суму 10807,20 грн на товар кількістю 380 кг, в тому числі ПДВ 1801,20 грн, податковою накладною від 25.09.2008 № 84 на загальну суму 10807,20 грн, в тому числі ПДВ 1801,20 грн, випискою банку від 26.09.2008 на загальну суму 10807,20 грн, в тому числі ПДВ 1801,20 грн;

- накладною на внутрішнє переміщення адгезійної добавки кількістю 190 кг від 31.07.2008 № ДР-0000420, накладною на внутрішнє переміщення адгезійної добавки кількістю 380 кг від 30.09.2008 № ДР-00004678, звітами про расход матеріалів за липень, вересень, жовтень 2008 року.

За своїм предметом договори від 17 червня 2008 року № 21/59А та від 05 травня 2008 року № 17/44А є відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України договорами поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін /стаття 712 ЦК України/.

Вимоги до договору купівлі-продажу визначені законодавцем, зокрема у статтях 669, 691, 693 ЦК України, у яких зазначено, що:

- кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості /стаття 669/;

- покупець зобовязаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу /частина 1 статті 691/;

- якщо договором встановлений обовязок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу /частина 1 статті 693/.

Відповідно до статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обовязки відповідно до договору.

Невиконання сторонами договору визначених законодавцем вимог за правилами частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з частинами 1,2 статті 180 Господарського кодексу України, має своїм юридичним наслідком недосягнення згоди з усіх істотних умов договору.

Вивчивши умови договорів, судом встановлено, що учасниками правочину купівлі-продажу зубців ріжучих та адгезійної добавки, тобто позивачем та його контрагентом, ТОВ «Анга», було узгоджено кількість товару, вартість, умови поставки та строк дії договору. Як зясовано судом, додаткові угоди до цих договорів між його учасниками не укладалися, через що можна констатувати, що позивач та ТОВ «Анга»повинні були діяти відповідно до тих умов, які визначені укладеними 05 травня та 17 червня 2008 року договорами.

Натомість, наявні в матеріалах справи первинні документи свідчать про те, що позивач та його контрагент вийшли за межі умов договорів, а саме: за договором купівлі-продажу від 17 червня 2008 року № 21/59А або оформлення накладної на поставку товару передувало оплаті за товар, хоча умовою договору була предоплата, або не дотримано встановлений договором двохденний строк поставки товару з моменту отримання предоплати, або поставка товару мала місце без попередньої оплати; за договором купівлі-продажу від 05 травня 2008 року № 17/44А виконання цього договору мало місце після закінчення строку його дії; поставка товару здійснена не в установлений договором строк та кількість і вартість поставленого товару перевищувала кількість і вартість товару, обумовлених договором.

Також виконання договору купівлі-продажу від 05 травня 2008 року № 17/44А мало місце після закінчення строку договору.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звязності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 статті 9 вказаного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, та що первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

За визначенням пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.2007 № 363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568 /далі по тексту - Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом/, перевізник - особа, яка надає послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом загального користування; товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу; товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до пунктів 11.1, 11.4-11.7 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів/пункт 11.1/.

Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля /пункт 11.4/.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом) /пункт 11.5/.

Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри /пункт 11.6/.

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику /пункт 11.7/.

Пунктом 13.1 цихПравил визначено, що перевізник здає вантажі у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною.

Товарно-транспортних накладних на перевезення товарів /зубців ріжучих та адгезійної добавки/ позивачем суду не надано та про причину їх відсутності не повідомлено, хоча з наведених норм слідує, що товарно-транспортна накладна оформлюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля та передається водієм вантажоодержувачу, а з фактичних обставин, підтверджених матеріалами судової справи - що власних транспортних засобів для перевезення товарів у ТОВ «Анга»не було, як не було і ліцензії на провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом загального користування, обовязковість якої передбачена пунктом 30 статті 9 Закону України Про ліцензування певних видів господарської діяльності»та статтями 9, 48 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Як наслідок, суд ставить під сумнів те, що ТОВ «Анга»здійснювало перевезення зубців ріжучіх та адгезійної добавки на власному або орендованому автомобілі, не маючи при цьому ліцензії та враховуючи передбачений законодавством державний контроль за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог відповідного законодавства.

Також суд зважує на те, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців видами діяльності ТОВ «Анга»за КВЕД є оптова торгівля, що також спростовує факт здійснення перевезення вантажу ТОВ «Анга»власними силами та вказує на необхідність укладення товариством договору про перевезення вантажів з перевізником.

У свою чергу у разі укладення договору про перевезення вантажів з перевізником обовязковим документом на перевезення вантажу є товарно-транспортна накладна, один з примірників якої в обовязковому порядку передається вантажоодержувачу, яким є позивач.

Відсутність у позивача товарно-транспортних накладних та недотримання сторонами договорів від 17 червня 2008 року № 21/59А та від 05 травня 2008 року № 17/44А його умов дають підстави для висновку, що вантаж / зубці ріжучі та адгезійна добавка / фактично не перевозилися та не поставлялися позивачу, не дивлячись на документальне оформлення цих господарських операцій.

Окрім цього, на питання суду у який спосіб позивачем були використані у власній господарській діяльності придбані у ТОВ «Анга»товари за вказаними договорами позивач надав суду лімітні картки на відпуск зі складу матеріалів та запасних частин для виробничих потреб, акти про приход металолому, накладні на внутрішнє переміщення адгезійної добавки, звіти про расход матеріалів, які, за висновком суду, не є беззаперечними доказами фактичного використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивача, оскільки інших доказів, які б свідчили про фактичне отримання позивачем результату від своєї безпосередньої господарської діяльності з використанням зубців ріжучих та адгезійної добавки суду не надано.

Беручи до уваги викладені обставини та оцінюючи зібрані по справі докази за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (частина 1); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (частина 2); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (частина 3), суд доходить висновку про те, що при укладенні правочинів з ТОВ «Анга»позивач не дотримався засад розумності, а тому суд погоджується з висновком Кременчуцької ОДПІ про нікчемність укладених між КП «Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління»та ТОВ «Анга»правочинів від 17 червня 2008 року № 21/59А та від 05 травня 2008 року № 17/44А, оскільки вказані правочини не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, та КП «Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління»отримало податкову вигоду у вигляді збільшення податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат в податковому обліку з податку на прибуток внаслідок цих правочинів.

Відповідно до частини 2 статті 228 Цивільного кодексу України нікчемним правочином є правочин, що порушує публічний порядок, а згідно з частиною 1 цієї статті правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Частинами 1 та 5 статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства /частина 1/, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним /частина 5/. Недодержання в момент вчинення правочину стороною / сторонами / цих вимог є підставою недійсності правочину / частина 1 статті 215 вказаного Кодексу /.

Згідно з частиною 2 статті 215 цього Кодексу недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом / нікчемний правочин /. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю /частина 1 статті 216 цього ж Кодексу/.

Отже, відсутність відповідно до закону правових наслідків за таким правочином означає відсутність будь-яких господарських операцій, здійснених на його виконання, з точки зору їх впливу на стан податкового обліку сторін цього правочину.

Звідси слідує, що і складені в межах такого правочину первинні документи не мають юридичної сили та доказовості, а відтак не можуть підтверджувати витрат по оплаті вартості товару з податком на додану вартість і слугувати законною підставою для збільшення платником податку податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з податку на прибуток.

Перевіркою позивача також встановлено, а матеріалами судової справи підтверджено, що між позивачем, КП «Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління» (в якості Замовника) та ТОВ «Крембудінвест»(в якості Виконавця) 02 грудня 2008 року був укладений договір на виконання послуг № 110/08.

Оглянувши цей договір, суд відзначає, що предметом договору стала послуга з надання виконавцем замовнику катку моторного та автогрейдеру згідно попередньої заявки для виконання робіт по укорочуванню та плануванню основ та покриттів. Вартість 1 маш/год визначається калькуляцією та може коригуватися. Вартість послуг по договору становить 23040,00 грн. Доставка катка на обєкт проводиться технікою виконавця, витрати по цих послугах оплачує замовник. Послуги надаються після сплати авансу. Розмір авансу за домовленістю сторін. Замовник сплачує вартість наданих послуг згідно калькуляцій та наданого рахунку. Термін дії договору з моменту його підписання і до 31 грудня 2008 року, а в частині грошових розрахунків до повного його виконання. Сторонами, що підписали договір, зазначено: КП «Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління» (в якості Виконавця) та ТОВ «Крембудінвест»(в якості Замовника) та договір від імені ТОВ «Крембудінвест»укладено ОСОБА_7

Виконання зазначеного договору підтверджено позивачем:

- рахунком від 09.12.2008 № 09/12 на загальну суму 23 040,00 грн, в тому числі ПДВ 3840,00 грн, підписаним головним бухгалтером ТОВ «Крембудінвест»без зазначення прізвища,

- актом здачі-приймання виконаних робіт б/н та б/д на загальну суму 23 040,00 грн, в тому числі ПДВ 3840,00 грн,, підписаним з боку ТОВ «Крембудінвест»ОСОБА_7,

- випискою банку від 09.12.2008 на загальну суму 23 040,00 грн, в тому числі ПДВ 3840,00 грн,

- податковою накладною від 09.12.2008 № 693 на загальну суму 23 040,00 грн, в тому числі ПДВ 3840,00 грн, підпис та прізвище особи, яка її склала, не визначено. Згідно з податковою накладною товарно-транспортні витрати складають 0,00 грн.

Під час проведення планової виїзної перевірки позивача та оформлення її результатів позивач не надав перевіряючим калькуляції вартості 1 машино-години експлуатації котка та автогрейдера б/н та б/д, у звязку з чим до їх залучення позивачем в судовому процесі суд ставиться критично.

Відповідно до статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою /частина 1 статті 207 зазначеного Кодексу/.

Відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом, вносяться до єдиного державного реєстру /частина 4 статті 89 цього Кодексу/.

Суд зауважує, що зі змісту зазначеного договору, підписаного 02 грудня 2008 року, та акту здачі-приймання виконаних робіт б/н та б/д, що вони підписані від імені директора ТОВ «Крембудінвест»ОСОБА_7, хоча згідно матеріалів справи директором цього товариства, який має право вчиняти юридичні дії від імені ТОВ «Крембудінвест»з 24 листопада 2008 року, є Ісаєв Сергій Володимирович. Представник позивача проти цього факту не заперечував.

За своїм предметом договір від 02 грудня 2008 року № 110/08 є відповідно до статті 787 Цивільного кодексу України договором прокату. Так, за договором прокату наймодавець, який здійснює підприємницьку діяльність з передання речей у найм, передає або зобовязується передати рухому річ наймачеві у користування за плату на певний строк.

Будь-яких доказів щодо оплати позивачем витрат на доставку катка на обєкт, як це передбачено умовами договору, суду не надано, а із наданої суду податкової накладної від 09.12.2008 та № 693 вбачається, що витрати на доставку катка до вартості послуг не включені.

Також суд зважує на те, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців видами діяльності ТОВ «Крембудінвест»за КВЕД є оптова торгівля та діяльність автомобільного вантажного транспорту, а не діяльність з передання речей у найм.

До того ж відповідно до частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 18 Порядку оформлення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 № 165 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за № 233/2037), всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Оглянувши рахунок від 09.12.2008 № 09/12 та акт здачі-приймання виконаних робіт б/н та б/д, судом встановлено, що вони за своїми ознаками не відповідають наведеному у статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” визначенню первинного документу, оскільки не містять даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та дату складання відповідно. Податкова накладна від 09.12.2008 № 693 від імені ТОВ «Крембудінвест»виписана та підписана особою, яку неможливо ідентифікувати, що, у свою чергу, не дає можливості встановити факт наявності у цієї особи відповідних повноважень щодо підпису зазначеної податкової накладної.

Отже, договір від 02 грудня 2008 року № 110/08 суд розцінює неукладеним, що спричиняє неможливість передачі речі на прокат в межах такого договору, а відтак неможливість віднесення на розрахунки з державою з податку на додану вартість та податку на прибуток документів, складених за неукладеним договором, так як такий договір не відповідає вимогам статті 203 ЦК України, зокрема частинам 1, 2, 5 цієї статті, згідно з якими зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства /частина 1/, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності /частина 2/, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним /частина 5/.

Перевіркою позивача також встановлено, а матеріалами судової справи підтверджено, що між позивачем, КП «Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління»(в якості Покупця) та ТОВ «Нефтекор-СК»(в якості Продавця) 04 червня 2008 року був укладений договір купівлі-продажу № 17/06-59.

Оглянувши цей договір, суд відзначає, що предметом купівлі-продажу став товар кратон D-1101CM у кількості 2600 кг загальною вартістю 59800, 01 грн /з ПДВ - 9966,67 грн/, який ТОВ «Нефтекор-СК»зобовязувалося поставити на склад КП «Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління»протягом трьох календарних днів з моменту отримання предоплати, а останнє з названих підприємств- його прийняти та оплатити безготівковим шляхом на умові предоплати. Сторони договору погодили, що транспортування здійснюється за рахунок Продавця. Строк дії договору до 30.06.2008.

Виконання зазначеного договору підтверджено позивачем:

- рахунком від 08.07.2008 № 99 на загальну суму 16560,00 грн, в тому числі ПДВ 2760,00 грн; накладною від 08.07.2008 № 102 на загальну суму 16560,00 грн, в тому числі ПДВ 2760,00 грн, на товар кількістю 720 кг, податковою накладною від 08.07.2008 № 102 на загальну суму 16560,00 грн, в тому числі ПДВ 2760,00 грн, випискою банку від 08.07.2008 на загальну суму 16560,00 грн, в тому числі ПДВ 2760,00 грн; звітом про расход матеріалів за червень 2008 року;

- рахунком від 23.09.2008 № 92/09 на загальну суму 50000,02 грн, в тому числі ПДВ 8333,34 грн; накладною від 23.09.2008 № 91/09 на загальну суму 50000,02 грн, в тому числі ПДВ 8333,34 грн на товар кількістю 2000 кг, податковою накладною від 23.09.2008 № 92/09 на загальну суму 50000,02 грн, в тому числі ПДВ 8333,34 грн, випискою банку від 23.09.2008 на загальну суму 50000,02 грн, в тому числі ПДВ 8333,34 грн, накладною на внутрішнє переміщення кратону кількістю 2000 кг від 30.09.2008 № ДР-0000670, звітом про расход матеріалів за вересень 2008 року;

- рахунком від 29.10.2008 № 102/10 на загальну суму 22500,00 грн, в тому числі ПДВ 3750,00 грн; накладною від 29.10.2008 № 105/10 на загальну суму 22500,00 грн, в тому числі ПДВ 3750,00 грн, на товар кількістю 900 кг, податковою накладною від 29.10.2008 № 105/10 на загальну суму 22500,00 грн, в тому числі ПДВ 3750,00 грн, випискою банку від 28.10.2008 на загальну суму 22500,00 грн, в тому числі ПДВ 3750,00 грн; накладною на внутрішнє переміщення кратону кількістю 900 кг від 31.10.2008 № ДР-0000811, звітами про расход матеріалів за жовтень та листопад 2008 року.

За своїм предметом договір від 04 червня 2008 року № 17/06-59 є відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України договорами поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін /стаття 712 ЦК України/.

Вимоги до договору купівлі-продажу визначені законодавцем, зокрема у статтях 669, 691, 693 ЦК України, у яких зазначено, що:

- кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості /стаття 669/;

- покупець зобовязаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу /частина 1 статті 691/.

Відповідно до статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обовязки відповідно до договору.

Невиконання сторонами договору визначених законодавцем вимог за правилами частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з частинами 1,2 статті 180 Господарського кодексу України, має своїм юридичним наслідком недосягнення згоди з усіх істотних умов договору.

Вивчивши умови договору, судом встановлено, що учасниками правочину купівлі-продажу кратону, тобто позивачем та його контрагентом, ТОВ «Нефтекор-СК», було узгоджено кількість та вартість товару, строк дії договору. Як зясовано судом, додаткові угоди до цього договору між його учасниками не укладалися, через що можна констатувати, що позивач та ТОВ «Нефтекор-СК»повинні були діяти відповідно до тих умов, які визначені укладеним 04 червня 2008 року договором.

Натомість, наявні в матеріалах справи первинні документи свідчать про те, що позивач та його контрагент вийшли за межі умов договору, а саме: оформили поставку товару у кількості та вартістю, що перевищують встановлені умовами договору.

Також виконання договору купівлі-продажу від 04 червня 2008 року № 17/06-59 мало місце після закінчення строку договору.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звязності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 статті 9 вказаного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, та що первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

За визначенням пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом перевізник - особа, яка надає послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом загального користування; товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу; товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до пунктів 11.1, 11.4-11.7 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів/пункт 11.1/.

Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля /пункт 11.4/.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом) /пункт 11.5/.

Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри /пункт 11.6/.

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику /пункт 11.7/.

Пунктом 13.1 цихПравил визначено, що перевізник здає вантажі у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною.

Товарно-транспортних накладних на перевезення товару /кратону/ позивачем суду не надано та про причину їх відсутності не повідомлено, хоча з наведених норм слідує, що товарно-транспортна накладна оформлюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля та передається водієм вантажоодержувачу, а з фактичних обставин, підтверджених матеріалами судової справи - що власних транспортних засобів для перевезення товарів у ТОВ «Нефтекор-СК»не було, як не було і ліцензії на провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом загального користування, обовязковість якої передбачена пунктом 30 статті 9 Закону України Про ліцензування певних видів господарської діяльності»та статтями 9, 48 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Як наслідок, суд ставить під сумнів те, що ТОВ «Нефтекор-СК»здійснювало перевезення кратону на власному або орендованому автомобілі, не маючи при цьому ліцензії та враховуючи передбачений законодавством державний контроль за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог відповідного законодавства.

У свою чергу у разі укладення договору про перевезення вантажів з перевізником обовязковим документом на перевезення вантажу є товарно-транспортна накладна, один з примірників якої в обовязковому порядку передається вантажоодержувачу, яким є позивач.

Відсутність у позивача товарно-транспортних накладних та недотримання сторонами договору від 04 червня 2008 року № 17/06-59 його умов дають підстави для висновку, що вантаж / кратон / фактично не перевозився та не поставлявся позивачу, не дивлячись на документальне оформлення цієї господарської операції.

Окрім цього, на питання суду у який спосіб позивачем був використаний у власній господарській діяльності придбаний у ТОВ «Нефтекор-СК»товар за вказаним договором позивач надав суду накладні на внутрішнє переміщення кратону та звіти про расход матеріалів, які, за висновком суду, не є беззаперечними доказами фактичного використання придбаного товару у власній господарській діяльності позивача, оскільки інших доказів, які б свідчили про фактичне отримання позивачем результату від своєї безпосередньої господарської діяльності з використанням кратону суду не надано.

Беручи до уваги викладені обставини та оцінюючи зібрані по справі докази за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (частина 1); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (частина 2); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (частина 3), суд доходить висновку про те, що при укладенні правочину з ТОВ «Нефтекор-СК»позивач не дотримався засад розумності, а тому суд погоджується з висновком Кременчуцької ОДПІ про нікчемність укладеного між КП «Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління»та ТОВ «Нефтекор -СК»правочину від 04 червня 2008 року № 17/06-59, оскільки вказаний правочин не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, та КП «Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління»отримало податкову вигоду у вигляді збільшення податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат в податковому обліку з податку на прибуток внаслідок цього правочину.

Відповідно до частини 2 статті 228 Цивільного кодексу України нікчемним правочином є правочин, що порушує публічний порядок, а згідно з частиною 1 цієї статті правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Частинами 1 та 5 статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства /частина 1/, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним /частина 5/. Недодержання в момент вчинення правочину стороною / сторонами / цих вимог є підставою недійсності правочину / частина 1 статті 215 вказаного Кодексу /.

Згідно з частиною 2 статті 215 цього Кодексу недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом / нікчемний правочин /. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю /частина 1 статті 216 цього ж Кодексу/.

Отже, відсутність відповідно до закону правових наслідків за таким правочином означає відсутність будь-яких господарських операцій, здійснених на його виконання, з точки зору їх впливу на стан податкового обліку сторін цього правочину.

Звідси слідує, що і складені в межах такого правочину первинні документи не мають юридичної сили та доказовості, а відтак не можуть підтверджувати витрат по оплаті вартості товару з податком на додану вартість і слугувати законною підставою для збільшення платником податку податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з податку на прибуток.

Перевіркою позивача також встановлено, а матеріалами судової справи підтверджено, що між позивачем, КП «Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління»(в якості Покупця) та ТОВ «Італ-плюс»(в якості Продавця) 03 лютого 2009 року був укладений договір купівлі-продажу № 1103-09/48.

Оглянувши цей договір, суд відзначає, що предметом купівлі-продажу став товар запасні частини до асфальтозмішувачів різних модифікацій у кількості згідно виставлених рахунків загальною вартістю 99000,00 грн, який ПП «Італ-плюс»зобовязувалося передати у власність КП «Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління», а останнє з названих підприємств- його прийняти та оплатити безготівковим шляхом на підставі рахунку Продавця на умовах попередньої оплати або протягом 10 днів після поставки товару. Сторони договору погодили, що поставка товару здійснюється на умовах ЕХW- само вивіз протягом 5 календарних днів з моменту отримання попередньої оплати від Покупця.

Виконання зазначеного договору підтверджено позивачем:

- рахунком-фактурою від 13.02.2009 № 133 на загальну суму 37796,39 грн, в тому числі ПДВ 6299,40 грн; видатковою накладною від 13.02.2009 № 142 на загальну суму 37796,39 грн, в тому числі ПДВ 6299,40 грн, податковою накладною від 13.02.2009 № 142 на загальну суму 37796,39 грн, в тому числі ПДВ 6299,00 грн, випискою банку від 25.02.2009 на загальну суму 37796,39 грн, в тому числі ПДВ 6299,40 грн, накладною на внутрішнє переміщення запасних частин від 27.02.2009 № ДР-0000126, лімітними картками.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звязності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 статті 9 вказаного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, та що первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

За визначенням пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним перевізник - особа, яка надає послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом загального користування; товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу; товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до пунктів 11.1, 11.4-11.7 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів/пункт 11.1/.

Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля /пункт 11.4/.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом) /пункт 11.5/.

Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри /пункт 11.6/.

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику /пункт 11.7/.

Пунктом 13.1 цихПравил визначено, що перевізник здає вантажі у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною.

Товарно-транспортних накладних на перевезення товарів /запасних частин/ позивачем суду не надано та про причину їх відсутності не повідомлено, хоча з наведених норм слідує, що товарно-транспортна накладна оформлюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля та передається водієм вантажоодержувачу.

Відсутність у позивача товарно-транспортних накладних дає підстави для висновку, що вантаж / запасні частини / фактично не перевозився та не поставлявся позивачу, не дивлячись на документальне оформлення цієї господарської операції.

Окрім цього, на питання суду у який спосіб позивачем був використаний у власній господарській діяльності придбаний у ПП «Італ-плюс»товар за вказаним договором позивач надав суду накладну на внутрішнє переміщення запасних частин та лімітні картки, які, за висновком суду, не є беззаперечними доказами фактичного використання придбаного товару у власній господарській діяльності позивача, оскільки інших доказів, які б свідчили про фактичне отримання позивачем результату від своєї безпосередньої господарської діяльності з використанням запасних частин суду не надано.

Беручи до уваги викладені обставини та оцінюючи зібрані по справі докази за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (частина 1); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (частина 2); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (частина 3), суд доходить висновку про те, що при укладенні правочину з ПП «Італ-плюс»позивач не дотримався засад розумності, а тому суд погоджується з висновком Кременчуцької ОДПІ про нікчемність укладеного між КП «Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління»та ПП «Італ-плюс»правочину від 03 лютого 2009 року № 1103-09/48, оскільки вказаний правочин не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, та КП «Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління»отримало податкову вигоду у вигляді збільшення податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат в податковому обліку з податку на прибуток внаслідок цього правочину.

Відповідно до частини 2 статті 228 Цивільного кодексу України нікчемним правочином є правочин, що порушує публічний порядок, а згідно з частиною 1 цієї статті правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Частиною 5 статті 203 ЦК України встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною / сторонами / цієї вимоги є підставою недійсності правочину / частина 1 статті 215 вказаного Кодексу /.

Згідно з частиною 2 статті 215 цього Кодексу недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом / нікчемний правочин /. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю /частина 1 статті 216 цього ж Кодексу/.

Отже, відсутність відповідно до закону правових наслідків за таким правочином означає відсутність будь-яких господарських операцій, здійснених на його виконання, з точки зору їх впливу на стан податкового обліку сторін цього правочину.

Звідси слідує, що і складені в межах такого правочину первинні документи не мають юридичної сили та доказовості, а відтак не можуть підтверджувати витрат по оплаті вартості товару з податком на додану вартість і слугувати законною підставою для збільшення платником податку податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з податку на прибуток.

До посилання ж відповідача на кримінальну справу стосовно ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 суд ставиться критично , оскільки:

-згідно вироку Октябрського районного суду м. Полтави від 05.10.2009 у справі № 1 -503/09 ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 засуджено за частиною 3 статті 28, частиною 2 статті 358, частиною 3 статті 358, частиною 3 статті 28, частиною 2 статті 200 КК України за підроблення документів;

- при цьому Октябрським районним судом м. Полтави при розгляді зазначеної кримінальної справи було встановлено підроблення документів податкової звітності та платіжних документів в тому числі ТОВ “Крембудінвест”, ТОВ «Нефтекор-СК», ТОВ «Анга»шляхом підписання цих документів одними особами замість інших;

- підроблення інших первинних документів бухгалтерського обліку судом встановлено не було.

Між тим, інші обставини, встановлені судом при вирішенні цього спору, дають підстави погодитися з висновком податкового органу про безтоварність господарських операцій за участю позивача та його контрагентів, у звязку з чим в позові про скасування спірних податкових повідомлень-рішень слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10 - денний строк з дня її проголошення, а у разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови апеляційної скарги з подачею її копії до апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення встановленого строку на апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 10 серпня 2010 року.

СуддяН.І. Слободянюк