Постанова № 10743514, 06.08.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 серпня 2010 р. справа № 2а-12977/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Голуб В.А.

при секретаріПітель В.М.

за участю:

позивача Тиріної М.П.,

представника відповідача Рехтік Р.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Донецьк-52, вул. 50-ї Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Маріупольський морський торговельний порт» до Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області про визнання частково недійсним рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Маріупольський морський торговельний порт» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області про визнання частково недійсним рішення від 23 березня 2010 року № 86 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що з 25.02.2010 року по 16.03.2010 року Державною інспекцією з контролю за цінами в Донецькій області була проведена перевірка Державного підприємства «Маріупольський морський торговельний порт».

За результатами зазначеної перевірки було складено акт від 16.03.2010 року № 144, яким встановлено стягування додаткової плати за роботи, які оплачуються акордними ставками та перевищення фіксованих акордних ставок при здійсненні навантажувально-розвантажувальних робіт. 19.03.2010 року порт надав заперечення № 28-15/51 на зазначений акт перевірки для розгляду та врахування.

Позивач зазначає, що тарифи, які застосовуються портами за виконання навантажувально-розвантажувальних робіт, встановлені Збірником тарифів на комплекс робіт, пов'язаних з обробленням вантажів у портах України, затвердженим Наказом Міністерства транспорту України від 31.10.1995 року № 392, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 грудня 1995 року за № 476/1012. Щодо виставлення у рахунках № 6316 від 04.09.2009 року, № 6756-В від 20.09.2009 року, № 7351 від 08.10.2009 року плати за підгрупування вантажів для формування суднових та вагонних партій, включаючи внутрішнє переміщення по порту, то портом застосовується п. 2.1.3.2. Збірнику, згідно з яким групування з метою формування суднової партії вантажів, які завезені в різний час у порт, за країнами та портами призначення, а також за окремими коносаментними партіями включається до переліку робіт, які не оплачуються за акордними ставками. Застосування ж п. 2.1.2.8. Збірнику, згідно з яким підвезення вантажів із складських приміщень, які розташовані на території порту та експлуатуються останнім, по борту судна, яке завантажується портом біля своїх причалів включено до переліку робіт, які оплачуються за акордними ставками в даному випадку, на думку позивача, є помилковим.

Також позивач вказує, що згідно з п. 2.1.2.11., п. 2.1.2.12. Збірнику укладання та укріплення вантажів у трюмах і на палубах суден за допомогою талрепів, затискачів та з'єднувальних скоб, сталевих стрічок та замків, за винятком спецзакріплень та вартості матеріалів, сепарація вантажів у трюмах суден (виключаючи вартість матеріалів) входить до переліку робіт, які оплачуються за акордними ставками. Пунктом 2.1.3.12. Збірнику передбачено, що спеціальне закріплення вантажів у трюмах та на палубах суден (з використанням зварювальних робіт, улаштуванням кільблоків, настилів, стелажів, виготовленням металевих деталей, кріплень тощо), ураховуючи вартість матеріалів входить до переліку робіт, які не оплачуються за акордними ставками. З викладеного вбачається, що вартість матеріалів сплачується окремо від акордної ставки. До вартості матеріалів включаються також транспортно-заготівельні витрати. Згідно з п. 9 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року № 246 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 року за № 751/4044, до транспортно-заготівельних витрат відносяться затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів. Транспортно-заготівельні витрати включаються в собівартість запасів та формують їх первісну вартість. Згідно з п.4 зазначеного вище положення, запаси - це активи, які утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності; перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством. Таким чином, як зазначає позивач, вартість транспортно-заготівельних витрат входить до вартості матеріалів та на підставі п.2.1.2.11., 2.1.2.12. Збірнику виключається із вартості робіт, які оплачуються за акордними ставками.

Крім того, позивач вважає, що перевіряючі, нехтуючи п. 3 Наказу Міністерства транспорту України від 31.10.1995 року № 392 та п. 2.1.1.4. Збірника, зробили хибний висновок про розрахунок ставок 2 та 3 категорії як самостійних, без відповідної привязки до ставки 1 категорії.

Тому позивач просить визнати недійсним рішення відповідача в частині неправомірного нарахування транспортно-заготівельних витрат до акордних ставок, застосування тарифів з порушенням запроваджених методів регулювання за рахунок завищення розміру акордних ставок плати при розрахунках навантажувально-розвантажувальної роботи, повязаної з обробленням вантажів.

Представник відповідача позовні вимоги у судовому засіданні не визнав, надав заперечення, в яких зазначив наступне.

Вибірковою перевіркою рахунків за здійснення Маріупольським портом робіт з перевалки металів (сляби, стальний лист, катанка, квадратна заготовка тощо) встановлено, що Маріупольським портом зокрема стягувалась плата за «вартість матеріалів, використаних на закріпленні вантажу на т/х згідно з актом-розрахунком» та «транспортно-заготівельні витрати».

Підпунктами 2.1.2.11 та 2.1.2.12 Збірника визначено, що «укладання та укріплення вантажів у трюмах і на палубах суден за допомогою талрепів, за підпунктом 2.1.2.8 пункту 2.1.2. (перелік робіт, які оплачуються за акордними ставками) передбачено, що робота з «підвезення вантажів із складських приміщень, які розташовані на території порту та експлуатуються останнім» входить до складу робіт, які оплачуються за акордними ставками.

Приймаючи до уваги той факт, що за здійснення навантажувально-розвантажувальних робіт портом стягнуто плату за ставками І категорії, саме порт приймає рішення щодо місця розвантаження прибуваючих вантажів і саме порт приймає рішення щодо вибору причалу, на якому буде здійснюватись навантаження (розвантаження) суден. Як зазначає відповідач, вантажовласник (експедитор) не повинен нести відповідальність, у тому числі й матеріальну, за те, що вантаж і судно, на яке вантаж має рути навантаженим, опинились на різних причалах.

Також представник відповідача зазначає, що роботи, перелічені у п.п. 2.1.2.11 та 2.1.2.12, у своєму складі містять не лише відособлені механічні дії з «укладання», «укріплення» та «сепарації», але й певні супутні та підготовчі дії для забезпечення якісного виконання робіт відповідно до п.п. 2.1.2.11 та 2.1.2.12 Збірника. Саме про ці супутні та підготовчі витрати йде мова у п. 9 Положення (стандарті) 9 бухгалтерського обліку від 20.10.99 № 246 «інші втрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях. До таких витрат, зокрема, належать прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати підприємства на доопрацювання і підвищення якісно технічних характеристик запасів».

Таким чином, як зазначає представник відповідача, якщо стягування відокремленої плати за вартість замків та сталевої стрічки передбачено Збірником, то стягування плати за «транспортно-заготівельні витрати» та за паливно-мастильні матеріали (бензин та тех. мастило) є безпідставним.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, встановив наступне.

У період з 25.02.2010 року по 16.03.2010 року Державною інспекцією з контролю за цінами в Донецькій області проведена планова перевірка Державного підприємства «Маріупольський морський торговельний порт» з питання дотримання суб'єктом порядку застосування тарифів на комплекс робіт, повязаних з обробленням вантажів у морських та річкових портах України, за результатами якої складено акт № 144 від 16 березня 2010 року (а.с.10-18).

23 березня 2010 року відповідачем винесено припис № 95-86, яким зобовязано Державне підприємство «Маріупольський морський торговельний порт» у місячний термін усунути порушення порядку встановлення розмірів плати за надання послуг, шляхом їх приведення у відповідність до вимог п. 3 наказу Міністерства транспорту України від 31.10.1995 року № 392 «Про затвердження Збірника тарифів на комплекс робіт, повязаних з обробленням вантажів у портах України» зі змінами та доповненнями, та п. 2.1.1.1, п. 2.1.2.8 «Збірника тарифів на комплекс робіт, повязаних з обробленням вантажів у портах України».

На підставі акту перевірки відповідачем прийняте спірне рішення про застосування до позивача економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін від 23 березня 2010 року № 86, яким передбачено вилучення у підприємства безпідставно отриманої суми виручки в результаті порушення державної дисципліни цін у розмірі 167046, 16 грн., а також штраф у двократному розмірі необґрунтовано отриманої виручки 334092, 32 грн., а всього 501138,48 грн. (а.с.25).

Правовою підставою прийняття відповідачем рішення про застосування економічних санкцій є норма пункту 14 Закону України «Про ціни та ціноутворення» від 3 грудня 1990 року № 507-XII, відповідно до якої вся необґрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін та діючого порядку визначення вартості будівництва, що здійснюється із залученням коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також коштів державних підприємств, установ та організацій підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації. Крім того, в позабюджетні фонди місцевих Рад стягується штраф у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки. Вказані суми списуються з рахунків підприємств і організацій в банківських установах за рішенням суду.

Згідно з пунктом 17 Положення «Про Державну інспекцію з контролю за цінами», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2000 року № 1819, Держцінінспекція та її територіальні органи є юридичними особами, мають самостійні баланси, реєстраційні рахунки в установах Державного казначейства, печатки із своїм найменуванням. Державна інспекція з контролю за цінами у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції і законів України, актами Кабінету Міністрів України, наказами Мінекономіки та цим Положенням. У межах своєї компетенції Інспекція організує виконання актів законодавства і здійснює систематичний контроль за їх реалізацією, узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до її компетенції, розробляє пропозиції щодо його вдосконалення та вносить їх на розгляд Міністру економіки.

Відповідно до пункту 4 Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2000 року № 1819, Держцінінспекція відповідно до покладених на неї завдань:

проводить моніторинг цін і тарифів на товари і послуги споживчого ринку, узагальнює його результати, готує пропозиції щодо вжиття заходів до стабілізації цінової ситуації;

у межах своєї компетенції здійснює перевірки додержання порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів, а також їх економічного обґрунтування;

надає органам виконавчої влади, підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності методичну допомогу і рекомендації з питань додержання порядку формування, встановлення і застосування цін;

у межах своєї компетенції вносить пропозиції щодо скасування прийнятих органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим і органами місцевого самоврядування рішень з питань формування, встановлення та застосування цін і тарифів, що суперечать законодавству;

надає за результатами перевірок органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій обовязкові для виконання приписи щодо усунення порушень порядку формування, встановлення та застосування цін і тарифів;

бере участь у розробленні проектів нормативно-правових актів з питань контролю за цінами, а також методичних рекомендацій та розяснень щодо порядку їх застосування;

вживає відповідно до законодавства заходів за порушення підприємствами, установами та організаціями порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів, а також невиконання вимог органів державного контролю за цінами;

розробляє плани та організує роботу своїх територіальних органів, надає їм методичну та практичну допомогу, контролює їх діяльність, вживає заходів до усунення виявлених недоліків і порушень, а також підвищення ефективності здійснення цього контролю;

здійснює заходи щодо професійної підготовки та перепідготовки кадрів;

вносить відповідним органам, уповноваженим вирішувати питання ціноутворення, пропозиції щодо вдосконалення порядку формування, встановлення та застосування цін і тарифів;

здійснює заходи щодо створення інформаційних систем і компютеризації робіт у центральному апараті Держцінінспекції та її територіальних органах;

у межах своєї компетенції забезпечує реалізацію державної політики щодо державної таємниці та контроль за її збереженням;

організовує роботу з надання висновків щодо розрахунків економічно обґрунтованих планованих витрат, повязаних з виробництвом, транспортуванням, постачанням теплової енергії, наданням послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, централізованого опалення і постачання гарячої води, вивезення побутових відходів та технічного обслуговування ліфтів.

Як встановлено судом, тарифи, які застосовуються портами за виконання навантажувально-розвантажувальних робіт встановлені «Збірником тарифів на комплекс робіт, пов'язаних з обробленням вантажів у портах України», затвердженим Наказом Міністерства транспорту України від 31.10.1995 року № 392.

Щодо виставлення у рахунках № 6316 від 04.09.2009 року, № 6756-В від 20.09.2009 року та № 7351 від 08.10.2009 року плати за підгрупування вантажів для формування суднових та вагонних партій, включаючи внутрішнє переміщення по порту, суд дійшов наступних висновків.

Перелік робіт, які оплачуються за акордними ставками встановлюється п.2.1.2. Збірнику, серед яких є також підвезення вантажів із складських приміщень, які розташовані на території порту та експлуатуються останнім, до борту судна, яке завантажується портом біля своїх причалів. При цьому в пункті 2.1.3. Збірнику зазначений невичерпний перелік робіт, які не оплачуються за акордними ставками. Так, групування з метою формування суднової партії вантажів, які завезені в різний час у порт, за країнами та портами призначення, а також за окремими коносаментними партіями, згідно з п. 2.1.3.2. оплачується окремо від акордної ставки. У випадках, встановлених відповідачем, мали місце групування з, метою формування суднової партії у зв'язку з тим, що вантаж підвозився з різних районів порту.

Так, для навантаження теплоходу «Alexia» (рахунок № 7351) ТОВ «Транстайм» листом № 109 від 17.09.2009 року звернулось до Маріупольського порту з проханням провести транспортування 209 тонн антрацита марки «АКО», які були відвантажені ТОВ «Транстайм» 05.09.2009 року на причалі № 15, на причал № 11 (а.с.56-62). Тобто для формування суднової партії для навантаження теплоходу портом були здійснені додаткові роботи з перевезення вантажу з одного району на інший, оплату яких ТОВ «Транстайм» підтвердило.

Для навантаження теплоходу «ТК ISTANBUL» (рахунок № 6316) ТОВ «Транстайм» листами № 97 від 31.08.2009 року та № 98 від 02.09.2009 року звернулось до Маріупольського порту з проханням провести транспортування 558 тонн та 138,9 тонн антрациту з 2-го району на третій. Оплату робіт порту ТОВ «Транстайм» підтвердило (а.с.51-55).

Для навантаження теплоходу «EGBERT WAGENBORG» (рахунок № 6756-В) ПП «Албір» листом № А/735 від 17.09.2009 року звернулось до Маріупольського порту з проханням провести транспортування вугілля марки АС ГП «Свердловантрацит» орієнтовно у кількості 1 000 тон, яке складувалось ПП «Албір» на 14 причалі, на причал № 12. Оплату таких послуг гарантувало (а.с.32-50).

Таким чином, з урахуванням того, що в даних конкретних випадках ТОВ «Транстайм» та ПП «Албір» заздалегідь не було сформовано суднові партії під навантаження теплоходів «Alexia», «ТК ISTANBUL» та «EGBERT WAGENBORG», що фактично підтверджується вищенаведеними листами, Маріупольським портом були здійснені додаткові роботи з групування вантажів. Такі ж роботи, згідно з затвердженим у Збірнику переліком не входять до робіт, які оплачуються за акордними ставками.

На підставі наведеного, суд вважає, що в даних випадках позивачем не було порушено порядок формування та застосування регульованих цін (тарифів).

Стосовно стягнення плати за транспортно-заготівельні витрати.

Пунктом 2.1.3.12. Збірнику передбачено, що спеціальне закріплення вантажів у трюмах та на палубах суден (з використанням зварювальних робіт, улаштуванням кільблоків, настилів, стелажів, виготовленням металевих деталей, кріплень тощо), ураховуючи вартість матеріалів входить до переліку робіт, які не оплачуються за акордними ставками. Укладання та укріплення вантажів у трюмах і на палубах суден за допомогою талрепів, затискачів та з'єднувальних скоб, сталевих стрічок та замків, сепарація вантажів у трюмах суден входить до переліку робіт, які оплачуються за акордними ставками, однак пунктами 2.1.2.11. та 2.1.2.12. Збірнику з таких робіт виключено вартість матеріалів, що свідчить про окрему їх сплату. До вартості матеріалів включаються також транспортно-заготівельні витрати. Згідно з п. 9 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 р. № 246 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 р. за № 751/4044, до транспортно-заготівельних витрат відносяться затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів. Транспортно-заготівельні витрати включаються в собівартість запасів та формують їх первісну вартість. Згідно з п.4 зазначеного вище положення, запаси - це активи, які утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності; перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

З урахуванням викладеного та оскільки у судовому засіданні відповідачем не доведено того, що транспортно-заготівельні витрати не входять до вартості матеріалів, суд дійшов до висновку, що позивач в даному випадку діяв відповідно до вимог чинного законодавства України.

Вирішуючи справу в частині ставок плати навантажувально-розвантажувальних робіт, суд виходив з наступного.

Згідно з п.2.1.1.4 Збірнику тарифів на комплекс робіт, пов'язаних з обробленням вантажів у портах України, затвердженим Наказом Міністерства транспорту України від 31.10.1995 року № 392, зареєстрованим в Міністерстві Юстиції України 26.12.1995 року за № 476/1012, ставки плати навантажувально-розвантажувальних робіт, залежно від кількості вантажних операцій, що виконуються портами, поділяються на три категорії:

ставки 1-ї категорії - установлені для вантажів, при перевальці яких порт виконує усі роботи, пов'язані з проходженням вантажів через порт (як через склад, так і за прямим варіантом): з моменту початку розвантаження вантажу, який прибув залізницею (на судні або автотранспортом клієнта), і до моменту закінчення його навантаження на судно (або навпаки);

ставки 2-ї категорії - установлені для вантажів, які перевантажуються портом зі складу порту на судно (або навпаки), при умові, що завезення вантажів на склади порту (або вивезення вантажів зі складів порту) виконується вантажовласниками. Рівень ставок другої категорії відповідає рівню ставок першої категорії з коефіцієнтом 0,75;

ставки 3-ї категорії (стивідорні ставки) - установлені тільки за навантаження портом на судно вантажів, які складується силами та засобами вантажовласника біля борту судна в межах вильоту його вантажних пристроїв, або тільки за розвантаження портом судна і складування вантажу біля борту судна в межах вильоту його вантажних пристроїв. Рівень стивідорних ставок відповідає рівню акордних ставок 1-ї категорії з коефіцієнтом 0,6.

Отже, базовою ставкою є ставка 1 категорії. Дві інші ставки є похідними від першої з відповідним коефіцієнтом 0,75 та 0,6. Ставки за категоріями залежно від тарифної групи, найменування вантажу, неодноразово змінювались, відповідно до чинного законодавства України.

Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 19.04.2007 року № 321, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.04.2007 року за № 400/13667 та наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.06.2008 року № 773, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.06.2008 року за № 571/15262, встановлено, що розміри акордних ставок, визначені в таблиці 2.1.1а "Акордні ставки плати за виконання навантажувально-розвантажувальних робіт (зовнішньоторговельні вантажі)" розділу 2А "Зовнішньоторговельні вантажі" Збірника, застосовуються з різними коефіцієнтами.

Згідно з п. 3 наказу Міністерства транспорту України від 31.10.1995 року № 392 (з відповідними змінами), у період, який перевірявся, акордні ставки плати застосовувались з коефіцієнтом 1,18 і такий перерахунок вказаних у зазначеній таблиці ставок з урахуванням коефіцієнту порти виконують самостійно. При цьому, відповідно до п. 3 Наказу Міністерства транспорту України від 31.10.1995 року № 392, якщо застосовуються до підвищеної ставки надбавки або знижки, то насамперед розраховується і округлюється базова підвищена ставка, а потім надбавки або знижки. В зв'язку з тим, що базовою є ставка 1 категорії, спочатку розраховується і округлюється саме вона, а вже потім ставка 2 та 3 категорії.

За таких обставин, суд вважає, що відповідач зробив невірний висновок про розрахунок ставок 2 та 3 категорії, як самостійних, без відповідного посилання на ставку 1 категорії.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін від 23 березня 2010 року № 86 в частині неправомірного нарахування транспортно-заготівельних витрат до акордних ставок, застосування тарифів з порушенням запроваджених методів регулювання за рахунок завищення розміру акордних ставок плати при розрахунках навантажувально-розвантажувальної роботи, повязаної з обробленням вантажів, інспекцію винесено безпідставно, тому в цій частині підлягає визнанню недійсним.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням викладеного та враховуючи принципи ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких в адміністративних справах про протиправність рішень субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірності застосування економічних санкцій.

Тому позовні вимоги Державного підприємства «Маріупольський морський торговельний порт» підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Державного підприємства «Маріупольський морський торговельний порт» до Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області про визнання частково недійсним рішення задовольнити.

Визнати недійсним рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області від 23 березня 2010 року № 86 в частині неправомірного нарахування транспортно-заготівельних витрат до акордних ставок, застосування тарифів з порушенням запроваджених методів регулювання за рахунок завищення розміру акордних ставок плати при розрахунках навантажувально-розвантажувальної роботи, повязаної з обробленням вантажів.

Стягнути з Державного бюджету України (код бюджетної класифікації доходів 22090200, р/р 31112095700005 Державний бюджет Калінінського району м. Донецька, ЄДРПОУ 34687090, МФО 834016, банк Головне управління Державного Казначейства України у Донецькій області) на користь Державного підприємства «Маріупольський морський торговельний порт» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок).

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 06 серпня 2010 року. Постанова виготовлена у повному обсязі 11 серпня 2010 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Голуб В. А.