Рішення № 107419769, 14.11.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 листопада 2022 року 12:08 № 826/17363/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., при секретарі судових засідань Левкович А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомPlasma Advanced Materials LLC (Плазма Едванс Матіріалс Ел.Ел.Сі) (3024 Young Bouvier Ave. Henderson, Nevada 89044) Товариства з обмеженою відповідальністю «Чисті Матеріали» ( 03142, м. Київ, вулиця Крижановського, 3, корп.2, к.125) доГоловного управління Державної податкової служби у місті Києві (04116, м. Київ, вулиця Шолуденка, 33/19), Головного управління Державної казначейської служби у місті Києві (01601, м. Київ, вулиця Терещенківська, 11-А) про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії за участю сторін:

представника позивачів - Бондарчук О.А.

представника відповідача-1 - не прибув

представника відповідача-2 - Фонарюк Г.Г.

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулися Plasma Advanced Materials LLC (Плазма Едванс Матіріалс Ел.Ел.Сі) (надалі по тексту також - позивач-1), Товариство з обмеженою відповідальністю «Чисті Матеріали» (надалі по тексту також - позивач-2) з адміністративним позовом до держави Україна в особі Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (надалі по тексту також - відповідач-1), Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві (надалі по тексту також - відповідач-2), в якому (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) просили суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача-1 Держави Україна в особі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві щодо виконання обов`язків із бюджетного відшкодування суми ПДВ як іноземної інвестиції в строк та спосіб, встановлений законодавством України на користь позивача-2;

- стягнути із відповідача-2 - Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві на користь позивача-1 Plasma Advanced Materials LLC (Плазма Едванс Матіріалс Ел.Ел.Сі) суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню із ПДВ у розмірі 508 555,00 грн.;

- стягнути з відповідача-2 солідарно на користь позивача-1 кошти - 3 % річних у розмірі 104 581,20 грн.;

- стягнути з відповідача-2 солідарно на користь позивача-1 кошти - індекс інфляції у розмірі 1 204 616,98 грн.;

- стягнути з відповідача-2 солідарно на користь позивача-1 Plasma Advanced Materials LLC пеню в розмірі 1 864 382,67 грн.;

- стягнути з відповідача-2 на користь позивача-1 Plasma Advanced Materials LLC судові витрати, сплачені під час розгляду справи №826/23910/15 у розмірі 9 535,41 грн.;

- стягнути з відповідача-2 на користь позивача-1 розмір сплаченого судового збору по справі №826/17363/18 - 23 930,00 грн.;

- стягнення зарахувати на банківський рахунок компанії Plasma Advanced Materials LLC: отримувач Plasma Advanced Materials LLC, номер рахунку: 44847373, Банк отримувача: JP Morgan CHASE BANK, S.A, ABA: 511101029; SWIFT/BIC code: CHASUS33XXX.

Заявлені позовні вимоги представник позивачів обґрунтовує тим, що адміністративний суд визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 25 травня 2015 року №0000052831, а відтак у позивачів виникло підтверджене судом право заявити суми до бюджетного відшкодування у розмірі 508 555,00 грн (р. 30 декларації з ПДВ). При цьому, представник позивачів вказав, що у ТОВ «Чисті матеріали» відсутній податковий борг у розмірів, зазначеному у листі №31858/10/26-15-43-03-14, що підтверджено в судовому порядку (справа №826/17157/16), відтак причина відмови відповідача-1 у поверненні суми бюджетного відшкодування є безпідставною та не підтвердженою жодними доказами.

Додатково представник позивачів просив врахувати, що неповернена сума податку на додану вартість є частиною іноземної інвестиції і згідно частини 2 статті 19 Закону України «Про інвестиційну діяльність» інвестиції не можуть бути безоплатно націоналізовані, реквізовані або до них не можуть бути застосовані заходи, тотожні за наслідками. Відтак, на думку представника позивача-1, саме останньому як іноземному інвестору належить право вимоги з повернення інвестиції у вигляді відшкодування ПДВ, 3 % річних та індексу інфляції.

В ході судового розгляду даної справи заявлені вимоги (з урахуванням заяви про збільшення їх розміру) представник позивачів підтримав.

У відзиві на адміністративний позов представник податкового органу зазначив, що згідно із інтегрованою карткою платника податку, сума заявлена до бюджетного відшкодування ПДВ по декларації з ПДВ за лютий 2015 року в розмірі 508 555,00 грн. зменшилась на суму позитивного значення між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду по уточнюючому розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за березень 2016 року.

Представник казначейства у відзиві на адміністративний позов, який подано ще у січні 2020 року вказав, що в позовних вимогах не зазначено період, за який позивач просить стягнути 3 % річних та індекс інфляції, відповідно незрозуміло яким чином та на підставі чого позивачами проводився розрахунок сум, які ними заявлено.

При цьому, за період з 01 березня 2015 року по 01 квітня 2017 року висновок Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у місті Києві про суму відшкодування ПДВ за лютий 2015 року в розмірі 508 555,00 грн. по ТОВ «Чисті матеріали» (засновником якого є Плазма Едванс Матеріалс Ел-Ел-Сі) до Головного управління Казначейства не надходив.

На думку представника Головного управління Державної казначейської служби у місті Києві, у випадку порушення права підприємства на відшкодування з Державного бюджету ПДВ, таке підприємство має право на стягнення пені, як це передбачено Податковим кодексом України, який є спеціальним законом, що регулює правовідносини у галузі податкового права. Водночас, можливість стягнення 3 % річних та інфляційної складової боргу, нарахованих на бюджетну заборгованість, не передбачена таким спеціальним законом та прямо заборонена Цивільним кодексом України.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Державною податковою інспекцією у Святошинському районі Головного управління ДФС у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ «Чисті матеріали» суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку декларації за лютий 2015 року (вх. №9045197634 від 20 березня 2015 року) у розмірі 508 555,00 грн., за результатами якої складено відповідний акт перевірки від 15 травня 2015 року №233/28-28-49/326969200.

На підставі висновків вищевказаного акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000052831 від 25 травня 2015 року, яким зменшено бюджетне відшкодування в розмірі 508 555,00 грн. та донараховано штрафні санкції в розмірі 127 128,75 грн.

В подальшому, у зв`язку із скасуванням в судовому порядку на підставі постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2016 року (справа №826/23910/15) податкового повідомлення-рішення від 25 травня 2015 року №0000052831 поновлено переплату в ІПК платника податку.

Наявними матеріалами справи підтверджується, що представник ТОВ «Чисті матеріали» звернувся до контролюючого органу із заявою щодо бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 508 555,00 грн.

За результатами розгляду звернення Головне управління ДФС у місті Києві листом від 10 липня 2018 року №31858/10/26-15-43-03-14 повідомило позивача-2, що станом на дату надання відповіді у ТОВ «Чисті матеріали» рахується борг з податку на додану вартість (код платежу 14010100) в розмірі 21 614,22 грн. Причина виникнення боргу - несплата позитивного значення між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду по уточнюючому розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за березень 2016 року від 30 липня 2016 року №9132794064 у розмірі 611 797,00 грн. У зв`язку з інтегрованою карткою платника податку, сума, заявлена до бюджетного відшкодування ПДВ по декларації з ПДВ за лютий 2015 року в розмірі 508 555,00 грн. зменшилась на суму позитивного значення між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду по уточнюючому розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за березень 2016 року.

Водночас, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2017 року в справі №826/17157/16 встановлено наявність у ТОВ «Чисті матеріали» податкового боргу лише в розмірі 61 447,00 грн., адже вимога про стягнення суми боргу в розмірі 595 520,97 грн. документально не підтверджуються, зокрема, податковий орган не надав відповідної податкової декларації на суму таких податкових зобов`язань.

Наведені передумови зумовили звернення позивачів до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Підпунктом 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України у редакцій, чинній на момент спірних правовідносин щодо подання відповідної заяви) визначено, що бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.4 статті 200 ПК України, при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.7 статті 200 ПК України передбачено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

До податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається контролюючим органом за місцем митного оформлення контролюючому органу за місцем обліку такого платника податків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису відповідно до закону (пункт 200.8 статті 200 ПК України).

У відповідності до пункту 200.10 статті 20 ПК України, протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Згідно з пунктом 200.12 статті 200 ПК України, контролюючий орган зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до пункту 200.13 статті 200 ПК України, на підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

Пунктом 200.14 статті 200 ПК України визначено, що якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування у звітному (податковому) періоді, та зараховує таку суму заниження до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Таким чином, на момент виникнення спірних правовідносин ПК України було визначено, що у разі виконання платником податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ, вимог, передбачених пунктами 200.7 та 200.8 статті 200 ПК України, та підтвердження достовірності нарахування такого відшкодування контролюючим органом за результатами проведення камеральної чи документальної перевірки, цей орган зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, який протягом п`яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку.

При цьому, якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган надсилає платнику податку відповідне податкове повідомлення.

В силу підпункту 200.7.1 пункту 200.7 статті 200 ПК України (в чинній редакції) формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування здійснюється на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

До такого Реєстру вносяться такі дані: 1) найменування платника податку та його індивідуальний податковий номер; 2) дата подання заяви про повернення суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку, поданої у складі податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання); 3) сума податку, заявленого до бюджетного відшкодування, зазначена у кожній заяві, поданій у складі податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання), у тому числі окремо, яка підлягає перерахуванню на рахунок платника податку у банку та/або в рахунок сплати грошових зобов`язань, та/або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; 4) сума податку, заявленого до бюджетного відшкодування, зменшена на суму податкового боргу; 5) реквізити поточного рахунка платника податку для перерахування бюджетного відшкодування; 6) реквізити бюджетних рахунків для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; 7) реквізити бюджетного рахунка, з якого здійснюється бюджетне відшкодування податку; 8) дата початку та закінчення проведення перевірки даних, зазначених у податковій декларації або уточнюючому розрахунку (в разі їх подання), в складі яких подана заява про повернення суми бюджетного відшкодування, з обов`язковою відміткою щодо виду перевірки (камеральна, документальна); 9) сума податку, заявленого до бюджетного відшкодування, та дата поданої до контролюючого органу заяви в разі виникнення у платника податку необхідності змінити напрям узгодженого бюджетного відшкодування; 10) дата складення та вручення платнику податків акта перевірки; 11) дата та номер податкового повідомлення-рішення та сума бюджетного відшкодування за кожною заявою з урахуванням (у разі подання) уточнюючого розрахунку, неузгоджена контролюючим органом; 12) дата початку оскарження податкового повідомлення-рішення та сума бюджетного відшкодування, що оскаржується; 13) дата закінчення оскарження податкового повідомлення-рішення та сума бюджетного відшкодування, узгоджена за результатами оскарження; 14) сума узгодженого контролюючим органом бюджетного відшкодування за кожною заявою та дата її узгодження; 15) дата та сума повернення бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку; 16) дата та сума зарахування (перерахування) в рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Згідно з підпунктом 200.7.2 пункту 200.7 статті 200 ПК України, заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження.

Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

За правилами пунктів 200.12, 200.13 статті 200 ПК України, зазначена у заяві сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування з однієї із таких дат: а) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку проведення перевірки, в разі, якщо контролюючим органом внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про відсутність порушень під час такої перевірки; б) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку проведення камеральної перевірки, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату початку та закінчення проведення перевірки даних, зазначених у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, з обов`язковою відміткою щодо виду перевірки (камеральна, документальна); в) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку, передбаченого цим Кодексом для складення акта перевірки, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату складення акта перевірки; г) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку, передбаченого цим Кодексом для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату та номер податкового повідомлення-рішення; ґ) з дня визнання протиправним та/або скасування податкового повідомлення-рішення.

У випадках, передбачених підпунктами «а», «г» і «ґ» цього пункту, інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування контролюючим органом на наступний робочий день після виникнення такого випадку.

Узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та перераховується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у строки, передбачені пунктом 200.13 цієї статті, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України.

На підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п`яти операційних днів.

Відповідно до пункту 200.15 статті 200 ПК України, у разі коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний внести відповідні дані до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов`язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника.

У разі неузгодження контролюючим органом суми податку, заявленої до відшкодування, або її частини зобов`язання з бюджетного відшкодування податку в частині неузгодженої суми виникає з дня закінчення процедури адміністративного або судового оскарження, за результатами якої прийнято рішення на користь платника податків.

При цьому, пунктами 52 та 56 підрозділу 2 Розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, якими цей підрозділ був доповнений Законом № 1797, визначено, що до 10 січня 2017 року центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, зобов`язаний на підставі реєстрів заяв про повернення суми бюджетного відшкодування платникам податку, які відповідають та які не відповідають критеріям, визначеним пунктом 200.19 статті 200 цього Кодексу, в редакції, що діяла до 1 січня 2017 року, сформувати єдиний Реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування у хронологічному порядку їх надходження.

Формування, ведення, бюджетне відшкодування та офіційне публікування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеного у цьому пункті, здійснюються у порядку, визначеному статтею 200 цього Кодексу.

До 1 лютого 2017 року центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, формує у хронологічному порядку надходження заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 1 лютого 2016 року, за якими станом на 1 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету.

Формування, ведення та офіційне публікування Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеного у цьому пункті, здійснюються у порядку, визначеному статтею 200 цього Кодексу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.01.2017 № 26 був затверджений Порядок ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (надалі по тексту - Порядок № 26), який, згідно з пунктом 3 Постанови, набирає чинності з 1 квітня 2017 року.

При цьому, Постановою встановлено, що до набрання чинності Порядком бюджетне відшкодування сум податку на додану вартість за заявами, включеними до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, сформованого згідно з пунктом 52 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, здійснюється у порядку, що діяв до 1 січня 2017 року.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 26 орган ДФС вносить до Реєстру, зокрема, такі дані:

- дату подання заяви про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі - заява) на рахунок платника податку у банку, поданої у складі податкової декларації з податку на додану вартість (далі - податкова декларація) або уточнюючого розрахунку з податку на додану вартість (далі - уточнюючий розрахунок) (в разі їх подання);

- суму податку, заявленого до бюджетного відшкодування, зазначену в кожній заяві, поданій у складі податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання), у тому числі окремо, яка підлягає перерахуванню на рахунок платника податку у банку та/або в рахунок сплати грошових зобов`язань, та/або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

- дату початку та закінчення проведення перевірки даних податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання), в складі яких подана заява, з обов`язковою відміткою щодо виду перевірки (камеральна, документальна);

- суму податку, заявленого до бюджетного відшкодування, та дату поданої до органу ДФС заяви у разі виникнення у платника податку необхідності змінити напрям узгодженого бюджетного відшкодування;

- дату складення та вручення платнику податку акта перевірки;

- дату та номер податкового повідомлення-рішення та суму бюджетного відшкодування за кожною заявою з урахуванням уточнюючого розрахунку (у разі їх подання), не узгоджену органом ДФС;

- дату початку оскарження податкового повідомлення-рішення та суму бюджетного відшкодування, що оскаржується;

- дату закінчення оскарження податкового повідомлення-рішення та суму бюджетного відшкодування, узгоджену за результатами оскарження;

- суму узгодженого органом ДФС бюджетного відшкодування за кожною заявою та дату її узгодження.

Згідно з пунктом 7 Порядку № 26 інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі органом ДФС на наступний робочий день після виникнення такого випадку.

Після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду орган ДФС на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов`язаний внести до Реєстру дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника податку.

Пунктом 12 Порядку № 26 передбачено, що узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу Казначейства для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі та перераховується органом Казначейства у строки, передбачені пунктом 200.13 статті 200 Податкового кодексу України, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

При цьому, органу Казначейства стають доступними для виконання узгоджені суми бюджетного відшкодування, зазначені в Реєстрі, які підлягають поверненню.

У даному випадку процедура судового оскарження податкового повідомлення-рішення від 25 травня 2015 року №0000052831, яким ТОВ «Чисті матеріали» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 508 555,00 грн. закінчена 22 грудня 2021 року, тобто у день набрання законної сили рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 вересня 2021 року в справі №826/17363/18, у зв`язку з постановленням ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду про повернення апеляційної скарги. Вказані обставини сторонами не заперечуються та підтверджуються позивачем, зокрема у заяві про поновлення провадження.

Під час розгляду справи №826/17363/18 судом було підтверджено достовірність заявленої позивачем суми бюджетного відшкодування ПДВ за лютий 2015 року у розмірі 508 555,00 грн., у зв`язку з чим така сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою та на наступний робочий день після отримання відповідного рішення відповідач-1 був зобов`язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника.

Між тим, доказів своєчасного внесення відповідачем-1 до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування даних про повернення позивачу узгодженої суми бюджетного відшкодування за спірний період, відповідачами в ході розгляду справи суду не надано.

У розумінні Кодексу адміністративного судочинства України бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи. Для визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною, особа, яка вважає, що її право порушене, повинна довести існування причинного зв`язку між такою протиправною бездіяльністю та її порушеним правом.

Поряд з цим, бездіяльність суб`єкта владних повноважень може бути визнано протиправною адміністративним судом лише в тому випадку, якщо відповідач ухиляється від вчинення дій, які входять до кола його повноважень та за умови наявності правових підстав для вчинення таких дій. Таким чином, бездіяльність - це завжди пасивна поведінка, тобто відсутність з боку суб`єкта владних повноважень будь-яких дій.

З огляду на те, що матеріали справи не містять доказів своєчасного внесення відповідачем-1 до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування даних про повернення позивачу узгодженої суми бюджетного відшкодування за спірний період, судом вбачається протиправна бездіяльність з боку податкового органу та наявність обґрунтованих підстав для задоволення вимог в цій частині.

При цьому, із врахуванням встановленого судом права ТОВ «Чисті матеріали» на бюджетне відшкодування ПДВ у розмірі 508 555,00 грн, а також відсутність механізму реального відшкодування платнику податків узгодженої суми бюджетного відшкодування вказаного податку, такі способи захисту порушеного права як зобов`язання контролюючого органу надати висновок про підтвердження заявленої платником податків суми бюджетного відшкодування або внести заяву товариства до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування не призведуть до ефективного відновлення права платника податків.

Велика Палата Верховного Суду у справі №826/7380/15 від 12 лютого 2019 року звертає увагу, що відповідно до частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожна юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошував, що поняття «майно» у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на речі матеріального світу та не залежить від формальної класифікації, прийнятої у національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть розглядатися як «майнові права», а отже, як «майно» (див. mutatis mutandis рішення у справі «Бейелер проти Італії» від 05 січня 2000 року) (Beyeler v. Italy, заява № 33202, § 100)).

За певних обставин «легітимне очікування» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «легітимне очікування», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя (див. mutatis mutandis рішення у справі «Суханов та Ільченко проти України» від 26 червня 2014 року (Sukhanov and Ilchenko v. Ukraine, заяви № 68385/10 та № 71378/10, § 35)).

ЄСПЛ у рішенні у справі «Інтерсплав проти України» від 09 січня 2007 року зазначив, що юридична особа-платник ПДВ мала достатньо підстав сподіватись на відшкодування цього податку, так само як і на компенсацію за затримку його виплати, та встановив, що заявник мав захищений статтею 1 Першого протоколу до Конвенції майновий інтерес (Intersplav v. Ukraine, заява № 803/02, § 31-32). ЄСПЛ констатував порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції у справі з огляду на постійні затримки відшкодування і компенсації ПДВ у поєднанні із відсутністю ефективних засобів запобігання або припинення такої адміністративної практики, та зазначив, що і стан невизначеності щодо часу повернення коштів заявника порушували «справедливий баланс» між вимогами публічного інтересу та захистом права на мирне володіння майном (§ 40).

Оскільки податкове законодавство передбачає право позивача на повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ та отримання пені на суму податку, не відшкодовану платнику протягом визначеного законодавством строку, позивачі у цій справі мають майновий інтерес щодо відшкодування з бюджету ПДВ у розмірі 508 555,00 грн. та пені, які охоплюються поняттям «майно» в аспекті частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Верховенство права, як основоположний принцип адміністративного судочинства, визначає спрямованість судочинства на досягнення справедливості та надання ефективного захисту.

Статтею 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Відтак ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Ураховуючи наведене та з огляду на те, що такі способи захисту як зобов`язання контролюючого органу надати висновок про підтвердження заявленої платником податків суми бюджетного відшкодування або внести заяву товариства до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування не призведуть до ефективного відновлення права платника податків, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що ефективним способом захисту, який забезпечить поновлення порушеного права позивача, є стягнення з Державного бюджету України через ГУ ДКС України у м. Києві на користь товариства заборгованості бюджету із відшкодування ПДВ та пені, нарахованої на суму такої заборгованості.

У зв`язку з цим Велика Палата Верховного Суду відступає від висновку щодо застосування норми права у подібних відносинах, викладеного в постановах Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі № 21-881а15, від 17 листопада 2015 року у справі № 21-4371а15, від 02 грудня 2015 року у справі № 21-2650а15, від 20 квітня 2016 року у справі № 21-452а16, від 07 березня 2017 року у справі № 820/19449/14, про те, що відшкодування ПДВ здійснюється органом Державної казначейської служби України з дотриманням процедури та на умовах, встановлених статтею 200 ПК України та Порядком № 39, оскільки на момент розгляду цієї справи Великою Палатою Верховного Суду вказаний спосіб захисту не є ефективним та не призводить до поновлення порушеного права платника податків.

Відтак, з урахуванням позиції Великої Палати Верховного Суду суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з Державного бюджету України через відповідний орган Державної казначейської служби України на користь ТОВ «Чисті матеріали» суми бюджетного відшкодування з ПДВ за лютий 2015 року в розмірі 508 555,00 грн. При цьому, суд зауважує, що саме за ТОВ «Чисті матеріали» в судовому порядку визнано право на таке бюджетне відшкодування, а тому правомірним є, на думку суду, здійснити таке відшкодування належному платнику податків, у якого таке право підтверджено.

Щодо позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України пені за несвоєчасне перерахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період з лютого 2011 року по 29 грудня 2021 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 200.23 статті 200 ПК України, суми податку не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість.

На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 % облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Оскільки зазначену вище суму ПДВ у строки, встановлені пунктом 200.13 статті 200 ПК України, позивачу-2 не відшкодовано, останній має право на нарахування пені у порядку, встановленому пунктом 200.23 статті 200 ПК України.

Вищезазначений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною у постанову від 07 лютого 2018 року у справі №К/9901/5342/17 №810/1960/16.

Разом із тим, суд не погоджується із визначеним позивачем періодом нарахування пені та, як наслідок, її розміром з огляду на наступне.

Щодо дати початку перебігу строку нарахування пені суд виходить з наступного.

Так, обов`язок щодо вчинення відповідних дій по внесенню даних до Реєстру у податкового органу виникло на наступний робочий день після отримання відповідного рішення суду, яке набрало законної сили.

Як уже зазначалось вище, рішення у справі №826/23910/15 набрало законної сили 22 грудня 2021 року. При цьому, матеріали справи не містять доказів на підтвердження дати отримання такого рішення суду відповідачем-1.

В будь-якому випадку, отримання такого рішення не вбачається можливим раніше за дату постановлення судового рішення, яке спричинило набрання рішенням суду першої інстанції законної сили, тобто не раніше 22 грудня 2021 року.

Відтак, жодними доказами не підтверджується період, за який позивачі просили стягнути пеню, а саме з лютого 2011 року по 29 грудня 2021 року.

Відповідно п.200.13 ст. 200 ПК України на підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п`яти операційних днів.

Тобто, протягом 5 операційних днів, починаючи з дати, коли податковий орган отримав рішення суду, орган казначейства мав здійснити одну із названих п.200.13 ст.200 ПК України дій.

При цьому, лише зі спливом усіх цих строків невідшкодована сума бюджетного відшкодування набуває статусу заборгованості, на яку нараховується пеня відповідно п. 200.23 ст. 200 ПК України.

Відсутність належних доказів отримання податковим органом рішення суду, яким визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення, унеможливлює визначення судом за наявних матеріалів справи визначення дати, коли невідшкодована сума бюджетного відшкодування набула статусу заборгованості, на яку нараховується пеня, відтак суд не вбачає підстав для задоволення вимог у цій частині.

При цьому, суд вказує, що ним враховується, що факт не відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість не спростовує право позивача на стягнення пені, нарахованої на суму такої заборгованості, рівно як і право визначити період за який така стягується.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду висловленою у постанові від 20 лютого 2018 року у справа №826/4232/16.

Однак, за наявних матеріалів справи судом не вбачається можливим визначити дату, коли невідшкодована сума бюджетного відшкодування набула статусу заборгованості, на яку нараховується пеня.

Додатково суд зауважує, що законодавцем у абз. 2 п. 200.23 ст.200 ПК України визначено, що на суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 % облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Логічним є тлумачення, за яким такі граматичні елементи вказаного речення як: встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення, стосуються саме облікової ставки. Тобто застосовується саме діюча протягом певного періоду ставка, зі зміною якої у певний період, застосовується змінена ставка. Формулювання «протягом її дії» не може бути ототожнено з дією пені, оскільки така не діє, а нараховується.

Правильність такого висновку, на думку суду, підтверджується нормативним приписом п. 129.4 статті 129 ПК України, а саме: На суми грошового зобов`язання, визначеного підпунктами 129.1.1 та 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, коли її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов`язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

Пеня за несвоєчасне відшкодування ПДВ розраховується за такою формулою: Сума пені: (сума несвоєчасно відшкодованого ПДВ х 120% облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені х кількість днів прострочки відшкодування) / кількість днів у році.

Відтак, на думку суду, безпідставним є розрахунок позивача як в частині визначення періоду, за яких підлягає нарахуванню пеня, так і порядок визначення розміру облікової ставки Національного банку України.

Стосовно стягнення на користь позивача 3% річних та інфляційних збитків відповідач-1 вказав, що податковим законодавством не передбачено такого виду відповідальності за непогашення бюджетної заборгованості.

Разом з тим, частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) закріплено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

В силу положення статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Аналіз наведених норм свідчить, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних не є штрафними санкціями, а є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, стягнення інфляційних і процентів річних, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, є способом компенсації майнових втрат кредитора, а не способом відшкодування шкоди.

Таку ж природу має і неустойка. Зокрема, пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки НБУ, що нараховується на суму заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ відповідно до пункту 200.23 статті 200 ПК України, є способом компенсації майнових втрат кредитора, а не способом відшкодування шкоди.

Водночас, інфляційні та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов`язання. Тому зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Відповідно й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимогою.

Наведену позицію підтримує Велика палата Верховного Суду у справі № 910/4590/19 від 07 квітня 2020 року.

Відповідно до розрахунків, наведених позивачами, розмір 3% річних та індексу інфляції розрахований за період з 2017 року по 2021 рік, однак, як уже зазначалось, рішення суду, яким підтверджено право на бюджетне відшкодування ПДВ за лютий 2015 року в розмірі 508 555,00 грн. ТОВ «Чисті матеріали», набрало законної сили 22 грудня 2021 року, відтак наведені розрахунку є такими, що не ґрунтуються на фактичних обставинах справи та не підлягають задоволенню за зазначені періоди.

Також, в частині вимоги позивача-1 про відшкодування судових витрат, понесених при розгляді справи №826/23910/15, суд зазначає, що розподіл судових витрат здійснюється виключно в межах тієї справи, із розглядом якої понесення таких витрат пов`язано. Відповідно, можливість стягнення витрат у розмірі 9 535,41 грн. можлива судом в межах адміністративної справи №826/23910/15.

Згідно з частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2 статті 77 КАС України).

За таких обставин, проаналізувавши встановлені під час судового розгляду обставини справи, а також відсутність доказів на підтвердження правомірності позиції відповідача, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими в частині та підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

В якості відповідачів по справі позивачем зазначено Головне управління Державної казначейської служби України та Головне управління Державної податкової служби у місті Києві.

Зважаючи на те, що Головним управлінням Державної казначейської служби у місті Києві не допущено стосовно позивача-2 протиправної бездіяльності щодо відшкодування сум заборгованості і дії Казначейства є похідними від дій податкового органу, суд вважає, що судові витрати має понести Головне управління Державної податкової служби у місті Києві.

Керуючись ст.ст. 72-73, 76-77, 139, 143, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Чисті Матеріали» задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у місті Києві щодо повернення з Державного бюджету суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість Товариству з обмеженою відповідальністю «Чисті Матеріали» в розмірі 508 555,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Чисті Матеріали» бюджетну заборгованість з відшкодування податку на додану вартість в розмірі 508 555,00 грн.

В іншій частині адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Чисті Матеріали», Plasma Advanced Materials LLC (Плазма Едванс Матіріалс Ел.Ел.Сі) відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Чисті Матеріали» 03142, м. Київ, вулиця Крижановського, 3, корп.2, к.125, код ЄДРПОУ 32669200) понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 22 962,69 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у місті Києві.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя А.Б. Федорчук