Рішення № 10740618, 04.08.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

04 серпня 2010 р. Справа 9/109-10

за позовом: Заступника прокурора м. Вінниці (21050, м. Вінниця, пров. Цегельний, 8) в інтересах держави в особі Управління Державної служби охорони при ГУМВС України у Вінницькій області, код ЄДРПОУ 08596825 (пров. Залізничний, 6, м. Вінниця, 21034)

до: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

про стягнення 1803,67 грн. заборгованості

Головуючий суддя Балтак О.О.

Секретар судового засідання Здорик Я.С.

Представники сторін:

прокурор: Мельниченко В.М. - посвідчення № 80-2007 від 15.10.2007р.;

позивача: Щур В.Г. - представник за довіреністю;

відповідача: не з'явився;

ВСТАНОВИВ :

Подано позов про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Управління Державної служби охорони при ГУМВС України у Вінницькій області (м. Вінниця) 969,00 грн. - основного боргу, 126,37 грн. - пені, 100,30 грн. - інфляційних втрат, 589,50 грн. - неустойки (штрафу), 18,50 грн. - 3% річних.

07.06.10р. господарським судом Вінницької області порушено провадження у справі № 9/109-10 та призначено її до розгляду на 29.06.10р.

У зв"язку з неявкою в судове засідання прокурора, представника відповідача та необхідністю витребування додаткових доказів, розгляд справи відкладено на 04.08.10р.

В судовому засіданні 04.08.10р. прокурор та позивач позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Відповідач уповноваженого представника в судове засідання 04.08.10р. не направив, документів витребуваних попередніми ухвалами суду не надав, причин неявки та неподання документів суду не повідомив. Про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, оскільки ухвалу від 29.06.2010 року відповідачу було надіслано рекомендованим листом, за тією ж адресою, що і ухвалу про порушення провадження у справі від 07.06.2010 року - АДРЕСА_1, отримання якої відповідачем стверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 20066410 від 17.06.10р.

Крім того суд зазначає, що відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На першому примірнику ухвали від 29.06.2010 року про відкладення розгляду справи, яка наявна в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вона є підтвердженням належного надсилання копії процесуального документа сторонам.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги приписи ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали справи № 9/109-10, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, зясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

01.01.09р. між Управлінням Державної служби охорони при ГУМВС України у Вінницькій області (охорона) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (замовник) укладено договір № 8130 централізованого спостереження за станом систем тривожної сигналізації та реагування ГЗ ПЦО на відповідні сигнали.

Згідно п. 2.1. договору замовник передає, а охорона приймає під спостереження систему тривожної сигналізації, встановлену на об"єкті замовника, зазначену в дислокації - розрахунку (додаток №1), що є невід"ємною частиною договору та та негайно направляє наряд міліції на об"єкт у разі спрацювання.

Відповідно до п.4.1.6. замовник зобов"язався своєчасно здійснювати оплату по цьому договору.

Згідно пп. 3.1., 3.3 договору сума оплати за годину централізованого спостереження за цим договором визначається на підставі узгодженої протоколом сторін договірної ціни охорони (додаток 4 договору) і вказується у розрахунку (додаток 2 договору). Оплата за охоронувідповідно до визначених тарифів та кількості годин централізованого спостереження здійснюється замовником щомісячно, на умовах попередньої оплати, шляхом зарахування коштів на розрахунковий рахунок охорони не пізніше 5 числа поточного місяця.

Відповідач, починаючи з вересня 2009р. перестав виконувати належним чином свої обов"язки щодо сплати вартості наданих послуг.

Позивачем за період з вересня 2009р. по лютий 2010р. надано охоронні послуги на загальну суму 1984,00 грн., з них відповідач частково сплатив 1006,00 грн. та 9 грн. було проплачено авансом п/д № 1107 від 10.08.2009р.

В результаті частково проведеного відповідачем розрахунку, основний борг відповідача склав 969,00 грн.

Наведене стверджується:

- договором № 8130 централізованого спостереження за станом системи тривожної сигналізації та реагування ГЗ ПЦО на відповідні сигнали від 01.01.09р.;

- протоколом узгодження договірної ціни (додаток № 4 до договору № 8130 від 01.01.09р.);

- актами прийому- здачі виконаних робіт/послуг № 15-023884 за вересень 2009р. на суму - 328,00 грн., № 15-026565 за жовтень 2009р. на суму 337,00 грн., № 15-030063 за листопад 2009р. на суму - 329,00 грн., № 15-032851 за грудень 2009р. на суму- 337,00 грн., № 15-0000562 за січень 2010р. на суму -341,00 грн., №15-0003683 за лютий 2010р. на суму - 312,00 грн.;

- виписками банку (а.с. 17- 20).

Дослідивши і оцінивши надані докази, суд дійшов такого висновку.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як вбачається із матеріалів справи предметом позову є стягнення основного боргу за договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч.1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Виходячи з викладеного, позовні вимоги в частині стягнення 969,00 грн. основного боргу є обґрунтованими та правомірними.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 126,37 грн. - пені, 100,30 грн. - інфляційних втрат, 589,50 грн. - неустойки (штрафу), 18,50 грн. - 3% річних, в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Частиною 2 ст. 217 ГК України передбачено такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст. 548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В п. 7.2.. 7.3. договору сторони встановили, що у випадку несвоєчасної (неповної) оплати за охорону об"єкта нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ суми простроченої плати за кожен день прострочення платежу та штрафні санкції передбачені законодавством. В разі затримки замовником оплати за охорону об"єкта понад один місяць - замовник сплачує охороні неустойку в розмірі 30 відсотків від суми заборгованості щомісячно, до здійснення розрахунку відповідно до умов договору.

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Приписами ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим ст. 3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. При цьому суд зазначає, що у розрахунку пені позивач посилався на дану норму та нарахував пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Таким чином суд вважає, що вимоги щодо стягнення пені, інфляційних втрат, штрафу та 3 % річних є правомірними, оскільки відповідають умовам договору та чинному законодавству.

Одночасно судом проведено перевірку правильності нарахування пені, річних, інфляційних втрат, внаслідок чого встановлено, що позивачем допущено помилки під час проведення підрахунків, які полягають у тому, що останнім не вірно визначено періоди нарахування та в окремих періодах не вірно зазначено кількість днів, а саме: за вересень 2009р. пеня мала нараховуватись з 06.09.2009р. по 23.12.2009р. - 108 днів, за жовтень 2009р. - з 06.10.2009р. по 27.12.2008р. - 83 дні, за листопад 2009р.- з 06.11.2009р. по 30.03.2010р. - 145 днів.

Однак враховуючи те, що в результаті перерахунку пені з врахуванням зазначених помилок, судом отримано більші значення пені, суд задовольняє вимогу позивача про стягнення пені в заявленому розмірі 126,37 грн.

Також судом розглянуто вимоги про стягнення інфляційних втрат в розмірі 100,30 грн.

Провівши перерахунок інфляційних втрат судом отримано наступні значення інфляційних втрат:

за вересень 2009р. - за період з вересня 2009 року по грудень 2009р. на суму заборгованості в розмірі 319,00 грн. 12,12 грн.;

за жовтень 2009р. - за період з жовтня 2009 року по грудень 2009 року на суму заборгованості в розмірі 327,00 грн. 9,48 грн.;

за листопад 2009р. - за період з листопада 2009 року по березень 2010р. на суму заборгованості в розмірі 329,00 грн. 22,37 грн.;

за грудень 2009р. - за період з грудня 2009 року по 11 травня 2010р. на суму заборгованості в розмірі 337,00 грн. 17,86 грн.;

за січень 2010р. - за період з січня 2010 року по 11 травня 2010р. на суму заборгованості в розмірі 341,00 грн. 15,00 грн.;

за лютий 2010р. - за період з лютого 2010 року по 11 травня 2010р. на суму заборгованості в розмірі 312,00 грн. 7,80 грн.,

Таким чином загальний розмір інфляційних втрат складає 84,63грн.

Виходячи з того, що проводячи перерахунок із врахуванням виявлених помилок суд в кінцевому рахунку отримав менший розмір інфляційних втрат ніж заявлено в позивачем, суд відмовляє в стягненні 15,67 грн. інфляційних втрат як заявлених безпідставно.

При перерахунку 3% річних з врахуванням вищезазначених помилок, судом отримано більші значення, а саме - 19,3 грн., таким чином, суд задовольняє вимогу позивача про стягнення 3% річних в заявленому розмірі 18,50 грн.

Провівши перерахунок штрафу, судом встановлено, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 589,50 грн. - штрафу підлягають задоволенню, як такі, що відповідають умовам договору та чинному законодавству.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

На день розгляду справи відповідач не надав доказів оплати заборгованості. Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню з врахуванням викладених вище мотивів щодо відмови в стягненні 15,67 грн. інфляційних втрат.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 4-5, 22, 33, 43, 49, 75, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) на користь Управління Державної служби охорони при ГУМВС України у Вінницькій області, код ЄДРПОУ 08596825, пров. Залізничний, 6, м. Вінниця, 21034 (р/р 26001000116907 в філії ВАТ "Укрексім банк" м. Вінниця МФО 302429) 969,00 грн. - основного боргу, 126,37 грн. - пені, 84,63 грн. - інфляційних втрат, 589,50 грн. - неустойки (штрафу), 18,50 грн. - 3% річних.

3. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) в дохід Державного бюджету України 101,11 грн. державного мита та 233,95 грн. за інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

4. Видати накази після набрання рішенням суду законної сили.

5. В стягненні 15,67 грн. інфляційних втрат відмовити.

6. Копію рішення направити сторонам рекомендованим листом.

Суддя

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 09 серпня 2010 р.

віддрук. 4 прим.:

1 - до справи

2 -прокуратурі м. Вінниці (21050, м. Вінниця, пров. Цегельний, 8)

3- позивачу (пров. Залізничний, 6, м. Вінниця, 21034)

4 - відповідачу (АДРЕСА_1)