Рішення № 10737124, 29.07.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 311

РІШЕННЯ

Іменем України

29.07.2010Справа №2-18/35-2010 За позовом – Фізичної особи-підприємця Осецької Валентини Олексіївни, м. Євпаторія (просп. Перемоги, 23-А, кв. 73, м. Євпаторія, 97400)

До відповідача – Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго», м. Сімферополь (вул. Гайдара, 3-а, м. Сімферополь, 95026) в особі Євпаторійської філії Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго», м. Євпаторія (вул. Лінейна, б. 10, м. Євпаторія, 97400)

Про стягнення матеріальних збитків у розмірі 15783, 91 грн. та моральної шкоди у розмірі 50000,00 грн.

За зустрічним позовом - Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго», м. Сімферополь в особі Євпаторійської філії ОП «Кримтеплокомуненерго», м. Євпаторія

До відповідача - Фізичної особи-підприємця Осецької Валентини Олексіївни, м. Євпаторія

Про стягнення 4446,13 грн.

Суддя І.К. Осоченко

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від ФОП Осецької В.О. – Бутирський Є.В. – представник, довіреність від 02.02.2010 р.

Від ОП «Кримтеплокомуненерго» в особі Євпаторійської філії – не з’явився.

Суть спору: Фізична особа-підприємець Осецька Валентина Олексіївна, м. Євпаторія – позивач, звернулася до господарського суду АР Крим з позовною заявою до Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго», м. Сімферополь в особі Євпаторійської філії Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго», м. Євпаторія - відповідача, в якої просить стягнути з відповідача на користь позивача 58186,00 грн., з яких 8186,00 грн. – сума матеріальних збитків та 50000,00 грн. - сума моральної шкоди.

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статей 22, 23, 216, 243, 901-903, 1166, 1167 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що 02.12.2008р. господарським судом було розглянуто справу № 2-29/9480-2008 за позовом позивача до відповідача про визнання договору № 796 від 01.01.2003р. на відпуск теплової енергії недійсним. Рішенням господарського суду АР Крим позивачу було відмовлено у задоволенні позовних вимог, але постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.01.2009р. було задоволено позовні вимоги позивача, яка була залишена без змін постановою Вищого господарського суду від 07.04.2009р.. Як зазначає позивач, під час розгляду справи № 2-29/9480-2008 позивач зазнав певних матеріальних збитків, а також моральної шкоди. Таким чином, позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача суму матеріальної та моральної шкоди у розмірі 58186,00 грн..

02.02.2010 р. від позивача надійшла уточнена позовна заява, згідно якої позивач просить стягнути з відповідача матеріальні збитки в розмірі 16088,92 грн., моральну шкоду в розмірі 50000,00 грн., а також просить стягнути судові витрати. Суд прийняв до свого розгляду заяву позивача про уточнення позовних вимог.

02.02.2010 р. у судовому засіданні від учасників судового процесу було заявлено клопотання відповідно до ст.69 ГПК України про продовження строку розгляду справи. Суд задовольнив клопотання учасників судового процесу та продовжив строк розгляду справи.

02.02.2010р. представник відповідача надав відзив на позовну заяву, згідно з яким просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, у зв’язку із відсутністю правових підстав для задоволення позову.

09.03.2010 року до господарського суду Автономної Республіки Крим звернулося Орендне підприємство «Кримтеплокомуненерго» в особі Євпаторійської філії ОП «Кримтеплокомуненерго» з зустрічною позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Осецької Валентини Олексіївни у справі № 2-18/35-2010, в якій просить стягнути з відповідача 4446,13 грн., мотивуючи тим, що 01.01.2003р. між зазначеними сторонами було укладено Договір на поставку теплової енергії. Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.01.2009р. у справі № 2-29/9480-2008 зазначений договір був визнаний недійсним, але відповідач продовжував отримувати теплову енергію, що підтверджується частковою оплатою зі сторони відповідача. Таким чином, ОП «Кримтеплокомуненерго» в особі Євпаторійської філії просить суд стягнути з відповідача заборгованість за надані послуги за період з 01.01.2003р. по 31.12.2008р. у розмірі 4446,13 грн..

Ухвалою господарського суду від 11.03.2010р. судом було прийнято до свого розгляду зустрічну позовну заяву ОП «Кримтеплокомуненерго» в особі Євпаторійської філії до ФОП Осецької В.О. про стягнення 4446,13 грн. та об'єднано розгляд зустрічного позову з первісним позовом.

16.03.2010р. від ФОП Осецької В.О. надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, в якому позивач за первинним позовом просить відмовити у задоволенні вимог зустрічного позову, мотивуючи тим, що ФОП Осецька В.О. не мала можливості отримувати від ОП «Кримтеплокомуненерго» в особі Євпаторійської філії теплову енергію. Також, 16.03.2010р. від ФОП Осецької В.О. надійшли заперечення на відзив ОП «Кримтеплокомуненерго» в особі Євпаторійської філії. Суд залучив надані документи до матеріалів справи.

20.04.2010р. від ОП «Кримтеплокомуненерго» в особі Євпаторійської філії надійшли Заперечення на відзив на зустрічну позовну заяву, в якій спростовується посилання ФОП Осецької В.О. на наявність факту ізоляції трубопроводів в момент укладання договору на постачання теплової енергії, а також зазначено, що відповідач за первинним позовом належним чином та у відповідності до норм діючого законодавства виконав умови договору. Суд залучив надані заперечення до матеріалів справи.

20.04.2010р. від представника ФОП Осецької В.О. надійшли клопотання про залучення до матеріалів справи копії рішення господарського суду АРК від 11.06.2009р. у справі № 2-9/5729-2009, а також підтвердження про оплату адвокатських послуг.

15.07.2010 року позивач за первісним позовом ФОП Осецька В.О. – надав суду Заяву про уточнення позовних вимог, в якому просить суд стягнути з відповідача 15783, 91 грн. матеріальних збитків, згідно розрахунку на а/с 2 т. 2 та моральну шкоду у сумі 50000 грн.

Суд прийняв таку заяву про уточнення позовних вимог до свого розгляду.

По справі судом оголошувалася перерва у порядку ст. 77 ГПК України с 14.06.2010 р. по 01.07.2010 року та з 15.07.2010 року по 29.07.2010 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

В С Т А Н О В И В :

01.01.2003 року між ФОП Осецькою В.О. та Євпаторійською філією ОП «Кримтеплокомуненерго» був укладений Договір № 796 на відпуск теплової енергії (а/с 54-57 т. 1), відповідно до п.1.1 якого ОП «Кримтеплокомуненерго» в особі Євпаторійської філії прийняло на себе зобов’язання забезпечувати споживача - ФОП Осецьку В.О. тепловою енергією у договірних об’ємах, а ФОП Осецька В.О. зобов’язалася своєчасно оплачувати її вартість відповідно до умов договору.

24 вересня 2008 року ФОП Осецька В.О. звернулася до Господарського суду АРК з позовною заявою про визнання такого Договору № 796 на відпуск теплової енергії недійсним.

02 грудня 2008 року Господарським судом АРК була розглянута по суті справа № 2-29/9480-2008 за позовом фізичної особи - підприємця Осецької Валентини Олексіївни до відповідача - Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» про визнання договору недійсним. Рішенням суду у задоволенні позову було відмовлено (а/с 58-61 т. 1).

Не погодившись з таким рішенням суду, ФОП Осецькою В.О. була подана апеляційна скарга на рішення Господарського суду АРК від 02.12.2008 року: Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.01.2009 року рішення від 02.12.2008 року було скасовано та прийнято нове рішення про задоволення позовних вимог ФОП Осецької В.О.: визнано недійсним договір № 796 від 01.01.2003 року на постачання теплової енергії, укладений між фізичною особою – підприємцем Осецькою В.О. та Евпаторійською філією Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго»; стягнуто з відповідача на користь позивача 85 грн. держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а загалом 203 грн. (а/с 12-16 т. 1).

Постановою Вищого Господарського суду України від 07.04.2009 року по справі № 2-29/9480-2008 така Постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.01.2009 року залишена без змін.

Суди апеляційної та касаційної інстанцій виходили з того, що договір на відпуск теплової енергії повинен був укладатися з власником будинку, який є абонентом відповідача, а не з орендарем нежитлового приміщення.

Розрахунки, у тому числі за користування позивачем тепловою енергією, що належить до комунальних послуг, мали здійснюватись безпосередньо між позивачем та УЖКГ м. Євпаторія у вигляді відшкодування наданих комунальних послуг.

Відповідно до ст.. 56 Цивільного Кодексу УССР, чинного на час укладання спірного договору, угода, укладена внаслідок помилки, що має істотне значення, може бути визнана недійсною за позовом сторони, яка діяла під впливом помилки.

Під помилкою у даному випадку слід розуміти таке неправильне сприйняття стороною суб’єкта, предмета чи інших істотних умов угоди, що вплинуло на її волевиявлення, при відсутності якого за обставинами справи можна вважати, що угода не була б укладена.

Тобто, помилкою є неправильне, викривлене уявлення особи про факти і обставини реальної дійсності. При цьому, вказані факти і обставини, в яких помиляється особа, повинні відноситися до суті відносин, що складаються між сторонами угоди.

Суд касаційної інстанції зауважив, що питання, чи є помилка істотною чи ні, повинно вирішуватися судом з врахуванням конкретних обставин справи виходячи з того, наскільки помилка істотна не взагалі, а саме для даного учасника угоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 ЦК УССР істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Як вбачається із змісту спірного договору, його предметом є постачання теплової енергії, яка, за своєю правовою природою, є товарною продукцією, що виробляється на об’єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Між тим Вищий Господарський суд України зазначив, що орендоване приміщення є підвалом багатоквартирного житлового будинку, де трубопроводи ізольовані, теплові установки (прилади опалювання) відсутні, що свідчить про неможливість використання послуги з теплопостачання за її призначенням, та підтверджує правильність висновку суду апеляційної інстанції про те, що позивач помилилася відносно того, що вона, як орендар, зобов’язана укласти з відповідачем спірний договір, оскільки, як визначають Правила користування електричною та тепловою енергією, затверджені наказом Міністерства енергетики та електрифікації СРСР від 06 грудня 1981 року, та на підставі яких були врегульовані взаємовідносини у сфері теплопостачання, які виникли між сторонами під час укладання такого договору, такий договір укладається безпосередньо з абонентом відповідача, а не з субабонентом.

Наведене дало підстави судам апеляційної та касаційної інстанцій по справі № 2-29/9480-2008 вважати, що позивач помилилася відносно предмета та істотних умов договору, що вплинуло на її волевиявлення під час укладання спірного договору.

Розглядаючи дану справу по суті, суд зауважує, що відповідно до ч.2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших справ, в яких беруть участь ті самі сторони.

У даний час позивач - ФОП Осецька В.О. - звернувся до того же відповідача - ОП «Кримпеплокомуненерго» - з позовом про стягнення суми матеріальних збитків у розмірі 16088, 92 грн., у подальшому уточнивши свої позовні вимоги, та просить суд стягнути з відповідача збитки на суму 15783, 91 грн. (а/с 2 т. 2), які складаються з: грошові кошти, отримані відповідачем по недійсному правочину, у розмірі 679, 34 грн., витрати позивача, пов язані з його явкою у судове засідання Вищого Господарського суду України по справі № 2-29/9480-2008, у розмірі 1486 грн., реальні витрати позивача по восстановленню свого порушеного права, сплачені за договором про надання юридичних послуг від 16.06.2008 року с ФОП Дзей А.В.. у розмірі 6000 грн; оплата послуг адвоката у сумі 5000 грн.; витрати по сплаті медичних препаратів на суму 2618, 57 грн.

Розглянувши такі позовні вимоги, суд зауважує наступне:

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного Кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Факт визнання договору № 796 на відпуск теплової енергії недійсним вже встановлений Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.01.2009 року по справі № 2-29/9480-2008, залишеної без змін Постановою Вищого Господарського Суду України.

Як свідчать матеріали даної справи, у період дії такого договору, ФОП Осецькою В.О. відповідачу було сплачено 679 грн. 34 коп. за послуги теплопостачання.

Відповідні платіжні документи у позивача – ФОП Осецької В.О. – не збереглися, тому ФОП Осецькою В.О. було заявлено письмове клопотання про отримання у відповідача відповідних бухгалтерських документів, пов’язаних з розрахунками між сторонами по договору від 01.01.2003 року.

Як вбачається із наданого відповідачем Розрахунку за послуги теплопостачання СПД Осецької В.О. за період з 01.01.2003 року по 01.01.2009 року за договором № 796 (а/с 99-100 т. 1), то дійсно ФОП Осецькою В.О. у березні 2005 року була проведена оплата за таким договором у сумі 679, 34 грн., що і не заперечується відповідачем – ОП «Кримтеплокомуненерго».

Враховуючи вже існуючи судові рішенні, які набрали законної чинності, матеріали даної справи та положення ст. 216 ГК України , суд приходить до висновку, що з відповідача – ОП «Кримтеплокомуненерго» в особі його Євпаторійської філії підлягає стягненню сума у розмірі 679, 34 грн., яка була отримана відповідачем на виконання цього правочину (визнаного у судовому порядку недійсним).

Зараз суд вважає необхідним розглянути зустрічний позов ОП «Кримтеплокомуненерго» в особі Євпаторійської філії до ФОП «Осецької В.О. про стягнення грошових коштів у розмірі 4446,13 грн.. виходячи з того, що підстава такого зустрічного позову така, як і підстава первинного позову у частині стягнення 679, 34 грн.: тобто ОП «Кримтеплокомуненерго» в особі Євпаторійської філії з посилкою також на ст. 216 Цивільного Кодексу України просить стягнути з ФОП Осецької В.О. вартість наданих їй послуг по теплопостачанню за період з 01.01.2003 року по 01.01.2009 року ( до моменту визнання такого правочину у судовому порядку недійсним).

Судом у своєму рішенні при розгляді даної справи вже зазначалося, що відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного Кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а у разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Як встановлено судами апеляційної та касаційної інстанцій по справі № 2-29/9480-2008, орендоване приміщення є підвалом багатоквартирного житлового будинку, де трубопроводи ізольовані, теплові установки (прилади опалювання) в і д с у т н і , що свідчить про н е м о ж л и в і с т ь використання послуги з теплопостачання за її призначенням, та підтверджує правильність висновку суду апеляційної інстанції про те, що позивач помилилася відносно того, що вона, як орендар, зобов’язана укласти з відповідачем спірний договір (а/с 18 т. 1 див. оборот).

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Приймаючи до уваги, що сторони по даній справі ті ж самі, що і по справі № 2-29/9480-2008, тому суд, виходячи з положень ст.. 35 ГПК України, зауважує, що факт відсутності теплових установок (приладів опалення ) у орендованому ФОП Осецькою В.О. приміщенні по пр - ту Перемоги, 40 у м. Євпаторія вже доведений рішеннями суду по справі № 2-29/9480-2008, та не підлягає доказуванню знову.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 216 ЦК України, суд прийшов до висновку, що позивач по зустрічному позову в загалі не мав технічної можливості надавати ФОП Осецькій В.О. послуги по теплопостачанню, вартість яких він і просить стягнути у розмірі 4446, 13 грн. за період з 01.01.2003 року по 01.01.2009 рік, тому в задоволенні вимоги по зустрічному позову ОП «Кримтеплокомуненерго» до ФОП Осецької В.О. про стягнення 4446, 13 грн. суд відмовляє в зв’язку з недоведеністю.

Розглядаючи далі по суті первинний позов ФОП Осецької В.О. суд вважає необхідним зауважити наступне:

Згідно з частинами 1 та 2 статті 16 Цивільного Кодексу України кожна особа має право звертатися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до частин першої та другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

1)          Втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2)          Доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно Роз яснень президії Вищого арбітражного суду України від 01.04.1994 року № 2-5/215 «Про деякі питання практики вирішення спорів пов’язаних з відшкодуванням шкоди» (в редакції рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 29.12.2007 року № 04-5/239) – пункті 1 – зазначено, що, вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з ясувати правові підстави покладання на винну особу зазначеної майнової відповідальності.

При цьому господарському суду слід відрізняти обов’язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або належним виконанням зобов’язання, що випливає з договору (стаття 623 ЦК України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов’язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 ЦК України).

Підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені статтею 1166 ЦК України , частинами першою і другою якої передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27.03.1992 № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» зазначено, що, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню у повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинений зв'язок та є вина зазначеної особи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Для відшкодування збитків необхідно довести такі факти:

-           Неправомірність поведінки особи;

-           Наявність шкоди;

-          Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою;

-          Вина заподіювача шкоди.

В дійсний час ФОП Осецька В.А. просить суд стягнути з відповідача за первинним позовом 6000 грн., які позивач сплатив, коли звернувся за правовою допомогою до спеціаліста в області права Дзей О.В. та з яким був укладений договір про надання юридичних послуг від 16.06.2008 року (а/с 7 т. 1).

В своєї Уточненої позовної заяві (а/с 49 - 51 т. 1) ФОП Осецька В.О. звертає увагу суду, що на підставі ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов’язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місті їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно – технічне забеспечення судового процесу та інших витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Як свідчать матеріали даної справи, витрати у сумі 6000 грн. здійснені ФОП Осецькою В.О. добровільно та свідомо, на підставі договору з фізичною особою – підприємцем Дзой Олександром Віталійовичем, а не з адвокатом, але саме відшкодування витрат на оплату послуг адвоката і передбачено статтею 49 ГПК України.

З такою ж посилкою на ст. 49 ГПК України позивач – ФОП Осецька В.О. – просить суд стягнути з відповідача витрати за авіаквитки у сумі 1486, 00 грн. до Києву до Вищого Господарського суду України, коли розглядалася саме справа № 2-29/9480-2008 у касаційному порядку (а/с 29, 31 т. 1).

Вищий Господарський суд України у своєму Інформаційному Листі від 21.01.2009 року № 01-08/34 проінформував господарські суди про те, що отже, якщо витрати, понесені стороною у зв’язку з реалізацією процесуальних прав у розгляді в господарському суді, відносяться до судових витрат, то вони відшкодовуються згідно зі статтею 49 ГПК України, і їх н е м о ж е бути стягнуто за позовною вимогою про відшкодування збитків.

Отже витрати у сумі 6000 грн. та 1486, 00 грн., які просить стягнути ФОП Осецька В.О. з відповідача виникли у рамках справи № 2-29/9480-2008, факт наявності таких витрат і їх розміри не знаходяться у причинному зв’язку зі шкодою, як на це вказує ФОП Осецька В.О. у своєї позовної заяві.

Що стосується вимоги ФОП Осецької В.О. про стягнення моральної шкоди у розмірі 50000 грн., то суд зауважує наступне:

Відповідно до ст. 16 Цивільного Кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та обов’язків є відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Стаття 23 Цивільного Кодексу України передбачає, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала в зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи а, також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Статтею 1167 Цивільного Кодексу України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Суд звертає увагу на Роз’яснення Вищого Господарського Суду України від 29.02.1996 року за № 02-5/95 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з відшкодуванням моральної шкоди», в яких Вищий Господарський Суд України роз’яснює, що дія статті 440-1 Цивільного Кодексу України (в дійсний час це ст. 1167 Цивільного Кодексу України) н е п о ш и р ю є т ь с я на зобов’язання, які виникають з у г о д (д о г о в о р і в). Що до останніх, то відповідальність особи, винної у невиконанні або не належному виконанні зобов’язання, обмежується обов’язком відшкодувати завдані цим збитки та сплатою неустойки, якщо інше не передбачено законом.

Враховуючи вищевикладене та ту обставину, що стосунки сторін почали випливати саме із договірних правовідносин – договору № 796 на відпуск теплової енергії, суд зауважує, що, заявляючи таку позовну вимогу про стягнення моральної шкоди у розмірі 50000 грн., позивач ні яким чином не обґрунтував та не довів суду, якими своїми д і я м и або б е з д і я л ь н і с т ю відповідач спричинив позивачу моральну шкоду, не довів суду той факт, в чому знайшло свій в и р а з завдання такої моральної шкоди, тому суд відмовляє в задоволенні в задоволенні позовної вимоги про стягнення моральної шкоди у розмірі 50000 грн. за недоведеністю.

Крім того суд зауважує, що саме позивач – ФОП Осецька В.А. - п е р ш и м і звернувся з позовом до суду – справа № 2-29/9480-2008 - , а не відповідач.

Сам факт такого звернення до суду з позовом, в задоволенні якого судом першої інстанції було відмовлено, не може бути прямим доказом завдання моральної шкоди, так як таке п р а в о на звернення до суду надано діючою Конституцією України будь-якій фізичній та юридичній особі.

Розглядаючи вимогу позивача про стягнення 2618, 57 грн. витрат по оплаті медичних препаратів, суд звертає увагу, що по справі № 2-29/9480-2008 ФОП Осецька В.О. була саме п о з и в а ч е м, тобто особою, яка і пред’явила до суду свій позов.

Лише тільки сам факт звернення ФОП Осецькою В.О. до суду з позовом про визнання правочину недійсним, не може бути прямим доказом причинения їй моральної шкоди з боку ОП «Кримтеплокомуненерго», який був саме в і д п о в і д а ч е м по справі № 2- 29/9480-2008.

Тому, розглянувши позовну вимогу про стягнення моральної шкоди та відмовивши в її задоволенні, суд не знаходить правових підстав і для стягнення 2618, 57 грн. витрат по оплаті медичних препаратів в зв’язку з тим, позивач так і не довів суду, що

між діями відповідача ОП «Кримтеплокомуненерго» в особі Євпаторійської філії і такою шкодою є безпосередній причинений зв'язок та є вина зазначеної особи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Виходячи з матеріалів справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ФОП Осецької В.О. підлягають частковому задоволенню на суму 679, 34 грн., в іншої частині позову ФОП Осецької В.О. суд відмовляє в зв’язку з недоведенністтю.

В задоволенні зустрічного позову ОП «Кримтеплокомуненерго» суд відмовляє в зв язку з тим, що такі вимоги в цілому не обґрунтовані, тому задоволенню не підлягають, про суд зазначив вище у своєму рішенні.

Судові витрати, в тому числі витрати ФОП Осецької В.О. по оплаті послуг адвоката у сумі 5000 грн., у порядку ст. 49 ГПК України суд відносить на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

При цьому суд вважає необхідним зауважити наступне:

при подачі позовної заяви на суму 58186, 00 грн. до суду позивачем - ФОП Осецькою В.О. - було сплачено держмито у розмірі 1% від суми позову. У подальшому позивачем змінювалися суми позовних вимог і остаточно, на момент прийняття судового рішення такі вимоги склали 65783, 91 грн., з яких 50000 грн. моральної шкоди та 15783, 91 грн. матеріальних збитків.

Своєю ухвалою від 15.07.2010 року суд прийняв Заяву ФОП Осецької В.О. про уточнення позовних вимог до свого розгляду, тобто фактично з явилася нова ціна позову, на підставі якої суд і повинен розподілити судові витрати, в тому числі і витрати ФОП Осецької В.О., повязані з оплатою послуг адвоката Бутирського Є.В. :

Так, на підставі договору про надання юридичних послуг ФОП Осецькою В.О. сплачено адвокату Бутирському Є.В. 5000 грн. за надання послуг адвоката (а/с 135 т. 1).

Дійсно, Бутирський Євген Валерійович має Свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю № 1177 , видане 30.11.2009 року (а/с 41 т. 1), тому такий договір про надання юридичних послуг був укладений правомірно на законних підставах.

Виходячи з того, що судом позовні вимоги ФОП Осецької В.О. судом задоволені частково, з Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» на користь ФОП Осецької В.О. підлягають стягненню і витрати по оплаті послуг адвоката у сумі 51, 64 грн. (679,34 грн. Х 5000,00 грн. : 65783, 91 грн.).

Крім того, суд вважає необхідним повернути ФОП Осецькій В.О. суму зайве сплаченого держмита за позовну вимогу про стягнення моральної шкоди у розмірі 415,00 грн. (сплачено 500,00 грн. держмита, а необхідно – 85,00 грн.).

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 44, 49, 82-84 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Первісний позов ФОП Осецької Валентини Олексіївни м. Євпаторія до Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» в особі Євпаторійської філії задовольнити частково.

2.          Стягнути з Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго», м. Сімферополь (вул. Гайдара, 3-а, м. Сімферополь, 95026, ОКПО 03358593) в особі Євпаторійської філії Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго», м. Євпаторія (вул. Лінейна, б. 10, м. Євпаторія, 97400, ОКПО 26178681) на користь Фізичної особи-підприємця Осецької Валентини Олексіївни, м. Євпаторія (просп. Перемоги, 23-А, кв. 73, м. Євпаторія, 97400, ідентифікаційний номер 2357218323, паспорт ЕС № 677510) кошти у сумі 679, 34 грн., 51, 64 грн. витрат на оплату послуг адвоката, 6,79 грн. держмита та 2,44 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після вступу рішення у законну силу.

3.          В іншій частині позову ФОП Осецької Валентини Олексіївни м. Євпаторія до Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» в особі Євпаторійської філії - відмовити.

4.          В задоволені зустрічного позову ОП «Кримтеплокомуненерго» м. Сімферополь в особі Євпаторійської філії до ФОП Осецької Валентини Олексіївни м. Євпаторія про стягнення 4446, 13 грн. - відмовити.

5.          Повернути Фізичній особі-підприємцю Осецькій Валентині Олексіївні, м. Євпаторія (просп. Перемоги, 23-А, кв. 73, м. Євпаторія, 97400, ідентифікаційний номер 2357218323, паспорт ЕС № 677510) з державного бюджету України (р/р 31115095700002 в банку одержувача ГУ ДКУ в АРК м. Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м. Сімферополя, ЗКПО 34740405, код платежу 22090200) суму зайве сплаченого держмита у розмірі 415, 00 грн.

Видати наказ після вступу рішення у законну силу.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Осоченко І.К.