Рішення № 10737118, 03.08.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.

РІШЕННЯ

Іменем України

03.08.2010Справа №2-1/3798-2010 за позовом Приватного підприємства «Лілія», (95000, АР Крим, м. Сімферополь, пров. Руський, 42),

до відповідача Кримського республіканського підприємства «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації», (95001, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Некрасова, 11),

про визнання права власності та спонукання до виконання певних дій,

Суддя Л.О.Ковтун

представники:

від позивача - Смуригін І.В., представник, довіреність від 18.07.2010р.

від відповідача - не з’явився, повідомлений належним чином;

Суть спору: Приватне підприємство «Лілія» звернулось до господарського суду АР Крим з позовом до Кримського республіканського підприємства «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» про визнання права власності на кафе з літнім майданчиком, що складається з нежилих будівель: кафе літер «А» загальною площею 74,0кв.м., банкетного залу літер «Г» загальною площею 63,1 кв.м., альтанки літер «В», басейну та споруд. Також, позивач просить зобов’язати КРП «СМБРТІ» зареєструвати право власності на вищевказане майно.

Позовні вимоги обґрунтовані положеннями 331, 376 Цивільного кодексу України.

Відповідач явку представника у судове засідання не забезпечив, жодних пояснень стосовно заявленого позову не представив.

Суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують відносини між сторонами, у зв’язку з чим підстав для відкладення розгляду справи не вбачає.

Розглянувши матеріали справи, заслухав пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

На підставі рішення 4-ої сесії Сімферопольської міської ради 24 скликання від 29.10.2002г. № 43 між Приватним підприємством «Лілія» та Сімферопольською міською радою укладений договір оренди земельної ділянки, на підставі якого підприємству передана в оренду земельна ділянка площею 0,025 га, що розташована за адресою: м. Сімферополь, ул. Руська, 103 (договір).

У розділі другому визначений термін дії договору - 5 років.

Згідно пункту 4.1 договору, земельна ділянка передається з метою несільськогосподарського використання для розташування та будівництва павільйону - кафе з літнім майданчиком.

Вказаний договір нотаріально посвідчений державним нотаріусом першої Сімферопольської державної нотаріальної контори АР Крим від 22.11.2002р. під номером 2-Л-1640.

В період строку дії договору позивачем за власні кошти збудований павільйон - кафе з літнім майданчиком, який актом державної технічної комісії про прийомку в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкту від 15.04.2003р. прийнятий в експлуатацію.

Згідно довідки відповідача від 08.01.2003р. №392 павільйону-кафе з літнім майданчиком привласнено адресу: м. Сімферополь, вул. Руська, 103 д.

Відповідно до витягу з додатку № 5 до протоколу засідання постійної комісії по питанням містобудування, раціонального природокористування, екології і земельних відносин від 17.04.2008р. № 62 Сімферопольської міської ради 5 скликання узгоджено продовження договору оренди строком на 10 років на земельну ділянку пл. 0,0296 га для обслуговування кафе з літнім майданчиком строком на 10 років.

Рішенням 48-ої сесії Сімферопольської міської ради 5 скликання від 14.05.2009р. № 780 позивачу дозволена розробка проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки площею 0,0296 га по ул.Руська, 103д для реконструкції кафе з літнім майданчиком.

В подальшому, відповідачем виданий технічний паспорт на реконструйований об’єкт, згідно якого, об'єкт складається з нежилих будівель: кафе літер «А» загальною площею 74,0 кв.м., банкетного залу літер «Г» загальною площею 63,1 кв.м., альтанки літер «В», басейну, і споруд. При цьому, у повідомленні реєсруючого органу від 14.07.2010р. № 10/1375ВЦ зазначено, що підприємством самочинно зроблено реконструкцію спірного об’єкту.

Суд не може погодитись з такими висновками відповідача, при цьому вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Враховуючи те, що позивач на законних підставах користується земельною ділянкою, наданою в користування для розташування та будівництва павільйону - кафе з літнім майданчиком, суд приходить до висновку про відсутність ознак здійснення позивачем самочинного будівництва.

При цьому, суд приймає до уваги положення частини 4 ст. 24 Закону України «Про планування та забудову територій» (в редакції на час прийняття рішення про надання земельної ділянки в оренду для розташування та будівництва павільйону - кафе з літнім майданчиком), якою передбачено, що у разі прийняття сільською, селищною чи міською радою рішення про надання земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності для розміщення об’єкта містобудування в порядку, визначеному земельним законодавством, зазначене рішення одночасно є дозволом на будівництво цього об’єкта.

Чинне законодавство презюмує добросовісне (правомірне) володіння майном, якщо інше не буде встановлено судом.

Приписами статті 331 Цивільного кодексу України встановлено, особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Згідно інформаційного листа Вищого господарського суду України від 31.01.2001р. за № 01-8/98 «Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності та його захистом» одним з основних критеріїв визначення законності володіння майном є джерела фінансування (централізоване або власні кошти підприємства), передача підприємству у володіння майна безпосередньо власником (уповноваженим ним органом) чи підприємством, яке володіє майном на праві повного господарського відання.

Діючим законодавством передбачено, що право власності на нерухоме майно (житлові будинки, споруди та інше) набувається або з моменту закінчення будівництва, або з моменту вводу нерухомого майна в експлуатацію, якщо договором або законом передбачений ввід нерухомого майна в експлуатацію, або з моменту державної реєстрації прав на нерухоме майно, якщо право власності відповідно з законом повинно реєструватись.

В той же час, відповідно с ч. 1 ст. 182 Цивільного кодексу України, право власності на нерухоме майно підлягає державній реєстрації. Тому, право власності на нерухоме майно може бути лише з моменту державної реєстрації.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем здійснено як будівництво спірного об’єкту та і його реконструкція за власні кошти на земельній ділянці, що надана для відповідної мети – розташування та будівництва павільйону - кафе з літнім майданчиком.

При цьому, з матеріалів справи не вбачається наявності спору стосовно майна по якому заявлено вимоги позивачем зі сторони третіх осіб, що свідчить про правомірність володіння майном.

Відповідно до положень п. 1 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, п. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, ст.1 Господарського процесуального кодексу України захист прав та інтересів суб’єктів господарювання може здійснюватися судом, у тому числі й шляхом визнання цих прав.

Зазначена норма кореспондується із приписами статті 392 ЦК України, відповідно до якої власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Рішення суду про визнання права власності відповідно до додатку № 1 до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції № 7\5 від 07.02.2002 р. із змінами та доповненнями (п. 10 додатку – переліку) відноситься до правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна. Відповідні положення містяться і у ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень».

Також, суд приходить до висновку, що відсутність реєстрації прав власності на зазначене майно тягне порушення прав позивача відносно володіння, розпорядження, користування майном.

Пунктом 1.3 Тимчасового положення визначено, що державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць.

Таким чином, позовні вимоги ПП «Лілія» підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.82-84 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Визнати за Приватним підприємством «Лілія», (95000, АР Крим, м. Сімферополь, пров. Руський, 42, ідентифікаційний код у ЄДРПО України 13774849) право власності на кафе з літнім майданчиком, що складається з нежилих будівель: кафе літер «А» загальною площею 74,0кв.м., банкетного залу літер «Г» загальною площею 63,1 кв.м., альтанки літер «В», басейну та споруд, розташованих за адресою: м. Сімферополь, вул. Руська, 103 д.

Зобов’язати Кримське республіканське підприємство «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації», (адреса: 95001, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Некрасова, 11, ідентифікаційний код у ЄДРПО України 03347537) зареєструвати за Приватним підприємством «Лілія», (95000, АР Крим, м. Сімферополь, пров. Руський, 42, ідентифікаційний код у ЄДРПО України 13774849) право власності на кафе з літнім майданчиком, що складається з нежилих будівель: кафе літер «А» загальною площею 74,0кв.м., банкетного залу літер «Г» загальною площею 63,1 кв.м., альтанки літер «В», басейну та споруд, розташованих за адресою: м. Сімферополь, вул. Руська, 103 д.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Ковтун Л.А.