Рішення № 10737094, 03.08.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 311

РІШЕННЯ

Іменем України

03.08.2010Справа №2-18/1690-2010 За позовом – Публічне акціонерне товариство «Компанія «Райз», м. Київ (вул. Академіка Заболотного, 152, м. Київ, 03680; 65025, м. Одеса, 19 км. Старокиївського шосе, 52)

До відповідача – Фізичної особи-підприємця Гуренко Віктора Володимировича, м. Красноперекопськ (вул. Первушина, 3, м. Красноперекопськ, 96000; 96000, м. Красноперекопськ, Мікрорайон 2, б. 11, кв. 25)

Про стягнення 995294,11 грн.

Суддя І.К. Осоченко

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Селіванов С.А. – представник, довіреність від 12.03.2010р.

Від відповідача – не з’явився.

СУТЬ СПОРУ: Закрите акціонерне товариство компанія «Райз», м. Київ – позивач - звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Гуренко Віктора Володимировича, м. Красноперекопськ – відповідача, в якій просило стягнути з відповідача на користь позивача 995583,12 грн., з яких 558650,76 грн. – сума боргу за поставлений товар та відсотках за користування товарним кредитом; 176620,32 грн. – сума 28% річних, за неправомірне користування коштами; 140864,69 грн. – сума пені, за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань; 119447,35 грн. – сума збитків.

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статей 104, 107, 525, 526, 536, 610-612, 625, 692-694 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що 29.01.2008р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір поставки на умовах товарного кредиту № 8184/006. Згідно з умовами Договору, позивач зобов'язався передати у власність відповідачу продукцію виробничо-технічного характеру (товар), а відповідач – прийняти і оплатити його вартість (ціну), а також проценти за користування товарним кредитом. На виконання умов Договору, позивач поставив відповідачу товар в частині, яка оплачується авансом, на суму 93050,15 грн., а також товару, що поставляється на умовах відстрочених платежів, на загальну суму 315523,08 грн., що підтверджується видатковими накладними. Загальна вартість поставленого товару становить 408573,23 грн.. Відповідач не виконав свої зобов’язання належним чином, лише частково сплативши за поставлений товар, у зв’язку з чим, за відповідачем склалася заборгованість, що і стало підставою для звернення позивача до суду.

12.05.2010р. у судовому засіданні позивачем було заявлено клопотання відповідно до ст. 69 ГПК України про продовження строку розгляду справи.

Для всебічного, повного і об’єктивного розгляду справи, з урахуванням положень ст. 69 ГПК України, суд вважав можливим продовжити строк розгляду справи та задовольнив клопотання позивача.

Ухвалою господарського суду АР Крим 12.05.2010р. в порядку ст. 69 ГПК України було продовжено строк розгляду справи.

05.07.2010р. представник позивача надав заяву про зменшення позовних вимог, та просить суд стягнути з відповідача 995294,11 грн., з яких : 558455,71 грн. – борг за поставлений товар та відсотки за користування товарним кредитом, 176568,01 грн. – 28% річних, за неправомірне користування коштами, 140823, 04 грн. – пеня, за не своєчасне виконання грошових зобов’язань, 119447,35 грн. збитків.

Ухвалою від 05.07.2010р. суд прийняв заяву позивача про зменшення позовних вимог до свого розгляду.

05.07.2010р. представник позивача надав клопотання, яким просить суд вважати вірним найменуванням позивача по справі – Публічне акціонерне товариство «Компанія «Райз», що підтвердив копією Свідоцтва про державну реєстрацію, довідкою з ЄДРПОУ та витягом зі Статуту ПАТ «Компанія «Райз». Суд клопотання позивача задовольнив.

Ухвалою господарського суду від 05.07.2010р. найменування позивача по справі було замінено з Закритого акціонерного товариства компанії «Райз» на Публічне акціонерне товариство «Компанія «Райз».

Відповідач у судові засідання жодного розу не з’явився, повідомлений був судом про дату та час розгляду справи належним чином – рекомендованою кореспонденцією, своїм правом участі у судових засіданнях не скористувався.

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю відповідача на підставі наявних у справі матеріалах відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

В С Т А Н О В И В :

29.01.2008 року між позивачем - Закритим Акціонерним Товариством «Компанія «Райз» – як постачальником - та відповідачем – фізичною особою – підприємцем Гуренко Віктором Володимировичем як покупцем - був укладений договір поставки на умовах товарного кредиту № 8184/006, відповідно до п. 1.1 якого в терміни, визначені договором, постачальник зобов’язується передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (надалі – товар), а покупець зобов’язується прийняти товар і оплатити його вартість (ціну), сплативши за нього визначену договором грошову суму, а також сплатити відсотки за користування товарним кредитом в сумі, визначеній відповідно до умов договору.

Відповідно до Статуту Публічного Акціонерного Товариства «Компанії «Райз» (ідентифікаційний код 13980201) – дата внесення зміни у свідоцтво про державну реєстрацію 18.05.2010 року - ПАТ «Компанія «Райз» є правонаступником всіх майнових прав та зобов’язань ЗАТ «Компанія «Райз».

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 627 Цивільного Кодексу України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 Цивільного Кодексу України встановлено, що зміст договору становлять його умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Суд звертає увагу, що згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного Кодексу України договором є угода двох або більше сторін, що направлена на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 Цивільного Кодексу України правочини (в тому числі двосторонні правочини – договори) вважаються вчиненими у письмовій формі, якщо вони підписані їх сторонами. Правочин, що вчиняється юридичною особою, підписується особою, уповноваженою на це установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, і засвідчується печаткою.

До того ж, згідно ст. 180 Господарського Кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов’язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов’язкові умови договору відповідно до законодавства.

Окрім того, згідно ч. 1 ст. 181 Господарського Кодексу України господарський договір за загальним правилом складається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Отже, з вищеназваних норм чітко вбачається, що будь-який договір - це завжди угода між конкретними сторонами такого договору, яка підписується цими сторонами, а для юридичних осіб (як господарюючих суб’єктів, так і не господарюючих) ще додатково посвідчений печатками сторін.

Приймаючи до уваги, що договір поставки на умовах товарного кредиту № 8184/006 від 29.01.2008 року, який був укладений між позивачем та відповідачем, оформлений належним чином, суд вважає, що всі зобов’язання, які прийняли на себе позивач та відповідач відповідно до умов такого договору, повинні виконуватися його сторонами належним чином.

Відповідно до п. 1.2 вказаного договору найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, термін поставки покупцю, гривнева вартість товару та її доларовий еквівалент, порядок та термін оплати вартості товару ( в т.ч. частина вартості товару, яка оплачується авансом, а також частини, які оплачуються на умовах відстрочення платежів) та нарахованих відсотків , інші умови, погоджені сторонами – визначені в договорі та специфікації (додатки № 1 та № 1а), яка складає невід’ємну частину договору.

Як свідчать матеріали справи, позивач на виконання прийнятих до договору поставки на умовах товарного кредиту № 8184/006 від 29.01.2008 року зобов’язань, здійснив поставку товару, в частині, яка оплачується авансом, на суму 93050,15 грн., що підтверджується наступними документами:

- видатковою накладною №ВН-10013-00176 від 22.02.2008р. на загальну суму 51905,11 грн.

- видатковою накладною №ВН-10013-00859 від 24.04.2008р. на загальну суму 7738,23 грн.

- видатковою накладною №ВН-10013-00891 від 24.04.2008р. на загальну суму 2047, 50 грн.

- видатковою накладною №ВН-10013-00927 від 05.05.2008р. на загальну суму 2500, 83 грн.

- видатковою накладною №ВН-10013-01039 від 14.05.2008р. на загальну суму 2542,50 грн.

- видатковою накладною №ВН-10013-01040 від 14.05.2008р. на загальну суму 899, 90 грн.

- видатковою накладною №ВН-10013-01066 від 16.05.2008р. на загальну суму 488, 96 грн.

- видатковою накладною №ВН-10013-01067 від 16.05.2008р. на загальну суму 2770,64 грн.

- видатковою накладною №ВН-10013-01068 від 16.05.2008р. на загальну суму 230,28 грн.

- видатковою накладною №ВН-10013-01089 від 19.05.2008р. на загальну суму 1727,10 грн.

- видатковою накладною №ВН-10013-01091 від 19.05.2008р. на загальну суму 1958, 75 грн.

- видатковою накладною №ВН-10013-01125 від 21.05.2008р. на загальну суму 1737,10 грн.

- видатковою накладною №ВН-10013-01126 від 21.05.2008р. на загальну суму 1426,51 грн.

- видатковою накладною №ВН-10013-02381 від 07.10.2008р. на загальну суму 15076,74 грн.

Факт отримання такого товару відповідачем підтверджується:

- довіреністю на отримання ТМЦ серія ЯМЯ №229951 від 20.02.2008р.

- довіреністю на отримання ТМЦ серія ЯМЯ №229955 від 15.04.2008р.

- довіреністю на отримання ТМЦ серія ЯМЯ №229957 від 28.04.2008р.

- довіреністю на отримання ТМЦ серія ЯМЯ №229958 від 14.05.2008р.

- довіреністю на отримання ТМЦ серія ЯМЯ №229959 від 15.05.2008р.

- довіреністю на отримання ТМЦ серія ЯМЯ №229960 від 18.05.2008р.

- довіреністю на отримання ТМЦ серія ЯМЯ №229962 від 01.10.2008р.

та Товару, що поставляється на умовах відстрочених платежів, на загальну суму 315 523,08 грн., що підтверджується наступними документами:

- видатковою накладною №ВН-10013-00177 від 22.02.2008р. на загальну суму 23415,84 грн.

- видатковою накладною №ВН-10013-00185 від 25.02.2008р. на загальну суму 39026,40 грн. - видатковою накладною №ВН-10013-00217 від 28.02.2008р. на загальну суму 96000,00 грн.

- видатковою накладною №ВН-10013-00286 від 07.03.2008р. на загальну суму 13540,46 грн.

- видатковою накладною №ВН-10013-00894 від 24.04.2008р. на загальну суму 67669,00 грн.

- видатковою накладною №ВН-10013-01088 від 19.05.2008р. на загальну суму 6817,50 грн.

- видатковою накладною №ВН-10013-01090 від 19.05.2008р. на загальну суму 6589, 98 грн.

- видатковою накладною №ВН-10013-02382 від 07.10.2008р. на загальну суму 62463,90 грн.

Факт отримання такого товару відповідачем підтверджується:

-          довіреністю на отримання ТМЦ серія ЯМЯ №229951 від 20.02.2008р.

-          довіреністю на отримання ТМЦ серія ЯМЯ №229953 від 06.03.2008р.

-          довіреністю на отримання ТМЦ серія ЯМЯ №229960 від 18.05.2008р.

-          довіреністю на отримання ТМЦ серія ЯМЯ №229962 від 01.10.2008р.

Загальна вартість поставленого товару за договором поставки на умовах товарного кредиту № 8184/006 складає 408573, 23 грн.

Згідно п. 2.4 такого договору термін оплати вартості (ціни) частини товару, яка оплачується покупцем авансом, вказаний в додатку № 1 до договору (а/с 12 див. оборот).

Як пояснив позивач, відповідач здійснив часткову оплату товару у частині, що оплачується авансом на загальну суму 77973, 41 грн. та не здійснив оплату товару, що був поставлений за умови передоплати згідно накладної № ВН-10013-02381 від 07.10.2008 року на загальну суму 62463, 90 грн.

Відповідно до п. 9.7 договору, у випадку, якщо покупець отримав товар, вартість (ціна) якого підлягає авансовій оплаті, до сплати цієї частини платежу, товар вважається проданим на умовах товарного кредиту. За користування цією частиною товарного кредиту, покупець нараховує та сплачує постачальнику відсотки у розмірі 28 відсотків річних від ціни договору. Строк, за який нараховуються відсотки, починається з дня отримання товару покупцем та закінчується днем оплати авансової частини його вартості в повному обсязі. Відсотки нараховуються та сплачуються в день фактичної оплати покупцем вартості товару.

Тому суд погоджується з позицією позивача відносно того, що отриманий та неоплачений відповідачем товар згідно накладної № ВН-10013-02381 від 07.10.2008 року на загальну суму 62463, 90 грн., вартість якого підлягає авансовій оплаті, вважається проданим на умовах товарного кредиту, при цьому відсоткова ставка згідно п. 2.9 договору становить 28 % річних.

Відповідно до пункту 2.7 договору строк користування товарним кредитом починається з дня наступного за днем отримання товару покупцем та закінчується днем, в який згідно договору підлягає оплаті сума (або її частина) відстроченого платежу. Проценти за користування товарним кредитом нараховуються покупцем та підлягають сплаті в термін визначений договором для сплати останнього відстроченого платежу.

Згідно додатку № 1а від 29.12.2008 року річна ставка відсотків становить 12, 4 %, дата оплати відстрочених платежів – 15.07.2008 року, додатку № 1 від 24.04.2008 року – 10 %, дата оплати відстрочених платежів – 01.07.2008 року; додатку № 1а від 19.05.2008 року – 8%, дата оплати відстрочених платежів – 15.07.2008р.; додатку № 1а від 01.10.2008 року – 10 %, дата оплати відстрочених платежів складає 20.11.2008 року.

28.09.2008 року між сторонами був укладений договір про внесення змін до договору поставки в частині зміни терміну оплати (а/с 41).

Відповідно до пунктів 1.1 -. 1.3 такого договору сторони внесли зміни у договір поставки на умовах товарного кредиту № 8184/006 від 29.01.2008 року відносно терміну оплати покупцем вартості поставленого товару на суму 253059, 18 грн., встановивши термін погашення такої заборгованості 20.11.2008 року та терміни сплати всіх інших платежів по основному договору, які прив’язані до терміну оплати товару, та продовжені на відповідний період часу.

Станом на 20.11.2008 року відповідач так і не здійснив оплату вартості поставленого товару та відсотків за користування товарним кредитом.

На 20.11.2008 року заборгованість відповідача перед позивачем становила за поставлений товар 330599, 82 грн.

Крім того позивачем були нараховані відсотки за користування товарним кредитом станом на 20.11.2008 року у розмірі 21379, 61 грн.

Суд ознайомився з таким розрахунком відсотків (а/с 3) та вважає вірним та обґрунтованим.

Згідно п.2.1 договору поставки на умовах товарного кредиту № 8184/006 від 29.01.2008 року сторони встановили ціну договору у гривні, а також визначили її грошовий еквівалент в іноземній валюті, вказаний у додатку.

Відповідно до п.2.2 договору сторони встановили, що протягом строку дії договору, грошові зобов’язання покупця існують і підлягають сплаті у гривні. Сума у гривні, що підлягає сплаті покупцем на виконання ним зобов’язань по договору, визначається шляхом множення грошового еквівалента ціни договору (її неоплаченої частини) з іноземної валюти, вказаній у додатках до договору, на офіційний курс гривні до іноземної валюти, який буде встановлений НБУ на день фактичної оплати покупцем ціни договору (її неоплаченої частини); однак сторони погоджуються, що ця умова не застосовується, якщо офіційний курс гривні до іноземної валюти, встановлений на день фактичної оплати вартості товару покупцем, менший (ніжчий) або рівний курсу, який був встановлений на день підписання договору.

Як вбачається з Додатків № 1 від 01.10.2008 року та № 1а від 01.10.2008 року еквівалентом іноземної валюти встановлено євро, у всіх інших додатках – долар США.

Станом на 28.01.2008 року офіційний курс долара США становив 5,05 грн., євро – 7, 12 грн.

Станом на 20.11.2008 року офіційний курс долара США становив 5,9936 грн., євро – 7, 572314 грн.

Враховуючи умови пункту 2. 2 договору, суд погоджується з розрахунком позивача, який викладений ним у позовній заяві, та з якого вбачається, що станом на 20.11.2008 року заборгованість відповідача перед позивачем складала 382810, 24 грн. основного боргу та 25218, 80 грн. заборгованість за відсотками, що загалом складало 408029, 04 грн.

Як пояснив позивач, 26.12.2008 року відповідач частково сплатив свою заборгованість у сумі 5000,00 грн., які позивачем, з урахуванням п.2.12 договору були зараховані у рахунок погашення заборгованості по сплаті відсотків за користування товарним кредитом.

При цьому станом на 26.12.2008 року з урахуванням п.2.2 договору заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар складала 509177, 22 грн. та по відсоткам за користування товарним кредитом у сумі 33765, 24 грн.

У подальшому 08.04.2009 року між сторонами по справі була укладена Угода про внесення змін до договору поставки на умовах товарного кредиту № 8184/006 від 29.01.2008 року, згідно пункту 3 якої сторони змінили терміни розрахунків, передбачених договором та додатків до нього і встановили наступну дату повної оплати вартості товару та відсотків за користування товарним кредитом - 15.07.2009 року (а/с 42).

Але і у такий встановлений термін відповідач так і не здійснив оплати узгоджених сум, та не надавши і суду належних доказів сплати такої заборгованості.

Тому позивач був вимушений звернутися до господарського суду за захистом свого порушеного права , пред’явивши до суду позов від 27.01.2010 року.

При цьому позивач провів розрахунок загальної заборгованості відповідача перед позивачем станом на 27.01.2010 року , який у частині основного боргу за поставлений товар складає 523914, 59 грн., а у частині відсотків за користування товарним кредитом - 34736, 17 грн.

Суд, вивчивши розрахунок позивача, погоджується з таким розрахунком (а/с 4) та вважає його вірним та обґрунтованим.

Виходячи з матеріалів справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача у частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 523914, 59 грн. та 34541,12 грн. процентів за користування товарним кредитом обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню.

Що стосується позовної вимоги про стягнення 28% річних за користування чужими грошовими коштами у сумі 176620, 32 грн. за період з 20.11.2008 року по 26.12.2008 року та 26.12.2008 року по 27.01.2010 року, то суд зауважує наступне:

Відповідно до ст. 536 Цивільного Кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 7.5 договору поставки на умовах товарного кредиту № 8184/006 від 29.01.2008 року , покупець у випадку прострочення виконання грошових зобов’язань по оплаті вартості товару та сплаті відсотків, сплачує на користь постачальника відсотки за неправомірне користування грошима в розмірі 28 % річних з простроченої суми.

Вивчивши розрахунок позивача відносно нарахування 28% річних на суму 176620, 32 грн. за період з 20.11.2008 року по 26.12.2008 року та 26.12.2008 року по 27.01.2010 року (а/с 5 див. оборот), суд вважає такий розрахунок повним та обґрунтованим.

Крім вище перелічених вимог, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у сумі 140864, 69 грн. за період з 20.11.2008 року по 27.01.2010 року.

Розглянувши таку правову вимогу у рамках даної справи, суд прийшов до висновку, що така вимога задоволенню не підлягає, при цьому суд виходить з наступного:

Статтею 546 ч.1 Цивільного Кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.

Положеннями ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 230 Господарського Кодексу України також передбачено, що виконання зобов’язань може забезпечуватися пенею.

Згідно частини 1 статі 548 Цивільного Кодексу України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Під неустойкою відповідно до статті 549 Цивільного Кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 7.3 договору від 29.01.2008 року покупець за несвоєчасне невиконання грошових зобов’язань по оплаті у встановлені договором терміни вартості (ціни) товару та/або процентів за користування товарним кредитом, сплачує за кожен день прострочення на користь постачальника пеню в розмірі 0,3 відсотка від суми боргу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення.

Згідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З пункту 7.3 договору від 29.01.2008 року вбачається, що сторони у договірному порядку узгодили саме верхню границю розміру відповідальності, яку може нести боржник – 0,3 %, яка набагато перевищує подвійну облікову ставку Національного Банку України.

У цьому ж пункті договору сторони вказали, що така пеня н е м о ж е п е р е в и щ у в а т и подвійної облікової ставки НБУ, тобто, на думку суду, к о н к р е т н и й розмір такої пені, яка б могла бути стягнута з відповідача з урахуванням Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», сторони остаточно так і н е у з г о д и л и.

Але відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за з г о д о ю с т о р і н.

Але такої згоди між сторонами так і не б у л о д о с я г н у т о.

Тому пеня, яка нарахована позивачем з посилкою на договір поставки на умовах товарного кредиту № 8184/006 від 29.01.2008 року, стягненню не підлягає, як безпідставно нарахована.

Крім вище перелічених вимог, позивач просить стягнути з відповідача збитки у сумі 119447, 35 грн., посилаючись при цьому на пункт 7.4 договору поставки на умовах товарного кредиту № 8184/006 від 29.01.2008 року.

Вивчивши матеріали справи, суд зауважує наступне:

Відповідно до статті 224 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 ГК України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

Відповідно до частини 5 ст. 225 ГК України сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами. Не допускається погодження між сторонами зобов'язання щодо обмеження їх відповідальності, якщо розмір відповідальності для певного виду зобов'язань визначений законом.

Статтею 226 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

Сторона, яка порушила своє зобов'язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. У протилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів щодо запобігання збиткам та вимагати відповідного зменшення розміру збитків.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Виходячи з матеріалів справи, суд, враховуючи саме положення ст. 225 Господарського Кодексу України, вважає, що позивач так і не довів суду - якого с к л а д у збитки відповідач причинив позивачу, при цьому суд звертає увагу саме на с к л а д збитків, а не на їх розмір.

Суд вважає, що позивач не довів суду, що дійсно у рамках даної справи існують правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача суми збитків у розмірі 119447, 35 грн., тому у задоволенні цієї частини позовних вимог суд відмовляє.

На підставі вищевикладеного, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судові витрати суд відносить на сторони пропорційно розміру задоволених вимог в порядку ст. 49 ГПК України.

При цьому суд вважає необхідним зазначити, що згідно п. 6 листа Вищого Господарського суду України від 13.08.2008 року № 01 – 8/482 зазначено, що факт зменшення ціни позову обов’язково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

Відповідно до пункту 4.2 Роз’яснень Вищого Арбітражного суду України від 04.03.1998 № 02-/78 «Про деякі питання практики застосування розділу УІ Господарського процесуального кодексу України» доведено, що якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору з м е н ш и в позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, держав не мито у цій частині не повертається.

При розгляді даної справи позивач у процесі її розгляду фактично зменшив розмір своїх позовних вимог до 995294, 11 грн. про що у матеріалах справи міститься Заява позивача про зменшення позовних вимог (а/с 78), яка судом була прийнята до свого розгляду згідно ухвали суду від 05.07.2010 року.

Вступна та резолютивна частини рішення були оголошені судом 03.08.2010 року. Повний текст рішення підписаний суддею 09.08.2010 року.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Фізичної особи-підприємця Гуренко Віктора Володимировича, м. Красноперекопськ (вул. Первушина, 3, м. Красноперекопськ, 96000; 96000, м. Красноперекопськ, Мікрорайон 2, б. 11, кв. 25; 13.04.1958 року народження, ідентифікаційний номер 2128719419) на користь Публічного акціонерного товариства «Компанія «Райз», м. Київ (вул. Академіка Заболотного, 152, м. Київ, 03680; 65025, м. Одеса, 19 км. Старокиївського шосе, 52, ОКПО 13980201) суму заборгованості у розмірі 523914, 59 грн., 34541,12 грн. відсотків, 176568,01 грн. річних, держмито у розмірі 7350,24 грн. та 174,29 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після вступу рішення у законну силу.

3.          В інший частині позову відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Осоченко І.К.