Рішення № 10737092, 05.08.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 311

РІШЕННЯ

Іменем України

05.08.2010Справа №2-18/3252-2010 За позовом - Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, ідентифікаційний код 31301827)

до відповідача - Орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" (95026, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Гайдара, 3-а, ідентифікаційний код 03358593)

про стягнення 1 017 036,72 грн.

Суддя ГС АР Крим І.К. Осоченко

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Карук О.О. - представник, довіреність від 15.07.2010р.

Від відповідача – Єпіфанцева А.Б. – ю/к, довіреність від 20.07.2010 року..

Суть спору: Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (позивач) звернулась до Господарського суду АР Крим з позовом до відповідача – Орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" про стягнення з відповідача на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" вартості безпідставно спожитого газу у розмірі 1017036,72 грн. (один мільйон сімнадцять тисяч триста шість гривень сімдесят дві копійки).

Крім того, у пункті третьому прохальної частини позовної заяви позивач просить стягнути з відповідача судові витрати зі сплати державного мита у розмірі 10171,00 грн. ( десять тисяч сто сімдесят одна гривня) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень).

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статей 11-16,1212,1213 Цивільного Кодексу України та мотивовані безпідставним безоплатним використанням Орендним підприємством "Кримтеплокомуненерго" природного газу на виробництво теплової енергії.

Так, за ствердженням позивача – Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", яка є правонаступником ДП «Газ-тепло» на підставі наказу Міністерства палива та енергетики України від 12.11.2007р. № 538, у лютому, березні, квітня 2006 року згідно актів приймання-передачі готової продукції за договором про надання послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енергії від 01.10.05 року № 17/05-463 відповідач використав 10561,704 тис. куб. м. природного газу, проте згідно технічного акту споживання газу, фактично Орендне підприємство "Кримтеплокомуненерго" спожило 10950,006 тис. куб. м. природного газу.

Вважаючи відповідача набувачем 388,302 тис. куб. м. природного газу за відсутністю правових підстав, позивач посилаючись на те, що його право порушено Орендним підприємством "Кримтеплокомуненерго", просить стягнути вартість фактично спожитого та неоплаченого об’єму природного газу.

У судовому засіданні 12 липня 2010 року брав участь повноважний представник позивача, який позовні вимоги підтримав за мотивами, викладеними у позовній заяві.

Відповідач явку представника до судового засідання 12 липня 2010 року не забезпечив.

06 липня 2010 року від відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи на підставі необхідності підготуватись до судового засідання з розгляду господарського спору у межах справи № 5002-18/3252-2010 та для надання можливості представити заперечення, яка була задоволена судом.

У судовому засіданні 05.08.2010 року відповідач явився у судове засідання, надавши суду письмовий відзив на позовну заяву, з якої вбачається, що відповідача не визнає позовні вимоги в повному обсязі та просить суд у задоволенні позову відмовити.

У судовому засіданні представник відповідача надав суду письмове Клопотання про застосування загального строку позовної давності. Суд залучає таке клопотання до матеріалів справи.

Розгляд справи судом відкладався на підставі ст. 77 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В :

01 жовтня 2005 року між ДП «Газ-тепло» - замовник - та Орендним Підприємством «»Кримтеплокомуненерго» - підрядник - був укладений Договір № 17/05-463 про надання послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енергії, згідно п. 1.1. якого підрядник за завданням замовника зобов’язується на свій ризик виконувати певну роботу, а саме: здійснювати послуги з переробки Природного газу в Готову продукцію, відповідно до технічних умов, та транспортування Готової продукції до споживачів, а Замовник зобов’язується прийняти готову продукцію та оплатити Підряднику виконану роботу з надання послуг з переробки природного газу в Готову продукцію та її транспортування до Споживачів.

Згідно Наказу Міністерства палива та енергетики України № 538 від 12.11.2007 року визначено Дочірню Компанію Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтобаз України» правонаступником всіх прав та обов’язків Дочірнього підприємства «Газ-тепло» Національної акціонерної компанії «Нафтобаз України» після завершення процедури припинення діяльності цієї юридичної особи відповідно до чинного законодавства (а/с 45).

Факт завершення такої реорганізації підтверджується Статутом ДП «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтобаз України», затверджений Наказом Міністерства палива та енергетики України № 278 від 09.07.2010 року (дата державної реєстрації – 13.07.2010 року).

Відповідно до статті 901 Цивільного Кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно п. 1.2. вище вказаного договору замовник за цім договором бере на себе зобов’язання забезпечити Підрядника Природним газом в кількості та на умовах передбачених цим договором.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 627 Цивільного Кодексу України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 Цивільного Кодексу України встановлено, що зміст договору становлять його умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Суд звертає увагу, що згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного Кодексу України договором є угода двох або більше сторін, що направлена на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 Цивільного Кодексу України правочини (в тому числі двосторонні правочини – договори) вважаються вчиненими у письмовій формі, якщо вони підписані їх сторонами. Правочин, що вчиняється юридичною особою, підписується особою, уповноваженою на це установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, і засвідчується печаткою.

До того ж, згідно ст. 180 Господарського Кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов’язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов’язкові умови договору відповідно до законодавства.

Окрім того, згідно ч. 1 ст. 181 Господарського Кодексу України господарський договір за загальним правилом складається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Отже, з вищеназваних норм чітко вбачається, що будь-який договір - це завжди угода між конкретними сторонами такого договору, яка підписується цими сторонами, а для юридичних осіб (як господарюючих суб’єктів, так і не господарюючих) ще додатково посвідчений печатками сторін.

Оглянувши укладений Договір № 17/05-463 про надання послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енергії від 01.10.2005 року суд вважає такий договір оформленим належним чином: підписаний уповноваженими особами та скріплений печатками юридичних осіб, тому його умови є обов’язковими для виконання як для однієї, так і для другої сторони.

Згідно п. 3.1 такого договору замовник передає підряднику в період з 01 жовтня 2005 року по 30 вересня 2006 року природний газ в орієнтовному обсязі до 35588, 00 тис. куб. м протягом графіку, вказаному у тексті такого договору (а/с 11).

Пунктом 3.3 договору встановлено, що Акт прийому-передачі Природного газу за звітний період між Замовником, Підрядником, газотранспортною організацією або уповноваженою філією ЕГГ ВАТ «Облгаз» підписується не пізніше 5-го числа місяця, наступного за звітним місяцем. Форма зазначеного акту встановлена сторонами в Додатку № 2, який є невід ємною частиною цього Договору.

Обсяг природного газу, зазначений в Акті прийому-передачі природного газу, повинен відповідати обсягу газу, який Підрядник використав на виробництво готової продукції.

Згідно Актів прийому-передачі г о т о в о ї продукції за лютий 2006 року (№ 02 Т/463), березень 2006 року (№ 03 Т/463) та квітень 2006 року (№ 04 Т/463), які підписані між позивачем та відповідачем, копії яких містяться у матеріалах справи (а/с31-33), було передано готової продукції 10561704 куб. м газу.

Така кількість газу була відповідачем добровільно та своєчасно сплачена, що не заперечувалося позивачем як у своєї позовної заяві, так і при розгляді даної справи у суді.

В свою чергу, позивач як на підставу своїх позовних вимог посилається на Реєстр фактично протранспортованих обсягів природного газу газовими мережами ВАТ «Керчгаз» підприємствами, які мають договори з ДП «Газ-тепло» за лютий , березень и квітень 2006 року (а/с 34-36), які підписані між позивачем та ВАТ «Керчьгаз» на загальний об’єм 10950006 куб. м природного газу.

Враховуючи дані, вказані в Актах прийому-передачі готової продукції за лютий-квітень 2006 року та у Реєстрах за той період часу, позивач виводить різницу – 388302 куб. м газу, вартість якого і просить стягнути з відповідача у сумі 1 017036, 72 грн. як безпідставно спожитого газу.

Вивчивши матеріали справи, суд не знаходить правових підстав для задоволення позову, при цьому суд виходить з наступного:

Статтею 1212 Цивільного Кодексу України передбачені загальні положення про зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, згідно якої Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

На підставі матеріалів справи, а саме Актів прийому-передачі г о т о в о ї продукції за лютий 2006 року (№ 02 Т/463), березень 2006 року (№ 03 Т/463) та квітень 2006 року (№ 04 Т/463), які підписані між позивачем та відповідачем, було передано готової продукції 10561704 куб. м газу, вартість якої була сплачена відповідачем у повному обсязі.

Складання Р е є с т р і в на фактично про транспортовані обсяги природного газу газовими мережами ВАТ «Керчгаз» підприємствами, які мають договори з ДП «Газ-тепло» , в тому числі за лютий , березень, квітень 2006 року, на які і посилається позивач, умовами договору № 17/05-463 про надання послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енергії н е п е р е д б а ч е н о.

Крім того, суд зауважує, що такі Реєстри складалися без участі представника ОП «Кримтеплокомуненерго» тому вважаються судом неналежними доказами по даній справі.

Розглядаючи даний спор, суд звертає увагу, що у порушення умов договору № 17/05-463 про надання послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енергії - а саме пункт 3.3 договору - його сторонами Акти прийому – передачі природного газу за лютий - квітень 2006 року не підписувалися, про що і заявив представник відповідача, тому і не можуть бути залучені до матеріалів справи.

Той факт, що такі Акти прийому-передачі дійсно відсутні у природі, підтверджується і ухвалою Господарського суду АРК по справі № 2-24/2542-2009 за позовом того ж позивача - ДП «Газ-тепло» НАК «Нафтогаз України» до того ж відповідача – ОП «Кримтеплокомуненерго» про спонукання до виконання певних дій, згідно якої суд припинив провадження у справі на підставі п.1 ст. 80 ГПК України.

Як вбачається із тексту такої ухвали суду від 08.09.2009 року, позивач – ДП «Газ-тепло» просив суд визнати підписаними з боку ОП «Кримтеплокомуненерго» Акти прийому –передачі природного газу за лютий 2006 року, березень 2006 року, за квітень 2006 року, тобто визнавши, що такі Акти так і не були підписані між сторонами та не оформлені належним чином.

Тому суд вважає, що відсутні належним чином оформлені документи м іж позивачем та відповідачем, на підставі яких можливо було б вивести різницю між фактично отриманим природним газом та готовою продукцією.

Суд прийшов до висновку, що позивач так і не довів суду факт дійсного використання відповідачем 388302 куб. м газу.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На підставі вищевикладеного, суд прийшов до висновку, що відсутні правові підстави для задоволення позову, тому у задоволенні позовних вимог повинно бути відмовлено.

Що стосується Клопотання відповідача (вх. № 13003 від 05.08.2010 року) про застосування судом загального строку позовної давності, то суд звертає увагу, що правила про позовну давність мають застосовуватися лише тоді, коли буде доведене існування самого суб’єктивного права. У випадках відсутності такого права або коли воно ніким не порушене, в позові має бути відмовлено не з причин пропуску строку позовної давності, а в зв’язку з необґрунтованістю самої вимоги.

У даному випадку суд відмовляє у позові в зв’язку з необґрунтованістю самих вимог позивача.

Судові витрати суд відносить на позивача на підставі ст. 49 ГПК України.

Вступна та резолютивна частини рішення оголошені судом у судовому засіданні 05.08.2010 року.

Повний текст рішення підписаний суддею 10.08.2010 року.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

1.          У позові відмовити.

2.          Повернути Дочірній компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, ідентифікаційний код 31301827) з державного бюджету України (р/р 31115095700002 в банку одержувача ГУ ДКУ в АРК м. Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м. Сімферополя, ЗКПО 34740405, код платежу 22090200) зайве сплачене держмито у сумі 0, 63 грн.

Видати наказ після вступу рішення у законну силу.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Осоченко І.К.