Ухвала суду № 1072953, 10.09.2007, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №22а-562/07 Головуючий суддя у 1-ій

Категорія статобліку 23 інстанції Кеся Н.Б.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2007 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Проценко О.А., (доповідач)

суддів Коршуна А.О., Туркіної Л.П.,

при секретарі Серьогіній О.В.

за участі представників:

позивача Зеленько О.П.,

відповідача Коваленко В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області та Державного підприємства «Дослідне господарство Дніпропетровської дослідної станції інституту овочівництва та баштанництва Української академії аграрних наук»

на постановугосподарського суду Дніпропетровської області від 05.04.07р. по адміністративній справі №А37/53-07

за позовомДержавного підприємства «Дослідне господарство Дніпропетровської дослідної станції інституту овочівництва та баштанництва Української академії аграрних наук»

до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та зобовязання списати безнадійну заборгованість,

ВСТАНОВИЛА:

14 грудня 2006 року Державне підприємство «Дослідне господарство Дніпропетровської дослідної станції інституту овочівництва та баштанництва Української академії аграрних наук» звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області від 24.03.06р. №50000121700/0, яким відповідачем визначено до сплати 5286,57грн., з них за основним платежем податку з доходів найманих працівників 1762,19грн., штрафні санкції 3524,38грн., та про зобовязання відповідача списати суму заборгованості з прибуткового податку з громадян у сумі 138586,00грн. як безнадійного податкового боргу. Позов обґрунтовано тим, що спірний податковий борг виник внаслідок форс-мажорних обставин, у звязку з чим підлягає списанню, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення, винесене у звязку з існуванням спірного податкового боргу, - підлягає скасуванню.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.07р. позов задоволено частково зобовязано Дніпропетровську міжрайонну державну податкову інспекцію Дніпропетровської області списати суму заборгованості, що виникла з прибуткового податку з громадян, в сумі 1992,85грн. В решті позові відмовлено. При цьому суд першої інстанції зазначав, що позивачем доведено наявність форс-мажорних обставин, що призвели до неможливості виконання бюджетних зобов'язань позивача по податку з доходів фізичних осіб у сумі 1192,85грн., та обґрунтовані вимоги щодо спонукання відповідача списати дану суму податкового боргу. Решту позовних вимог, за висновком суду, позивач не довів.

Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить прийняти постанову у справі, якою змінити постанову суду від 05.04.07р. в частині зобовязання відповідача списати суму заборгованості, що виникла з прибуткового податку з громадян в сумі 1992,85грн. та відмовити позивачу у задоволенні позову у повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржувана у певній частині постанова суду суперечить ч.1 ст.67 Конституцій України, ст.4 Закону України «Про систему оподаткування», які встановлюють обовязок сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Крім того, відповідач зауважує, що дію п.п. «в» та «г» п.п.18.2.1. п. 18.2. ст.18 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» зупинено на 2007 рік згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань оподаткування» від 30.11.2006р. N 398-V. На думку апелянта суми податкового боргу з прибуткового податку громадян для списання податкового боргу не підтверджені актами документальних перевірок. Крім того, позивачем пропущено річний строк для зверненням до суду з вимогою про зобовязання здійснити списання певних сум.

В порядку заперечення проти задоволення апеляційної скарги позивач зауважує, що неприйняття податковим органом рішення про списання боргу після звернення позивача з відповідним листом у листопаді 2004р. призвело до порушення права позивача як платника податку на списання боргу, передбачене чинним на той момент законодавством.

В свою чергу, позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог. В апеляційній скарзі позивач уточнив позовні вимоги та просив апеляційний суд прийняти нове рішення, яким визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 24.03.06р. №50000121700/0 в частині нарахування пені за жовтень 2002 року та зобовязати відповідача списати суму заборгованості сумі 94921,92грн. Апелянт зазначає, що 18.11.04р .звернувся до відповідача з листом №23, в якому просив списати безнадійний податковий борг з прибуткового податку з громадян, який виник в результату обставин непереборної сили на підставі п.п.18.2.1. п. 18.2. ст.18 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». На думку позивача, суд невірно визначив період, за який підлягає списанню податковий борг. Так, у висновку ТПП України вказано, що загибель сільськогосподарських культур сталась внаслідок несприятливих погодних умов 2002-2003 років, але суд звернув увагу лише на висновок ТПП України про те, що несприятливі погодні умови спричинили загибель посівів станом на 22.04.03р.. Отже, вважає позивач, списання повинно проводитися за весь період з листопада 2002 року по квітень 2003 року. На думку апелянта, суд також не прийняв до уваги те, що у листі від 18.11.04р. позивач просив відповідача списати не тільки борг за форс-мажорними обставинами, а й борг, по якому минув строк позовної давності. При цьому позивач погоджується із твердженням відповідача при призупинення на 2005 та 2006 роки дії п.п. «в» та «г» п.п.18.2.1. п. 18.2. ст.18 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», та з пенею, нарахованою за несвоєчасну сплату податку з доходів фізичних осіб в вересні 2005 року.

Відповідач заперечує проти апеляційної скарги позивача та наполягає на відсутності підстав для списання податкового боргу.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

18.11.04р. листом №239 Державне підприємство «Дослідне господарство Дніпропетровської дослідної станції інституту овочівництва та баштанництва Української академії аграрних наук» звернулось до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області з вимогою провести списання безнадійного податкового боргу з прибуткового податку з громадян, який виник в результаті обставин непереборної сили, згідно з п.п.18.2.1. п. 18.2. ст.18 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Сума податкового боргу з прибуткового податку з громадян станом на 01.01.04р. складає 111919, 97грн. (а.с.33а).

Відповідачем списання заборгованості не проводилось. На повторне звернення позивача від 07.02.05р. №27 відповідач дав відповідь про заборону проводити у 2005 році списання заборгованості за податками (а.с.34-36).

15.03.06р. за результатами перевірки підприємства позивача складено акт «Про результати планової виїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства” № 50ДСК36/00496633. На підставі вказаного акту перевірки винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 24.03.06р. №50000121700/0, яким позивачу донараховано податок з доходів найманих працівників на суму 1762,19грн. та застосовані штрафні санкції в розмірі 3524,38грн.

Як вказано в акті документальної перевірки, під-час перевірки встановлені помилки в обчисленні податку. Зокрема, у травні 2004 року бригаді у кількості 12 працівників сплачені грошові кошти, згідно укладеного договору у сумі 3355,33грн. та у серпні 2004 року видано натуроплату (пшениця) на загальну суму 10200,00грн., але податок з доходів фізичних осіб не утримувався, що є порушенням пп.1 п.1.2., 1.3. ст.1, ст.3, п.п.4.2.1. п.4.2. ст.4 , абз. «а» п.19.2. ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» у звязку з чим донараховано податку у сумі 1756, 20грн. За результатами перевірки підсумків у відомостях нарахування заробітної плати ф.15 встановлено несвоєчасне перерахування до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб у жовтні 2002 року та у вересні 2005 року, чим порушено ст.10 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» та п.п.8.1.2. п.8.1. ст.8 , п.п.16.3.2. п.16.3. ст.16., абз. «а» п.19.9. ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Аналіз норм права, що регулюють спірні правовідносини, показав, Відповідно до пп. «г» пп.18.2.1. п.18.2. ст.18 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у редакції в період, який розглядається, підлягає списанню безнадійний податковий борг, у тому числі пеня, нарахована на такий податковий борг, а також штрафні санкції. Під терміном "безнадійний" слід розуміти, зокрема, податковий борг юридичних або фізичних осіб, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин). При цьому, податкові органи здійснюють щоквартальне списання безнадійного податкового боргу.

Під терміном "безнадійний" податковий борг слід розуміти податковий борг юридичних або фізичних осіб, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорні обставини, наприклад стихія, дія суспільного ворога, оголошена та неоголошена війна, загроза війни, терористичний акт, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, громадська демонстрація, блискавка, пожежа, буря, повінь, землетрус, нагромадження снігу або ожеледь, вибух тощо), тобто не з вини платника податків, які неможливо попередити своїми заходами за умови, що дані обставини безпосередньо вплинули на своєчасне виконання податкових зобов'язань, відповідно до п.3.4. «Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків», затвердженого наказом, Державної податкової адміністрації України від 14.03.01р. N103. Такий факт непереборної сили підтверджується:

- Торгово-промисловою палатою України - про настання обставин непереборної сили чи стихійного лиха на території України;

- уповноваженими органами іншої держави, які легалізовані консульськими установами України, - у разі настання обставин непереборної сили чи стихійного лиха на території такої держави;

- рішеннями Президента України про запровадження надзвичайної екологічної ситуації в окремих місцевостях України, затвердженими Верховною Радою України, або рішеннями Кабінету Міністрів України про визнання окремих місцевостей України потерпілими від повені, посухи, пожежі та інших видів стихійного лиха;

- висновками інших органів, уповноважених згідно із законодавством засвідчувати обставини форс-мажору.

З матеріалів справи вбачається, що висновком про форс-мажорні обставини Торгово-промислової палати України від 18.12.03р. №16049/05-4 підтверджено, що несприятливі погодні умови взимку 2002-2003 років, які спричинили загибель посівів сільгоспкультур на площах позивача станом на 22.04.03р. є форс-мажорними обставинами відповідно до п.18.2. ст.18 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

З урахуванням вищезазначеного, суд першої інстанції зробив правильний висновок про наявність підстав для списання податкового боргу з прибуткового податку з громадян за квітень 2003 року на суму 1192,85грн. В матеріалах справи відсутні документи, передбачені п.3.4. «Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків», які б містили висновок про обставини непереборної сили відносно інших сум податкового боргу.

Апеляційні скарги відповідача та позивача не містять доводів, які б спростували висновки суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги відповідача про зупинення дії п.п. «в» та «г» п.п.18.2.1. п. 18.2. ст.18 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» на 2007 рік згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань оподаткування» від 30.11.2006р. N 398-V, - не приймаються до уваги, оскільки спірний податковий борг мав бути списаний у період, коли зазначені норми права були чинними.

Доводи апеляційної скарги позивача щодо правомірності вимог про списання податкового боргу з податку з доходів найманих працівників в жовтні 2002 року з підстав предявлення їх відповідачу у якості боргу, стосовно якого минув строк позовної давнини, не приймаються колегією суддів, оскільки з матеріалів справи, зокрема, листа позивача від 18.11.04р. №239, вбачається, що позивач не вимагав списання податкового боргу із вказаної підстави.

Вимоги апеляційної скарги, які уточнюють позовні вимоги не підлягають розгляду, оскільки суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення винесені за результатами розглянутого позову. Норми КАС України не передбачають зміну позовних вимог під час апеляційного провадження. Разом з тим, враховуючи те, що на звернення позивача до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції з листом № 239 від 18.11.2004 року відповідач не здійснив описання безнадійного податкового боргу з прибуткового податку з громадян, який виник станом на 01.01.2004 року в результаті непереборної сили, згідно з п.18.2.1 ст. 18 Закону України № 2181, коли ще таке списання було можливим, слід зазначити, що позивач не позбавлений права звернутися за відшкодуванням збитків, спричинених бездіяльністю внаслідок невиконання вимог п.18.2.1 ст.18 Закону України № 2181, за умови наявності підстав.

Суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку щодо оцінки дотримання позивачем строку, передбаченого ст.99 КАС України. Відповідно до ч.2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. В даному випадку суд правомірно послався на Закон України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

За таких обставин колегія суддів вважає, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статями 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області та Державного підприємства «Дослідне господарство Дніпропетровської дослідної станції інституту овочівництва та баштанництва Української академії аграрних наук» у справі №А37/53-07 залишити без задоволення.

Постановугосподарського суду Дніпропетровської області від 05.04.07р. у адміністративній справі №А37/53-07 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у відповідності до ст.254 КАС України і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом місяця до Вищого адміністративного суду України у відповідності до ст.212 КАС України.

Головуючий суддя: О.А.Проценко

Судді: А.О. Коршун

Л.П. Туркіна